Справа № 640/11984/20 Головуючий у І інстанції - Вісьтак М.Я.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
16 грудня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.,
при секретарі: Руденко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Міністерство юстиції України, Національна поліція України про визнання положення нормативно-правового акту протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Міністерство юстиції України, Національна поліція України, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 розділу XIX Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.02.2017 № 138, зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.03.2017 за № 348/30216;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України вчинити дії щодо прирівняння посади першого проректора університету до відповідної посади керівного складу Національної поліції України, яка у січні 2016 року існувала в штаті органу поліції та за якою встановлювався та виплачувався відповідний розмір премії.
Позов обґрунтований тим, що прирівняння Міністерством внутрішніх справ України посади першого проректора університету до посади першого заступника начальника Головного управління Національної поліції України м. Києва обмежує обсяг і зміст прав Позивача, гарантованих Конституцією України та чинним законодавством, а також не відповідає акту вищої юридичної сили, а саме Закону України «Про національну поліцію».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» від 16 липня 2024 року № 3863-IX, пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX викладено в такій редакції, зокрема:
- «Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом» (абзац четвертий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»);
- «Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд» (абзац шостий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).
На виконання вимог Закону № 2825-IX, Львівському окружному адміністративному суду розподілено не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва справи, зокрема і справу № 640/11984/20.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року передано адміністративну справу № 640/11984/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Міністерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування переліку в частині, зобов'язання вчинити дії на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
14 березня 2025 року на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 640/11984/20.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року прийнято адміністративну справу № 640/11984/20 до провадження та визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 2 розділу XIX Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що прирівнюються посадам поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.02.2017 № 138, зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.03.2017 за № 348/30216.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України вчинити дії щодо прирівняння посади першого проректора університету до відповідної посади керівного складу Національної поліції України, яка станом на день прийняття наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.02.2017 № 138 існувала в апараті Головного управління Національної поліції в місті Києві.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.
В апеляційній скарзі Міністерство внутрішніх справ України посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Крім того, Міністерством внутрішніх справ України в апеляційній скарзі вказано, що згідно із пунктом 2 розділу XIX Переліку, посаду першого проректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, з якої ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ, прирівняно до посади першого заступника начальника Головного управління апарату Національної поліції в місті Києві.
Довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 оформлена ліквідаційною комісією УМВС України в Дніпропетровській області з урахуванням вищезазначеного та відповідно до інформації Національної поліції України про середні розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за січень 2016 року.
При цьому судом першої інстанції залишено поза увагою, що в подальшому, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.09.2021 № 721, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2021 року за № 1354/36976, внесено зміни до наказу МВС від 17.02.2017 № 138 та доповнено пункт 2 наказу новим абзацом такого змісту:
«У разі якщо прирівняної посади поліцейського, визначеної в Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських, затвердженому цим наказом, немає у штатному розписі Національної поліції України або така посада є вакантною на момент призначення або перерахунку пенсії, грошове забезпечення визначається з урахуванням Схеми окладів поліцейських за спеціальними званнями у розмірах згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», схем посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3-10 до постанови, а інші додаткові види грошового забезпечення - за наявною відповідною посадою поліцейського, яка за кваліфікаційними характеристиками, зокрема за назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (закладу, установи тощо), прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена».
Аналіз вищевикладеного свідчить, що на дату розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення оскаржуваного судового рішення Відповідачем вже було врегулювано питання визначення розміру грошового забезпечення при підготовці довідок для перерахунку пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у разі, якщо прирівняна посада поліцейського відсутня у штатному розписі Національної поліції України або є вакантною.
Таким чином, оскільки станом на час розгляду спірних правовідносин та прийняття оскаржуваного судового рішення суб'єктом владних повноважень (Відповідачем) оскаржувані Позивачем недоліки наказу МВС від 17.02.2017 № 138 вже були виправлені, тому суд першої інстанції мав за результатами розгляду справи закрити провадження у справі відповідно до приписів пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Також, Позивачем подано Додаткові пояснення на апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України у справі № 640/11984/20, в яких він зазначив, що існування оскаржуваного пункту 2 розділу XIX Переліку звужує зміст та обсяг встановлених чинним законодавством його прав, а також погіршує матеріальний стан, а саме впливає на рівень пенсійної виплати, що є неприпустимим виходячи з преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», де зазначено, що Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, Позивача, представників Відповідача, Третьої особи - Міністерства юстиції України, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
21.03.2018 Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області складено довідку № 83/32005 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103.
Відповідно до вказаної довідки посада, яку займав ОСОБА_1 на день звільнення зі служби - «Перший проректор з навчальної та методичної роботи Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ», - прирівняна до посади поліцейського «пункт 19.2 Перший заступник начальника Головного управління, апарат Головного управління Національної поліції в м. Києві». Розрахунок для перерахунку пенсії ОСОБА_1 складається з: посадового окладу - 5500 грн, окладу за звання полковника міліції - 2400 грн, надбавки за стаж служби - 3950 грн, надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 825 грн, надбавки за вчене звання - 275 грн, надбавки за науковий ступінь - 275 грн, премії (за прирівнюваною посадою) - 0%. Усього - 13 225 грн.
Так, оспорюваним наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.02.2017 № 138, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.2017 за № 348/30216, затверджено Перелік посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються до посад поліцейських.
Даний Перелік визначає посади, прирівняні до посад поліцейських для цілей пенсійного забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом (номером за порядком) 2 розділу XIX цього Переліку, посада Першого проректора університету прирівнюється до посади Першого заступника начальника Головного управління Національної поліції України в м. Києві.
12.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області із заявою, у якій просив внести зміни до довідки № 83/32005 від 21.03.2018, включивши у розмір грошового забезпечення, з якого здійснювався перерахунок пенсії, премію.
Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області у відповіді від 22.06.2018 №?1/Д-3692/М роз'яснила, що визначення середніх розмірів премій, фактично виплачених поліцейським за січень 2016 року, належить до повноважень Національної поліції України. Інформація для складання довідок надійшла до Ліквідаційної комісії листом Міністерства внутрішніх справ від 12.03.2018 №?3261/05/22-2018, згідно з яким середній розмір премії за відповідною посадою становив 0%. У довідці для перерахунку пенсії також зазначено 0%, оскільки Ліквідаційна комісія не мала права самостійно визначати розмір премії.
У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Національної поліції України із заявою, у якій просив встановити на січень 2016 року розмір премії за посадою Першого заступника начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві, з якої здійснюється перерахунок пенсії ОСОБА_1 , та направити відповідну інформацію до Міністерства внутрішніх справ України з метою здійснення дій щодо перерахунку пенсії останнього.
Відповідачем листом від 10.01.2019 № 16-Д/48-2019 зазначено, що відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 передбачено перерахунок пенсій з 01.01.2016 особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ за прирівняною посадою з урахуванням розміру грошового забезпечення поліцейського, посадового окладу, спеціального звання, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій у розмірах, встановлених законодавством, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988. При цьому розмір премії визначається за середніми фактично виплаченими сумами за відповідною посадою поліцейського за січень 2016 року. За наданою інформацією Головних управлінь Національної поліції України, щомісячні додаткові види грошового забезпечення за вказаною посадою за січень 2016 року не виплачувались.
В подальшому, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 160/4586/19 у задоволенні касаційної скарги Позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року, поданої за його позовом до Національної поліції України про зобов'язання встановити розмір премії за посадою Першого заступника начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві станом на січень 2016 року, з якої здійснюється перерахунок пенсії, та направити відповідну інформацію до Міністерства внутрішніх справ України з метою її перерахунку - відмовлено.
20 лютого 2020 року Позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із листом, у якому просив з метою недопущення порушення його прав та погіршення матеріального стану внести зміни до пункту (номеру за порядком) 2 розділу XIX Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), що прирівнюються посадам поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.02.2017 № 138 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.03.2017 за № 348/30216, і прирівняти посаду Першого проректора університету до відповідної посади керівного складу Національної поліції України, яка станом на січень 2016 року існувала у штаті органу поліції та за якою виплачувався відповідний розмір премії.
Листом від 19.03.2020 № Д-3464/22 Відповідач повідомив Позивача, що при розробці зазначеного Переліку посад робоча група Міністерства внутрішніх справ України, до складу якої входили представники Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Асоціації ветеранів Міністерства внутрішніх справ України та інші, керувалася положеннями постанов Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", а також наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ". При цьому у додатку 4 до постанови Кабінету Міністрів України № 988 зазначена посада Першого заступника начальника Головного управління, у тому числі в місті Києві.
Крім того, відповідно до Висновку Департаменту юридичного забезпечення МВС за результатами правової експертизи проекту наказу МВС "Про затвердження Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що прирівнюються посадам поліцейських", проект наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.02.2017 № 138, зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.03.2017 за № 348/30216 розроблений на підставі статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008.
Також зазначено, що проект Наказу відповідає Конституції України, актам вищої юридичної сили та узгоджується з іншими нормативними актами; не містить правових колізій та корупціогенних факторів; підготовлений з дотриманням нормопроектувальної техніки.
Департамент кадрового забезпечення Національної поліції України розглянуто лист Правового департаменту від 24.06.2025 стосовно інформації про наявність посад Перших заступників начальників Головного управління Національної поліції у місті Києві та в областях.
Відповідно до пунктів 9, 10 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, а також статей 14, 15 Закону України "Про Національну поліцію", структуру центральних і територіальних органів поліції, штатний розпис та кошторис затверджує Голова Національної поліції за погодженням із Міністром внутрішніх справ.
Відповідно до листа Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 24.06.2025 № 59577-2025, з моменту створення Національної поліції і до теперішнього часу у штатному розписі Головного управління Національної поліції у місті Києві посада Першого заступника начальника не передбачалася. Аналогічно, така посада відсутня і в штатних розписах головних управлінь поліції в областях.
Листом Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції у м. Києві Національної поліції України від 26.06.2025 № 245724 повідомлено Начальника правового Департаменту Національної поліції України, що наказом Національної поліції України від 24.02.2016 № 164дск "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві" затверджено штат Головного управління Національної поліції у м. Києві як територіального органу поліції, який, із внесеними змінами та доповненнями, є чинним на сьогодні. Відповідно до затвердженого штату у структурі Головного управління Національної поліції у м. Києві не передбачено та не функціонували посади Першого заступника начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві, у тому числі в період з 17.02.2017 до теперішнього часу.
Вважаючи протиправним пункт 2 розділу XIX Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 лютого 2017 року № 138, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що станом на день прийняття наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.02.2017 № 138, зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.03.2017 за № 348/30216, яким затверджено Перелік посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що прирівнюються посадам поліцейських, посади Першого заступника Головного управління Національної поліції у місті Києві не існувало.
Так, відповідно до пункту 2 розділу XIX Переліку, посаду «перший проректор університету» прирівняли до посади «Першого заступника начальника Головного управління апарату Головного управління Національної поліції в місті Києві», якої не було передбачено жодним штатним розписом, що суперечить Закону України «Про національну поліцію», оскільки остання вказаним законом не була передбачена.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прирівняння Міністерством внутрішніх справ України посади Першого проректора університету до посади Першого заступника начальника Головного управління Національної поліції України м. Києва обмежує обсяг і зміст прав ОСОБА_1 , гарантованих Конституцією України та чинним законодавством, а також не відповідає акту вищої юридичної сили, а саме Закону України «Про національну поліцію».
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 Розділу ХІХ Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого наказом МВС України від 17.02.2017 № 138, зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.03.2017 за № 348/30216 є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Також, суд дійшов висновку, що належним способом захисту Позивача буде зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України вчинити дії щодо прирівняння посади Першого проректора університету до відповідної посади керівного складу Національної поліції України, яка станом на день прийняття оспорюваного наказу існувала в апараті Головного управління Національної поліції в місті Києві.
Щодо визначення конкретної посади керівного складу Національної поліції України, яка буде прирівнюватися до посади Першого проректора університету, то суд вважав це дискреційними повноваженнями Міністерства внутрішніх справ України.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, та при розгляді апеляційної скарги вказує наступне.
Щодо доводів апеляційної карги про наявність підстав для закриття провадження відповідно до приписів пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 800/369/17 зазначила, що у розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Тобто, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Колегія суддів звертає увагу, що для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України необхідним є установлення факту виправлення суб'єктом владних повноважень порушень, які оскаржуються Позивачем в судовому порядку. При цьому, відповідне усунення порушень має бути здійснено суб'єктом владних повноважень самостійно та в обсязі, який дає підстави для висновку про повне відновлення порушених прав Позивача, з яким останній погоджується.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2024 року у справі № 280/1038/23.
Відповідачем в апеляційній карзі зазначено, що оскільки станом на час розгляду спірних правовідносин та прийняття оскаржуваного судового рішення суб'єктом владних повноважень (Відповідачем) оскаржувані Позивачем недоліки наказу МВС від 17.02.2017 № 138 вже були виправлені, тому суд першої інстанції мав за результатами розгляду справи закрити провадження у справі відповідно до приписів пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про внесення зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17 лютого 2017 року № 138» від 29 вересня 2021 року № 721 доповнено пункт 2 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17 лютого 2017 року № 138 «Про затвердження Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2017 року за № 348/30216, новим абзацом такого змісту:
«У разі якщо прирівняної посади поліцейського, визначеної в Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських, затвердженому цим наказом, немає у штатному розписі Національної поліції України або така посада є вакантною на момент призначення або перерахунку пенсії, грошове забезпечення визначається з урахуванням Схеми окладів поліцейських за спеціальними званнями у розмірах згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», схем посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3- 10 до постанови, а інші додаткові види грошового забезпечення - за наявною відповідною посадою поліцейського, яка за кваліфікаційними характеристиками, зокрема за назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (закладу, установи тощо), прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена.».
Разом з тим, предметом спору у даній адміністративній справі є визнання протиправним та скасування пункту (порядковий номер) 2 розділу XIX Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.02.2017 № 138, зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.03.2017 за № 348/30216; зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України вчинити дії щодо прирівняня посади Першого проректора університету до відповідної посади керівного складу Національної поліції України, яка у січні 2016 року існувала в штаті органу поліції та за якою встановлювався та виплачувався відповідний розмір премії.
Таким чином, наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про внесення зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17 лютого 2017 року № 138» від 29 вересня 2021 року № 721, яким доповнено новим абзацом пункт 2 наказу МВС України від 17.02.2017 № 138 не стосується персонально (конкретно) посади - Першого проректора університету, та цим Наказом не внесено зміни до пункту (номеру за порядком) 2 розділу XIX Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських: Навчальні заклади МВС (державні університети внутрішніх справ) - Перший проректор університету до Апарат Головного управління Національної поліції в місті Києві, стройові підрозділи поліції в місті Києві - Перший заступник начальника Головного управління, що є предметом розгляду у даній адміністративній справі.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для закриття провадження у даній адміністративній справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.
Щодо наявності/відсутності підстав для задоволення адміністративного позову по суті, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878 (в редакції, чинній на час вчинення спрних правовідносин) Міністерство внутрішніх справ України (МВС, далі - Положення № 878) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Положення № 878 визначено, що МВС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно з пунктом 9 Положення № 878 МВС в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.02.2017 № 138, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.2017 за № 348/30216, затверджено Перелік посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що прирівнюються до посад поліцейських.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (надалі - Закон № 2262-XII).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII), крім окремих положень, визначених у пункті 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У подальшому, 29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 23.12.2015 № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" (надалі по тексту - Закон № 900-VIII).
Законом № 900-VIII доповнено серед іншого статтю 63 Закону № 2262-XII новою частиною третьою, згідно з якою перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - постанова № 988) встановлено розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади та оклади за спеціальні звання колишніх працівників міліції.
Вказана постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 02 грудня 2015 року.
Таким чином, у зв'язку із змінами в грошовому забезпеченні поліцейських, передбаченими постановою № 988, та враховуючи зазначені вище положення ч. 2 ст. 51 Закону № 2262-XII, у колишніх працівників міліції виникло право на перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року.
Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 (в редакції, що діяла станом на 01.01.2016), перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" постановлено перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45 в редакції, що діяв станом на 01.01.2016).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262 пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Положеннями пунктів 2-3 Порядку № 45 визначено порядок дій відповідних державних органів, Пенсійного фонду України, його головних управлінь щодо здійснення перерахунку пенсій військовослужбовцям та строки їх вчинення.
Згідно з п. 4 Порядку № 45, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Відповідно до п. 5 Порядку № 45, для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів:
- посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням;
- надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання "заслужений" чи "народний", службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі;
- щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок;
- інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію;
- щомісячні надбавки за особливі умови служби (крім надбавки за службу у віддаленій місцевості) особам, звільненим з військової служби, які проходили службу та обслуговували ядерну зброю на об'єктах "С", у складальних бригадах ремонтно-технічних баз, у складі екіпажів атомних підводних човнів, на території військових полігонів, де проводилися випробування ядерної зброї або навчання із застосуванням такої зброї, та у військових частинах, що обслуговували космодром "Байконур", якщо такі надбавки виплачувалися їм на день звільнення зі служби у відсотках посадового окладу, що встановлювалися до 1 січня 2008 р. для обчислення розміру пенсії, але не більше розміру надбавок за особливі умови служби відповідно до законодавства.
Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.
Згідно з підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" керівникам органів, закладів та установ Національної поліції надано право в межах затверджених асигнувань на грошове забезпечення здійснювати преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 затверджено схеми посадових окладів поліцейських у розмірах згідно з додатками 3 - 10.
В додатку № 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 затверджено схеми посадових окладів поліцейського апарату головних управлінь Національної поліції, в якому зокрема визначено посаду Першого заступника начальника Головного управління з розміром посадового окладу - 5500,00 грн.
Так, оспорюваним наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.02.2017 № 138, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.2017 за № 348/30216, затверджено Перелік посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються до посад поліцейських.
Даний Перелік визначає посади, прирівняні до посад поліцейських для цілей пенсійного забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом (номером за порядком) 2 розділу XIX цього Переліку, посада Першого проректора університету прирівнюється до посади Першого заступника начальника Головного управління Національної поліції України в м. Києві.
Колегія суддів звертає увагу, що Держаною установою «Територіальне Медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» Позивачу було видано довідку про розмір грошового забезпечення від 05 листопада 2021 року № 33/24/С-5223 за листопад 2019 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" за прирівняною посадою поліцейського - Перший заступник начальника Головного управління/Апарат ГУНП в м. Києві, в якій визначено загальний розмір грошового забезпечення 39841,67 грн, який складається з: посадового окладу - 5500,00 грн; окладу за спеціальне звання (полковник поліції) - 2400,00 грн; надбавки за стаж служби в поліції (відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання) 50% - 3950,00 грн; надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції (відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби) 100% - 11 850,00 грн; надбавки за службу в умовах режимних обмежень (відсотків посадового окладу) 15% - 825,00 грн; доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук (відсотків посадового окладу) 5% - 275,00 грн; доплати за вчене звання доцента (старшого наукового співробітника) чи професора (відсотків посадового окладу) 5% - 275,00 грн; премії (відсотків нарахованого грошового забезпечення) 58,89% - 14 766,67 грн.
Таким чином, прирівняння Міністерством внутрішніх справ України посади Першого проректора університету до посади Першого заступника начальника Головного управління Національної поліції України в м. Києві, яка є у штаті в апараті Головного управління Національної поліції в місті Києві, не обмежує обсяг і зміст прав ОСОБА_1 , гарантованих Конституцією України та чинним законодавством, а також відповідає затвердженій постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року № 988 схемі посадових окладів поліцейського апарату головних управлінь Національної поліції.
Отже, прирівнюючи посаду Позивача - Першого проректора університету до посади Першого заступника начальника Головного управління Національної поліції України в м. Києві, Відповідач діяв на підставі та в межах вимог чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування пункту (номеру за порядком) 2 розділу XIX Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 лютого 2017 року № 138, зареєстрованого Міністерством юстиції України 15 березня 2017 року за № 348/30216.
Щодо адміністративного позову в частині зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України вчинити дії щодо прирівняння посади Першого проректора університету до відповідної посади керівного складу Національної поліції України, яка існувала в штаті органу поліції та за якою встановлювався та виплачувався відповідний розмір премії, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до відомостей з офіційного сайту ГУНП у м. Києві https://kyiv.npu.gov.ua/persons «Керівництво ГУНП у м. Києві», в штаті Головного управління Національної поліції України в м. Києві є посада Першого заступника начальника.
Таким чином, станом на даний час в штаті органу Національної поліції існує посада Першого заступника начальника Головного управління Національної поліції України в м. Києві за якою може встановлюватися та виплачуватися відповідний розмір премії.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
У постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2021 року у справі № 240/5009/20 зазначено, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Так, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийняте владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюване рішення є юридично значимими, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права Позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного Позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 825/1194/18, від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/5291/22.
Для оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлено статтею 264 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 264 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо, зокрема законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені Відповідачем.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.
Разом з тим, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною, відтак, суд повинен встановити, серед іншого, в чому полягає порушення прав особи, яка подає апеляційну скаргу, оскаржуваним судовим рішенням.
Виходячи із системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутися до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю Відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення Відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме Позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи зазначене вище в межах розгляду даної адміністративної справи не встановлено факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів Позивача з боку Відповідача, а саме факт застосування до Позивача положень оскаржуваного пункту (номеру за порядком) 2 розділу XIX Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.02.2017 № 138, зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.03.2017 за № 348/30216.
Верховним Судом у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 815/938/17 зазначено, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного Позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що будь-які порушення Відповідачем прав Позивача відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги у вказаній вище частині також є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів вважає, що Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду правомірність своїх доводів.
Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах даної адміністративної справи докази, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи Міністерства внутрішніх справ України, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Міністерство юстиції України, Національна поліція України про визнання положення нормативно-правового акту протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Є.І. Мєзєнцев
Повний текст складено 18.12.2025 року.