Справа № 320/44217/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
17 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., за участі позивача ОСОБА_1 та його представника Горбового В.А., представників відповідача Мирончука О.Я., Федюк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвоката Горбового Володимира Анатолійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , та Національної комісії зі стандартів державної мови на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Рух справи.
21.09.2024 до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати Наказ №79-к від 02.05.2024, підписаний Головою Національної комісії зі стандартів державної мови, з моменту про прийняття та оголошення рішення №138 від 01.05.2024 (витяг з протоколу засідання від 01.05.2024 №37 п.1) «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника апарату Національної комісії зі стандартів державної мови» та поновити ОСОБА_1 на вказаній посаді;
- визнати дії членів та Голови Національної комісії зі стандартів державної мови, які призвели до ухвалення рішення про звільнення позивача з займаної посади та видачу Наказу №79-к 02.05.2024 - протиправними;
- стягнути з Національної комісії зі стандартів державної мови на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 55138,60 грн. з відрахуванням загальнообов'язкових податків і зборів;
- стягнути з Національної комісії зі стандартів державної мови на користь позивача понесені витрати у зв'язку з розглядом справи та підготовкою до її розгляду, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 50000,00 грн.
Вказаний позов 03.06.2024 позивач направив до суду засобами поштового зв'язку, що підтверджено конвертом АТ «Укрпошта», трекінг 0407142907014 (т.1 а.с.20).
Позов обґрунтовано тим, що спірний наказ про звільнення позивача підлягає скасуванню, через те, що у повідомлені про майбутнє звільнення не містилось позивачу пропозиції про працевлаштування шляхом переведення на іншу посаду з урахуванням кваліфікації позивача.
У позовній заяві позивач зазначає, що було порушено процедуру припинення трудових відносин оскільки, в наслідок вивільнення позивача із займаної посади, наявна лише одностороння дія роботодавця, а волевиявлення позивача, як сторони трудового договору, в даних діях не вбачається.
Окрім того, позивач у позові зауважив, що він 18.04.2024 звертався до Національного агентства з питань запобігання корупції із заявою про ймовірне вчинення корупційного правопорушення головою Національної комісії зі стандартів державної мови, що на думку позивача, стало причиною виникнення конфліктної ситуації та у подальшому слугувало підставою для звільнення позивача із займаної посади.
Отже, позивач наполягає на порушенні його прав і гарантій як викривача корупційного правопорушення.
В ході слухання справи у суді першої інстанції представником позивача подавались заяви про зміну предмету позову, а саме 05.12.2024 (т.1 а.с.54) та 19.12.2024 (т.2 а.с.36).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 01.05.2024 № 138 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника апарату Національної комісії зі стандартів державної мови»; визнано протиправним та скасовано наказ Національної комісії зі стандартів державної мови від 02.05.2024 № 79-к «Про оголошення рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 01.05.2024 № 138»; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника керівника апарату Національної комісії зі стандартів державної мови з 03.05.2024; стягнуто з Національної комісії зі стандартів державної мови на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 665877,76 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто з Національної комісії зі стандартів державної мови на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.; допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді заступника керівника апарату Національної комісії зі стандартів державної мови з 03.05.2024 та звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Національної комісії зі стандартів державної мови на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 52 633,72 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції зробив висновок, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які призвели до ухвалення спірного рішення №138 від 01.05.2024 та видачу наказу №79-к від 02.05.2024, не підлягає задоволенню, оскільки відповідно чинного законодавства до повноважень відповідача відноситься питання про звільнення працівників у разі скорочення штату та зміни чисельності працівників.
Також, суд першої інстанції зробив інший висновок, а саме, що звільнення позивача не пов'язано із повідомленням ним про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв'язок між таким повідомленням та звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (надалі - Закон №889-VIII), тобто, спростовуються аргументи позивача щодо його звільнення як негативного заходу впливу на викривача відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Позивач апеляційну скаргу щодо вказаних висновків суду першої інстанції не подавав, через що справу колегією суддів розглянуто в межах доводів апеляційної скарги позивача.
Щодо порядку звільнення позивача із займаної посади, суд першої інстанції зазначив, що помилковими є доводи представника відповідача та роз'яснення НАДС від 24.04.2024 №181-р/з щодо неможливості пропонування вакантних посад та наступного переведення державного службовця, призначеного на посаду без конкурсу, на вакантну посаду у випадку попередження про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої 87 Закону №889-VIII через скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців. Основним аргументом відповідача щодо неможливості переведення позивача на вакантну посаду визначено положення абзацу другого частини п'ятої статті 10 Закону №389-VIII (в редакції Закону №2259-IX), відповідно до якого державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.
Таким чином, суд першої інстанції наголосив, що дійшов висновку про помилковість тлумачення відповідачем та НАДС статті 87 Закону №889-VIII, абзацу другого частини п'ятої статті 10 Закону №389-VIII, позаяк зі змісту наведеної норми не вбачається, що законодавець мав намір відступити від зобов'язань, передбачених частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII. З огляду на це, помилковими є твердження представника відповідача про неможливість застосування вказаної норми в частині переведення на вакантну посаду державного службовця через її суперечність абзацу другому частини п'ятої статті 10 Закону №889-VIII.
Також суд першої інстанції зазначив, що позивач отримав повідомлення про скорочення займаної посади 29.04.2024 та в силу положень ч.3 ст. 87 Закону №889-VIII, останній підлягав звільненню із займаної посади 29.05.2024, проте позивач був звільнений із займаної посади 02.05.2024, що є порушенням вказаної норми Закону.
Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість цих позовних вимог через те, що вони гуртуються на нормі закону.
Щодо питання про розподіл судових витрат, то суд першої інстанції зазначив, що відшкодується 15.000грн., з огляду на надані докази з цього питання.
Зокрема, суд першої інстанції наголосив, що оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи, предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 184 166,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо зустрічі, консультація клієнта, узгодження правової позиції, отримання та аналіз документів відповідача охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання процесуальних документів і подання їх до суду. При цьому, суд зазначає, що сторони несуть витрати на професійну правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану із справою.
02.07.2025 представник позивача подав апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 р., в які просить: поновити строк на апеляційне оскарження в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та рішення суду у частині розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати і ухвалити нове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі (т.6 а.с.35).
Отже, апеляційна скарга позивача стосується лише незгоди позивача із висновками суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат.
Відповідач також подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати його, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі (т.5 а.с.65 та 158).
Апеляційна скарга відповідача має аналогічні доводи з позицією відповідача висловлену у суді першої інстанції.
Зокрема відповідач наголосив, що позивач відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», був призначений на посаду заступника керівника апарату Комісії з 15 вересня 2023 року на період дії воєнного стану в Україні до призначення на цю посаду переможця конкурсу або не пізніше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні (наказ Комісії від 13 вересня 2023 року №208-к). Відповідач посилається на роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 24 квітня 2024 року №181 р/з, відповідно до якого державні службовці, призначені відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не можуть бути переведені на інші посади державної служби. Таким чином, зважаючи на положення абзацу другого частини п'ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та особливості призначення на посаду (без конкурсу), на думку НАДС, державному службовцю немає можливості запропонувати іншу рівнозначну або нижчу посади державної служби, як того вимагає стаття 87 Закону України «Про державну службу». Отже, ураховуючи зазначене вище, позивач не міг бути переведений на іншу посаду державної служби в Комісії, а лише звільнений із займаної посади заступника керівника апарату Комісії.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025 визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та поновлено йому строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та витребувано справу із Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025 було відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної комісії зі стандартів державної мови на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року.
Після надходження справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою суду від 15.09.2025 слухання справи призначено у відкрите судове засідання на 01.10.2025.
Сторони подали відзиви на апеляційні скарги, додаткові письмові пояснення та клопотання з приводу поданих ними додаткових документів та зазначеної додаткової інформації.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача.
Представники відповідача підтримали апеляційну скаргу Національної комісії зі стандартів державної мови та заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи встановлені судом.
На підставі рішення Національної комісії зі стандартів державної мови №335 від 12 вересня 2023 року «Про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника керівника апарату Національної комісії зі стандартів державної мови» головою комісії було видано наказ №208-к від 13.09.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено на посаду заступника керівника апарату Національної комісії зі стандартів державної мови з 15 вересня 2023 року, за строковим призначенням на умовах, визначених статтею 10 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (зі змінами) з 01 грудня 2022 року.
Зі змістом вказаного наказу та умовами праці позивач був ознайомлений належним чином.
16.04.2024 Національна комісія зі стандартів державної мови прийняла рішення №109 «Про затвердження Структури Національної комісії зі стандартів державної мови» (т.2 а.с.242-244).
Вказане рішення прийнято відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», частин першої, четвертої та абзацу другого частини шостої статті 47 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», пункту 7, абзацу другого пункту 11 та пункту 12 Положення про Національну комісію зі стандартів державної мови, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 листопада 2019 року №911, з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року №179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій», від 05 квітня 2014 року №85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів», від 23 жовтня 2023 року №1109 «Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році», від 29 грудня 2023 року №1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році», діючи в умовах введеного в Україні воєнного стану.
Нова структура Національної комісії зі стандартів державної мови була погоджена Міністром освіти і науки 19.04.2024.
Рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови №127 від 29.04.2024 затверджено Штатний розпис на 2024 рік Національної комісії зі стандартів державної мови. Вказаний Штатний розпис введено в дію наказом голови Комісії №21-ос від 02.05.2024 (т.3 а.с. 1-2).
Відповідно до нової структури та штатного розпису Національної комісії зі стандартів державної мови посада заступника керівника апарату Національної комісії зі стандартів державної мови, яку займав позивач, відсутня.
29.04.2024 позивач отримав повідомлення наступного змісту: «Керуючись частиною другою статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» повідомляємо Вам про те, що у Структурі Національної комісії зі стандартів державної мови, затвердженій рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 16 квітня 2024 року № 109, погодженій Міністром освіти і науки України 19 квітня 2024 року, відсутня посада, яку Ви обіймаєте. Одночасно інформуємо про наявність у Структурі Національної комісії зі стандартів державної мови з 01.05.2024 року таких вакантних посад, а саме: керівника апарату - завідувача сектору лінгвістичного й організаційного забезпечення Національної комісії зі стандартів державної мови; головного спеціаліста сектору інформаційних технологій та цифрової трансформації; головного спеціаліста з питань внутрішнього контролю; головного спеціаліста з питань правового забезпечення; головного спеціаліста з питань управління персоналом; головного спеціаліста з питань мобілізації, цивільного захисту й охорони праці.» (т.1 а.с.13).
01.05.2024 Національна комісія зі стандартів державної мови на засіданні прийняла рішення «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника апарату Національної комісії зі стандартів державної мови» №138 від 01.05.2024 відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади заступника керівника апарату Національної комісії зі стандартів державної мови у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців (т.3 а.с.11)
Вказане рішення прийнято відповідно до абзацу третього частини шостої статті 47 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», частини третьої статті 5 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», абзацу четвертого пункту 11 Положення про Національну комісію зі стандартів державної мови, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 листопада 2019 року №911, абзацу першого пункту 12 Положення про апарат Національної комісії зі стандартів державної мови, затвердженого рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 30 липня 2020 року №17, з урахуванням Структури Національної комісії зі стандартів державної мови, затвердженої рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 16 квітня 2024 року №109, погодженої Міністром освіти і науки України 19 квітня 2024 року, та Штатного розпису на 2024 рік Національної комісії зі стандартів державної мови, затвердженого рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови 29 квітня 2024 року №127, погодженого Міністерством фінансів України 30 квітня 2024 року, діючи в умовах введеного в Україні воєнного стану.
На підставі вказаного рішення №138 від 01.05.2024 головою Комісії прийнято наказ №79-к від 02.05.2024 «Про оголошення рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 01 травня 2024 року №138», яким оголошено рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 01 травня 2024 року №138 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника апарату Національної комісії зі стандартів державної мови». Вважати 02 травня 2024 року датою звільнення ОСОБА_1 на посаді заступника керівника апарату Національної комісії зі стандартів державної мови у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців з припиненням державної служби. Виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат на підставі частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу» та грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки (т. а.с.14).
З вказаним наказом позивач ознайомлений 13.05.2024р., що підтверджено особистим підписом позивача на цьому наказі (т.1 а.с.14).
03.06.2024 позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача за допомогою АТ «Укрпошта», що підтверджено поштовим конвертом, трекінг 0407142907014 (т.1 а.с.20).
Вищенаведені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимим доказами, і не є спірними.
Таким чином, довід відповідача щодо порушення позивачем строків звернення до суду з цим позовом спростовується, оскільки відповідними доказами підтверджено подачу 03.06.2024 позивачем позову у місячний строк після отримання 13.05.2024 та ознайомлення з наказом про звільнення, та підставами звільнення з посади.
Крім того, з урахуванням доводів апеляційних скарг позивача (щодо незгоди з розміром стягнутих судових витрат) та відповідача, колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 308 КАС України, розглядає справу в мажах доводів цих апеляційних скарг, тобто щодо одного основного висновку суду першої інстанції - правомірність звільнення позивача через скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Позовні вимоги про поновлення позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними позовними вимогами від основної позовної вимоги щодо законності звільнення позивача з посади.
Отже, суд апеляційної інстанції не розглядає справу відносно інших висновків суду першої інстанції щодо звільнення позивача через те, що він подав до НАЗК заяву про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень чи протиправності дій відповідача при ухваленні рішення №138 від 01.05.2024 та видачу наказу №79-к від 02.05.2024, оскільки позивач не подавав апеляційну скаргу в цій частині.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 №2704-VIII (надалі - Закон № 2704) регулює функціонування і застосування української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 43 Закону № 2704 Національна комісія зі стандартів державної мови здійснює опрацювання та утвердження стандартів української мови як державної мови.
Завданням Національної комісії зі стандартів державної мови є збереження та розвиток державної мови через встановлення стандартів державної мови і методів перевіряння рівня володіння державною мовою, необхідного для набуття громадянства чи зайняття визначених законами посад.
Згідно положень частини третьої статті 43 Закону № 2704 Національна комісія зі стандартів державної мови є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через міністра, який очолює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки (далі - міністр).
Частиною шостою статті 47 Закону № 2704 встановлено, що організаційне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Комісії здійснює її апарат.
Положення про апарат Комісії та його структуру, а також положення про самостійні структурні підрозділи апарату затверджуються Комісією. Гранична чисельність працівників апарату Комісії затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Комісії.
Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (надалі - Закон № 889) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено
Відповідно до статті 5 Закону №889 правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Спірні відносини стосуються припинення державної служби позивача за ініціативою відповідача у зв'язку зі скороченням посади державної служби, внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців Комісії.
Відповідно до частини третьої статті 87 Закону №889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону №889-VIII посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.
За визначенням пункту 6 частини першої статті 2 Закону №889-VIII рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).
Відповідно до п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Із пункту 5 зазначеного Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Відповідно до п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, аналізуючи вищенаведені норми закону, зокрема положення ч.3 ст. 87 Закону № 889, суд першої інстанції зробив висновок, що при звільненні позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889, було порушено вказану норму закону, оскільки позивача не було попереджено за 30 календарних днів про звільнення, одночасно з попередженням про звільнення позивачу не було запропоновано інші рівнозначні посади чи нижчі посади, як виняток, і у разі відсутності будь яких посад і можливості працевлаштування, і отримання відмови від запропонованих посад, і лише тоді позивач мав би бути звільнений з посади державного службовця.
Проте, колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає помилковим з огляду на таке.
Так, Закон України «Про правовий режим воєнного стану» (надалі - Закон № 389) визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Частина 1 статті 1 Закону № 389 визначає поняття воєнного стану - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно частин 1 та 2 статті 9 Закону № 389 у умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Частиною 5 статті 10 Закону № 389 встановлено, що у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад, а також за наявності у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.
Дія цієї частини не застосовується при призначенні на посади державної служби, за якими спеціальним законом встановлено порядок виконання обов'язків у разі відсутності керівника державного органу (у тому числі у разі припинення його повноважень чи звільнення з посади), крім випадків, якщо встановлений спеціальним законом порядок неможливо застосувати через відсутність осіб, на яких може бути покладено виконання обов'язків керівника державного органу.
Отже, позивач був призначений на вказану посаду за умов дії такої норми - державні службовці призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби.
Крім того, ця норма вказана у наказі про призначення позивача на посаду (т.1 а.с.13 зворотній бік).
Тобто, позивач, погоджуючись зайняти посаду за таких умов, усвідомлював наслідки цієї норми, що у разі виникнення будь яких обставин, то переведення на іншу посаду державної служби не можливо.
Крім того, вказана норм, ч.5 ст.10 Закону № 389, є чинною, неконституційною не визнавалась, не суперечить іншим нормам законодавства, і воєнний стан у державі не скасовано.
Таким чином, довід апелянта про те, що відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 10 Закону №389-VIII (в редакції Закону №2259-IX) позивач не міг бути переведений на іншу посаду, оскільки призначений на посаду заступника керівника апарату Національної комісії зі стандартів державної мови, яку скорочено, без конкурсу, заслуговує на увагу.
Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, з огляду на вказане, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання незаконним та скасування Наказу №79-к від 02.05.2024 та рішення №138 від 01.05.2024.
Щодо решти позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді, стягнення середнього заробітнку за час вимушеного прогулу та допуску до негайного виконання, колегія суддів зазначає, що ці позовні вимоги є похідними позовними вимогами від основної позовної вимоги про визнання протиправним рішень суб'єкта владних повноважень про звільнення позивача, а отже також не підлягають задоволенню.
Таким чином, доводи апелянта-відповідача заслуговують уваги, оскільки спростовують неправильні висновки суду першої інстанції.
Щодо всіх інших доводів сторін колегія суддів вважає необхідним наголосити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 квітня 2008 року в справі «Вассерман проти Росії» вказав, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.
Також Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Статтею 317 КАС України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок порушення норм матеріального права, суд першої інстанції невірно вирішив справу за суттю вимог, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні всіх позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зі змісту ч.1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 6 статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, з огляду на те, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.
З огляду на викладене, апеляційна скарга адвоката позивача не підлягає задоволенню.
Повний текст постанови виготовлено 19.12.2025.
Керуючись статтями 308, 309, 310, 313, 315, 317, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Горбового Володимира Анатолійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 р. - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Національної комісії зі стандартів державної мови на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 р. - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк