П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3194/25
Головуючий І інстанції: Величко А.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту судового рішення - 20.10.2025р.) про відмову у встановленні судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
03.04.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не внесенні до довідки про розмір його грошового забезпечення від 17.02.2025р. №9/3-603, виданої станом на 01.01.2023р., розміру посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн.), встановленого законом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 відповідно до вимог ст.ст.43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень п.4 вказаної Постанови від 30.08.2017р. №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023р.;
- зобов'язати відповідача перерахувати розмір грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн.), встановленого законом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також виготовити та надати до ГУ ПФУ в Миколаївській області оновлену довідку про розмір його грошового забезпечення, станом на 01.01.2023р., відповідно до вимог ст.ст.43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень п.4 вказаної Постанови від 30.08.2017р. №704 з зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом 2023р., для здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2023р.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі.
Вказане рішення суду першої інстанції учасниками справи в апеляційному порядку оскаржено не було та набрало законної сили - 02.06.2025р.
03.06.2025р. позивачу було видано виконавчі листи.
10.10.2025р. ОСОБА_1 подано до суду 1-ї інстанції заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №400/3194/25, в якій він просив зобов'язати відповідача надати звіт про виконання в повному обсязі рішення судове рішення від 30.04.2025р. у даній справі та, відповідно, встановити строк для подання такого звіту.
Зазначені вище вимоги обґрунтовані умисним, на думку позивача, не виконанням суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили у цій адміністративній справі. Зокрема, як зазначив позивача, Департамент на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.04.2025р. надав нову довідку про розмір грошового забезпечення від 30.05.2025р. №9/3-1412 станом на 01.01.2023р., проте, у наданій довідці додаткові види грошового забезпечення визначені із розміру посадового окладу із розрахунку 1762 грн. на відміну як основні види (посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років) визначені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року (постановленою в порядку письмового провадження) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою суду першої інстанції, позивач 05.11.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного судового рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2025р. та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви про встановлення судового контролю від 10.10.2025р. - задовольнити повністю.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
17.11.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Положеннями ч.2 ст.55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або ж бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Як передбачено у ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання ж судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.ч.2,3 ст.14 КАС України).
За приписами ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив про те, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина судового процесу для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» Суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Також, варто звернути увагу на те, що обов'язковість виконання судового рішення є однією зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя, яка виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio» (в силу своєї посади та визначених законом повноважень). Виконання рішення суду повинно бути справедливим, швидким, ефективним та пропорційним, тобто для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, проаналізувавши положення ст.382 КАС України, виходив із того, що КАС України встановлено саме право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого було ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання цього судового рішення.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам цієї справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано, зокрема, ст.382 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (ч.2 ст.382 КАС України).
Системний аналіз зазначених вище норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням судового рішення, механізм якого унормований, у тому числі, ст.382 КАС України, має на меті забезпечення належного виконання такого рішення. За письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання рішення суду з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання та одержання пенсійних виплат.
У подальшому, судом можуть бути вжиті заходи реагування у межах судового контролю за виконанням судових рішень у формі встановлення нового строку для подачі відповідного звіту та/або накладення штрафу на особу відповідальну за виконання судового рішення. Підставами для застосування штрафу або ж встановлення нового строку для подачі звіту є, відповідно, неподання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення чи якщо в поданому звіті причини невиконання або неповного виконання рішення суду (дій зобов'язального характеру) є неповажними.
Для застосування вищенаведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення, встановлення нового строку подання звіту або ж накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є дійсно правом суду, а не його обов'язком.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, суд має зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад судочинства, серед іншого, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.05.2021р. у справі №9901/598/19 та від 01.02.2022р. у справа №420/177/20.
Так, зі змісту рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.04.2025р. у справі №400/3194/25 вбачається, що відповідача було зобов'язано перерахувати розмір грошового забезпечення із урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн), встановленого законом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виготовити та надати до ГУ ПФУ в Миколаївській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2023р., відповідно до ст.ст.43,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень п.4 цієї Постанови із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом 2023р., для здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2023р.
Враховуючи вказане, Департамент з питань виконання кримінальних покарань з дня набрання даним рішенням суду законної сили, був зобов'язаний виконати таке рішення суду.
На виконання вказаного рішення, відповідачем 30.05.2025р. була виготовлена довідка за №9/3-1412 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023р.
Як вбачається зі змісту зазначеної довідки від 30.05.2025р. №9/3-1412 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2023р. за посадою «чергового помічника начальника установи Ольшанської виправної колонії (№53) УДДУ ПВП у Миколаївській області», грошове забезпечення становить:
- посадовий оклад - 8590 грн.;
- оклад за військовим званням (майор внутрішньої служби) - 2040 грн.;
- надбавка за вислугу років 45% - 3141 грн.;
- надбавка за особливості проходження служби 42,60% - 4311,55 грн.;
- премія 103,30% - 5826,12 грн.
Всього грошове забезпечення становить - 23908,67 грн.
Разом із тим, у вказаній вище довідці передбачено, що додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 (надбавка за особливості проходження та премія) визначені із розміру посадового окладу із розрахунку - 1762 грн., в той час як основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років) визначені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023р.
У цьому контексті, слід наголосити, що предметом оскарження у справі №400/3194/25 була бездіяльність відповідача, яка полягала у не внесенні до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 17.02.2025р. №9/3-603, виданої станом на 01.01.2023р., розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн.), встановленого законом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 відповідно до ст.ст.43 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень п.4 вказаної Постанови від 30.08.2017р. №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023р.
У зазначеній справі судом першої інстанції вирішувалось питання щодо наявності у позивача права на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.02.2023р. з урахуванням усіх видів грошового забезпечення з розрахунком посадового окладу і окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023р., на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, надбавка за класну кваліфікацію, а також премія вираховується у відсотковому відношенні до посадового окладу та окладу за військовим званням.
Таким чином, Департамент з питань виконання кримінальних покарань в оновленій довідці під час визначення додаткових видів грошового забезпечення повинен був також виходити із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023р.
Вказане у сукупності є підставою для висновку суду щодо порушення відповідачем положень ст.ст.58,129-1 Конституції України та ч.2 ст.14 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі викладеного та з метою належного судового контролю за виконанням рішення у цій справі, яке набрало законної сили, колегія суддів вважає за необхідне, на підставі ст.382 КАС України, встановити для суб'єкта владних повноважень 30-денний строк на виконання судового рішення у справі №400/3194/25 та подання відповідного звіту до суду першої інстанції з дати вирішення порушеного процесуального питання.
Разом із тим, слід зазначити про те, що специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не було забезпечено виконання рішення суду та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.
Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або ж у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Отже, у даному конкретному випадку, жодні підстави для накладення на керівника відповідача штрафу за неподання звіту чи невиконання рішення - відсутні.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
Як передбачено ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки судом 1-ї інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, що призвело до неправильного вирішення відповідного процесуального питання, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду 1-ї інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви позивача щодо встановлення судового у справі, з наведених вище підстав.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пп. «ґ» п.4 ч.1 ст.322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини з зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Керуючись ст.ст.249,308,311,315,317,321,322,325,328,382 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким встановити Департаменту з питань виконання кримінальних покарань строк в 30 (тридцять) днів з дня одержання даного судового рішення для подання до Миколаївського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення від 30 квітня 2025 року у справі №400/3194/25.
Направити справу №400/3194/25 до Миколаївського окружного адміністративного суду для розгляду відповідного звіту Департаменту з питань виконання кримінальних покарань в порядку, передбаченому статтею 382 КАС України.
Попередити суб'єкта владних повноважень, що за наслідками розгляду звіту про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено: 19.12.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: К.В. Кравченко
В.О. Скрипченко