П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/14073/23
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:06.08.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Ступакової І.Г.
- Шляхтицького О.І.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області про визнання противоправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року адміністративний позов - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони (ТУ ССО) у Одеській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Зобов'язано ТУ ССО у Одеській області нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, в розмірі 30 000 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
Встановлено ТУ ССО у Одеській області місячний строк для подання звіту про виконання рішення суду з дня набрання законної сили рішенням суду у справі 420/14073/23.
11 квітня 2025 року від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання звіту про виконання судового рішення, в якому представник просив продовжити процесуальний строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року до надходження відповідних бюджетних асигнувань за бюджетною програмою на виконання рішення суду за КПК 0501150 (загальний фонд).
Подане клопотання представник відповідача обґрунтовує тим, що виділення коштів необхідних для виконання рішення суду не залежить лише від волі керівника ТУ ССО у Одеській області зазначаємо, що виконання вищевказаного судового рішення відбудеться в найкоротші терміни, з урахуванням надходжень відповідних асигнувань за бюджетною програмою.
14 квітня 2025 року від позивача надійшло клопотання, в якому він просить:
- клопотання відповідача відхилити повністю;
- не продовжувати відповідачу процесуального строку для подання звіту про виконання судового рішення;
- в разі неподання звіту про виконання судового рішення у справі №420/14073/23, у строк, встановлений Ухвалою від 14 січня 2025 року, вжити до відповідача заходів, визначених ч.ч.2, 7 ст. 382 КАС України;
- зобов'язати ТУ СОО у Одеській області видати наказ про нарахування (нарахування і виплату) ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, відповідно до проведеного розрахунку та у встановленому порядку відобразити вказану заборгованість за даними бухгалтерського обліку та провести її виплату;
- стягнути з ТУ ССО у Одеській області на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за зазначений період;
- продовжити дію встановленого судового контролю за виконанням судового рішення у справі №420/14073/23 до повного виконання.
Подане клопотання позивач обґрунтовує тим, що відповідач не прийняв рішення та не здійснив юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, продовжуючи протиправно бездіяти в питанні нарахування та виплати додаткової винагороди та виконання зобов'язань щодо виплати належного грошового забезпечення та обов'язку провести розрахунок з працівником в день звільнення. Вказані дії відповідача ведуть до власного тлумачення та перегляду судового рішення поза межами судочинства та фактично скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання. Протягом 1 року 4 місяців з дня набрання рішенням законної сили, додаткова винагорода як складова грошового забезпечення під час звільнення зі служби у Службі ОСОБА_1 виплачена не була.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ТУ ССО у Одеській області про продовження процесуального строку для подання звіту про виконання судового рішення.
Задоволено частково клопотання ОСОБА_1 ..
Змінено спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року шляхом стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за період з 24 лютого 2022 по 20 січня 2023 року в розмірі 324 711 грн. 98 коп.
Відмолено в задоволенні решти вимог клопотання позивача.
В апеляційній скарзі ТУ ССО в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року) в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що змінюючи рішення із зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду на стягнення конкретної суми коштів, суд першої інстанції фактично вирішив не процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішення суду, а надав оцінку можливості застосування при виконанні судового рішення норм матеріального права, що з огляду на положення норм процесуального права є неприпустимим.
Апелянт вказує, що сума додаткової винагороди позивачу не встановлювалась та не нарахована, суд першої інстанції змінивши спосіб виконання рішення суду із зобов'язання нарахувати та виплатити на стягнення конкретної суми грошових коштів, фактично змінив рішення по суті та вирішив питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Крім того, апелянт вважає, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання додаткової винагороди, в зв'язку із тим, що додаткова винагорода фактично може бути нарахована та виплачена, або стягнена лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ТУ ССО в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи відсутність будь-яких активних дій зі сторони відповідача щодо виконання рішення суду у даній справі з грудня 2023 року, вважає за необхідне скористатись зазначеною нормою процесуального права та з власної ініціативи змінити порядок і спосіб виконання судового рішення у даній справі на стягнення з такого суб'єкта владних повноважень належних позивачу виплат.
Між сторонами відсутній спір щодо розміру спірної додаткової винагороди та така сума складає 324 711 грн. 98 коп., тому, саме зазначена сума підлягає стягненню з ТУ ССО в Одеській області на користь позивача.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77, 370 КАС України, Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №845.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Враховуючи положення ст.ст. 3, 8, ч.ч.1, 2 ст. 55, ч.ч.1, 2 ст. 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, а також ст.ст. 14, 370 КАС України.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України.
Відповідно ч.1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною 3 ст. 378 КАС України зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX), який набирав чинності 19 грудня 2024 року, передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Таким чином, починаючи з 19 грудня 2024 року ч.3 ст. 378 КАС України встановлює додаткову самостійну підставу для зміни способу і порядку виконання судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень такого судового рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, а також і встановлює конкретний спосіб виконання такого рішення - стягнення відповідних виплат з такого суб'єкта владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції тричі продовжував строк ТУ ССО у Одеській області для подання звіту. Однак, подаючи 11 квітня 2025 року клопотання про продовження процесуального строку для подання звіту про виконання рішення суду, відповідачем знову зазначено про відсутність фінансування.
Судом першої інстанції встановлено, що з боку відповідача у період, який був встановлений судом та тричі продовжений для подання звіту, здійснено листи/доповідні записки від 07 лютого 2024 року за вих.№46.06-105/ССО; від 12 березня 2024 року за вих.№46.06-156/ССО; від 31 липня 2024 року за вих.№46.06-857/вн; від 21 жовтня 2024 року за вих.№46.06-1176/вн; від 03 грудня 2024 року за вих.№46.06-1380/вн., від 07 січня 2025 року за вих.№46.06-21/вн; від 07 лютого 2025 року за вих.№46.06-126/вн; від 19 березня 2025 року за вих.№46.06-259/вн. на адресу центрального органу управління Служби судової охорони щодо виділення відповідних кошторисних призначень. Жодних інших дій не вчинялось.
Відповідно до наведеного, колегія суддів доходить висновку що відповідачем впродовж тривалого проміжку часу не виконується рішення суду та з його боку відсутні активні дії для забезпечення отримання фінансування.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що тривалим невиконанням рішення суду суттєво порушуються права позивача, який в підсумку є позбавленим можливості отримати недоплачене грошове забезпечення.
При цьому, абз.2 ч.3 ст. 378 КАС України, у редакції Закону №4094-IX, не передбачає ймовірності жодного розсуду суду та виключає правомірність установлення будь-яких обставин, окрім: категорії спору; набрання судовим актом законної сили; тривалості існування боргу.
Дійсно, як слідує зі змісту ч.1 ст. 378 КАС України, встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду суд може лише за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) або ж за ініціативою суду.
Згідно ч.2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі -Порядок №845).
Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
При цьому, за визначенням, наведеним в абзаці шостому п.2 Порядку №845, стягувач - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.
Таким чином, в розумінні Порядку №845, який прийнято на виконання Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", ОСОБА_1 є стягувачем, тобто особою, на користь якої прийнято рішення про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган.
Зазначаючи в ч.1 ст. 378 КАС України про те, що із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду може до суду звернутися лише стягувач чи виконавець, законодавець тим самим визначив обмежене коли осіб, які уповноваженні на подання такої заяви. Однак, зазначена норма не містить прив'язки до того, що подати відповідну заяву може "стягувач" виключно у розумінні Закону України "Про виконавче провадження".
Колегія суддів доходить висновку, що позивач у спірних правовідносинах має статус стягувача, тобто особи, на користь якої прийнято судове рішення про стягнення коштів з державного органу, яке набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.
Враховуючи відсутність будь-яких активних дій зі сторони відповідача щодо виконання рішення суду у даній справі з грудня 2023 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є зміна порядку і способу виконання судового рішення у даній справі на стягнення з такого суб'єкта владних повноважень належних позивачу виплат.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спірного питання та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, ст. 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 грудня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Ступакова І.Г.
Суддя: Шляхтицький О.І.