01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Сирбул О.Ф. Суддя-доповідач: Епель О.В.
18 грудня 2025 року Справа № 753/1645/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
за участю секретаря Бродацької І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 02 червня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
поліцейського 1 взводу 1 роти 2 батальйону полку 2 управління патрульної поліції в місті Києві старшого лейтенанта Широканя Романа Васильовича
про скасування постанови та закриття справи
про адміністративне правопорушення,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - Відповідач 1), поліцейського 1 взводу 1 роти 2 батальйону полку 2 управління патрульної поліції в місті Києві старший лейтенант Широкань Романа Васильовича (далі - Відповідач 2), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського 1 взводу 1 роти 2 батальйону полку 2 управління патрульної поліції в місті Києві старшого лейтенанта Широканя Романа Васильовича від 15.01.2025 серія ЕНА № 2865067 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, перебаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн та провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.
В обґрунтування позовних вимог Новиченко А.В. зазначав, що постанова винесена Відповідачем з грубим порушенням встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення та за відсутності належних та допустимих доказів.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на відеозаписі з системи «Смарт-Сіті» зовнішнього відеоспостереження в м. Києві, видно як транспортний засіб «Nissan Juke» дійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 "Зупинка заборонена". Суд зазначив, що інспектор правомірно визначив саме Позивача як водія транспортного засобу.
Крім того, суд встановив, що з відеозапису наданого Позивачем, вбачається, що інспектор повідомив Позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення і роз'яснив права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Також суд першої інстанції зазначив, що правомірність встановлення дорожнього знаку 3.34 «зупинка заборонена» на ділянці дороги підтверджується наданою схему розміщення дорожніх знаків.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги - задовольнити, стверджуючи, що жодних доказів про особу, яка керувала транспортним засобом і зупинила його в зоні дії знаку 3.34 «зупинку заборонено» старший сержант поліції для ознайомлення не надав. Також не надано жодних доказів про існування і місце встановлення такого дорожнього знаку.
Крім того, Апелянт зазначає, що записи з міських камер невідомого походження не могли бути взяті судом до уваги, оскільки вони не були покладені в основу спірної постанови, посилання на них у постанові відсутнє.
Також Апелянт посилається на порушення його прав, зокрема на правничу допомогу, та складення спірної постанови ще до початку розгляду адміністративної справи неуповноваженою особою, яка розгляд справи не здійснювала.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин цієї справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а від 31.07.2025 - призначено справу до судового розгляду.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, стверджуючи про безпідставність доводів Апелянта.
Зокрема, Відповідач зазначає, що саме ОСОБА_1 є суб'єктом правопорушення та під час розгляду справи не заперечував, що саме він був водієм. Крім того, Апелянт не був позбавлений можливості вийти з автомобіля та переконатися у встановленні дорожнього знаку.
Також Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 мав можливість користуватися послугами адвоката.
Апелянтом подані письмові пояснення у яких він посилається на пропуск Відповідачем строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Також Апелянт посилається на ненадання доказів на підтвердження повноважень та належності до поліції ні Широканя Р.В. , ні ОСОБА_3 .
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що такої системи, як «Смарт-Сіті» не існує.
6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 у у Департаменту патрульної поліції було витребувано відеозапис події адміністративного правопорушення 15.01.2025, за вчинення якого ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України.
7. На виконання зазначеної ухвали суду Відповідачем був наданий CD-диск, який містить електронні докази.
8.Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 17.11.2025, колегія суддів ухвалила надати час Позивачу для ознайомлення з матеріалами справи та продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження з "01" грудня 2025 року.
9. 04.12.2025 від Позивача надійшли письмові пояснення у яких він зазначає, що спірна постанова не містить будь-яких посилань на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис. Крім того, посилається на відсутність у КП «Інформатика» відомостей про існування та експлуатацію «системи «Смарт-сіті» зовнішнього відеоспостереження в м. Києві». Відтак наполягає на відсутності належних і допустимих доказів, які підтверджували б вчинення ним адміністративного правопорушення.
10. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
11. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, поліцейським 1 взводу 1 роти 2 батальйону полку 2 управління патрульної поліції в місті Києві старший лейтенантом Широкань Романом Васильовичем винесено постанову 15.01.2025 серія ЕНА № 3865067, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення перебаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З постанови вбачається, що 15.01.2025 о 17:20:41 в м. Києві, по просп. М. Бажана водій не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4 ПДР України - порушення вимог заборонних знаків.
Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
З фотознімків та відеозапису з системи «Смарт-Сіті» зовнішнього відеоспостереження в м. Києві видно як транспортний засіб «Nissan Juke» здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 "Зупинка заборонена".
Як убачається з відеозапису наданого Позивачем, інспектор повідомив Позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення і роз'яснив йому права перебачені ст. 268 КУпАП. Встановлюючи особу ОСОБА_1 інспектор визначив саме його як водія даного транспортного засобу.
12. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 14 Закону № 580-VIII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України:
зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо не необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі (п. 15.1 ПДР України).
Відповідно до п. 3.34 ПДР України забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин першої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені статтею 126 цього Кодексу.
Статтею 14-2 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до статті 14-2 КУпАП).
Згідно зі статтею 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Як встановлено ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ 1 Інструкції № 1395).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395).
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки суду апеляційної інстанції.
13. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє колегії суддів прийти до правового висновку, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 73, 74 КАС України.
14. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що автомобіль Позивача було виявлено нарядом поліції під час зупинки по проспекту М. Бажана в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», що підтверджується відеозаписами з камер системи міського відеоспостереження.
15. При цьому, надаючи оцінку доводам Апелянта щодо належності таких доказів, апеляційний суд зазначає, що згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, відеозапис, на якому зафіксовано факт вчинення спірного правопорушення є належним доказом у цій справі, відеозаписи з бодікамери та з камер системи міського відеоспостереження узгоджуються між сабою щодо дати, місця події, зафіксованого транспортного засобу, а тому обґрунтовано прийняті судом до уваги.
16. Доводи Апелянта про те, що Відповідачем не надано доказів встановлення такого дорожнього знаку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки встановлення дорожнього знаку 3.34 «зупинка заборонена» на ділянці дороги по просп. М. Бажана в районі ст. м. «Харківська» від в'їзду на вул. Ревуцького до шляхопроводу в напрямку ст. м. «Вирлиця» в м. Києві підтверджується схемою розміщення дорожніх знаків по просп. М. Бажана в районі ст. м. «Харківська» згідно загальноміської бази даних дислокацій ТЗРДР станом на 15.01.2025.
17. Отже, наданими Відповідачем доказами, підтверджується здійснення зупинки автомобіля «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_1 по проспекту М. Бажана в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
18. При цьому, колегія суддів вважає неаргументованими доводи Апелянта про те, що він не був водієм транспортного засобу, оскільки він не надає жодних належних і допустимих доказів, що транспортним засобом керувала інша особа, а ОСОБА_1 лише тимчасово перебував на водійському місці такого транспортного засобу. Окрім того, Апелянт не вказа на іншу особу, яка була водієм та здійснила зупинку автомобіля в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим вчинила адміністративне правопорушення.
Відтак, встановлюючи особу ОСОБА_1 патрульний поліції правомірно визначив саме його як водія автомобіля «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_1 .
19. Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, представник поліції повідомив Позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення і роз'яснив права передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема й право на професійну правничу допомогу. Про те, що він не був водієм транспортного засобу ОСОБА_1 не зазначав. При цьому, Апелянт не був позбавлений можливості скористатися послугами адвоката, оскільки поліцейський надав можливість реалізувати таке право, зокрема шляхом здійснення дзвінка.
20. Також, як зазначає Апелянт у скарзі, саме старший сержант поліції Грінчак розглядав справу про адміністративне правопорушення та використовував портативний друкарський пристрій для створення примірників постанови та власноруч виконав на них власні підписи, а тому доводи Апелянта про те, що постанова складена неуповноваженою особою є помилковими та не може бути підставою для скасування правомірного рішення суб'єкта владних повноважень. Колегія суддів приймає до уваги доводи Апелянта про те, що у представника поліції вже був підготовлений проєкт спірної постанови станом на момент розгляду справи, втім зазначає, що скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості (рішення від 24.03.1988 по справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden). Таке порушення не призвело до неправильного вирішення адміністративної справи.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом. Скасування правильного по суті рішення, за відсутності фундаментального порушення, є відступленням від принципу правової визначеності («res judicata») та недопустимим.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
21. Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення.
Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 та відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України є обов'язковими для врахування колегією суддів при розгляді цієї справи,
22. Посилання Апелянта на правову позицію інших судів апеляційної інстанції є помилковим, оскільки вони не є джерелом права у розумінні ст. 7 КАС України та обов'язковими до врахування згідно ч. 5 ст. 242 КАС України.
23. Доводи Апелянта про те, що Відповідач несвоєчасно подав відзив на апеляційну скаргу у цій справі, а також тривалий розгляд цієї справи, колегія суддів приймає до уваги, втім зазначає, що це не є правовою підставою для скасування судового рішення згідно ст. 317 КАС України, оскільки не призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
24. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
25. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.
26. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.
27. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
28. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м.Києва від 02 червня 2025 року - без змін.
29. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають, з огляду на кінцевий результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м.Києва від 02 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.
Судове рішення виготовлено 18 грудня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев