Провадження № 22-ц/803/10122/25 Справа № 204/370/25 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
17 грудня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Харківська міська рада, про встановлення факту родинних відносин
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 серпня 2025 року, -
13 січня 2025 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа: Харківська міська рада (а.с. 1-7).
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 серпня 2025 року заяву було залишено без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України (а.с.137-139).
Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали, неповно з'ясовано обставини справи та зроблено висновки, що не відповідають обставинам справи, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду 1 інстанції (а.с.146-150).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1)родинних відносин між фізичними особами; 2)перебування фізичної особи на утриманні; 3)каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4)реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5)проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6)належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7)народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8)смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9)смерті особи, яка пропала безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснено у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Тобто визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне.
Судом 1 інстанції встановлено, що до початку розгляду справи по суті представник Харківської міської ради подав до суду клопотання про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, за змістом якого зазначені у вказаній заяві вимоги безпосередньо пов'язані із вирішенням спору про право.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту належності спадщини. Тобто фактично перед судом поставлено питання про визнання речового права на спадкове майно за заявником.
Разом з тим, матеріали справи містять постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.02.2024 року, якою заявникові відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Матеріали спадкової справи заяв про прийняття спадщини від будь-яких інших осіб, окрім, заявника не містять.
З урахуванням викладеного, на означене спадкове майно, як на відумерлу спадщину, може претендувати орган місцевого самоврядування за місцем знаходження спадкового майна - Харківська міська рада.
За таких обставин, між вказаними учасниками справи виникає спір про право на таке майно.
Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив із того, що встановлення факту родинних зв'язків заявникові необхідно для подальшого оформлення свого права власності на спадщину, а тому судом вбачається наявність спору про право.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Фактично доводи апеляційної скарги, відносно того, що жодного спору про право немає, суперечать доводам заяви.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що у заявника відсутні будь-які спори про право з Харківською міською радою не можуть бути прийняті колегією суддів.
Ухвала суду постановлена на повно з'ясованих обставинах справи з дотриманням норм процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду. Суд не допустив порушень процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування ухвали суду.
Колегія суддів звертає увагу та роз'яснює, що залишення заяви без розгляду, поданою в порядку окремого провадження, не позбавляє ОСОБА_1 можливості звернутися до суду з відповідним позовом на загальних підставах.
Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні даного питання дотримався вимог процесуального закону, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 18 грудня 2025 року.
Судді: