Справа № 947/45153/25
Провадження № 1-кс/947/18681/25
10.12.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025162150001554 від 06.12.2025 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шевченкове Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, маючого на утриманні п'ятьох малолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України,-
Слідчими відділу СУ ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025162150001554, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , діючи в порушення вимог законодавства, вчинив кримінальні правопорушення, направленіпроти безпеки руху і проти життя та здоров'я особи, що призвело до заподіяння потерпілій ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, за наступних обставин.
Так, 06.12.2025 приблизно о 17.50 год., водій ОСОБА_4 , не маючи при собі посвідчення водія, оскільки ніколи його не отримував і в автошколі не навчався, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух у темний час доби, по асфальтованому, сухому дорожньому покриттю вулиці 8-го Березня в місті Кілія Ізмаїльського району Одеської області, на неосвітленій вуличним ліхтарним освітленням ділянці, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі для руху у протилежних напрямках, зі сторони вулиці Белінського у напрямку вулиці Кіченка, у смузі свого напрямку руху, з невстановленою органами досудового розслідування швидкістю,з увімкненим ближнім світлом фар.
При цьому, водій ОСОБА_4 , керуючи джерелом підвищеної небезпеки, вкрай уважним не був, не переконався, що обрані ним швидкість руху та прийоми керування транспортним засобом не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, чим створив передумови для виникнення і розвитку аварійної ситуації, проявив кримінальну протиправну недбалість, тобто не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень іншій особі, як наслідку своєї дії, що утворювала реальну загрозу для життя і здоров'я цієї особи, хоча повинен був і міг передбачити ці наслідки, якщо б діяв більш обачливо.
У той самий час, по проїзній частині вулиці 8-го Березня, в районі будинку № 101, у попутному з автомобілем ОСОБА_4 напрямку і попереду нього, ближче до межі з правим узбіччям, прямолінійно, у темпі спокійного кроку, рухалась неповнолітня пішохід ОСОБА_7 , а праворуч від неї, по узбіччю, рухалась неповнолітня ОСОБА_8 .
Під час наближення до цих пішоходів водій ОСОБА_4 не стежив за зміною дорожньої обстановки попередуі, як наслідок, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, своєчасно не зменшив швидкість руху керованого транспортного засобу, щоб безпечно проїхати повз пішоходів, для яких може бути створена небезпека, хоча мав можливість завчасно виявити цих пішоходів попереду.
Через неуважність і грубе нехтування вимогами Правил дорожнього руху, ОСОБА_4 позбавив себе можливості своєчасно зреагувати на небезпечну зміну дорожньої обстановки і допустив наїзд, без гальмування, передньою правою частиною керованого автомобіля на пішохода ОСОБА_7 у смузі свого напрямку руху, під час якого відбулось закидання тіла потерпілої на капот, переднє вітрове скло, з наступним відкиданням і падінням її на дорожнє покриття.
Своїми необережними діями водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги пунктів: 1.5.; 2.1. а); 2.3. б); 12.3. «Правил дорожнього руху», введені в дію з 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі Правила), які зобов'язують водія:
п. 1.5.«Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.1. «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії»;
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тілесні ушкодження, а саме: закрита черепно-мозкова травма важкого ступеню, набряк головного мозку, кома II-III ступеню, які складають єдиний морфологічний комплекс ушкоджень і оцінюються разом, є небезпечними для життя і відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень.
Отже, водій ОСОБА_4 , шляхом належного виконання вимог пунктів: 1.5.; 2.1. а); 2.3. б); 12.3. «Правил дорожнього руху», гарантовано мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді і його фактичні дії знаходяться у причинному зв'язку з настанням події цієї пригоди, а також настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 .
Крім того, 06.12.2025, приблизно о 18 годині 50 хвилин, у водія
ОСОБА_4 після скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди, а саме, після наїзду автомобілем «ВАЗ-21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на неповнолітнього пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що сталось в результаті порушення ним вимог п.п. 1.5.; 2.1. а); 2.3. б); 12.3. «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, виник раптовий кримінальний протиправний умисел на зникнення з місця дорожньо-транспортної пригоди, з метою уникнення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, та на завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, та яку він сам своїми діями поставив в небезпечний для життя стан.
Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, ОСОБА_4 у порушення вимог п. 2.10. «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, яким передбачено:
п. 2.10. «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;
в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я;
ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;
д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;
е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди, усвідомлюючи, що скоїв наїзд на людину, якою була неповнолітня ОСОБА_9 ,розуміючи, що внаслідок ДТП потерпіла отримала тілесні ушкодження і перебувала у небезпечному для життя стані, маючи реальну можливість надати їй домедичну допомогу, одночасно не маючи об'єктивних причин і підстав відмовитися від прийняття заходів з надання допомоги, маючи прямий умисел на завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані та позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, в місці наїзду на ОСОБА_7 керований ним автомобіль не зупинив, заходів для надання домедичної допомоги потерпілій не вжив, бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги не викликав, про дорожньо-транспортну пригоду до органу чи підрозділу Національної поліції не повідомив, заходів для збереження слідів пригоди не вжив, прибуття на місце події поліцейських не чекав, а відразу після ДТП зник з місця пригоди, залишивши неповнолітнього пішохода ОСОБА_7 в непритомному стані на проїзній частині вулиці, напроти дому АДРЕСА_3 , тобто залишив останню без допомоги, хоча ОСОБА_4 , як водій, був зобов'язаний вжити заходів по наданню допомоги, оскільки його дії, пов'язані з управлінням транспортним засобом, поставили потерпілу в небезпечний для життя стан.
За вищевказаних обставин, 09.12.2025 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено його про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
-ч. 3 ст. 135 КК України, за кваліфікуючими ознаками: завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозберження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило інші тяжкі наслідки;
-ч. 2 ст. 286 КК Украіїни, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , обґрунтовуючи його тим, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення вказаних ризиків та виконання покладених на підозрюваного обов'язків.
В судовому засіданні:
-прокурор клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити;
-захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
-підозрюваний погодився з підозрою, надавши пояснення щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, а також матеріали надані стороною захисту, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Згідно матеріалів поданого клопотання, 09.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується стороною обвинувачення наступними матеріалами кримінального провадження: протоколом огляду місця ДТП від 06.12.2025, схемою до нього; протоколом обшуку від 07.12.2025; протоколом огляду електронної сторінки від 07.12.2025; протоколом огляду предмету від 07.12.2025; протоколом затримання ОСОБА_4 , в порядку ст. 615 КПК України; показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,; показаннями потерпілого ОСОБА_15 , показаннями підозрюваного ОСОБА_4 від 09.12.2025; висновком медичного огляду ОСОБА_4 на стан сп'яніння № 21 від 09.12.2025.
Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України.
Разом з тим, в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
При розгляді клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя бере до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, які призвели до завдання потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя.
Так, слідчий суддя враховує обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопопрушень, враховуючи суспільно-небезпечний характер таких кримінальних правопорушеь, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
В цьому розрізі слідчий суддя не може залишити поза увагою те, що окрім того, що внаслідок ікнриміновановаго ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, потерпіла зазнала тяжких тілесних ушкоджень, що несуть пряму загрозу її життю (остання на теперішній час перебуває у комі), ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у залишенні у небезпеці потерпілої, яка перебувала у небезпечному для життя та здоров'я стані, оскільки підозрюваий залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, не вживши щодо ОСОБА_7 заходів по наданню допомоги. Вказане слідчий суддя оцінює як додаткове підтвердження існування вказаного ризику.
Також слідчий суддя звертає увагу на те, що показаннями свідків та потерпілого, у тому числі, підтверджується обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри. Крім того, слідчим у клопотанні зазначається, що як і підозрюваний, так і свідки та потерпілі є мешканцями м. Кілії. В подальшому такі особи будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду та приходить до переконання існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого незаконного впливу підозрюваним на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі вчинення злочинів проти життя та здоров'я людини. Крім того, як зазначає слідчий, 02.09.2024 ОСОБА_4 притягувався до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 2 ст. 126 КУпАП (керував транспортним засобом без посвідчення водія) та порушення вимог ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобами у стані сп'яніння). Вказане, на думку слідчого судді, свідчить про явні негативні соціальні інтереси останнього, й відповідно про його емоційно-вольову деформацію та ймовірну відсутність правової свідомості. Відтак, твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику можливого вчинення іншого кримінального правопорушення та/або продовження кримінального правопорушення, у якому на теперішній час підозрюється ОСОБА_4 є у повному обсязі обґрунтованими.
Водночас, слідчий суддя зауважує, що обґрунтування прокурора у судовому засіданні та слідчого у письмовому клопотанні щодо існування в рамках означеного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є неспроможними, формальними та такими, що нівелюють саму мету застосування запобіжного заходу, якою у тому числі є необхідність виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту та особистого зобов'язання є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
При цьому, сторона обвинувачення у своєму клопотанні просила застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Водночас, як вбачається з частини четвертої ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що на теперішній час ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, проте ні одне з них не відповідає жодному із вищезазначених пунктів.
Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується ймовірне вчинення тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України, внаслідок яких потерпілій ОСОБА_7 завдано тяжких тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми важкого ступеню, набряку головного мозку, коми II-III ступеню. Так, слідчий суддя наголошує на тому, що на теперішній час неповнолітня потерпіла перебуває у стані коми, стан її здоров'я оцінюється як тяжкий, що свідчить про реальну загрозу її життю.
В цьому ж розрізі, слідчий не може залишити поза увагою відомості щодо особи підозрюваного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення злочинів проти життя та здоров'я людини, та, більше того, ОСОБА_4 неодноразово притягувався й до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху.
Слідчий суддя при визначенні розміру застави, оцінює ступінь тяжкості наслідків інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, беручи до уваги спричинену внаслідок їх ймовірного вчинення реальну загрозу життю потерпілої, а також особу підозрюваного, його соціальний та майновий стан, та вважає що встановлені обставини слугують такими виключними випадками, які на підставі вищевикладених вимог ч.5 ст. 182 КПК України дозволяють при визначені застави вийти за межі її розміру, передбаченому законом для осіб, підозрюваних у вчинені тяжких злочинів.
Так чином, слідчий суддя прийшов до висновку, що відносно підозрюваного є доцільним застосування запобіжного заходу з призначенням застави у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
На думку слідчого судді, саме вказаний розмір застави буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 05.02.2026, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного строком до 05.02.2026, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1. прибувати до слдічого, прокурора та/або суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;
3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;
5. здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1