19 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/1775/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року
у адміністративній справі № 280/1775/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання прийняти рішення, 2
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року відмовлено у задоволенні поданого 12 березня 2025 року ОСОБА_1 позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасуванні рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.02.2025 о/р № НОМЕР_1 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-ХІІ та про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняти рішення про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-ХІІ починаючи з 28.01.2025, а також в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем з підстав невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 3-8 цієї скарги), неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункти 9-21 цієї скарги), неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи (пункти 22-32 цієї скарги) та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (пункти 33-55 цієї скарги), у зв'язку з чим просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року повністю та ухвалити нове рішення у справі, яким визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.02.2025 о/р № НОМЕР_1 про відмову мені в переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 № 3723-ХІ та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняти рішення про переведення мене з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 N21058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 № 3723-ХІІ, починаючи з 28.01.2025, а також стягнути на його користь з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок його бюджетних асигнувань понесені мною у справі судові витрати.
Обговоривши доводи апеляційної скарги позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність їх юридичної оцінки і застосування до них норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з нижченаведеного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, та з 17.05.2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач призначеної йому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком.
28 січня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком за Законом України «Про державну службу», як особі, яка має не менше 20 років стажу на посадах державної служби, але рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.02.2025 № 084050001932 позивачу було відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з тих підстав, що «згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 працював га посадах , віднесених до відповідних посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» № 2723-ХІІ (далі - Закон № 2723-ХІІ) у період з 01.08.1983 по 01.12.1985, з 20.09.1988 по 09.12.2002, з 25.07.2005 по 15.03.2006, і стаж роботи на посадах, визначених ст. 25 Закону № 2723-ХІІ та віднесених до відповідних посад державної служби, станом на 01.05.2016 становить 17 років 3 місяці 21 день, а тому право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у позивача відсутнє.
Обставини, які стосуються періоду роботи позивача на відповідних посадах державної служби підтверджено долученими до матеріалів справи доказами і не є спірними. Зокрема, записами трудової книжки серії НОМЕР_2 про роботу позивача, які засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають підтверджено, що позивач у відповідні періоди працював:
- з 25.08.1975 по 09.04.1976 - учнем слюсаря по контрольно-вимірювальним приладам та автоматиці в ЦМТ (записи №№ 1 - 3), що становить 7 місяців 15 днів;
- з 12.04.1976 по 13.07.1976 -діловодом народного суду Орджонікідзевського району (записи №№ 4-5), що становить 3 місяці 2 дні;
- з 16.07.1976 по 26.08.1977 - в ЦМТ слюсарем по КВП та автоматиці Запорізького заводу напівпровідникових приладів (записи №№ 6 - 9), що становить 1 рік 1 місяць 11 днів;
- а після навчання в період з 01.09.1979 по 09.07.1981 у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського (записи №№10-11), що становить 1 рік 10 місяців 8 днів, позивач з 13.08.1981 по 26.10.1981 працював стажистом Запорізької обласної колегії адвокатів (записи №№ 12 -13), що становить 2 місяці 14 днів, і з 01.08.1983 по 14.11.1983 працював стажистом народного судді Ленінського районного народного суду (запис № 14), що становить 3 місяця 15 днів;
- з 15.11.1983 по 31.01.1984 був переведений тимчасово на посаду старшого консультанта відділу юстиції по судовій роботі (запис № 15), що становить 2 місяці 18 днів;
- з 01.02.1984 по 01.12.1985 - старшим консультантом відділу юстиції по судовій роботі (запис № 16), що становить 1 рік 10 місяців 01 день;
- з 02.12.1985 по 19.09.1988 - займав посаду судді Шевченківського районного народного суду (записи №17-19), що становить 2 роки 9 місяців 19 днів;
- з 20.09.1988 по 19.12.2002 - на посаді заступника начальника відділу (управління) юстиції (записи №№ 20 - 28), що становить 14 років 02 місяці 13 днів;
- з 25.07.2005 по 15.03.2006 - займав посаду головного консультанта керівника Регіональної приймальні Президента України в Запорізькій області департаменту з питань прийому громадян Служби з питань звернень громадян Кабінету Президента України (записи №№ 29 - 31), що становить 7 місяців 19 днів;
- а з 16.04.2006 по 10.04.2007 позивачу виплачувалася допомога по безробіттю (записи №№ 32-33), що становить 11 місяців 26 днів, хоча за твердженням позивача зазначено інший період виплати допомоги по безробіттю, а саме з 16.04.2006 по 10.04.2008, разом з тим доказів невірного запису в трудовій книжці або документів, що підтверджують неправильність вказаного запису до суду позивачем не надано.
- з 25.11.2008 по 21.12.2012 - позивач був прийнятий на роботу помічником приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чорненької О.М. за трудовим договором (записи №№ 34 - 35), що становить 4 роки 2 місяці;
- з 27.08.2018 по 24.05.2019 позивач був слухачем НСШУ спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді).
Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи копії військового квитка НОМЕР_3 та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі № 280/6235/24, позивач у період з 12.10.1981 по 13.06.1983 проходив військову службу у лавах Радянської Армії.
За результатом дослідження вищеописаних записів трудової книжки позивача та записів його військового квитка і змісту рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі № 280/6235/24 - суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що загальний стаж роботи позивача становить 30 років 09 місяців 10 днів, а відповідно до РС-право (стаж для розрахунку) встановлено, що відповідачем зараховано до страхового стажу позивача періоди:
25.08.1975 - 09.04.1976 тривалістю 07 місяців 15 днів, що відповідає записам №№ 1 - 3 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 ;
12.04.1976 - 13.07.1976 тривалістю 3 місяці 2 дні, що відповідає записам №№ 4-5 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 ;
16.07.1976 - 26.08.1977 тривалістю 1 рік 1 місяць 11 днів, що відповідає записам №№ 6 - 9 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 ;
01.09.1977 - 26.06.1981, 27.06.1981 - 09.07.1981 (навчання ВНЗ) тривалістю 1 рік 10 місяців 8 днів, що відповідає записам №№10-11 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 та рішенню Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі № 280/6235/24;
13.08.1981 - 11.10.1981 тривалістю 1 місяць 29 днів, що відповідає записам №№ 12 -13 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 ;
12.10.1981 - 29.03.1983, 30.03.1983 - 13.06.1983 (військова служба) тривалістю 1 рік 8 місяців 2 дні, що відповідає копії військового квитка НОМЕР_3 та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі № 280/6235/24;
01.08.1983 - 01.12.1985 (держ.служба) тривалістю 2 роки 4 місяців 1 день, що відповідає записам №№ 14 -16 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 ;
02.12.1988 - 19.09.1988 тривалістю 2 роки 9 місяців 18 днів, що відповідає записам №№ 17-19 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 ;
20.09.1988 - 09.12.2002 (держ.служба) тривалістю 14 років 2 місяці 20 днів, що відповідає записам №№ 20 - 28 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 ;
25.07.2005 - 15.03.2006 (держ.служба) тривалістю 9 місяці, що відповідає записам №№ 29 - 31 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 ;
16.04.2006 - 10.04.2007 (безробіття) тривалістю 11 місяців 25 днів, що відповідає записам №№ 32-33 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 ;
01.11.2008 - 30.11.2008, 01.12.2008 - 31.12.2008, 01.01.2009 - 31.12.2012 тривалістю 4 роки 2 дні, що відповідає записам №№ 34 - 35 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , Індивідуальним відомостям про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) в частині сплати страхових внесків;
01.01.2016 - 31.05.2017 тривалістю 1 рік 5 місяців, що відповідає Індивідуальним відомостям про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) в частині сплати страхових внесків, і таким чином, відповідачем визначено загальну тривалість страхового стажу позивача 34 роки 4 місяці 12 днів (з урахуванням періоду військової служби, отримання допомоги по безробіттю і періоду сплати внесків) та тривалість стажу державної служби 17 років 03 місяці 21 день.
Підсумовуючи встановлені обставини, суд першої інстанції встановив, що у оскаржуваному у цій справі рішенні пенсійного органу від 04.02.2025 № 084050001932, суд першої інстанції виснував про правомірність висновку відповідача про те, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 2723-ХІІ, станом на 01.05.2016 становить саме 17 років 3 місяці 21 день (з 01.08.1983 по 01.12.1985, з 20.09.1988 по 09.12.2002, з 25.07.2005 по 15.03.2006), що на переконання позивача є протиправним, оскільки відповідачем неправомірно не зараховано до стажу його державної служби періоди перебування на посаді судді у період з 02.12.1985 по 19.09.1988) в строк проходження дійсної військової служби у період з 12.10.1981 по 13.06.1983.
Вирішуючи спір у цій справі по суті суд першої інстанції правильно виходив з положень ст.19, ст.46 і п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, а також з положень: ст.1, п.1 ч.1 ст.8, ч.1 ст.9, ст.10, ст.11, ст.26, абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV); Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII); ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283), Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1), на підставі правового аналізу яких у сукупності судом першої інстанції зазначено, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку, а вже після 01.05.2016, відповідно до ст.90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, як правильно зазначив суду, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд першої інстанції на переконання колегії суддів дійшов цілком обґрунтованого висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби, а після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 899) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.10 і п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у рішенні від 04.04.2018 по зразковій справі № 822/524/18.
Оскільки відповідно до долученої до матеріалів справи копії виданого Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 11.06.2002 паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 на дату звернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою від 28.01.2025, позивач досяг віку 66 років, а тому виходячи з положень ст.24, ч.1 ст.28 Закону №1058-IV та ст.56, ст.62 Закону № 1788-XII і ст.48 Кодексу законів про працю України, а також п.1, п.3, п.6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637) і пунктів 2, 3 Порядку № 283, за змістом яких саме трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудову діяльність працівника, а військова служба підтверджується військовим квитком; довідками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідками архівних і військово-лікувальних установ - судом першої інстанції обґрунтовано наголошено, що відповідач мав би зарахувати до стажу державної служби позивача період проходження дійсної військової служби з 12.10.1981 по 13.06.1983 тривалістю 1 рік 8 місяців 2 дні, оскільки відповідно до долучених до матеріалів справи доказів стаж державної служби та посадах, період роботи на яких, зараховується до стажу державної служби, ОСОБА_1 становить 21 рік 9 місяців 12 днів, що є достатнім для призначення пенсії державного службовця.
Разом з тим, відхиляючи доводи позивача про те, що до страхового стражу позивача стосовно безпідставного не зарахування відповідачем до його (позивача) страхового стажу періодів проходження військової служби та отримання допомоги по безробіттю, суд першої інстанції правильно акцентував увагу на помилковості посилання позивача на Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), як на свідчення того, що відповідачем не зараховано відповідні періоді до його стажу, а аналізуючи положення пунктів 2, 6 розділу V Положення № 794 «Про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України» від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) з урахуванням наявних в матеріалах справи доказі, суд першої інстанції дійшов у цій справі обґрунтованого висновку, що страховий стаж позивача є меншим 35 років, що свідчить про невиконання необхідної для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» вимоги щодо наявності мінімального страхового стажу, що в свою чергу свідчить про правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.02.2025 № 084050001932 «Про відмову у перерахунку пенсії», яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а відповідно, і про відсутність підстав для його скасування у судовому порядку.
Підсумовуючи вищевикладене у сукупності та враховуючи правомірність рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу і відсутності підстав для зобов'язання відповідача прийняти рішення про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-ХІІ, починаючи з 28.01.2025, що не спростовано доводами апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача має бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 248, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов