Провадження № 11-кп/803/3425/25 Справа № 178/2003/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025046460000065 від 19 вересня 2025 року, за апеляційною скаргою прокурора Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народися в с.Калинівка Криничанського району Дніпропетровської області, громадянина України, який має середню освіту, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює, зареєстрований по АДРЕСА_1 , фактично проживає по АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -
В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржений вирок в частині призначеного покарання змінити з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік 4 місяці, за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді 1 року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 покарання у виді 1 року 4 місяців обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання за умови, що він протягом одного року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов?язки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 процесуальні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну місця проживання роботи або навчання.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог, не оскаржуючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеність його вини, у той же час зазначає про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки судом при призначенні останньому покарання не враховано положення ст. 69-1 КК України, згідно із якими за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, відсутності обставин, що обтяжують покарання, та при визнанні обвинуваченим своєї вини строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Особливої частини цього кодексу.
Разом із тим суд першої інстанції всупереч зазначеним вимогам призначив ОСОБА_9 покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді 2 років обмеження волі, що перевищує 2/3 максимального його строку, що належить вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 КК України ч. 1 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч. 5 ст. 27 КК України ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки,
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено ОСОБА_9 остаточну міру покарання за сукупністю призначених покарань, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді обмеження волі на строк (два) роки.
У відповідності зі ст. 75,76 КК України ОСОБА_9 від відбування покарання звільнено за умови, що він на протязі 1 (одного) року не скоїть нового злочину, періодично з'являтиметься для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомлятиме уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи.
Вирішено питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України.
ОСОБА_9 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин, встановлених судом та детально викладених в мотивувальній частині вироку, які в апеляційному порядку не оскаржуються.
Так, відповідно до Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 р. № 340 посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Відповідно до примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 КК України слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі само зайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Таким чином посвідчення водія є офіційним документом.
Так, обвинувачений ОСОБА_9 водійського посвідчення в територіальних сервісних центрах не отримував. Після чого, ОСОБА_9 у січні 2025 року (більш точного часу досудовим розслідування не встановлено), перебуваючи по вул. Паркова, 16 в сел. Божедарівка Кам'янського району Дніпропетровської області, де в цей час у нього виник кримінально протиправний умисел, направлений на придбання підробленого документу, а саме посвідчення водія з правом керування транспортними засобами категорії «А1», «А», «В1», «В» «С1», «С».
Після чого, ОСОБА_9 , продовжуючи реалізувати свій кримінально протиправний умисел, 24 січня 2025 року (більш точного часу досудовим розслідування не встановлено), замовив за грошову винагороду у невстановленої в ході досудового розслідування особи офіційний документ - посвідчення водія з метою подальшого його використання.
Далі, обвинувачений ОСОБА_9 , реалізовуючи кримінально протиправний умисел, спрямований на пособництво в підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, під час спілкування з невстановленою в ході досудового розслідування особою, особисто надав свій фотознімок, копії паспорту та ІНН, для їх подальшого внесення до посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , заповнене на ім'я ОСОБА_9 .
В подальшому невстановлена в ході досудового розслідування особа, в невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, використовуючи фотознімки ОСОБА_9 та надані ним анкетні дані, підробила офіційний документ, а саме посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 , заповнене на ім'я ОСОБА_9 , яке згідно висновку експерта № СЕ-19/104-25/33058-ДД від 26.08.2025 виготовлене способами ретрансферного та струминного друку за допомогою знакосинтезуючих пристроїв тощо. Бланк посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам посвідчень водія, що знаходяться в офіційному обігу на території України.
Після чого, не встановлена в ході досудового розслідування особа, по завершенню підроблення посвідчення, направила вказане посвідчення водія серійним номером НОМЕР_1 , заповнене на ім'я ОСОБА_9 , на відділення «Нової пошти» №1, яке розташоване по вул. Кооперативна, 32 в сел. Божедарівка Кам'янського району Дніпропетровської області.
Таким чином, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, за ознаками пособництва в підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такий документ, і який надає права, з метою використання його підроблювачем.
Продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_9 15 серпня 2025 року о 07 год. 58 хв., реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документу, проїжджаючи по вул. Набережній в с. Адамівка Кам'янського району Дніпропетровської області Божедарівська територіальна громада був зупинений працівниками поліції - інспекторами групи реагування патрульної поліції ВП № 6 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровської області, де при перевірці документів, ОСОБА_9 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що він не проходив установленого порядку отримання посвідчення водія, пред'явив працівникам поліції посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 , заповнене на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його особистою фотокарткою та цифровим підписом, яке надає останньому право на керування транспортними засобами категорії, «А1», «А», «В1», «В» «С1», «С», тим самим умисно використав завідомо підроблений документ, яким неправдиво підтвердив право керування транспортним засобом.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/104-25/33058-ДД від 26 серпня 2025 року, посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 , заповнене на ім'я ОСОБА_9 , виготовлене способами ретрансферного та струминного друку за допомогою знакосинтезуючих пристроїв тощо. Бланк посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам посвідчень водія, що знаходяться в офіційному обігу на території України.
Таким чином, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, за ознаками використання завідомо підробленого документа.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні з викладених у них підстав; захисника, який проти задоволення апеляційної скарги не заперечував, колегія суддів з урахуванням положень ст. 404 КПК України, згідно із якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, приходить до наступного.
Так, висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження, правильність кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та доведеність його вини ніким з учасників судового розгляду в апеляційному порядку не оспорюються, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не переглядаються.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо порушення вимог закону про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_9 покарання, колегія суддів зважає на те, що згідно із ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Під час апеляційного перегляду апеляційні доводи прокурора знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим вирок суду першої інстанції підлягає зміні у межах апеляційних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Положеннями п.п. 1-2 ч. 1 ст. 65 КК передбачено, що cуд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу та відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. При призначенні покарання враховуються також й обставини, що пом'якшують та обтяжують його у відповідності до ст. ст. 66-67 КК.
Відповідно до ст. 69-1 КК, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вказаних положень закону України про кримінальну відповідальність та не застосував закон, який підлягає застосуванню.
Так, санкцією ч. 1 ст. 358 КК передбачено найбільш суворе за видом покарання у виді обмеження волі на строк до двох років.
Визначаючи вид та розмір покарання, що підлягає призначенню ОСОБА_9 за вчинене кримінальне правопорушення, суд першої інстанції врахував, що останній свою провину у вчиненні інкримінованих злочинів визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, раніше не судимий. Пом'якшуючою покарання обставиною визнано щире каяття ОСОБА_9 , крім цього судом не було встановлено обставин, які обтяжують покарання.
Таким чином, судом було встановлено одночасну наявність обставин, що пом'якшують покарання цього обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, а також факт визнання обвинуваченим своєї вини, тобто всієї сукупності підстав, передбачених ст. 69-1 КК України як передумова для застосування її положень, втім вказана норма застосована не була, а призначене ОСОБА_9 покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України є більшим, ніж 2/3 від його максимального строку, що не узгоджується із вимогами закону про кримінальну відповідальність.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що наявні обставини, передбачені пунктом 2 ч. 1 ст. 407 КПК, а тому згідно з п. 1, 4 ч. 1 ст. 408 КПК вирок суду першої інстанції належить змінити в частині призначення покарання, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_9 положення ст. 69-1 КК України та привівши розмір призначеного йому покарання у відповідність із встановленим ними обмеженням.
З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначення покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року щодо ОСОБА_9 - змінити в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_9 засудженим:
- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 4 місяці;
- за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 4 місяці.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання за умови, що він протягом одного року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов?язки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок суду - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
__________________ ___________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4