17 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/11664/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Серьогіна О.В.) в адміністративній справі №160/11664/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Водянська виправна колонія (№146)» про визнання протиправним протоколу та постанови,-
22.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної установи “Водянська виправна колонія» (№146), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної комісії Державної установи "Водянська виправна колонія (№146)" (протокол №8 від 02.04.2025 року), на підставі якого до засудженої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було застосовано стягнення у виді поміщення до дисциплінарного ізолятору строком на 10 (десять) діб без виводу на роботу;
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної установи "Водянська виправна колонія (146)" від 02.04.2025 року про поміщення засудженої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дисциплінарного ізолятору строком на 10 (десять) діб без виводу на роботу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ОСОБА_1 була засуджена до позбавлення волі строком 5 років, та остання на даний час відбуває покарання в ДУ «Водянська виправна колонія» №146. Позивач зазначає, що вона повторно відмовилась від здачі аналізу на геномну інформацію обгрунтовуючи тим, що даний відбір суперечить її релігійним переконанням. Відповідачем 02.04.2025 року була винесена постанова №8 за невиконання законних вимог адміністрації установи, а саме: відмова від здачі букального аналізу та накладено стягнення у вигляді 10 діб дисциплінарного ізолятору. ОСОБА_1 з даною постановою не згодна, так як вважає, що вона була винесена з порушенням вимог чинного законодавства. Позивач вважає, що саме відбирання у неї зразків букального епітелію є порушення її конституційних прав, а саме: недоторканість її особистого життя. На думку позивача, в її діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку, так як остання відмовилась у зв'язку зі своїми релігійними переконання, оскільки не допускає такого втручання в особисте життя.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Так вважає, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам позивача про те, що нею вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2024 № 607/10999/22, за яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років виконується. Будь-яких обов'язків цим вироком для ОСОБА_1 щодо надання біологічного матеріалу для направлення на молекулярно-генетичну експертизу (дослідження) у відповідності до вимоги ЗУ "Про державну реєстрацію геномної інформації людини" та порядку проведення обов'язкової державної реєстрації геномної інформації людини, затвердженого постановою КМУ від 29.08.2023 № 978, не встановлено. Таким чином вважає підстави для примусового відібрання біологічного матеріалу відсутні. Також вказує, що вона є віруючою людиною, а законодавством передбачений абетково-цифровий код реєстраційної картки що містять геномну інформацію осіб. Крім того, вважає, що застосований вид стягнення є необґрунтованим.
Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.
Позивачем подана відповідь на відзив на спростування його доводів, в якій зазначено, що судом не було з'ясовано необхідність відібрання біологічного матеріалу у позивачки, а також не надано оцінки кваліфікації злочину, за який її було засуджено.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що в Державній установі "Водянська виправна колонія (№146)" відбуває покарання засуджена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженка АДРЕСА_1 , вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2024 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.111-1 ч.1, 436-2 ч.3 КК України. Визначено міру кримінального покарання строком на 5 (п'ять) років позбавлення волі, цей вирок набрав законної сили 15.05.2024 року. Початок строку покарання: 13.06.2024 року. Кінець строку покарання: 13.06.2029 року.
02.04.2025 року відбулось засідання дисциплінарної комісії ДУ “Водянська виправна колонія (№146) по розгляду матеріалів щодо порушень засудженою ОСОБА_1 встановленого порядку та умов відбування покарання.
За результатами розгляду складених щодо позивача матеріалів комісією виправної установи було прийнято рішення про застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді 10 (десяти) діб дисциплінарного ізолятору в порядку, визначеному ст.ст.131, 132, 134 КВУ України.
Так, відповідно до протоколу засідання дисциплінарної комісії ДУ “Водянська виправна колонія (№146)» №8 від 02.04.2025 року підставою для притягнення засудженої до такого виду та суворості дисциплінарної покарання стали допущені нею наступні порушення, а саме: а) вимог ч.1 ст.9, ст.107 КВК України, п.3, розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, в частині невиконання нею як загальних вимог, встановлених законодавством України для засуджених громадян України, так і б) вимог ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію геномної інформації людини" №2391-IX від 09.07.2022 року, в частині повторної відмови засудженої на вимогу адміністрації Водянська ВК №146, що мало місце 23 грудня 2024 року, від добровільної здачі нею біологічного матеріалу - аналізу на геномну інформацію, уже після того, як за аналогічну відмову з боку останньої, яка мала місце 12.12.2024 року, її уже було піддано дисциплінарному покаранню, а саме за рішенням ДК ДУ ВВК-146 від 20.12.2024 року у встановленому законом порядку їй було оголошено "сувору догану".
Вважаючи протиправними протокол №8 засідання дисциплінарної комісії ДУ “Водянська виправна колонія (№146)" від 02.04.2025 року та постанову про поміщення засудженої до дисциплінарного ізолятору строком на 10 (десять) діб без виводу на роботу, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що оскаржені постанови прийняті відповідачем правомірно та в межах компетенції.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування рішення суду з огляду на наступне.
Спірним у справі є правомірність застосування до позивачки дисциплінарного стягнення з підстав невиконання ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.9, ст.107 КВК України, п.3, розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, в частині невиконання нею як загальних вимог, встановлених законодавством України для засуджених громадян України, та відмова від здачі зразку на аналіз геномної інформації, що суперечить обов'язку, передбаченому ч. 1 ст. 5 Закону № 2391-IX.
Так не є спірним відсутність геномної інформації щодо ОСОБА_1 в Електронному реєстрі.
Відповідно до ст. 9 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України) встановлено, що засуджені зобов'язані виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.
Невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Поняття дисциплінарного проступку засуджених розкривається в ст. 131-1 КВК України.
Так, відповідно до зазначеної правової норми дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою.
Персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення (ч. 2 ст. 131-1 КВК України).
Отже, з аналізу даної норми слідує, що засуджений, який вчинив протиправне діяння під час виконання покарання, яке підпадає під визначення дисциплінарного проступку, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.
Перелік видів заходів стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі, визначено ст. 132 КВК України. Частиною 1 цієї статті передбачено, що за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
Відповідно до ч. 16 ст. 134 КВК України адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов'язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення обмежитися іншими профілактичними заходами, це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під підпис.
При цьому, сама процедура дисциплінарного провадження визначена ст. 135 КВК України, ч.1 якої передбачено, що питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань, яка діє на постійній основі.
Відповідно до ч. 6, ч.7 ст. 135 КВК України матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб.
Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п'ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.
Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії.
Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.
Засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.
Наказом Міністерства юстиції від 28.08.2018 №2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі - Правила), які регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі та є обов'язковими для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.
Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що засуджені зобов'язані, зокрема:
виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб;
дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами;
ввічливо ставитися до адміністрації та персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених.
Правові засади обробки геномної інформації людини з метою її державної реєстрації в Україні врегульовано нормами Закону України “Про державну реєстрацію геномної інформації людини» від 09.07.2022 №2391 (далі Закон №2391-IX).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2391-IX геномна інформація людини - це відомості про генетичні ознаки людини; біологічний матеріал - тканини і виділення тіла людини, останків померлої людини, що містять геномну інформацію людини; відбір біологічного матеріалу - дія або сукупність дій, таких як отримання та облік отриманого біологічного матеріалу, з якого можливо встановити геномну інформацію людини; Електронний реєстр геномної інформації людини (далі - Електронний реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, реєстрацію, накопичення, зберігання, поновлення, пошук, використання і поширення (розповсюдження, передачу) геномної інформації людини; обробка геномної інформації людини - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, поновлення, пошук, використання і поширення (розповсюдження, передача) знеособлених персональних даних про особу, якій належить геномна інформація, а також знищення геномної інформації; реєстраційна картка - документ, що містить відомості, визначені цим Законом, для проведення державної реєстрації геномної інформації людини.
Частиною 1 ст. 3 Закону № 2391-IX встановлено, що державна реєстрація геномної інформації проводиться з дотриманням прав і свобод людини і громадянина та відповідно до таких основних принципів: верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності; гуманізму; конфіденційності, у тому числі захищеності персональних даних.
Державна реєстрація геномної інформації, відповідно до ст. 4 Закону № 2391-IX, проводиться з метою: 1) ідентифікації осіб, які вчинили кримінальне правопорушення; 2) розшуку осіб, зниклих безвісти; 3) ідентифікації невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини; 4) ідентифікації осіб, які не здатні через стан здоров'я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе.
Державна реєстрація геномної інформації громадян України, іноземців та осіб без громадянства проводиться згідно з цим Законом. Проведення державної реєстрації геномної інформації не повинно становити небезпеку для життя і здоров'я людини, принижувати її честь та гідність. В Україні проводяться обов'язкова та добровільна державна реєстрація геномної інформації. Державна реєстрація геномної інформації полягає у внесенні до Електронного реєстру відомостей про генетичні ознаки людини та визначених цим Законом знеособлених персональних даних про особу. Відомості, що містяться в Електронному реєстрі, є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають оприлюдненню. Держателем Електронного реєстру є Міністерство внутрішніх справ України. Електронний реєстр є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України. Адміністратором Електронного реєстру є уповноважена Міністерством внутрішніх справ України юридична особа, що належить до сфери його управління або перебуває у його підпорядкуванні. Адміністратор Електронного реєстру відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення автоматизованої системи формування та ведення Електронного реєстру, обробку, збереження, захист та надання інформації, що міститься в Електронному реєстрі.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 2391-IX, обов'язковій державній реєстрації підлягає геномна інформація:
1) осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, або стосовно яких обвинувальний акт у кримінальних провадженнях зазначеної категорії злочинів передано до суду;
2) осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння або злочини проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, та до яких за рішенням суду застосовані примусові заходи медичного характеру;
3) осіб, засуджених за вчинення умисних злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;
4) установлена з біологічного матеріалу, отриманого під час проведення слідчих (розшукових) дій відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та неідентифікована;
5) невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини, відомості про виявлення яких унесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань або відображено у постанові про початок досудового розслідування, винесеній у порядку, передбаченому статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України;
6) встановлена з раніше відібраних біологічних зразків осіб, зниклих безвісти, або біологічного матеріалу з особистих речей осіб, зниклих безвісти, відомості щодо яких внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань або відображено у постанові про початок досудового розслідування, винесеній у порядку, передбаченому статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України;
7) осіб, які не здатні через стан здоров'я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе.
Не підлягає повторній державній реєстрації геномна інформація осіб, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, якщо геномну інформацію таких осіб було внесено до Електронного реєстру на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті та не було вилучено згідно з цим Законом (ч. 2 ст. 5 Закону № 2391-IX).
Відповідно до вимог ст. 7 Закону № 2391-IX, відбір біологічного матеріалу для проведення державної реєстрації геномної інформації здійснюється:
1) в осіб, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 5 цього Закону, - уповноваженими особами у порядку та на умовах, визначених законодавством, за рахунок коштів державного бюджету;
2) в осіб, зазначених у пункті 2 частини 1 статті 5 цього Закону, - уповноваженою особою закладу з надання психіатричної допомоги за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення таким закладом покладених на нього завдань;
3) в осіб, зазначених у пункті 3 частини 1 статті 5 цього Закону, - уповноваженою особою органу (установи) виконання покарань або органу з питань пробації за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення такими органами (установами) покладених на них завдань;
4) в осіб, зазначених у пункті 7 частини 1 статті 5 цього Закону, - уповноваженою особою закладу охорони здоров'я чи іншої установи, в яких може перебувати така особа, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення такими закладами (установами) покладених на них завдань;
5) в осіб, зазначених у частині 1 статті 6 цього Закону, - уповноваженою особою суб'єкта, до компетенції якого відповідно до законодавства належить проведення молекулярно-генетичних експертиз (досліджень).
Відбір біологічного матеріалу для проведення державної реєстрації геномної інформації, передбаченої у пунктах 4 та 6 частини 1 статті 5, частині 6 статті 6 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на підставах та в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України. Відбір біологічного матеріалу для проведення державної реєстрації геномної інформації у невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини, зазначених у пункті 5 частини 1 статті 5 цього Закону, здійснюється уповноваженими особами судово-медичних установ або закладів охорони здоров'я на підставах та в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення такими закладами (установами) покладених на них завдань.
До відбору біологічного матеріалу як спеціалісти можуть залучатися: 1) уповноважені особи науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, судово-медичних установ, закладів охорони здоров'я; 2) уповноважені особи медичних та експертних служб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України; 3) спеціалісти-криміналісти Національної поліції України; 4) уповноважені особи медичних служб Національної гвардії України. Під час здійснення відбору біологічного матеріалу відповідно до вимог цього Закону заповнюється реєстраційна картка.
Порядок проведення обов'язкової державної реєстрації геномної інформації людини затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 5 Закону № 2391-IX).
Відповідно до вимог ст. 7 Закону № 2391-IX, відбір біологічного матеріалу для проведення державної реєстрації геномної інформації здійснюється:
1) в осіб, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 5 цього Закону, - уповноваженими особами у порядку та на умовах, визначених законодавством, за рахунок коштів державного бюджету;
2) в осіб, зазначених у пункті 2 частини 1 статті 5 цього Закону, - уповноваженою особою закладу з надання психіатричної допомоги за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення таким закладом покладених на нього завдань;
3) в осіб, зазначених у пункті 3 частини 1 статті 5 цього Закону, - уповноваженою особою органу (установи) виконання покарань або органу з питань пробації за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення такими органами (установами) покладених на них завдань;
4) в осіб, зазначених у пункті 7 частини 1 статті 5 цього Закону, - уповноваженою особою закладу охорони здоров'я чи іншої установи, в яких може перебувати така особа, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення такими закладами (установами) покладених на них завдань;
5) в осіб, зазначених у частині 1 статті 6 цього Закону, - уповноваженою особою суб'єкта, до компетенції якого відповідно до законодавства належить проведення молекулярно-генетичних експертиз (досліджень).
Постановою КМУ від 29.08.2023 №978 затверджений Порядок проведення обов'язкової державної реєстрації геномної інформації людини.
Цей Порядок визначає процедуру проведення обов'язкової державної реєстрації геномної інформації людини.
Отже саме Законом №2391-ІХ визначаені правові засади обробки геномної інформації людини з метою її державної реєстрації в Україні.
Як вбачається з протоколу засідання дисциплінарної комісії №8, адміністрація колонії встановила факт повторного порушення в частині невиконання ОСОБА_1 вимог адміністрації установи, недотримання засудженого обов'язків виконання вимог законодавства та порушення приписів ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію геномної інформації людини". (матеріали електронної справи)
На засіданні дисциплінарної комісії було зазначено, що про те, що з позивачем проводилась профілактична бесіда, до позивачки були застосовані стягнення у виді попередження, суворої догани.
На засіданні була присутня позивачка, її адвокат, а їх пояснення були заслухані.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що відповідач у встановленому порядку провів документування та перевірку факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку та виніс постанову про накладення дисциплінарного стягнення з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури.
Вибір виду дисциплінарного стягнення є реалізацією відповідачем власних дискреційних повноважень. При цьому, суд не встановив невідповідності виду дисциплінарного стягнення тяжкості виявлених правопорушень.
З урахуванням наведеного у сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність та відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови про накладення стягнення.
Судом також спростовані доводи позивача про застосування двічі стягнення до неї за одне і те саме порушення, оскільки в спірному випадку встановлений факт повторного порушення.
Стосовно доводів позивача про відсутності встановлення вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2024 № 607/10999/22, за яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, будь-яких обов'язків для останньої щодо надання біологічного матеріалу у відповідності до вимоги Закону України "Про державну реєстрацію геномної інформації людини" та порядку проведення обов'язкової державної реєстрації геномної інформації людини, затвердженого постановою КМУ від 29.08.2023 № 978, слід зазначити наступне.
Засуджені зобов'язані виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб, що передбачено ч. 1 ст. 9 КВК України.
Саме приписами Закону №2391-ІХ та Постановою КМУ від 29.08.2023 №978 передбачений відбір біологічного матеріалу із зазначенням певного колу осіб.
Доказів того, що позивачка не належить до кола осбі до яких не застосовуються вказані норми, матеріали справи не містять.
Щодо доводів скаржниці про не дослідження судом першої інстанції кваліфікації злочину, за який її було засуджено, колегія суддів зазначає, що кваліфікація злочину визначена вироком суду від 27.02.2024 Справа №607/10999/22 провадження №1-кп/607/223/2024.
Доводи скаржниці як на підставу заперечень відбору біологічного матеріалу, оскільки ця процедура суперечить її релігійним переконанням, є безпідставними, оскільки доказів належності ОСОБА_1 до будь-якої з релігійних організацій матеріали справи не містять. Цих доказів не було подано і відповідачу. Крім того, позивачка не довела наявності у неї глибокого й непереборного конфлікту між зазначеними переконаннями і необхідністю відбору біологічного матеріалу у відповідності до вимоги законодавства.
За наведених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/11664/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак