Ухвала від 17.12.2025 по справі 185/5190/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1817/25 Справа № 185/5190/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

потерпілої ОСОБА_8

її представника ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження № 12022221070000830 від 22.10.2022 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року, яким:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Рівне, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, старшого навідника 3 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 , старшого матроса, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

визнано винним та засуджено за ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України (далі - КК) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_10 ухвалено обчислювати з моменту його затримання, тобто з 22 жовтня 2022 року.

Зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_10 з 22 жовтня 2022 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день й таким чином строк покарання обчислювати з 22 жовтня 2022 року.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 700 000 (один мільйон сімсот тисяч) грн.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_10 залишено без змін у вигляді тримання під вартою.

Арешт, накладений на майно обвинуваченого, залишено без змін.

Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішено відповідно до положень ст.ст.100, 124 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним вироком ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

21.10.2022 приблизно о 21.00 - 22.00 годин військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 старший матрос ОСОБА_10 перебував за місцем тимчасового проживання у будинку АДРЕСА_2 разом з іншими військовослужбовцями вказаної військової частини, у тому числі солдатом ОСОБА_12 .

22.10.2022 приблизно о 00.50 годин старший матрос ОСОБА_10 під час відпочинку на своєму ліжку прокинувся від того, що солдат ОСОБА_12 справляв на нього природні потреби, після чого останній вийшов з будинку. Старший матрос ОСОБА_10 піднявся з ліжка та прослідував за ОСОБА_12 , де на подвір'ї між ними виникла сварка, на ґрунті неприязних стосунків, в ході якої у ОСОБА_10 раптово виник умисел направлений на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Діючи з прямим умислом на позбавлення життя ОСОБА_12 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_10 , 22.10.2022 приблизно о 01.00 годині повернувся до будинку, взяв закріплену за ним зброю - автомат АК-74 № НОМЕР_2 , споряджений бойовими патронами калібру 5,45 мм., під час руху у зворотньому напрямку, а саме у приміщенні будинку, перевів запобіжник у положення «одиночний вогонь», відвів затворну раму в крайнє положення і відпустив, чим дослав патрон у патронник, після чого вийшов на подвір'я будинку, підійшов на відстань декількох метрів до в'їзних двостворчатих дерев'яних воріт, між створками яких був пройом довжиною 40 см. з причини відсутності дощок, після чого здійснив чотири прицільні постріли у бік неозброєного солдата ОСОБА_12 , який знаходився за межами подвір'я на відстані близько 1 м. від воріт в проекції вказаного пройому, та у цей момент руками тримав накинуту поверх камуфльованого одягу ковдру світлого кольору.

Внаслідок пострілів солдату ОСОБА_12 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді двох наскрізних поранень правого стегна та одне наскрізне поранення грудної клітини, яке бере свій початок в правій потиличній області, в результаті на місці ОСОБА_12 помер.

Дії ОСОБА_10 кваліфіковано за за ч. 1 ст. 115 КК, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство).

Обвинувачений ОСОБА_10 в своїй апеляційній скарзі та доповненнях до неї, а також його захисник ОСОБА_11 , кожен окремо, посилаються на незаконність на необґрунтованість судового рішення, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та ґрунтуються на припущеннях; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Вказують, що умислу у ОСОБА_10 на вчинення умисного вбивства не доведено поза розумним сумнівом. Дослідженими у справі доказами суд визнав доведеною обставину виникнення сварки на подвір'ї між обвинуваченим та потерпілим, однак не надав належної оцінки змісту цієї сварки. Аморальна протиправна поведінка ОСОБА_12 по відношенню до ОСОБА_10 , висловлення погроз на його адресу у поєднанні з обставинами, що військовослужбовець ОСОБА_12 мав у своєму володінні бойову вогнепальну зброю з комплектом набоїв до неї (яка була відсутня при ньому під час досліджуваних подій, але могла бути використана в подальшому ОСОБА_12 ), а також перебування в зоні бойових дій, свідчать про достатність підстав для сприйняття ОСОБА_10 реальної загрози для свого життя.

На ґрунті відчуття образи і побоювання за власне життя у ОСОБА_10 виник умисел на залякування ОСОБА_12 з метою присікти в майбутньому його протиправну поведінку. Подальші дії ОСОБА_10 були направлені виключно на залякування ОСОБА_12 , а не на позбавлення його життя.

Апелянти зазначають, що за умови визнання судом доведеним факту сварки на подвір'ї, а також за умови того, що повідомлені ОСОБА_10 обставини сварки між ним і ОСОБА_12 не спростовані іншими доказами, є підстави для прийняття до уваги саме показань ОСОБА_10 в цій частині, або визнати недоведеним факт сварки між обвинуваченим і загиблим. Наявна у справі сукупність доказів свідчить про те, що ОСОБА_10 мав умисел на залякування ОСОБА_12 шляхом демонстрації застосування вогнепальної зброї, без умислу спричинення останньому смерті.

Внаслідок здійснення ОСОБА_10 чотирьох пострілів з особистої зброї спричинені наступні наслідки:

1) одна куля не влучила в ОСОБА_12 та пролетіла повз загиблого;

2) одна куля спричинила наскрізне поранення правого стегна: по ходу єдиного раньового каналу, який бере початок зі шкіряної рани передній поверхні верхньої третини правого стегна, проходить скрізь м'які тканини стегна та закінчується шкіряною раною у верхнє-зовнішньому квадранті правої сідниці, довжиною біля 19 см. Раньовий канал направлений спереду назад (висновок експерта №12-17- 574-ЧТ/22, т. 1 а.с. 195-198);

3) одна куля спричинила наскрізне поранення правого стегна: по ходу єдиного раньового каналу, який бере початок зі шкіряної рани переднє-зовнішній поверхні нижньої третини правого стегна, проходить скрізь м'які тканини стегна та закінчується шкіряною раною на задній поверхні нижньої третини правого стегна, довжиною біля 14 см. Раньовий канал направлений спереду назад (висновок експерта №12-17-574-41722, т. 1 а.с. 195-198);

Вищевказані наскрізні поранення правого стегна - це легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я - понад 6 днів, але не більш як три тижня (21 день);

4) одна куля спричинила одне наскрізне поранення грудної клітки: по ходу єдиного раньового каналу, який бере початок зі шкіряної рани в правій потиличній області, проходить скрізь м'які тканини шиї, навколосерцеву сорочку, серце, нижню долю лівої легені з крововиливом в ліву плевральну порожнину (біля 2000 згортків крові та 200 мл. рідкої крові) та закінчується такою же шкіряною раною на лівій боковій поверхні грудної клітини. Раньовий канал направлений зверху вниз справа наліво та ззаду наперед, довжиною біля 55 см.

Причиною смерті ОСОБА_12 явилася крововтрата, яка виникла внаслідок вогнепального поранення тулуба.

Апелянти звертають увагу, що два наскрізних поранення правого стегна потерпілого (нижня і верхня третина) свідчать про те, що постріли були направлені зверху вниз.

Згідно висновку експерта № 12-23-2-574-ЧТ/23, раньовий канал у ОСОБА_13 , який проходить від потиличної частини голови через шию до серця та закінчується на лівій боковій поверхні грудної клітини, міг утворитися коли ОСОБА_13 нагнувся торсом в сторону стріляючого. Таким чином всі поранення були отримані внаслідок здійснення пострілів, які були направлені зверху вниз, в тому числі і поранення потиличної частини голови через шию, яке утворено внаслідок нахилу тулубу загиблого у бік ОСОБА_10 .

ОСОБА_10 , маючи зброю споряджену тридцятьма набоями, перебуваючи у повній темряві, здійснив тільки чотири постріли, які направлені зверху вниз.

Мотиви суду першої інстанції про те, що постріли зроблені прицільно з відстані 4 метрів, особою яка має навички володіння зброї, не узгоджуються з характером і локалізацією поранень, оскільки один постріл взагалі не потрапив у загиблого, два поранення відносяться до легких тілесних ушкоджень, а смертельне поранення стало наслідком зміни положення тіла загиблого, чого явно не міг передбачити обвинувачений. Отже є очевидним, що ОСОБА_10 не здійснював прицільні постріли в область тулуба та життєво важливих органів.

Сторона захисту вказує, що ОСОБА_10 , здійснивши чотири постріли, самостійно припинив здійснення пострілів, хоча не мав будь-яких перешкод здійснити ще 26 пострілів, що свідчить про те, що у обвинуваченого був відсутній умисел на позбавлення життя ОСОБА_12 .

Мотивом вчинення протиправних дій ОСОБА_10 є саме аморальна, принизлива і протиправна поведінка ОСОБА_12 по відношенню до обвинуваченого, а також висловлення щодо нього погроз. Дії ОСОБА_10 були направлені виключно на залякування ОСОБА_12 з метою присікти подальші протиправні дії, про що свідчать напрямок пострілів зверху вниз, локалізація і характер поранень, а також те, що один постріл пройшов повз загиблого.

На думку апелянтів обвинувачення ОСОБА_10 ґрунтується на припущеннях.

Так, наявні в матеріалах провадження витяг з ЄРДР від 22.10.2022; рапорт старшого інспектора Ізюмського РУП від 22.10.2022 року, в якому зазначена дата скоєння злочину 22.10.2022 о 09 годині 11 хвилин та рапорт слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_14 , який у складі СОГ вилучив шість автоматів АК-74, змиви, чотири гільзи калібру 5,45 та два мобільних телефони, виніс постанову про проведення судово-медичної експертизи - в силу приписів ч.2 ст. 84 КПК не є джерелом доказів, які підтверджують провину обвинуваченого.

Щодо протоколу огляду місця події від 22 жовтня 2022 року зазначають, що огляд місця події почато о 06 годині 12 хвилин, тобто більше ніж через п'ять годин з моменту події. Матеріали справи не містять відомостей про те, що було забезпечено обстановку та предмети в тому вигляді, в якому вони були безпосередньо на момент події. З показань свідків було встановлено, що після здійснення пострілів ОСОБА_10 військовослужбовці підходили до тіла ОСОБА_12 , потім поверталися до будинку, в подальшому приїжджали інші військовослужбовці, які також переміщалися по території. Крім цього протокол огляду місця події не містить замірів з прив'язкою до об'єктів на місцевості, не містить схеми території. За таких обставин не представляється можливим встановити місце виявлення і вилучення гільз, а також місце розташування трупа ОСОБА_12 .

Крім цього залишається невідомим, які правові підстави проведення слідчих дій на території Харківської області слідчим СВ ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області.

В Акті службового розслідування від 23 жовтня 2022 року зазначено, що о 07.10 годині 22 жовтня 2022 року проводився огляд місця події комісією зі службового розслідування, що додатково свідчить про порушення слідової картини місця події і неможливість на сьогоднішній день встановити місце перебування трупу ОСОБА_12 та відстріляних чотирьох гільз.

Згідно протоколу додаткового огляду місця події від 10 листопада 2022 року, проведеного за адресою: с. Бригадирівка, вул. Гагаріна, 28, на відстані 96 см від воріт виявлено пляму РБК.

З моменту події пройшло 17 днів, слідчим виявлено слід речовини бурого кольору, яка не ідентифікована, будь-які зразки речовини не вилучалися, у зв'язку із чим неможливо встановити характеристику вилученої речовини, а також її належність до подій, які відбувалися 22 жовтня 2022 року за вказаною адресою. Також, зі змісту протоколу огляду місця події не виявляється можливим встановити номер кримінального провадження у якому слідчим проведена ця слідча дія.

Щодо протоколу слідчого експерименту від 10.11.2022, проведеного за участю ОСОБА_15 , під час проведення якого зафіксовано район виявлення гільз та приблизне місце розташування голови трупа, сторона захисту зазначає, що відомості зазначені у схемі до протоколу слідчого експерименту є припущеннями і мають недостовірний характер, оскільки слідчим визначено відстанню до однієї точки район виявлення всіх чотирьох гільз, але радіус або інші межі району виявлення гільз не визначено. Також не можна брати до уваги відомості про приблизну відстань голови загиблого, оскільки ці відомості є виключно припущеннями.

Щодо висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_10 від 09.01.2023, відповідно до висновків якої ОСОБА_10 в період скоєння правопорушення міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, апелянти зазначають, що предметом дослідження експертів не були пояснення ОСОБА_10 щодо протиправної образливої поведінки ОСОБА_12 , яка спотворила стан сильного душевного хвилювання.

Під час проведення 28.02.2023 слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_17 не проводилися заміри після кожного постріл. Відомості про місце розташування ніг загиблого не можуть бути достовірним, оскільки в день події заміри місця розташування ніг та голови загиблого не проводились. Крім цього, враховуючи те, що слідчий експеримент проводиться з метою перевірки показань свідка на місці, слідча дія не може бути проведена одночасно з двома свідками, оскільки кожний з них повинен надати пояснення окремо. За таких обставин, даний протокол є неналежним і недопустимим доказом.

Обвинувачений та його захисник вважають, що протокол проведення слідчого експерименту від 11.03.2023, в ході якого встановлено ймовірне місце падіння гільз не може вважатися достовірним, оскільки під час слідчої дії не здійснено заміри місця розташування стріляючого, місце розташування гільз визначалося візуально без фіксації місця падіння після кожного пострілу. Крім цього, гільзи після першого і другого пострілу не були знайдені. За таких обставин результати слідчої дії ґрунтуються на припущеннях.

Протоколи та відеозаписи проведення слідчого експерименту за участю сторони захисту, потерпілих, експертів з дослідження зброї від 25 вересня 2024 року і 22 листопада 2024 року, які проведені на підставі ухвали суду в три етапи, відповідно до якого було визначено напрямки польоту гільз відносно стрільця з різних варіацій пострілів - є неналежними доказами, оскільки з самого початку досудового розслідування не була належним чином збережена обстановка на місці події, висновки суду щодо місця розташування трупу та гільз є припущеннями, які ґрунтуються на показаннях свідків. При цьому, жоден свідок не був очевидцем дій ОСОБА_10 , ніхто з них не бачив ані місця розташування ОСОБА_10 під час пострілу, ані місця розташування загиблого.

При вирішенні питання чи бачив обвинувачений загиблого суд першої інстанції послався на дані слідчого експерименту за участі обвинуваченого, який зазначив, що чув зі сторони воріт голос ОСОБА_12 , який висловлював погрози на адресу обвинуваченого. Однак це відбувалося до того як обвинувачений повернувся до будинку і взяв автомат. За цей час ОСОБА_12 міг переміститися в будь-яке місце.

На думку апелянтів, висновок суду про те, що обвинувачений здійснив кучні постріли на відстані чотирьох метрів до воріт - не підтверджується жодним доказом. Мотиви суду про те, що обвинувачений орієнтувався в темряві свідчить про те, що він орієнтується відносно статичних об'єктів, розташування яких йому відомо протягом тривалого часу. Однак ці твердження не мають спільного з можливістю обвинуваченого бачити ОСОБА_12 за межами двору. Враховуючи відсутність висновків експерта щодо питань, пов'язаних з орієнтацією по звуку, сторона захисту стверджує, що ОСОБА_10 не має навичок прицільної стрільби по цілі, орієнтуючись на звук.

Вказують, що у пункті 5.17 вироку зазначено: "... Експериментальним шляхом за участі ст. судового експерта сектору досліджень зброї НДЕКЦ в Харківській області та судового експерта сектору дослідження зброї НДЕКЦ в Харківській області з'ясовано, що від потерпілого стрілок перебував на відстані в районі не більше 4 метрів. Обличчям повернутий загиблий до стрілка перебував у вертикальному положенні, і потім з вертикального перейшов в зігнуте положення....».

Водночас проведення слідчого експерименту за участю експертів не є тотожним висновку експерта, тому висновки суду про встановлення експертним шляхом місця здійснення пострілів є такими що не ґрунтуються на доказах.

Крім цього, для встановлення відстані між стріляючим і загиблим необхідно враховувати характер раньових каналів, які утворилися внаслідок пострілів, для чого необхідна участь судово-медичного експерта, а не експерта дослідження зброї.

Також не можна вважати достовірними висновки суду про місце перебування обвинуваченого через те, що матеріали справи не містять заміри розташування трупу ОСОБА_12 , а також місця знаходження відстріляних гільз самим обвинуваченим. Подальші заміри місця розташування трупу загиблого ґрунтуються на припущеннях, оскільки є приблизними, в одному випадку під час слідчих дій встановлюється приблизне місце розташування голови, в іншому протоколі зазначається про місце розташування ніг.

З урахуванням вищевказаного, висновки суду про перебування обвинуваченого на відстані 4 метрів від загиблого суперечать формулюванню обвинувачення, яке визнано судом доведеним, а також є припущенням, яке не підтверджується належними і допустимими доказами.

Крім того суд першої інстанції дійшов до висновку, що загиблий отримав два наскрізних поранення нижньої третини та верхньої третини правого стегна, які є горизонтальними, водночас таке твердження суперечить висновку експерта № 12-23-2-574-ЧТ/23, в якому відомості про те, що два наскрізні поранення нижньої третини та верхньої третини правого стегна є горизонтальними - відсутні. Також експерт не досліджував питання можливого попадання кулі на рівні тулуба в районі черевної порожнини, а такі припущення зроблені виключно судом. Такимчином не можливо передбачити в якому положенні знаходилося тіло загиблого після кожного пострілу. Також матеріали справи не містять відомостей про напрямки раньових каналів та про висоту знаходження вхідних отворів поранень відносно землі, що є додатковим підтвердженням того, що вирок ґрунтується на припущеннях.

Сторона захисту також не погоджується з висновком суду, що загиблий не становив для обвинуваченого жодної загрози. ОСОБА_12 проходив військову службу у складі підрозділу, який виконував бойові завдання. У зв'язку із цим загиблий мав у своєму розпорядженні закріплену зброю та комплект патронів до неї. Ці обставини були відомі обвинуваченому ОСОБА_10 і в поєднанні з поведінкою ОСОБА_12 та висловлення погроз, створювали реальну загрозу життю обвинуваченого.

При призначенні обвинуваченому покарання судом не враховано, що ОСОБА_10 після вчинення ним протиправних дій не ухилявся від відповідальності, не заперечував своєї причетності до смерті ОСОБА_12 , частково визнав свою провину, не заперечував здійснення пострілів, щиро розкаявся, попросив вибачення у потерпілої. Крім цього мав намір частково відшкодувати моральну шкоду, але потерпіла відмовилася від її отримання. Ці дії свідчать про щире каяття обвинуваченого та глибоке негативне ставлення до вчинених дій та спричинених наслідків.

Судом визнано доведеним той факт, що ОСОБА_12 справляв на ОСОБА_10 природні потреби, у зв'язку із чим кримінальне правопорушення вчинено під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного діями, які принижують честь і гідність особи, що суд першої інстанції не врахував та призначив обвинуваченому занадто суворе покарання.

Просять враховувати дані про особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не має негативних характеристик, є учасником бойових дій, який з перших днів повномасштабної агресії рф став на захист України, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, має незадовільний стан здоров'я. Всі ці характеристики у поєднанні з поведінкою обвинуваченого під час досудового розслідування і судового розгляду свідчать про те, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого є мінімальний строк покарання, передбачений статтею кримінального закону.

Щодо цивільного позову обвинувачений та його захисник зазначають, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження розміру моральної шкоди, а вирок суду не містить будь-якого обґрунтування розміру моральної шкоди в сумі 1700 000,00 грн., яка є необґрунтовано великою.

На підставі наведеного апелянти просять вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції або змінити вирок, призначивши покарання ОСОБА_10 в розмірі семи років позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_7 на підтримку доводів поданих апеляційних скарг, який просив вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції; вислухавши думку прокурора, потерпілої ОСОБА_8 та її представника - адвоката ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисту, просили вирок суду залишити без задоволення, як законний та обґрунтований; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених п.10 ч.1 ст.7 та ст.17 КПК, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК при обставинах, встановлених вироком суду, правова кваліфікація його дій, вид та міра призначеного покарання - вірні та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

Відповідно до положень статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно статей 85 та 86 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.ч.1,4 ст.95 КПК показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.99 КПК, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.

Як убачається з матеріалів провадження, досудове розслідування, з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Істотних порушень закону, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції не допущено, а висновки суду про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам провадження та ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах.

Під час розгляду справи судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, пояснивши, що умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_12 не мав, хотів лише налякати його, здійснивши хаотичні постріли. Зазначив, що ввечері в день події він випив трохи пива та ліг спати. Прокинувся від того, що ОСОБА_12 , який у алкогольно-наркотичному сп'янінні, справляв на нього малу природню потребу. Обвинувачений пішов за ОСОБА_12 на вулицю спитати, що він робить, потерпілий його вилаяв. Потім обвинувачений повернувся до будинку, посидів кілька секунд, взяв автомат, перевів в автоматичний режим, підійшов до літньої кухні біля дверей та випустив чергу в ліву створу воріт, рухаючи автомат з права наліво. Силуету ОСОБА_12 він не бачив та не чув його голосу. Зробив це на емоціях. Потім переодягнувся, оскільки був весь мокрий. Вказав, що знав про відсутність у ОСОБА_12 при собі зброї.

Під час проведення на досудовому розслідуванні слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 , останній пояснив, що між ним та потерпілим ОСОБА_12 конфліктів не було. На вулиці потерпілий сказав, що обвинувачений не доживе до ранку. Він пішов в будинок, взяв автомат, передьорнув затвор, зняв з запобіжника, вийшов у двір і від стегна дав чергу з права наліво. На постріл вийшов ОСОБА_18 , спитав що сталось, повернувся до обвинуваченого, а він почув як за забором щось впало. Він сказав свідкові, що напевно попав в ОСОБА_12 . Обвинувачений показав місце, де лежало тіло загиблого та місце, з якого він здійснював постріли. Зазначив, що голос загиблого чув зі сторони воріт, та по голосу розумів, що потерпілий вийшов за ворота десь біля автомобіля (т.2 а.с.40-42).

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_10 , його вина у вчиненні злочину, за який його засуджено підтверджується дослідженими під час судового розгляду та наведеними у вироку наступними доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_8 суду першої інстанції пояснила, що обвинуваченого раніше не знала, загиблий ОСОБА_12 її син. Їм зателефонував сусід та повідомив, що в інтернеті виклали інформацію про загибель сина. Через деякий час чоловіку зателефонував командир батальйону та сказав, що сина вбив військовий. Ніхто з родичів обвинуваченого ОСОБА_10 з ними не зв'язувався. Приблизно через місяць вони побачили, що дружина ОСОБА_10 передавала 20 тисяч грн. на поховання сина, але вона не забирала ці кошти. Вказала, що її син був дуже доброю, чутливою людиною, на похоронах було 300 чоловік. Він не міг на когось справити свої природні потреби. У нього були добрі відносини з побратимами. Спочатку все було нормально, потім казав, що волонтери передали два дрони, командир їх продав. На похороні до них підійшли побратими та повідомили, що ОСОБА_10 сказав: «Потрапимо на передок, я тебе вб'ю». Додала, що моральна шкода полягає у тому, що в них не залишилось помічника, інших дітей немає, залишились самі. Через втрату сина її стан змінився, майже кожен день їздять на могилу до сина, зараз навіть немає сенсу для життя.

Згідно висновку експерта № 12-17-574-ЧТ/22 причиною смерті ОСОБА_12 є крововтрата, яка виникла внаслідок вогнепального поранення тулуба. Виявлено одне наскрізне поранення грудної клітки: по ходу єдиного ранового каналу, який бере початок зі шкіряної рани в правій потиличній області, проходить скрізь м'які тканини шиї, навколосерцеву сорочку, серце, нижню долю лівої легені з крововиливом в ліву плевральну порожнину (біля 2000 згортків крові та 200 мл. рідкої крові) та закінчується такою же шкіряною раною на лівій боковій поверхні грудної клітини. Раньовий канал направлений зверху вниз справа наліво та ззаду наперед, довжиною біля 55 см.; два наскрізних поранення правого стегна: 1) по ходу єдиного раньового каналу, який бере початок зі шкіряної рани передній поверхні верхньої третини правого стегна, проходить скрізь м'які тканини стегна та закінчується шкіряною раною в верхнє-зовнішньому квадранті правої сідниці, довжиною біля 19 см. Раньовий канал направлений спереду назад; 2) по ходу єдиного раньового каналу, який бере початок зі шкіряної рани переднє-зовнішній поверхні нижньої третини правого стегна, проходить скрізь м'які тканини стегна та закінчується шкіряною раною на задній поверхні нижньої третини правого стегна, довжиною біля 14 см. Раньовий канал направлений спереду назад. Вказані ушкодження утворились за життя в короткий проміжок часу, незадовго до настання смерті. Дані ушкодження утворилися внаслідок пострілу, ймовірніше за все, з вогнепальної зброї (пристрою), спорядженої одиночними вогнепальними снарядами (кулями), про що свідчить округла форма ран, з наявністю поясків осадження по краям ран та наявністю дефекту тканини (ознака «мінус тканина»). Дана травма грудної клітини утворилася по єдиному механізму, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Наскрізні поранення правого стегна - це легкі тілесні ушкодження з короткочасним ладом здоров'я - понад 6 днів, але не більш як три тижня (21 день). При судово-медичній експертизі крові трупа ОСОБА_12 метиловий, етиловий та інші спирти не виявлені. Примітка: результат експертизи має відносне значення через гнильний стан об'єкту дослідження (т. 1 а.п.195-198).

Допитаний місцевим судом свідок ОСОБА_18 показав, що з обвинуваченим ОСОБА_10 знайомий, це чоловік його родички. Сиділи в чотирьох, вечеряли, випивали пиво, розмовляли, а потім лягли спати. Вночі почув перезарядку автомата та прокинувся від одиночних пострілів. Вийшов на вулицю, ОСОБА_10 стояв посеред двору переляканий, в нього була зброя. «Таблетка» стояла під хатою. Він стояв біля задніх коліс таблетки лицем до автомобіля. Потерпілий вже був не живий, лежав за воротами на вулиці. Доповів старшому, а ОСОБА_19 роззброїв ОСОБА_10 і тримав під вартою. Перезаряджання автомата було на виході з будинку. Чи був у ОСОБА_10 одяг мокрим - сказати не може, бо не бачив. Ніч була темна, а в селі не було світла. Випили приблизно по літру пива. Це було після 12 ночі. ОСОБА_10 сказав, що він стріляв і показав куди.

Під час проведення за його участю 20.11.2022 слідчого експерименту свідок ОСОБА_18 повідомив, що ввечері 21.10.2022 вони повечеряли та лягли спати десь о 21:00-22:00 годині. О першій ночі він почув постріли на вулиці та перший вибіг на вулицю, де посеред двору побачив ОСОБА_10 з автоматом у руках, ближче до кута літньої кухні. Спитав у нього про те, що сталось. ОСОБА_10 відповів, що стріляв і показав у сторону воріт. Свідок вийшов за ворота та побачив, що ОСОБА_12 лежить без ознак життя. Повернувшись свідок пішов на доповідь до командира. Голова ОСОБА_12 знаходилась на відстані 2.10 м. від паркану на вулиці, зброї в нього не було. В районі голови бачив кров. Також свідок вказав на розташування гільз (т. 2 а.п.23-26).

Під час слідчого експерименту, проведеного 09.04.2023 свідок ОСОБА_18 , за участю криміналіста, показав, як побачив обвинуваченого біля кута будинку, відстань до воріт за замірами склала 6.3 м. ОСОБА_10 , який був з автоматом сказав, що це він стріляв в напрямку воріт. Свідок вийшов за ворота, де лежав ОСОБА_12 без ознак життя, з його голови текла кров. Вказав, що конфліктів між ОСОБА_12 і ОСОБА_10 в будинку він не чув (т.2 а.п.71-73).

Свідок ОСОБА_20 суду першої інстанції повідомив, що увечері вони випили пару пляшок пива та лягли спати. О 12.00 годин він почув, як спрацював звук затвору автомату, а через кілька секунд почув постріли. Потім зайшов ОСОБА_18 і сказав, що ОСОБА_10 застрелив ОСОБА_12 . Було кілька одиночних пострілів. ОСОБА_18 побіг звати начальника. Потім ОСОБА_10 зайшов і сказав про вбивство. В одному підрозділі всі були півроку, за цей час конфліктів між ними не було, між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 також не було конфліктів. В кімнаті, де вони спали, розлитих рідин він не бачив. Звук затвор почув в сусідній кімнаті. ОСОБА_12 дуже добре не знав. Зазначив, що з ганку будинку можна було побачити огорожу та, якщо приблизитись до воріт, то можна побачити людину. ОСОБА_10 був одягнутий у військову форму, свідок не звернув увагу, чи була вона мокра.

Свідок ОСОБА_21 суду показав, що черговий доповів про те, що вночі почув стрільбу. Коли підійшов, то побачив загиблого на землі перед ворітьми на вулиці з правої сторони. ОСОБА_10 стояв поряд. У ОСОБА_10 вилучили зброю. Біля тіла загиблого не було зброї. З моменту пострілів до місця події свідок йшов 2 хвилини. Особисто з потерпілим та ОСОБА_10 не спілкувався та охарактеризувати їх не може. Не підтвердив покази на досудовому про те, що він спілкувався з обвинуваченим і питав його про обставини. В будинку було чутно запах алкоголю. До обвинуваченого не підходив, тому запаху алкоголю не чув. Було темно та одяг на ОСОБА_10 він не розгледів.

Свідок ОСОБА_19 під час допиту судом першої інстанції повідомив, що сиділи за столом, вечеряли, випили три пляшки пива, жартували, конфліктів не було. Була дружня розмова. Він почав дивитись фільм та заснув. Прокинувся від перезаряджання затвору автомата, а через 15 секунд почув 3-4 одиночні постріли. Потім зайшов ОСОБА_10 з автоматом в руках, а ОСОБА_18 вибіг на вулицю. Коли останній повернувся, сказав, що ОСОБА_12 не подає ознак життя. ОСОБА_10 сів, був схвильованим, сказав попіклуйтесь про дружину, а свідок забрав в нього автомат та поклав його на запобіжник. ОСОБА_10 сказав, що здається вбив ОСОБА_12 . Тіло потерпілого було відносно двору за воротами зліва. У ОСОБА_10 була мокра футболка. Він її переодягнув на суху і сказав, що ОСОБА_12 на нього «попісяв». Ніяких розлитих рідин, де вони спали, свідок не бачив. Характеризує обвинуваченого і потерпілого позитивно. Обоє вони вживали алкоголь, як всі. Між ОСОБА_12 і ОСОБА_20 раніше був конфлікт, але вони помирились.

Судом першої інстанції також було досліджено відеозапис протоколу допиту свідка ОСОБА_22 від 10.11.2022, якого неможливо до питати безпосередньо у зв'язку з його смертю (т.2 а.п.5, 12-14). Так, під час проведення його допиту ОСОБА_22 пояснив, що ввечері 21 жовтня 2022 року повечеряли, полягали спати. До 22.00 годин всі вже спали. Його розбудив ОСОБА_20 та покликав на вулицю, повідомивши, що ОСОБА_10 взяв автомат і щось трапилось з ОСОБА_12 . Вийшли на вулицю та побачили тіло ОСОБА_12 знаходиться за парканом, свідок перевірив у ОСОБА_12 пульс - пульсу не було. Потім прийшов командир, вони здали свою зброю. Пострілів він не чув. На той час ОСОБА_10 був у будинку. Тіло загиблого було за парканом. Вказав, що конфліктів між ОСОБА_10 і ОСОБА_12 не було.

Також в судовому засіданні місцевого суду був допитаний експерт ОСОБА_23 , який вказав, що від бойового патрону гільза летить трохи далі. На слідчому експерименті під час досудового розслідування застосовувалась відповідна насадка. На трав'яному покритті гільза просто впаде, а на твердому ще покотиться. З відстані 10 метрів людина з досвідом при обмеженій видимості орієнтується по звуку і може вистрелити прицільно в ціль.

Крім наведених пояснень обвинуваченого, потерпілої, свідків та експерта, приймаючи рішення про доведеність вини ОСОБА_10 за ч.1 ст. 115 КК, судом першої інстанції було враховано письмові докази, долучені до матеріалів провадження, зокрема:

- протокол огляду місця події від 22.10.2022, під час проведення якого було оглянуто житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , де було виявлено тіло ОСОБА_12 , з плямою бурого кольору на потиличній стороні голови, біля правої руки пляма РБК. На правій нозі присутнє ушкодження. В районі поштової скриньки розміщена гіль за №5. У дворі виявлено ще три гільзи під №№ 2,3,4. Місце розташування тіла та гільз зафіксовано на фотографіях, долучених до протоколу огляду. Також вилучено: телефон марки «Redmi», телефон марки «Sony», гільзу 5х45, АК-74 із номером НОМЕР_3 ; АК-74 № НОМЕР_4 ; АК-74 № НОМЕР_5 , вищевказані автомати із спорядженими магазинами по тридцять штук у кожному із набоями 5х45 мм, АК-74 №6125752 із пустим магазином без набоїв, АК-74 № НОМЕР_6 із спорядженим магазином із 23 набоями 5х45. АК-74 № НОМЕР_2 із спорядженим магазином із 26 набоями 58х45 мм, змив РБК біля трупа ОСОБА_12 (т. 1 а.п. 133-161);

- протокол огляду місця події від 22.10.2022, відповідно до якого було проведено огляд автомобіля «Фольцваген TS» д.н.з НОМЕР_7 в м.Ізюм, пр.Незалежності, 46-А, в якому оглянуто труп ОСОБА_12 , зафіксовано зовнішні тілесні ушкодження та було вилучено камуфляжну куртку з хутряною підкладкою з трупу ОСОБА_12 , футболку, термобілизну та труси з трупу ОСОБА_12 ; зразок нігтьової пластини з піднігтьовим змістом з правої руки з трупу ОСОБА_12 ; зразок нігтьової пластини з піднігтьовим змістом з лівої руки з трупу ОСОБА_12 (т. 1 а.п. 165-171);

- протокол огляду речей від 23.10.2022, згідно якого було оглянуто одяг ОСОБА_12 , а саме: чоловічі труси з надписом «Vericoh» на задній поверхні яких, у верхній правій частині мається пошкодження тканини; термобілизна (підштанники) камуфляжного кольору з надписом «ЕSDY», при огляді якої в передній частині правої штанини на рівні стегна виявлено пошкодження тканини у вигляді округлої дірки, з задньої сторони правої штанини мається пошкодження тканини у вигляді дірки з нерівними краями, у верхній частині в районі правої сідниці, мається пошкодження тканини довжиною 3 см з нерівними краями; термобілизна (кофта) камуфляжного кольору з надписом «ЕSDY», при огляді якої в нижній правій частині виявлено пошкодження тканини у вигляді отвору з нерівними краями (т. 1 а.п. 179-185);

- протокол додаткового огляду місця події від 10.11.2022, згідно якого проведено огляд домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та зафіксовано між створками воріт пройом довжиною 40 см, де відсутні дощечки воріт. На відстані 96 см від воріт, на землі виявлено пляму РБК. Кульових отворів під час огляду не виявлено. Місце плями РБК відмічено на схемі (т. 2 а.п. 18-22);

- протокол слідчого експерименту від 28.02.2023, проведеного за участю свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_24 , які були понятими під час огляду місця події. Зафіксовано ще раз, що на вулиці біля поштового ящика лежала гільза. Також свідки показали на місце розташування виявлених у дворі трьох гільз. Зроблено відповідні заміри розташування гільз. Також зроблено заміри розташування автомобіля на вулиці та автомобіля в дворі. Виміряно та зафіксовано розташування ніг загиблого ОСОБА_12 (т.2 а.п.45-48);

- протокол слідчого експерименту від 03.03.2023 року, проведеного за участю судово-медичного експерта Чугуївського відділу КОБСМЕ ОСОБА_25 , під час якого було виставлено статиста на місці, де перебували ноги тіла ОСОБА_12 . Потім з врахуванням тілесних ушкоджень виявлених на тілі ОСОБА_12 , та тієї обставини, що дерев'яні ворота не мають кульових отворів, встановлено місце перебування загиблого та його нахил тулубу вперед в напрямку місця перебування стрільця (т.2 а.п.56-58);

- висновок експерта № 12-23-2-574-ЧТ/23, згідно якого, з врахуванням слідчого експерименту від 03.03.2023, ОСОБА_12 по відношенню до ОСОБА_10 в момент пострілів міг знаходитися обличчям до обличчя. Раньовий канал у ОСОБА_12 , який проходить від потиличної частини голови через шию до серця та закінчується на лівій боковій поверхні грудної клітини, міг утворитися, коли ОСОБА_12 нагнувся торсом в сторону стріляючого. Утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_12 можливе при обставинах та механізмі, які були встановлені в ході слідчого експерименту від 03.03.2023 (т. 2 а.п. 59-61);

- протокол слідчого експерименту від 11.03.2023, проведеного за участю криміналіста ОСОБА_26 з метою з'ясування місця здійснення пострілів з огляду на місця розташування виявлених гільз. Під час проведення слідчої дії здійснено постріли з місця входу до кухні, з кута кухні, та відстані 2.5 м. до воріт. За результатами було встановлено місця падіння гільз після пострілу (т.2 а.п.62-65);

- висновок експерта від 27.12.2022 № СЕ-19/121-22/15163-БЛ, згідно якого наданий для експертизи бойовий автомат моделі «АК-74» калібру 5,45 мм (патрон 5,45х39АК), № НОМЕР_2 , 1989 року випуску, придатний для стрільби бойовим проміжними патронами 5,45х39 АК (в тому числі - наданими для експертизи). Надані на дослідження 4 стріляні гільзи раніше являлися складовими елементами спорядження бойових проміжних патронів виробництва СРСР, РФ калібру 5,45 мм (5,45x39 АК) до бойової нарізної зброї відповідного калібру та типорозміру патронника (автомати та кулемети Калашникова, тощо). Дані 4 гільзи були відстріляні із представленого на експертизу бойового автомата «АК-74» калібру 5,45 мм, № НОМЕР_2 , 1989 р.в. (т. 1 а.п. 245-253);

- протоколи та відеозаписи проведення слідчого експерименту за участі сторони захисту, потерпілої, експертів від 25.09.2024 та від 22.11.2025, проведені на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.05.2025 (т.3 а.п.61-62) в три етапи, відповідно до якого було визначено напрямки польоту гільз відносно стрільця з різних варіацій пострілів.

На першому етапі здійснювався відстріл бойових патронів від стегна та від плеча, чергою та одиночними пострілами, у спосіб коли магазин перебуває вертикально та із поворотом магазину на 5 та 4 годин.

Далі на місці події з використанням холостих набоїв та спеціального пристосування на дуло автомата, здійснено відстріл з місця, де за версією обвинуваченого перебував він в момент пострілів. Далі з наближенням до місця виявлення тіла ОСОБА_12 такі дії повторювались кожний метр.

На місці події з місця, де вказав обвинувачений, що він там стріляв від стегна одиночними пострілами всі гільзи впали на дах зі сторони автомобіля та дві біля автомобіля і стіни. На 1 метр ближче, чергою 5-8 також впали біля кута будинку.

Експериментальним шляхом за участі ст. судового експерта сектору досліджень зброї НДЕКЦ в Харківській області ОСОБА_27 та судового експерта сектору дослідження зброї НДЕКЦ в Харківській області ОСОБА_28 з'ясовано, що від потерпілого стрілок перебував на відстані в районі не більше 4 метрів. Обличчям повернутий загиблий до стрілка перебував у вертикальному положенні, і потім з вертикального перейшов в зігнуте положення.

Також даними слідчими експериментами встановлено відсутність суттєвої різниці в напрямку вильоту відстріляних гільз з автомата як бойових, так і холостих набоїв (т.3 а.п.114-125, 157-163);

- документи стосовно особи ОСОБА_12 , військовий квиток з відмітками про проходження військової служби (т.1 а.п.186-189);

- паспорт ОСОБА_10 , військовий квиток, дані про відсутність судимостей, характеризуючи дані надані прокурором (т. 1 а.п.202-203);

- матеріали службового розслідування, згідно якого 22.10.2022 приблизно о 01.20 годині між старшим навідником 3 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_10 та старшим водієм 3 взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_12 , які вживали спиртні напої, приблизно о 19.00 годині 21.10.2022 виникла конфліктна ситуація, на ґрунті особистої образи та неприязних відносин. Вважаючи, що його життю загрожує небезпека, старший солдат ОСОБА_10 взяв в руки особисту табельну зброю - автомат АК-74 № НОМЕР_2 , зняв автомат з запобіжника та дослав патрон до патронника, таким чином перевів зброю з похідного в бойове положення, та здійснив кілька коротких черг у напрямку неозброєного старшого солдата ОСОБА_12 , при цьому одна куля потрапила йому в ногу, а інша - в голову, внаслідок чого старший солдат ОСОБА_12 отримав поранення, не сумісне з життям та загинув на місці. Вказані матеріали також містять дані про закріплену зброю за обвинуваченим (т. 1 а.п. 204-223);

- рапорт від 23.10.2022, відповідно до якого під час огляду місця події 22.10.2022 за адресою: АДРЕСА_2 , працівниками ВСП було перевірено осіб на стан алкогольного сп'яніння, за допомогою електронного пристрою Алкон-М, в ході освідування було встановлено, що з осіб, які проживають за вказаною адресою, станом на 07.30 годину в стані алкогольного сп'яніння перебував тільки ОСОБА_18 , обвинувачений - в межах норми (т.1 а.п. 174-177);

- висновок судово-психіатричного експерта №14 від 09.01.2023, згідно якого ОСОБА_10 є осудною особою, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 2 а.п. 35-37);

- протокол від 22.10.2022 про затримання ОСОБА_10 (т.1 а.п.232-236);

- характеризуючі дані на ОСОБА_10 (т.1 а.п. 224-231);

- копії платіжного доручення щодо перерахування на ім'я ОСОБА_29 20 000 грн.; письмові пояснення фізичних осіб про ставлення до обвинуваченого ОСОБА_10 ; характеристика з місця проживання ОСОБА_30 , місця роботи та служби; медичні документи щодо стану його здоров'я (т. 3 а.п.212-257).

Сукупність досліджених судом першої інстанції доказів відзначаються послідовністю і узгодженістю між собою, містять дані щодо часу, мотиву, характеру, способу застосування насильства до потерпілого ОСОБА_12 , наслідків таких дій та інших фактичних обставин кримінального правопорушення, які складають елементи кримінально-караного діяння і які визнані доведеними судом і викладені в мотивувальній частині вироку.

Оцінивши зазначені у вироку докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_12 та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.115 КК.

Підстав вважати недопустимими докази у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винність ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, апеляційний суд не знаходить, адже суд першої інстанції, згідно із положеннями ст. 94 КПК, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

Колегія суддів вважає, що покази свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , експерта ОСОБА_23 та потерпілої ОСОБА_8 узгоджуються між собою та підтверджуються письмовими доказами, яким судом надано належну оцінку, а тому правомірно покладені в основу вироку суду.

Версія сторони захисту про те, що наявність у обвинуваченого ОСОБА_10 умислу на вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_12 не доведена поза розумним сумнівом; що суд не надав належної оцінки сварки між обвинуваченим та потерпілим; що ОСОБА_10 не здійснював прицільні постріли в область тулуба та життєво важливі органи ОСОБА_12 , а здійснивши чотири постріли та не маючи перешкод для здійснення ще 26 пострілів, самостійно припинив свої дії, що свідчить, що дії ОСОБА_10 були направлені виключено на залякування потерпілого ОСОБА_12 , - була ретельно перевірена як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, і не знайшла свого підтвердження.

Так, частина 1 статті 115 КК передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного. Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків; вольова - наявність у суб'єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Прямий умисел - це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).

Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.

При цьому спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляється у способі вчинення діянь.

На переконання апеляційного суду сукупністю всіх обставин вчиненого діяння доведені зміст і спрямованість умислу ОСОБА_10 саме на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_12 .

Судом першої інстанції вірно враховано, що після того, як потерпілий справив на обвинуваченого свої природні потреби, вони вийшли з будинку, де на подвір'ї між ними стався конфлікт на ґрунті неприязних відносин, в ході якої у ОСОБА_10 виник умисел на заподіяння смерті ОСОБА_12 . Обвинувачений повернувся до будинку, взяв зброю - автомат АК-74, споряджений бойовими патронами, маючи навички стрільби та поводження зі зброєю, достаменно знав та міг передбачити наслідки застосування ним автоматичної зброї, перевів запобіжник у положення “одиночний вогонь», відвів затворну раму в крайнє положення і відпустив, дославши патрон у патронник, вийшов на подвір'я будинку, підійшов на декілька метрів до в'їзних дерев'яних воріт, між створками яких був пройом довжиною 40 см через відсутність дошок та здійснив 4 постріли у бік неозброєного потерпілого ОСОБА_12 , який знаходився за межами подвір'я на відставні приблизно 1 м від воріт в проєкції зазначеного пройому.

Внаслідок спричинених пострілів потерпілому ОСОБА_12 заподіяно два наскрізні поранення правого стегна та одне наскрізне поранення грудної клітини, яка бере свій початок в праві потиличній області, в результаті чого останній помер на місці.

При цьому судом взято до уваги покази допитаних у судовому засіданні свідків, які вказали про відсутність конфліктів між обвинуваченим та потерпілим. Свідок ОСОБА_19 підтвердив, що бачив мокру футболку на обвинуваченому. Також судом встановленому та не заперечується стороною захисту про те, що потерпілий ОСОБА_12 перебував на подвір'ї в капцях, термобілизні, тримаючи руками накинуту поверх одягу ковдру світлого кольору, без зброї, тобто не становив для ОСОБА_10 жодних загроз.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про критичне відношення до показів обвинуваченого про те, що він мав умисел виключено на залякування ОСОБА_12 шляхом демонстрації застосування вогнепальної зброї, без умислу на спричинення йому смерті.

Одночасно судом обґрунтовано враховано, що для здійснення пострілів, обвинуваченому ОСОБА_10 необхідно було вчинити попередні дії, як то: повернутися до будинку, взяти бойову зброю, перевести перемикач вогню в положення одиночної стрільби, відвести затворну раму в крайнє положення і відпустити, тобто привести автомат у бойову готовність та шляхом натиснення на курок, здійснити постріли. Тобто обвинувачений ОСОБА_10 цілком усвідомлював можливість настання негативних наслідків своїх дій.

Наведене у своїй сукупності свідчить про наявність у обвинуваченого ОСОБА_31 умислу саме на вбивство потерпілого ОСОБА_12 , тому підстав вважати його необґрунтовано засудженим за ч.1 ст. 115 КК колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_12 проходив військову службу у підрозділі, який виконував бойові завдання, мав у своєму розпорядженні закріплену зброю та висловлював погрози обвинуваченому, що створювали загрозу життю ОСОБА_10 є безпідставними, оскільки доказів вчинення потерпілим будь-якого суспільно небезпечного посягання на обвинуваченого чи наявності реальних загроз життю ОСОБА_10 судом не встановлено та стороною захисту не надано.

Не спростовують наведених висновків і доводи захисту про те, що згідно висновку експерта № 12-13-2-574-ЧТ/23 всі поранення були отримані ОСОБА_12 внаслідок здійснення пострілів, які були направлені зверху вниз, у тому числі і поранення потиличної частини голови через шию, яке утворено внаслідок нахилу тулубу загиблого у бік ОСОБА_32 ; що суд першої інстанції дійшов помилково висновку, що загиблий отримав два наскрізних поранення нижньої третини та верхньої третини правого стегна, які є горизонтальними.

Відповідно до висновку експерта № 12-17-574-ЧТ/22, причиною смерті ОСОБА_12 є крововтрата, яка виникла внаслідок вогнепального поранення тулуба. Виявлено одне наскрізне поранення грудної клітки: по ходу єдиного ранового каналу, який бере початок зі шкіряної рани в правій потиличній області, проходить скрізь м'які тканини шиї, навколосерцеву сорочку, серце, нижню долю лівої легені з крововиливом в ліву плевральну порожнину (біля 2000 згортків крові та 200 мл. рідкої крові) та закінчується такою же шкіряною раною на лівій боковій поверхні грудної клітини. Раньовий канал направлений зверху вниз справа наліво та ззаду наперед, довжиною біля 55 см.; два наскрізних поранення правого стегна: 1) по ходу єдиного раньового каналу, який бере початок зі шкіряної рани передній поверхні верхньої третини правого стегна, проходить скрізь м'які тканини стегна та закінчується шкіряною раною в верхнє-зовнішньому квадранті правої сідниці, довжиною біля 19 см. Раньовий канал направлений спереду назад; 2) по ходу єдиного раньового каналу, який бере початок зі шкіряної рани переднє-зовнішній поверхні нижньої третини правого стегна, проходить скрізь м'які тканини стегна та закінчується шкіряною раною на задній поверхні нижньої третини правого стегна, довжиною біля 14 см. Раньовий канал направлений спереду назад. Вказані ушкодження утворились за життя в короткий проміжок часу, незадовго до настання смерті. Дані ушкодження утворилися внаслідок пострілу, ймовірніше за все, з вогнепальної зброї (пристрою), спорядженої одиночними вогнепальними снарядами (кулями), про що свідчить округла форма ран, з наявністю поясків осадження по краям ран та наявністю дефекту тканини (ознака «мінус тканина»). Дана травма грудної клітини утворилася по єдиному механізму, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Наскрізні поранення правого стегна - це легкі тілесні ушкодження з короткочасним ладом здоров'я - понад 6 днів, але не більш як три тижня (21 день) (т. 1 а.п.195-198).

Отже експертом встановлено, що ОСОБА_12 отримав одне наскрізне поранення грудної клітки, яке починається зі шкіряної рани в правій потиличній області та закінчується раною на лівій боковій поверхні грудної клітини, раньовий якого направлений зверху вниз справа. Два наскрізні поранення правого стегна мають раньові канали, направлені спереду назад. Таким чином посилання обвинуваченого та його захисника про те, що всі поранення були отримані потерпілим ОСОБА_12 внаслідок пострілів, здійснених зверху вниз - є хибними та спростовуються висновком експерта № 12-17-574-ЧТ/22.

Під час проведення 03.03.2023 за участю судово-медичного експерта слідчого експерименту встановлено місце перебування загиблого ОСОБА_12 та його нахил тулубу вперед в напрямку місця перебування стрільця (т.2 а.п.56-58).

За висновком експерта № 12-23-2-574-ЧТ/23, з врахуванням слідчого експерименту від 03.03.2023, ОСОБА_12 по відношенню до ОСОБА_10 в момент пострілів міг знаходитися обличчям до обличчя. Раньовий канал у ОСОБА_12 , який проходить від потиличної частини голови через шию до серця та закінчується на лівій боковій поверхні грудної клітини, міг утворитися, коли ОСОБА_12 нагнувся торсом в сторону стріляючого. Утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_12 можливе при обставинах та механізмі, які були встановлені в ході слідчого експерименту від 03.03.2023 (т. 2 а.п. 59-61).

Водночас судом було взято до уваги і протоколи слідчого експерименту від 25.09.2024 та від 22.11.2025 з відеозаписами до нього, проведені на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.05.2025, згідно якого було визначено напрямки польоту гільз відносно стрільця з різних варіацій пострілів. На першому етапі здійснювався відстріл бойових патронів від стегна та від плеча, чергою та одиночними пострілами, у спосіб коли магазин перебуває вертикально та із поворотом магазину на 5 та 4 годин. Далі на місці події з використанням холостих набоїв та спеціального пристосування на дуло автомата, здійснено відстріл з місця, де за версією обвинуваченого перебував він в момент пострілів. Далі з наближенням до місця виявлення тіла ОСОБА_12 такі дії повторювались кожний метр.

На місці події з місця, де вказав обвинувачений ОСОБА_10 , що він там стріляв від стегна одиночними пострілами всі гільзи впали на дах зі сторони автомобіля та дві біля автомобіля і стіни. На 1 метр ближче, чергою 5-8 також впали біля кута будинку.

Експериментальним шляхом за участі ст. судового експерта сектору досліджень зброї НДЕКЦ в Харківській області ОСОБА_27 та судового експерта сектору дослідження зброї НДЕКЦ в Харківській області ОСОБА_28 з'ясовано, що від потерпілого стрілок перебував на відстані в районі не більше 4 метрів. Обличчям повернутий загиблий до стрілка перебував у вертикальному положенні, і потім з вертикального перейшов в зігнуте положення (т.3 а.п.114-125, 157-163).

З врахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ОСОБА_12 отримав два наскрізні горизонтальні поранення нижньої та верхньої третин правого стегна. Потім, враховуючи раньовий канал, який проходить від потиличної частини голови через шию до серця та закінчується на лівій боковій поверхні грудної клітини, ОСОБА_12 нагнувся торсом в сторону стріляючого, в районі 90 градусів, а наступна куля влучила у потилицю потерпілого, пройшла серце та вилетіла з лівої сторони його грудної клітини. Далі ОСОБА_12 впав на місці, де його було виявлено. Ще одна куля пролетіла повз загиблого. При цьому обвинувачений ОСОБА_33 перебував на відстані 4 метрів від потерпілого, а не за 10 метрів, як про це вказує сторона захисту, а тому мав можливість здійснити прицільні постріли. Та обставина, що як мінімум три постріли були здійснені в обмежений діапазон по ширині (всі пролетіли у проміжок у воротах, де відсутня дерев'яна дошка) та з обмеженою висотою, надає підстави для висновку, що ОСОБА_10 здійснював саме прицільні постріли, а не хаотичні.

Таким чином сукупність досліджених судом доказів, зокрема показів свідків, які узгоджуються з письмовими доказами, спростовують версію сторони захисту про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_10 умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_12 , а апеляційні доводи обвинуваченого та його захисника про те, що вирок суду ґрунтується на припущеннях - не заслуговують на увагу.

Аналізуючи твердження сторони захисту про належність і допустимість наявних в матеріалах провадження письмових доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Витяг з ЄРДР від 22.10.2022 та два рапорти працівників поліції (т.1 а.п.130, 131, 132), на які звертають увагу обвинувачений із захисником, дійсно не підтверджують вину ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого злочину та не є джерелом доказів у розумінні ст. 84 КПК, однак вони підтверджують фіксацію правоохоронним органом факту вчинення кримінального правопорушення та початок кримінального провадження.

Щодо неналежності протоколу огляду місця події від 22.10.2022 та протоколу додаткового огляду місця події від 10.11.2022:

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 223 КПК слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Порушення порядку отримання доказів, передбаченого ст. 86 КПК, яке призводить до їх недопустимості, визначається правилами, передбаченими главою 4 § 1 КПК та іншими нормами КПК, в яких такі правила сформульовані. Однак не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

За статтею 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд місця події це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

Як убачається з протоколу огляду місця події від 22.10.2022 та фототаблицею до нього (т. 1 а.п.133-162), під час проведення слідчої дії оглянуто домоводоління за адресою: АДРЕСА_2 , де було виявлено тіло ОСОБА_12 , зафіксовано місце розташування тіла, наявність тілесних ушкоджень, а також місця виявлення гільз. Зазначено про вилучення мобільного телефон, зброї, змивів РБК.

Під час додаткового огляду місця події, проведеного 10.11.2022, зафіксовано між створками воріт пройом довжиною 40 см, де відсутні дощечки воріт. На відстані 96 см від воріт, на землі виявлено пляму РБК. Кульових отворів під час огляду не виявлено. Місце плями РБК відмічено на схемі. Огляд проведений під відеофіксацію (т. 2 а.п. 18-22).

Вказані протоколи огляду місця події складені відповідно до ст. 104 КПК та містять всі необхідні відомості, передбачені вимогами закону.

На переконання колегії суддів апеляційні доводи сторони захисту про те, що матеріали справи не містять відомостей про забезпечення обстановки та предметів у тому вигляду, в якому вони були на момент події; що протокол огляду від 22.10.2022 не містить замірів з прив'язкою до об'єктів місцевості та не містить схеми місця території, що позбавляє можливості встановити місце виявлення і вилучення гільз, а також місце розташування трупа ОСОБА_12 ; що додатковий огляд місця події проведено через 17 днів з моменту події, а виявлений слідчим слід речовини бурого кольору не належить до подій, які відбувались 22.10.2022; крім того у протоколі від 10.11.2022 не вказано номер кримінального провадження, в якому проведена ця слідча дія - не дають підстав для висновку про недопустимість проведених оглядів місця події.

Наявними матеріалами провадження підтверджено, що під час огляду місця події 22.10.2022 слідчим належним чином зафіксовано обстановку події та складено відповідну фототаблицю. Під час додаткового огляду місця події 10.11.2022 було застосовано відеофіксацію та до протоколу долучено відповідний відеозапис слідчої дії. Отримана органом досудового розслідування інформація проаналізована та оцінена судом в сукупності з іншими представленими доказами по справі, зокрема і показами свідків, допитаних судом. Доказів того, що обстановка події про приїзду працівників поліції була кимось змінена чи спотворена стороною захисту не надано.Також не надано відомостей про те, що виявлені 10.11.2022 сліди РБК могли належати будь-кому іншому, а не потерпілому ОСОБА_12 . При цьому необхідність зазначення у протоколі огляду номеру кримінального провадження, в якому проводиться дана слідча дія, вимогами ст. 104 КПК не встановлено.

Не є підставою для визнання протоколу огляду від 22.10.2022 недопустимим доказом з огляду на те, що огляд проведено слідчим СП ВП № 1 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області. Як убачається з рапорту слідчого СВ ВП № 1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_14 , 22.10.2022 він входив до складу слідчо-оперативної групи, яка приїхала на виклик на місце виявлення трупу потерпілого ОСОБА_12 (т.1 а.п. 132, 131). Крім того, відповідно до журналу судових засідань та технічного запису, питання про повноваження слідчого ОСОБА_14 на проведення огляду місця події стороною захисту перед прокурором не ставилось.

Є надуманими і апеляційні доводи про те, що в Акті службового розслідування від 23.10.2022 зазначено, що о 07.10 годин 22.10.2022 проводився огляд місця події комісією зі службового розслідування, що у свою чергу свідчить про порушення слідової картини місця злочину і неможливість встановити місце перебування трупу потерпілого та відстріляних гільз. Як убачається з Акту слідчого розслідування (т. 1 а.п.209-223), проведений комісією зі службового розслідування огляд місця події та зафіксовані нею обставини кримінального правопорушення цілком узгоджуються з обставинами, зафіксованими у протоколі огляду місця події від 22.10.2022, проведеного слідчим. Тому підстави уважати про те, що службовими посадовими особами було якимось чином порушено слідову картину місця події - відсутні. Крім того, як зазначалось вище, жодних даних про те, що тіло потерпілого ОСОБА_12 та виявлені гільзи були розташовані не у тому місці, як це зафіксовано у згаданих процесуальних документах, стороною захисту не було надано ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи.

Не ґрунтуються на вимогах закону і твердження обвинуваченого та його захисника про недопустимість проведених у справі 10.11.2022, 28.02.2023, 11.03.2023, 25.09.2024 та 22.11.2024 слідчих експериментів, оскільки зазначені у протоколах відомості є припущеннями, мають недостовірний характер, свідки, за участю яких було проведено слідчі експерименти не були очевидцями вчинення ОСОБА_10 вбивства потерпілого ОСОБА_12 .

Згідно вимог ч.1 ст. 240 КПК, метою слідчого експерименту є перевірка та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ця слідча дія найчастіше направлена на перевірку вже зібраних у справі доказів в результаті проведення інших слідчих дій (допитів, обшуків, огляду місця події та ін.). Однак дослідним шляхом можуть також перевірятися і припущення слідчого про ті чи інші обставини події, що досліджується.

Після проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, проведені у справі 10.11.2022, 28.02.2023, 11.03.2023, 25.09.2024 та 22.11.2024 слідчі експерименти за участю свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , сторони захисту, експертів у повній мірі відповідають вимогам закону. За результатами проведених слідчих дій складені відповідні протоколи, схеми, які були підписані всіма учасниками без будь-яких зауважень. До протоколів долучені відеозаписи слідчих експериментів. Метою проведення слідчих експериментів було перевірка показів обвинуваченого та свідків щодо обставин вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_12 , фіксації розташування положення трупа останнього та виявлених гільз.

В наявних матеріалах відсутні дані, які б свідчили, що під час проведення слідчого експерименту слідчим були вчинені дії, якими б були порушені права чи свободи ОСОБА_10 чи інших учасників слідчих дій, або слідчий у будь-якій формі примушував їх до надання вигідних для версії досудового розслідування пояснень під час відтворення обставин події.

Ствердження апелянтів про те, що під час проведення 10.11.2022 слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_15 слідчим визначено відстанню до однієї точки район виявлення усіх чотирьох гільз, однак не визначено радіус виявлення гільз, а також що зафіксовано лише приблизне місце розташування голови трупа ОСОБА_12 - не може слугувати підставою для недопустимості протоколу, оскільки під час проведення слідчої дії слідчим перевірялись покази свідка ОСОБА_15 , які у подальшому були оцінені судом в сукупності з іншими обставинами, зокрема поясненнями інших свідків, обвинуваченого та наявними письмовими доказами. До аналогічних висновків дійшов апеляційний суд і щодо доводів сторони захисту про підставу для визнання протоколу слідчого експерименту від 28.02.2023 недопустимим через проведення слідчої дії одночасно з двома свідками - ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Враховуючи відсутність суперечностей у показах зазначених свідків, законодавцем не встановлено заборон проведення слідчого експерименту за участю двох свідків.

Доводи обвинуваченого та його захисника про недопустимість протоколів проведення слідчих експериментів від 11.03.2023, 25.09.2024 та 22.11.2024 також не впливають на правильність висновків суду про доведення вини ОСОБА_10 за ч.1 ст. 115 КК. З наведених вище підставі апеляційний суд відкидає посилання сторони захисту, що під час проведення вказаних слідчих дій встановлені обставини щодо розташування трупу ОСОБА_12 та гільз є лише припущенням, які ґрунтуються на показаннях свідків, які не були очевидцями подій, а з самого початку досудового розслідування не було забезпечено збереження обстановки події. На переконання колегії суддів, порушуючи питання недопустимості доказів в контексті ч.1 ст. 87 КПК, захистом жодним чином не обґрунтовано в контексті, чим саме було істотно порушено фундаментальні права або свободи, щоб обумовити недопустимість доказу. Натомість зазначаючи про те, що покази свідків, письмові матеріали ґрунтуються лише на припущеннях та відсутності точних величин на обвинуваченим, ні захисником не наведено жодних інших спроможних даних на спростування встановлених судом обставин.

Аналізуючи доводи апелянтів про те, що під час проведення судово-прихіатричної експертизи ОСОБА_10 предметом дослідження експертів не були пояснення останнього щодо протиправної образливої поведінки ОСОБА_12 , яка створила у обвинуваченого стан сильного душевного хвилювання, колегія суддів зазначає таке.

За висновком комісійної судово-психіатричної експертизи №14 від 09.01.2023, ОСОБА_10 у період часу, якому відповідає правопорушення перебував у стані гострої неускладеної алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Крім того у мотивувальній частині висновку експертами зазначено, що під час проведення експертизи ОСОБА_10 кримінальним діям маячної інтерпретації не дає, не заперечує, що вживав спиртні напої напередодні, стверджує, що “хотел попугать... стрелял в темноту». Обмани сприйняття заперечує, поведінкою не виявляє. До себе та ситуації, що склалась, критичний. (т. 2 а.п. 35-37).

Колегія суддів вважає, що висновок комісії лікарів - психіатрів КНП ХОР “Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» щодо ОСОБА_10 є достатньо обґрунтованим та мотивованим і відповідає вимогам ст. 17 Закону України «Про психіатричну допомогу». Підстав не довіряти висновку комісії лікарів-психіатрів не встановив суд першої інстанції, та не вбачає таких підстав й апеляційний суд.

Отже причини уважати, що ОСОБА_10 вчинив убивство потерпілого ОСОБА_12 у стані сильного душевного хвилювання матеріали кримінального провадження не містять.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що посилання сторони захисту на допущені під час як досудового розслідування, так і судового розгляду порушення вимог кримінального процесуального закону, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки останніми з цього приводу не наведено жодних конкретних даних.

Яких-небудь даних, які б свідчили про необ'єктивність, упередженість органів розслідування або суду, під час апеляційного перегляд справи - не встановлено.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції з достатньою повнотою перевірено всі доводи обвинуваченого та його захисника в судовому засіданні, зроблено аналіз доказів. У своїх висновках суд навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відхилив інші та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_30 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з чим погоджується й колегія суддів і зазначені доводи, викладені обвинуваченим та його захисником в апеляційних скаргах, були предметом дослідження та перевірки під час судового розгляду.

При цьому, суд дотримався вимог ст. 10 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК.

Суд першої інстанції, з'ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_10 у злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК.

Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_10 отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК є доказами у кримінальному провадженні.

Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.

В зв'язку з цим, апеляційні доводи сторони захисту про недоведеність вини ОСОБА_10 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Аналізуючи доводи поданих апеляційних скарг про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК та роз'яснюючих положень п.п.1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

У постанові від 06 лютого 2020 року (справа № 756/6268/18, провадження №51-1763 км 19) ККС ВС зазначив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й в межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Зміст оскаржуваного вироку свідчить про те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є осудною особою, за місцем проживання характеризується позитивно, є учасником бойових дій.

Обставин, які відповідно до ст.ст. 66, 67 КК пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого - судом не встановлено.

Отже, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_10 , обставини скоєння кримінального правопорушення та відношення обвинуваченого до скоєного, суд першої інстанції дійшов правильних обґрунтованих висновків, що для виправлення винного та попередження нових кримінальних правопорушень обвинуваченому ОСОБА_10 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.115 КК - на строк 13 років.

Обставини, на які посилається сторона захисту в апеляційних скаргах - часткове визнання вини, не заперечував здійснення пострілів, щиро покаявся, попросив вибачення у потерпілої, вчинив злочин у стані сильного душевного хвилювання, є неприйнятними.

Як було зазначено вище, висновків про те, що ОСОБА_10 вчинив вбивство потерпілого ОСОБА_13 у стані сильного душевного хвилювання не було встановлено судом першої інстанції. Не знайшли такі обставини свого підтвердження і під час апеляційного перегляду справи.

Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений щиро покаявся у скоєному, мав намір частково відшкодувати моральну шкоду потерпілій у розмірі 20 000 грн, однак вона відмовилась від її отримання, є необґрунтованими.

Виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_10 визнав свою вину у вчиненні злочину визнав лише в частині здійснення ним пострілів, вказавши при цьому, що смертельне поранення виникло лише через те, що потерпілий ОСОБА_34 нахилився. На переконання апеляційного суду така поведінка обвинуваченого не є підтвердженням факту щирого каяття ОСОБА_10 , як і добровільне часткове відшкодування спричиненої потерпілій моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

Таким чином, всупереч твердженням обвинуваченого та його захисника, судом першої інстанції належним чином враховані усі наведені в апеляційних скаргах обставини, а тому призначене обвинуваченому ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років - є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Аналізуючи апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника щодо правильності висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог потерпілої ОСОБА_8 та стягнення на користь останньої суми моральної шкоди у розмірі 1 700 000 грн, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, при цьому враховує наступне:

- рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» зазначено, що страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення (заява №60750/00, ECHR, 2004, п.62);

- частиною першою ст. 1167 ЦК передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 9, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (ст. 23 ЦК України).

При визначенні розміру моральної шкоди, необхідно враховувати велику кількість різноманітних факторів. Частина з них передбачена в ст. 23 ЦК, а саме: характер правопорушення; глибина фізичних та душевних страждань; погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інших обставин, які мають істотне значення.

Обов'язковими вимогами при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Суд першої інстанції, врахувавши обставини, зазначені у вказаних нормах та виходячи з принципу розумності та справедливості частково задовольнив вимоги про відшкодування моральної шкоди, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 700 000 грн., що на переконання апеляційного суду є цілком обґрунтованим. Апеляційні доводи сторони захисту про те, що потерпілим не було надано суду доказів та міркувань щодо суми зазначеної моральної шкоди, не заслуговують на увагу.

Аналізуючи наведені вище норми процесуального та матеріального права, застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постанови Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду, з'ясовуючи наведені обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, колегія суддів враховує обґрунтованість доводів потерпілої ОСОБА_8 про характер, глибину і обсяг фізичних, емоційних, психологічних та душевних страждань, пов'язаних з втратою єдиного сина, доведеність наявність моральної шкоди.

Враховуючи характер та обсяг страждань потерпілої, істотність та невідворотність вимушених змін у її життєвих стосунках, які є беззаперечним, і вказані обставини дійсно призвели до погіршення емоціонального стану та морального здоров'я потерпілої, виходячи із принципів розумності, співрозмірності та справедливості, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_10 моральної шкоди на корить потерпілої ОСОБА_8 в розмірі - 1 700 000 гривень.

Одночасно колегія суддів також приймає до уваги те, що обвинуваченим протягом більше ніж трьох років не відшкодовано завдану моральну шкоду, чи навіть її частину.

Отже, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_30 та його захисника.

Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, по справі не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, а вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року щодо ОСОБА_10 є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст.370 КПК, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, та 418, 419 КПК, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11 - залишити без задоволення, а вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2025 року щодо ОСОБА_10 , визнаного винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 115 КК - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - у той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4