Провадження № 11-кп/803/2947/25 Справа № 203/3252/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Центрального районного суду міста Дніпра від 30 червня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024041030001833 від 22 травня 2024 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпро, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
- 06.06.2025 Соборним районним судом міста Дніпра за ч. 4 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 7 років,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Центрального районного суду міста Дніпра від 30 червня 2025 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням за вироком Соборного районного суду міста Дніпра від 06.06.2025, остаточно призначено покарання у виді семи років позбавлення волі.
Цим вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
20.05.2024, приблизно о 10 год. 14 хв., ОСОБА_7 зайшов до під'їзду багатоповерхового будинку, розташованого в житловому комплексі «Атлант» за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича буд. 36, де за допомогою ліфту піднявся на 4-й поверх та, побачивши біля квартири АДРЕСА_2 в загальнодоступному місці електросамокат марки: «Like.Bike One Max 540 Wh» темносірого кольору, діючи таємно, повторно, в умовах воєнного стану, на підставі раптово виниклого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу здійснив крадіжку електросамокату марки: «Like.Bike One Max 540 Wh» темно сірого кольору, з написом на кермі білого кольору: «Like.bike» та логотипом марки, а також з вставками: відблискувачами жовтого кольору поруч з заднім колесом, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 15 000 гривень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на незаконність вироку суду через односторонність та неповноту судового розгляду. Суд у вироку послався на здійснення ним всіх необхідних заходів для виклику свідка захисту ОСОБА_10 , але не було зроблено жодних запитів для з'ясування його місця знаходження. Поряд з цим єдиний свідок сторони обвинувачення ОСОБА_11 перебуває у фактичних шлюбних відносинах з потерпілою ОСОБА_9 та купував даний електросамокат, тобто є зацікавленим свідком. Крім того, вважає, що дії обвинуваченого неправильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК, оскільки в даному вироку не конкретизовано які саме умови воєнного стану суд мав на увазі, адже сторона обвинувачення та свідок не повідомляли про якісь особливі умови, якими скористався підзахисний ОСОБА_7 .
На думку захисту, суд першої інстанції передчасно застосував положення ч. 4 ст. 70 КК та остаточно призначив покарання обвинуваченому за сукупністю кримінальних правопорушень, врахувавши вирок Соборного районного суду міста Дніпра від 06.06.2025, який не набрав законної сили. Викладене свідчить про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений та в режимі відеоконференції його захисник підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на її безпідставність, вирок суду першої інстанції вважав законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить таких висновків.
За змістом ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині обвинувального вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.
У мотивувальній частині суд повинен описати результати оцінки доказів, навести докази для підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Викладаючи підстави для прийняття рішення, суд повинен дати відповідь на аргументи сторін.
Вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону суд першої інстанції виконав у повній мірі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника щодо неповноти судового розгляду, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, апеляційний суд вважає їх неспроможними з огляду на таке.
За змістом ст. 410 КПК неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо:
1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;
2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. (ч. 1 ст. 412 КПК)
За результатами апеляційного розгляду вказаних підстав для скасування або зміни вироку суду колегією суддів не встановлено.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 в його вчиненні, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та ретельно дослідженими судом доказами, вказаними у вироку, а показання останнього, які він надавав на свій захист, перевірені та спростовані в ході судового розгляду в суді першої інстанції.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань, зміст яких детально викладено у вироку, безпосередньо допитаних під час судового розгляду потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_11 , а також досліджених письмових доказах у кримінальному провадженні.
Так, відповідно до показів потерпілої ОСОБА_9 , 20.05.2024 зранку приблизно о 07:30 - 07:35, проводжаючи чоловіка, бачила, що самокат стояв в коридорі біля квартирі, який залишали там, оскільки вважали, що охорона виконує свої функції. Через декілька годин вона з дитиною вийшли з квартири та виявили відсутність самокату. Переглянувши відеозаписи охорони, зрозуміли, що самокат викрали. Чоловік зв'язався з керівництвом ОСББ, щоб зберегли фотографії та відеозаписи, після того, як отримали відеозаписи від ОСББ викликала поліцію та подала заяву. Це був самокат сина, який чоловік подарував йому на день народження, придбали у магазині «Цитрус» 23.12.2023, електросамокат марки: «Like.Bike One Max 540 Wh» темно сірого кольору з світловібиваючими елементами жовтого кольору. На відеозаписі, дослідженому у суді, видно саме той самокат, який дарувався сину. Самокат не повернутий та гроші не компенсовані. Продавати самокат ніхто не збирався, оскільки це був подарунок сину. Будь-яких договорів з обвинуваченим щодо продажу самокату вона не укладала та від ОСОБА_7 гроші за самокат не отримувала, ОСОБА_7 раніше ніколи не бачила.
Аналогічні покази надав в суді першої інстанції свідок ОСОБА_11 , який перебуває з потерпілою у цивільному шлюбі та пояснив, що в грудні 2023 подарував сину електросамокат, який в експлуатації був десь з березня 2024 року та продавати його ніхто не збирався, оскільки це був подарунок дитині. В травні 2024 року йому подзвонила ОСОБА_9 та повідомила про відсутність самоката. Вони через систему відеоспостереження будинку з'ясували, що самокат було викрадено.
Відповідно до протоколу огляду місця події та фототаблицею до нього від 21.05.2024 року під час огляду ділянки у секції № 2 на 4-му поверсі біля квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та вилучено 1 слід папілярних ліній на 1 липку стрічку.
Висновком експерта від 20.06.2024 року № СЕ-19/104-24/25459-Д встановлено, що слід папілярного узору розміром 13х22, відкопійований на липку стрічку, вилучений з поверхні ліфтового приміщення 21.05.2024 в ході огляду ділянки коридору на 4-му поверсі будинку АДРЕСА_4 , залишений середнім пальцем правої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з протоколу зняття показань технічних засобів, що мають функції відеозапису від 05.06.2024 отримано відеозаписи з камер відеоспостереження ж/к Аталант за адресою м. Дніпро вул. В. Антоновича 36-к та диском з відеозаписами з камер відеоспостереження.
При цьому, з протоколів перегляду відеозапису з камер відеоспостереження ж/к Атлант за адресою: м. Дніпро вул. В.Антоновича 36-к від 07.06.2024, 12.06.2024 видно як ОСОБА_12 зайшов на територію ЖК, пройшов до будинку, скористувався ліфтом та вийшов з будинку з самокатом.
Під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками згідно з протоколом від 12.06.2024 потерпіла ОСОБА_9 впізнала на фото № 4 невідомого чоловіка, який в період часу 20.05.2024 з 10 год 15 хв по 10 год 31 хв за адресою АДРЕСА_4 здійснив крадіжку електросамокату Like.Bike One Max 540 Wh, а відповідно до довідки до нього на фото під №4 зображено ОСОБА_12 .
Таким чином з вищевикладеного слідує, що покази потерпілої та свідка ОСОБА_11 є незмінними, послідовними, повністю узгоджуються між собою та підтверджуються дослідженими судом в ході судового розгляду письмовими доказами, у зв'язку з чим доводи захисту, що свідок ОСОБА_11 є зацікавленою особою, оскільки перебуває з потерпілою у фактичних шлюбних відносинах, є неспроможними.
Суд першої інстанції ретельно перевірив версію обвинуваченого, що останній не викрадав самокат, а придбав його через оголошення про продаж, надавши їй належну оцінку, про що детально мотивував у вироку, оскільки вона спростовується показами потерпілої та свідка, з чим погоджується апеляційний суд.
Необґрунтованими є доводи захисника в апеляційній скарзі, що суд не вжив заходи для з'ясування місця знаходження свідка захисту ОСОБА_10 , який, за твердженням обвинуваченого, бачив як останній передав гроші за самокат.
За правилами ч. 2 ст. 327 КПК прибуття в суд перекладача (за винятком залучення його судом), свідка, спеціаліста або експерта забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.
В судовому засіданні 07.11.2024 обвинувачений повідомив про свідка ОСОБА_10 та надав його адресу проживання, у зв'язку з чим захист заявив клопотання про його допит. Судом неодноразово направлялися повістки про виклик свідка за наданою обвинуваченим адресою, які були повернуті без вручення із зазначенням, що адресат за вказаною адресою відсутній. При цьому, сторона захисту не забезпечила явку вказаного свідка та не надала суду повних його анкетних даних, а судові засідання через неявку свідка неодноразово відкладалися та судом повторно здійснювався виклик свідка. За таких обставин, суд вжив усіх заходів для виклику даного свідка.
Отже, версія обвинуваченого не знайшла свого підтвердження будь-якими об'єктивними даними під час судового та апеляційного розгляду даного кримінального провадження та спростовується вищевикладеними доказами.
Неаргументованими є твердження захисника щодо неправильної кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК, оскільки у вироку не конкретизовано про умови воєнного стану.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією рф проти України постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє на теперішній час.
Відповідно до правового висновку Об'єднаної палати ККС ВС, викладеної у постанові від 15 січня 2024 року у справі №722/594/22, провадження №51-3786кмо22, за ч. 4 ст. 185 КК кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений.
Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Отже, усупереч твердженням у поданій апеляційній скарзі місцевий суд, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, дав їм належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також з'ясував передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування й ухвалив обґрунтоване судове рішення.
Із матеріалів кримінального провадження, журналу судового розгляду та його технічної фіксації, слідує, що суд повно та всебічно дослідив всі обставини кримінального провадження, вирішив у відповідності до закону клопотання сторін, належним чином перевірив версію сторони захисту, і виклав переконливі мотиви прийнятого рішення, які ґрунтуються на досліджених доказах, яким дав належну правову оцінку.
Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані та докази, дав їм оцінку в аспекті ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також з'ясував передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, й обґрунтовано вирішив, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводять вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК.
Під час обрання виду і міри покарання, суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів. Також врахував відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за аналогічні корисливі злочини проти власності, характеризується посередньо. Обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років, призначене обвинуваченому у відповідності до положень статей 50, 65, ч. 4 ст. 70 КК з належним врахуванням тяжкості кримінального правопорушення, відомостей про його особу і таке покарання, на переконання апеляційного суду, є справедливим, законним та співмірним з тяжкістю вчиненого злочину.
При цьому апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи захисника в апеляційній скарзі про передчасне застосування судом першої інстанції при призначенні покарання із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК, оскільки попередній вирок не набрав законної сили.
За змістом ч. 4 ст. 70 КК, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання призначається за правилами, визначеними частинами 1-3 цієї статті (сукупність кримінальних правопорушень).
Отже, законодавець чітко визначив момент у часі щодо необхідності застосування правил, передбачених приписами ч. 4 ст. 70 КК - постановлення обвинувального вироку, а не набрання ним законної сили.
Ця позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові ОП ККС ВС від 01 червня 2020 року (справа № 766/39/17, провадження № 51-8867кмо18), постанові ККС ВС від 19 лютого 2025 року (справа №759/22685/23, провадження №51-4732км24).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
За результатами апеляційного перегляду оскарженого вироку апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статей 22, 94, 370, 373 КПК забезпечив повне та всебічне дослідження всіх обставин кримінального провадження, належним чином дослідив та оцінив всі докази і виклав переконливі мотиви чому він приймає їх до уваги.
Судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність і не допущено таких порушень кримінального процесуального закону, які б могли бути визнані істотним в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК або потягнути несправедливість судового розгляду в даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а вирок суду має бути залишений без змін.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Центрального районного суду міста Дніпра від 30 червня 2025 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а особою, яка утримується під вартою - в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4