Справа № 120/13523/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк М.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
19 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.04.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", яка викладена у формі листа від 17.07.2024 за №1533/118/2603/пс.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 18.06.2024 з доданими до нього документами про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням правової оцінки наданої судом.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що потреба у здійсненні постійного стороннього догляду за матір'ю Позивача може встановлюватись висновком ЛКК, що призвело до прийняття рішення із порушенням норм матеріального права, крім того висновки суду, що викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинами справи. Позивач до рапорту від 18.06.2024 р. не долучив висновок медико-соціальної експертної комісії, який би підтверджував необхідність здійснення постійного догляду за його матір'ю, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 .
18.06.2024 позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із рапортом щодо звільнення його з військової служби за п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (через сімейні обставини).
У вказаному рапорті ОСОБА_1 повідомив про наявність у нього передумов для звільнення з військової служби за наведеною вище підставою у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за матір'ю, інвалідом ІІ групи ОСОБА_2 , яка за висновком ЛКК потребує постійного стороннього догляду.
До поданого рапорту позивачем долучено копії наступних документів: копія паспорта ОСОБА_1 , копія паспорта ОСОБА_2 , довідка до акту огляду МСЕК ОСОБА_2 серії 12ААГ №807999, рішення ЛКК №114 від 11.06.2024, довідка про склад сім'ї від 29.07.2024 №1169, заява ОСОБА_2 .
За результатами розгляду такого рапорту та поданих документів, військовою частиною НОМЕР_1 листом від 17.07.2024 №1533/118/2603/пс повідомлено позивача про відсутність підстав для його задоволення через недоведеність ним факту необхідності у здійсненні за матір'ю ОСОБА_2 постійного догляду. Зокрема, така відмова мотивована тим, що наданий висновок ЛКК не є належним документом на підтвердження необхідність здійснення постійного догляду, оскільки як вважає відповідач, в даному випадку належним доказом є саме висновок МСЕК для осіб віком понад 18 років. Крім того відповідач вказав, що у довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №807999 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності, однак у висновку про умови та характер праці не вказано, що їй необхідний постійний догляд.
Позивач з таким рішенням відповідача не погоджується та вважає, що долучені до поданого рапорту документи в повній мірі підтверджують обставини щодо необхідності здійснення ним постійного догляду за його матір'ю як особою з інвалідністю ІІ групи, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.92 N 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон № 2232-XII).
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону N 2232-XII (в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин) і залежать від виду військової служби.
Так, підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, передбачені частиною 4 цієї статті.
Зокрема, у пункті 2 частини 4 статті 26 Закону N 2232-XII вказано, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
Частиною 12 статті 26 Закону № 2232-XII визначено перелік таких сімейних обставин, до яких відноситься в тому числі: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону N 2232-XII).
Тобто, відповідно до підпункту “г» пункту другого частини четвертої, пункту третього частини дванадцятої статті 26 Закону N 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином, законодавцем встановлено ряд умов для звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення догляду.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України врегульований Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 (зі змінами) (далі - Положення № 1153).
Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 12 Положення №1153, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 Положення №1153 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Як з'ясовано судом, спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із оскарженням рішення (дій) відповідача про відмову у звільненні ОСОБА_1 згідно поданого рапорту з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4, п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII у зв'язку необхідністю здійснення постійного догляду за його матір'ю - інвалідом ІІ групи ОСОБА_2 .
Зокрема, із оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови позивачу у звільненні слугувала саме недоведеність ним факту необхідності у здійсненні постійного догляду за його матір'ю ОСОБА_2 з тих причин, що наданий висновок ЛКК не є належним документом на підтвердження необхідність здійснення постійного догляду. На переконання відповідача таким доказом може бути виключно висновок МСЕК для осіб віком понад 18 років.
Згідно матеріалів справи, позивач є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 807999 є інвалідом ІІ групи.
Рішенням лікарсько-консультативної комісії КНП «Жмеринський МЦ ПМСД» № 114 від 11.06.2024 ОСОБА_2 визнано такою, що потребує постійного стороннього догляду, так як не здатна до самообслуговування.
У зв'язку з цим ОСОБА_2 КНП «Жмеринський МЦ ПМСД» надано висновок за формою № 080-4/о про наявність порушень функцій організму через які невиліковані хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Цим висновком визначено потребу хворій ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляду. Термін дії висновку до 11.06.2025.
Водночас, згідно доводів відповідача, оскільки у довідці МСЕК відсутня вказівка на те, що ОСОБА_2 має потребу в постійному догляді, тому рішення ЛКК № 114 від 11.06.2024 як і висновок № 114/14 за формою № 080-4/о не можуть бути належними доказами необхідності здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю.
Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 “Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о “Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації №027/о “Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о “Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.
Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 №667 “Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.02.2024 року у справі №120/1909/23, від 11.04.2024 року у справі № 420/16689/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.
Також зі спірного питання висловився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.06.2024 (справа №520/21316/23).
Так, суд касаційної інстанції вказав, що твердження судів попередніх інстанцій про те, що у спірному випадку для підтвердження необхідності стороннього догляду за батьком позивач мав надати лише висновок медико-соціальної експертної комісії є помилковим. Необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком може підтверджуватися відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії.
Отже, оцінюючи доводи сторін у цій справі та перелік документів, які були подані позивачем разом із рапортом на звільнення, а також з огляду на сформовану Верховним Судом правову позицію у спорах за подібних правовідносин, суд вважає, що висновок ЛКК № 114 від 11.06.2024 є належним документом, який посвідчує необхідність постійного стороннього догляду за матір'ю позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
За наведених обставин твердження апелянта про те, що позивачем до рапорту не додано документ, який би встановлював необхідність у здійсненні постійного догляду за матір'ю, не відповідають фактичним обставинам.
За таких обставин відмова відповідача у задоволенні рапорту позивача на звільнення з військової служби лише із тих підстав, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою матір'ю має бути підтверджена тільки медичним висновком МСЕК є безпідставною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону.
Посилання апелянта на правову позицію Сьомого апеляційного адміністративного суду, викладену у справі №600/4119/23-а, підлягають відхиленню, враховуючи приписи ч.5 ст.242 КАС України.
Враховуючи вищевикладені обставини колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач неправильно оцінив долучені до рапорту позивача документи та передчасно дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надано підтверджуючих документів для доведення факту необхідність здійснення постійного догляду за його хворою матір'ю, яка має інвалідність ІІ групи та за висновком ЛКК потребує постійного стороннього догляду.
Наведене вказує на те, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4, п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII, оформленої листом від 17.07.2024 за №1533/118/2603/пс, не відповідають критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже є протиправними.
Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що належним способом відновлення права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача та додані до нього документи про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4, п. 3 ч.12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.