Справа № 560/17012/24
Головуючий у І інстанції: Божук Д.А.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
19 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області до Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, Старокостянтинівська загальноосвітня школа №1 Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави звернувся в суд з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та зобов'язати привести у стан готовності захисну споруду - протирадіаційне укриття №86265, що знаходиться за адресою: вул. Островського, 40, м. Старокостянтинів, з метою використання її за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.04.2025 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради щодо невжиття заходів для приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №86265, що знаходиться за адресою: вул. Островського, 40, м. Старокостянтинів, Хмельницький район, Хмельницька область.
Зобов'язано виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради привести у стан готовності захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86265, що знаходиться за адресою: вул. Островського, 40, м. Старокостянтинів, Хмельницький район, Хмельницька область, з метою використання її за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання, та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, посилається на те, що прокурор не має повноважень на звернення до суду в якості позивача про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно інформації ГУ ДСНС у Хмельницькій області №67260101-999/672601 від 24.04.2024, у ході проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) упродовж 2024 року виявлено факти порушень вимог законодавства щодо утримання захисної споруди цивільного захисту, розташованої на території Старокостянтинівської загальноосвітньої школи №1 Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, за результатами чого складено припис №5 від 12.01.2024.
Упродовж 2023-2024 років проводились вивчення стану захисної споруди (протирадіаційного укриття) №86265, за результатами чого складено акти від 08.05.2023, 16.08.2023, 17.11.2023, 12.01.2024 та 29.05.2024 із зазначенням порушень вимог законодавства щодо утримання захисної споруди цивільного захисту та строки виконання.
Старокостянтинівська загальноосвітня школа №1 Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області на праві оперативного управління є користувачем захисної споруди - протирадіаційного укриття №86265, що перебуває у комунальній власності виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради.
Відповідно до наданої інформації Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, згідно паспорту та облікової картки сховища №86265, останнє знаходиться по вул. Островського, 40, м.Старокостянтинів, в підвальному приміщенні Старокостянтинівської загальноосвітньої школи №1 Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області та становить площу 365,8 м.кв., введене в експлуатацію у - 1988 році.
Дане укриття, у разі наявної загрози, розраховане на утримання в ньому 360 осіб.
На виконання наказу № 264 від 26.05.2020, виданого ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, Хмельницьким районним управлінням ГУ ДСНС у Хмельницькій області у січні 2024 року проведений позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатом якого складено акт за №5 від 12.01.2024.
За результатами перевірки виявлено ряд порушень щодо утримання захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційне укриття №86265, що розміщене в підвальному приміщенні адміністративного корпусу Старокостянтинівської загальноосвітньої школи №1 Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, яке згідно паспорту належить до комунальної власності - виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради.
Перевіркою встановлено порушення вимог Наказу МВС України №579 від 09.07.2018 "Про затвердження вимог з-питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту", зокрема: захисна споруда не забезпечена первинними засобами пожежогасіння, зв'язку та оповіщення; не забезпечено штучним освітленням, технічним стан споруди не відповідає вимогам з, утримання; комунікації, інженерні мережі, (інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення утримуються у неналежному технічному стані; не пофарбовані відповідно до їх призначення; енергообладнання не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок; системи водопостачання, каналізації і опалення не захищені від корозії; не ведеться документація захисної споруди; сховище не забезпечене в повному обсязі спеціальним інвентарем та майном, у тому числі радіаційної і хімічної розвідки, спеціальної обробки та зв'язку, лікарськими засобами.
Згідно актів оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту, які проведено 26.05.2020, 29.09.2021, 22.08.2022, 11.08.2023, за участю фахівців Кам'янець-Подільського районного відділу ГУ ДСНС України в Хмельницькій області, стан споруди визначено як "обмежено готове" до експлуатації за призначенням.
Зазначеними актами оцінки стану готовності захисної споруди, зокрема, встановлено наступні порушення: не забезпечено системою оповіщення та сигналізації, вільним доступом усередину приміщення, пошкоджені електроручні вентилятори, вентилятори витяжної, припливної систем вентиляції, повітропроводи, електромережа; не відповідає вимогам ПУЕ, відсутнє заземлення електропостачання, відсутня система протипожежної сигналізації (СПС), відсутні вимірювальні прилади, не забезпечено резервне освітлення від переносних електричних носіїв, виявлено відсутність журналу перевірки стану захисної споруди), плану захисної споруди із зазначенням пристроїв для сидіння та лежання та шляхів евакуації, план приведення захисної споруди у готовність, щорічний акт огляду ємкостей для питної води з результатами лабораторних досліджень, вимоги з використання та експлуатації фільтровентиляційного обладнання.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо виконання обов'язку щодо утримання захисної споруди цивільного захисту у належному стані та не приведення її у стан готовності, у тому числі після введення воєнного стану на території України, протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав будь-які докази на спростування доводів органу прокуратури, який виступає в інтересах держави, зокрема і щодо того, що ним були вжиті необхідні або можливі заходи з метою приведення укриття у стан готовності до експлуатації відповідно до вимог закону, що вказує на обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За визначенням, що міститься у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду) суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Право суб'єкта владних повноважень звернутися до суду та способи судового захисту визначені частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
У постанові від 13.03.2025 у справі № 990/17/25 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи, зокрема, приписи частини четвертої статті 5 КАС України, зробила висновок, що суб'єкт владних повноважень не має прав, у розумінні міри свободи поведінки, а лише наділений законодавцем певними повноваженнями, необхідними для реального виконання завдань та функцій держави, що покладені на нього, у зв'язку з чим Велика Палата Верховного Суду констатувала, що законодавство встановлює обмеження щодо можливості звернення до суду саме суб'єктами владних повноважень.
Участь у судовому процесі прокурора в інтересах інших осіб, як спеціального суб'єкта звернення до суду, передбачена статтею 53 КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною п'ятою статті 53 КАС України передбачено, що у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
За правилами статті 1 Закону України “Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Абзацами першим, другим частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (абзаци перший, другий частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру»).
Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
При цьому указаною нормою закону законодавець зобов'язав прокурора навести обґрунтування щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді. А суд, у свою чергу, повинен надати оцінку таким аргументам та, у випадку встановлення відсутності підстав для представництва, застосувати наслідки, передбачені статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
За усталеною позицією Верховного Суду, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб'єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17, від 13.05.2021 у справі № 806/1001/17, від 05.09.2023 у справі № 260/4044/22, від 14.11.2024 у справі №160/14510/22.
За обставинами цієї справи, прокурор звернувся до суду в інтересах держави як самостійний позивач, і визначив відповідачем виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, Старокостянтинівська загальноосвітня школа №1 Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області. Своє звернення до суду прокурор обґрунтував відсутністю у органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій повноважень на звернення до суду із позовними вимогами про зобов'язання привести у стан готовності захисну споруду, і відсутністю державного органу, якій уповноважений здійснювати представництво інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності визначає Кодекс цивільного захисту України (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Розділом ІІІ Кодексу цивільного захисту України визначені повноваження суб'єктів забезпечення цивільного захисту, зокрема, Кабінету Міністрів України; центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту; інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту; Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.
Тобто, приписами Кодексу цивільного захисту України визначено значну кількість суб'єктів, уповноважених діяти у сфері цивільного захисту населення, а в частині утримання захисних споруд цивільного захисту контролюючим органом визначено центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій.
У відповідності до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, (далі - Положення № 1052, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
В силу пункту 3 Положення № 1052 основними завданнями ДСНС є, зокрема, реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
За змістом пункту 4 Положення № 1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, складає акти перевірок, приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, інші обов'язкові для виконання розпорядчі документи, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.
Відповідно до пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, з інших підстав, визначених законом.
Відтак, указаними положеннями закріплено повноваження Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо звернення до адміністративного суду лише з питань застосування заходів реагування.
Слід зазначити, що питання права прокурора самостійного звернення до суду з позовом зобов'язального характеру про приведення у стан готовий до укриття населення захисної споруди цивільного захисту в інтересах держави вже досліджувалося Верховним Судом у постанові від 02.07.2025 у справі № 120/17511/23.
У згаданій постанові Верховний Суд, аналізуючи законодавчі положення щодо обсягу повноважень Державної служби України з надзвичайних ситуацій, констатував, що надання органам Державної служби України з надзвичайних ситуацій права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб'єктів господарювання свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров'ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу, що за своєю суттю є заходом реалізації застосування санкції, передбаченої приписами статті 68 Кодексу цивільного захисту України.
У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що можливість самостійного звернення до суду органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій з позовними вимогами зобов'язального характеру до відповідальних суб'єктів в якості заходу контролю не встановлена. Питання повноважень органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій звертатися до суду в якості позивача вирішено законодавцем через наділення указаного суб'єкта владних повноважень контролюючими функціями у вигляді здійснення державного нагляду (контролю), які реалізуються шляхом застосування відповідних заходів реагування до суб'єктів господарювання.
У постанові від 02.07.2025 у справі № 120/17511/23 Верховний Суд зазначив, що саме у такий спосіб законодавець вирішив питання визначення суб'єкта державно-правового примусу у правовідносинах, пов'язаних з утриманням захисних споруд.
У згаданій постанові Верховний Суд також наголосив, що приписи частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України наділяють суб'єктів владних повноважень правом звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Тому відсутність у органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій права звернутися до суду з саме з позовом зобов'язального характеру не означає, що наразі відсутній орган, що здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, у спірних правовідносинах відсутні підстави для звернення прокурора до суду з цим позовом.
Варто зауважити, що за правилами процесуального закону відсутність визначених законом підстав для звернення до суду прокурора має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.
Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.
У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2025 року у справі №120/13258/23.
Наведене, є підставою для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про залишення позову без розгляду.
Підстави для скасування рішення повністю із залишенням позовної заяви без розгляду містить стаття 319 КАС України, відповідно до частини 1 якої судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим, наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду, у зв'язку із тим, що позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до суду з цим позовом.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року скасувати.
Адміністративний позов заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області до Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, Старокостянтинівська загальноосвітня школа №1 Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.