П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7787/25
Перша інстанція: суддя Караван Р.В.,
повний текст судового рішення
складено 10.10.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
У березні 2025 року ТОВ « 100 ШИН+» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач), в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості №UA500500/2025/000027/2 від 19.01.2025 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000037.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що з метою митного оформлення придбаного товару, позивачем було подано до митного органу митну декларацію та інші необхідні документи із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору. Відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої позивачем митної декларації та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість товару визначено за другорядним (3) методом щодо подібних (аналогічних) товарів. Не погоджуючись з рішенням митного органу позивач подав нову митну декларацію №25UA500500001513U9 від 19.01.2025 року за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 року позов задоволено повністю.
Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 13.06.2024 року між ТОВ « 100 ШИН+» (Покупець) та «HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED», Таїланд (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №100SH- PRIHUAYI від 13.06.2024 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати товар - вантажні шини, легкові шини, диски в асортименті, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар відповідно до Комерційного Інвойсу, який є невід'ємною частиною цього Контракту.
Відповідно до п.2.1 Контракту Товар відвантажується в один або кілька морських контейнерів, номери контейнерів вказуються в пакувальному листі, що додається до Контракту.
Згідно п.2.2 Контракту кількість Товару за кожним постачанням зазначено в Комерційному Інвойсі, що додається до кожного конкретного постачання Товару.
Пунктом 4.1 визначено, що базовими умовами поставки за цим контрактом є умови, зазначені у Рахунку проформі та Комерційному Інвойсі. Умови постачання мають відповідати правилам «Інкотермс 2010».
Відповідно до умов вказаного контракту HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED було виписано проформу інвойс №2024042198 від 27.09.2024 року на поставку 206 одиниць вантажних шин на умовах FOB LAEM CHABANG загально вартістю 34750,38 доларів США.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до митниці електронна митна декларація №25UA500500001211U9 від 16.01.2025 року.
Вказана декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, в т.ч.: пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 27.09.2024 року; рахунок-проформа (Proforma invoice) 2024042198 від 27.09.2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 2024042198 від 27.09.2024 року; коносамент (Bill of lading) 241100000301 від 03.11.2024 року; автотранспортна накладна (Road consignment note) 7104 від 15.01.2025 року; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) CO2024-99K-00192804 від 06.11.2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару 45 від 02.11.2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг ТФ7 від 18.12.2024 року; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг 15190 від 19.12.2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 18.12.2024 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 27.09.2024 року; розрахунок ціни (калькуляція) 2024042198 від 27.09.2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) 100SH-PRIHUAYI від 13.06.2024 року; договір (контракт) про перевезення 26092024_4 від 26.09.2024 року; документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами UA.PN.191.3870-24 від 11.12.2024 року; інші некласифіковані документи 00045222 від 04.10.2024 року; копія митної декларації країни відправлення A0281671014611 від 28.10.2024 року.
В митній декларації №25UA500500001211U9 від 16.01.2025 року митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 189,85 Дол. США за один. / або 2,57 Дол. США/ кг.
18.01.2025 року на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем було надано лист пояснення ТОВ « 100 ШИН+» б/н від 18.01.2025 року разом з банківським платіжним документом №15190 від 19.12.2024 року щодо оплати транспортних послуг. Вказано про відсутність можливості надання виписки з бухгалтерської документації, інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, з яких виготовлені товари та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, оскільки останні відсутні в наявності.
За наслідками отримання вказаного листа відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000027/2 від 19.01.2025 року, яким митну вартість товару визначено за другорядним методом щодо подібних (аналогічних) товарами на рівні та 3,4466 дол. США/кг та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000037.
Оскаржуване рішення №UA500500/2025/000027/2 зокрема мотивовано тим, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:
«Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ №599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: 1) рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 2) банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; 3) калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Пункту 3.8 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.09.2024 року №26092024_4 витрати пов'язані з організацією морського перевезення вантажу Клієнта, оплачуються останнім на підставі рахунку протягом 3 банківських днів, проте до митного оформлення жодних банківських документів на розгляд не надано.
В копії митної декларації країни відправлення від 28.10.2024 року №A0281671014611 зазначено умови поставки FOB, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.
В прайс-листі від 27.09.2024 року б/н, поданого до митного оформлення, зазначено що він діє один день для складання комерційного документа. Проте даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів.».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст.53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару містять розбіжності, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. В рішенні не обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Так, як зазначено вище, однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що декларантом не надано документів, що підтверджують вартість транспортування товарів.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Так, частиною 2 ст.53 МК України передбачено надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказана норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів.
У оскаржуваному рішення відповідач ставить під сумнів надану до митного оформлення довідку, яка затверджує вартість наданих транспортних послуг від 18.12.2024 року, оскільки в порушення п.3.8 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.09.2024 року №26092024_4 витрати пов'язані з організацією морського перевезення вантажу Клієнта, оплачуються останнім на підставі рахунку протягом 3 банківських днів, проте до митного оформлення жодних банківських документів на розгляд не надано.
Відповідно до довідки від 18.12.2024 року ТОВ «Транс Фаворит» повідомляло, що транспортні витрати з доставки вантажу за маршрутом Laem Chabang - Chornomorsk, Україна контейнеру TLLU5267104 по коносаменту 241100000301 склали: міжнародне морське перевезення вантажу за єдиним перевізним документом за маршрутом Laem Chabang - Chornomorsk, допоміжні послуги з експедування вантажу за межами митної території України к-р: TLLU5267104 - 181856,62 грн.; винагорода експедитора - 2000,00 грн..
При цьому, до митної декларація №25UA500500001211U9 від 16.01.2025 року позивачем було надано також рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №ТФ7 від 18.12.2024 року відповідно до якого загальна вартість послуг склала 195159,22 грн. з ПДВ та банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг 15190 від 19.12.2024 року та платіжну інструкцію №15190 від 19.12.2024 року про оплату надавачу послуг 195159.22 грн..
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність вказаних вище доводів відповідача про не надання декларантом документів, що підтверджують вартість транспортування товарів, та витребування за цих підстав додаткових документів.
Іншою підставою для прийняття рішення про корегування митної вартості стало те, що в копії митної декларації країни відправлення від 28.10.2024 року №A0281671014611 зазначено умови поставки FOB, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що в експортній митній декларації зазначено дані про постачальника (HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED), вказані умови поставки (FOB), зазначено найменування порту відправлення (випуску товару) (LAEM CHABANG), є посилання на Інвойс (2024042198 від 27.09.2024 року), вказана вага - 15212,472 кг, найменування товару (шини для вантажних автомобілів), кількість товару 206 шт. та вартість товару 34750,38 дол. США та вказані дані в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в товаросупровідних документах, що надані до митного оформлення та даними в митній декларації №25UA500500001211U9 від 16.01.2025 року.
В Інвойсі 2024042198 від 27.09.2024 року вказані умови поставки FOB LAEM CHABANG, тобто не зазначення в експортній митній декларації країні відправлення повних умов поставки з зазначенням LAEM CHABANG не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих позивачем до митного оформлення документах.
Таким чином, наведена вище підстава для прийняття оскаржуваного рішення є безпідставною.
Також колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на таку підставу як те, що в прайс-листі від 27.09.2024 року б/н, поданого до митного оформлення, зазначено, що він діє один день для складання комерційного документа. Проте даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів.
З цього приводу суд першої інстанції вірно зазначив, що прайс-лист відповідно до ч.2 ст.53 МК України законодавцем не віднесений до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Прайс-лист складається виробником товару та може бути адресованим як окремому покупцю так і не обмеженому колу, при цьому може діяти в обмежений проміжок часу або без часу дії комерційної пропозиції в ньому викладеній.
Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження митної вартості товарів, відповідні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 року у справі №420/18880/21, від 08.12.2022 року у справі №420/2792/19.
При цьому, визначальною у даному разі є та обставина, що наведені у відповідному прайс-листі від 27.09.2024 року ціни відповідають цінам, які зазначені у інвойсі №2024042198 від 27.09.2024 року.
Також колегія суддів зазначає, що зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.
Також колегія суддів, стосовно витребування митним органом додаткових документів, вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 року у справі №804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
З цього приводу слід зазначити, що якщо позивачем надані документи, які підтверджують митну вартість товару, що заявлена у митній декларації, вимога щодо надання додаткових документів і посилання на ненадання таких документів, як на підставу для відмови у митному оформленні товару, за заявленою позивачем митною вартістю, є безпідставними.
Також як зазначено в оскаржуваному рішенні та встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій товарами, відповідно до статті 59-63 МК України неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митні декларації, в порівняння з якою співставлялась вартість товару.
В пункті 33 оскаржуваного рішення митний орган лише констатує неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів у зв'язку із відсутністю у Митниці такої інформації.
З цього приводу необхідно зазначити, що відомості, які містяться в ЄАІС Держмитслужби, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Разом з тим, Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (Постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Отже, враховуючи наведені обставини та висновки, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зауваження, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідачем не надано до суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Тобто, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих до митниці документів було достатньо для прийняття рішення про розмитнення товару за ціною Договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.
Враховуючи все наведене, колегія суддів робить висновок, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, та безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000027/2 від 19.01.2025 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000037 є протиправними та належать до скасування.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька