Провадження № 11-кп/803/3106/25 Справа № 203/5354/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025047170000064, за апеляційною скаргою заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Центрального районного суду міста Дніпра від 06.08.2025 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Тульської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -
В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржений вирок змінити в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_9 засудженим:
- за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік;
- за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.;
- за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_9 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В іншій частині вирок залишити без змін.
В обгрунтування апеляційних вимог, не оскаржуючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій обвинуваченого, доведеність його вини, у той же час вказує, що вирок суду підлягає зміні в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме, суд першої інстанції призначив ОСОБА_9 покарання у виді обмеження волі строком на 6 місяців, яке не передбачено санкціями як ч. 1 ст. 358 КК України, так і ч. 4 ст. 358 КК України.
Оскарженим вироком суду ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 1 року обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді 6 місяців обмеження волі;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 6 місяців обмеження волі;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст.ст.75, п. п.1, 2 ч. 1, ст. 76 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, з покладенням на нього наступних обов'язків: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
Вирішені питання про процесуальні витрати та про долю речових доказів згідно із вимогами ст. 100 КПК України.
ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за те, що останній за обставин, встановлених судом першої інстанції та детально викладених у мотивувальній частині оскаржуваного вироку, які в апеляційному порядку не оспорюються, взимку 2025 року в денний час доби, знаходячись в районі залізничного вокзалу Дніпро-Головний, що розташований за адресою: м. Дніпро, площа Вокзальна, 11, побачив на землі пенсійне посвідчення громадянина України, серії НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_10 . Достовірно знаючи, що вищезазначене пенсійне посвідчення є важливим особистим документом, яке належить іншій особі, у ОСОБА_9 виник прямий умисел на незаконне заволодіння цим пенсійним посвідченням, реалізуючи який, маючи бажання отримати офіційний документ, а саме пенсійне посвідчення, яке наділяє власника відповідними правами, який посвідчує особистість володільця, його право та (або) правовий статус, виданий з метою використання, що забезпечує право громадян на безкоштовний проїзд у громадському транспорті, вирішив залишити дане пенсійне посвідчення при собі, з метою подальшого його використання.
Далі, ОСОБА_9 підняв з землі пенсійне посвідчення громадянина України, серії НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим привласнив його та став зберігати при собі.
В подальшому, в червні 2025 року, ОСОБА_9 перебуваючи в районі залізничного вокзалу Дніпро-Головний, що розташований за адресою: м. Дніпро, площа Вокзальна, 11, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи злочинні наслідки і бажаючи їх настання, маючи протиправний умисел, що посягає на встановлений порядок оформлення документів, які видаються державною установою, з метою незаконного отримання права на безкоштовний проїзд у громадському транспорті, реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на підроблення офіційного документа, а саме пенсійного посвідчення, вклеїв свою власну фотографію поверх первинної фотографії власника пенсійного посвідчення, у привласнене собі пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 серія НОМЕР_1 , видане Пенсійним фондом України 28.01.2020 року на довічний термін, на ім'я « ОСОБА_10 », та після чого, почав зберігати його при собі, з метою подальшого використання.
Згідно висновку експерта, бланк серії ААК № 881999 пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , заповненого на ім'я « ОСОБА_10 », виготовлений поліграфічним способом із використанням форм плоского офсетного та високого (номер № 88199 бланка) друку та містить спеціальні елементи захисту. Номер посвідчення «2193202192», зображення підпису, штрих-коду, найменування граф та внесених до них персональних даних нанесені електрографічним способом друку за допомогою копіювально-розмножувальної техніки (знакодрукуючогопристрою типу лазерного (або світлодіодного) принтера, багатофункціонального пристрою тощо).
До первинного змісту реквізитів пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , заповненого на ім'я « ОСОБА_10 », серія бланка ААК № 881999, внесені зміни шляхом наклеювання фотокартки іншої особи чоловічої статі поверх первинного зображення власника посвідчення.
Продовжуючи свою кримінально-протиправну діяльність, ОСОБА_9 10 липня 2025 року, близько 15 годин 37 хвилин, знаходячись у залі очікування для пасажирів №3 залізничного вокзалу станції «Дніпро- Головний» що знаходиться за адресою: площа Вокзальна буд. 11, в м. Дніпрі, був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області з метою перевірки документів, що посвідчують особу, в процесі чого, на законну вимогу працівника поліції пред'явити документи, що посвідчують особу, ОСОБА_9 реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел спрямований на використання завідомо підробленого документа, з метою підтвердження своєї особи, діючи умисно, достовірно знаючи, що вищезазначене пенсійне посвідчення водія є підробленим, надаючи своїм діям ознак правомірності, добровільно надав працівникам патрульної поліції завідомо підроблений документ, а саме: пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 серія НОМЕР_1 , видане Пенсійним фондом України 28.01.2020 року на довічний термін, на ім'я « ОСОБА_10 », тим самим використав завідомо підроблений документ.
Того ж дня, 10 липня 2025 року, у період часу з 15:45 год. по 16:00 год., у приміщенні зали очікування для пасажирів №3 залізничного вокзалу станції «Дніпро-Головний» слідчим під час проведення огляду місця події, в присутності двох понятих чоловічої статі, було вилучено підроблене пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 серія НОМЕР_1 , видане Пенсійним, фондом України 28.01.2020 року на довічний термін, на ім'я « ОСОБА_10 ».
Згідно висновку експерта, бланк серії ААК № 881999 пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , заповненого на ім'я « ОСОБА_10 », виготовлений поліграфічним способом із використанням форм плоского офсетного та високого (номер № 88199 бланка) друку та містить спеціальні елементи захисту. Номер посвідчення «2193202192», зображення підпису, штрих-коду, найменування граф та внесених до них персональних даних нанесені електрографічним способом друку за допомогою копіювально-розмножувальної техніки (знакодрукуючого пристрою типу лазерного (або світлодіодного) принтера, багатофункціонального пристрою тощо).
До первинного змісту реквізитів пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , заповненого на ім'я « ОСОБА_10 », серія бланка ААК № 881999, внесені зміни шляхом наклеювання фотокартки іншої особи чоловічої статі поверх первинного зображення власника посвідчення.
Дії ОСОБА_9 у вищезазначеній частині у вироку кваліфіковані за ч. 3 ст. 357 КК України за ознаками незаконного заволодіння будь-яким способом важливим особистим документом; за ч. 1 ст. 358 КК України за ознаками підроблення документа, який видається установою, яка має право видавати такий документ, і який надає права, з метою використання їх підроблювачем; за ч. 4 ст. 358 КК України за ознаками використання завідомо підробленого документа.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; захисника, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів, з урахуванням положень ст. 404 КПК України, згідно із якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, приходить до наступного.
Так, згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду щодо фактичних обставин справи, доведеності винуватості ОСОБА_9 , кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, наявності підстав для звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються. Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом дотримано вимоги кримінального процесуального закону, спрямовані на встановлення об'єктивної істини. Перевірено обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_9 обвинувачення, надано належну оцінку дослідженим доказам.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо порушення вимог закону про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому покарання, колегія суддів вважає їх такими, що знайшли підтвердження у межах апеляційного розгляду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Санкцією ч. 1 ст. 358 КК України передбачено покарання у виді штрафу до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.
Санкцією ч. 4 ст. 358 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.
Згідно із ч. 2 ст. 61 КК України обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.
Разом із тим суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі не врахував зазначені вимоги та призначив ОСОБА_9 покарання за вчинений злочин менше, ніж мінімальний розмір, встановлений законом для покарання даного виду.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає призначення покарання ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 358 КК України у виді 6 місяців обмеження волі та ч. 4 ст. 358 КК України у виді 6 місяців обмеження волінеправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування або зміни судом апеляційної інстанції судового рішення.
Погоджуючись з апеляційними доводами прокурора, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_9 підлягає призначенню покарання за ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.; за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України та ст.ст. 75, 76 КК України, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржений вирок підлягає зміні в частині призначення покараннявідповідно до апеляційних вимог прокурора.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Центрального районного суду міста Дніпра від 06.08.2025 року щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, - змінити в частині призначення покарання.
Вважати призначеним ОСОБА_9 покарання:
- за ч. 3 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 рік;
- за ч. 1 ст. 358 КК України - у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.;
- за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
Відповідно до п.п.1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_9 обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В іншій частині вирок - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4