Провадження № 33/803/3269/25 Справа № 208/13423/25 Суддя у 1-й інстанції - Кузнєцова А. С. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.
17 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,
за участю:
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника Якушева С.І.,
потерпілої ОСОБА_2 ,
представника потерпілої Хачікян М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Якушева С.І. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову Заводського районного суду м.Кам'янського від 11 листопада 2025 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та
проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП,-
Відповідно до встановлених обставин у постанові суду з серпня 2025 року за адресою: м. Кам'янське вул. Каштанів 8-49, ОСОБА_1 згідно із довідкою практичного психолога ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , що виразилося в погрозах, залякуванні, що завдало шкоди її психологічному здоров'ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Постановою Заводського районного суду м.Кам'янського від 11 листопада 2025 року року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.173-2 КУпАП за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, провадження по справі закрито.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Якушев С.І. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування посилається на такі обставини:
- судом не об'єктивно та всебічно не досліджено докази;
- ОСОБА_1 не визнає свою вину у вчиненні домашнього насильства;
- конфлікт із ОСОБА_2 стосується спілкування із дітьми;
- судом безпідставно встановлено вину ОСОБА_1 ;
- протокол не містить складу правопорушення;
- судом не зазначено доказів, які б підтверджували ознаки психологічного насильства;
- в матеріалах справи відсутні докази про вчинення правопорушення;
- довідка психолога ОСОБА_4 не може бути належним та допустимим доказом у справі;
- не встановлено суб'єктивну сторону правопорушення (умисел).
В суді апеляційної інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги.
Потерпіла ОСОБА_2 та її представник заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку.
Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП має бути з'ясовано, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, та згідно із ст.252 КУпАП слід дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Однак судом першої інстанції вказані вимоги закону не дотримані в повному обсязі, належним чином не надано оцінки дослідженим доказам.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Суд першої інстанції, посилаючись як на доказ вини ОСОБА_1 - протокол про адміністративне правопорушення, не звернув уваги на його невідповідність вимогам ст. 256 КУпАП, в якому не викладено суть адміністративного правопорушення, а саме ознак об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Ставлення у вину ОСОБА_1 вчинення домашнього насильства психологічного характеру не відображає точного часу вчинення погроз, залякування, при цьому посилання на довідку практичного психолога ОСОБА_3 не враховує того, що в ній зазначені ймовірні ознаки психологічного насилля, оскільки формулювання в ній викладені не в категоричній формі, а містять посилання на покази потерпілої на кшталт “ з її слів», »вона вважає», »припускає», а висновки грунтуються на тому, що “це може свідчити про ознаки психологічного насилля», що не може бути достатнім доказом провини ОСОБА_1 .
Уповноваженим органом на складання протоколу не перевірено обставини, викладені у довідці. Інші докази, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, не підтверджують вчинення погроз чи залякування потерпілої, а свідчать про наявність конфліктів між потерпілою і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку із побаченням із дітьми.
Зазначення у рапорті від 17.08.2025 року ( а.п. 71) про звернення представника потерпілої на лінію “102» у зв'язку із повідомленням її від ОСОБА_2 про те, що її колишній чоловік ображає дітей, висловлюється матом в бік дітей та клієнтки, не відповідає зверненню потерпілої в цей же день до поліції, яка таких заяв не повідомляла, а зазначила лише те, що приїхав ОСОБА_1 та почав стукати у двері через те, що хотів взяти дітей, вважала, що він вчиняє психологічне насильство, однак про погрози,залякування, образи не заявляла, при цьому працівники поліції не встановили факту домашнього насильства в цей день, про що зазначено у рапорті ( а.п. 71-72).
Посилання суду на визнання вини та те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, попросив у потерпілої пробачення, про що судом та представником потерпілої надано аудіо - відеозапис судового засідання, не приймаються до уваги, оскільки ОСОБА_1 не посилався на спричинення ним погроз та залякування потерпілої, не погоджувався із складеним щодо нього протоколу, заперечував у вчиненні ним зазначених у ньому дій, вибачення стосувалось дій з приводу намагання спілкування з дітьми.
Разом з тим, здійснення аудіо - та відеофіксації можливо виключно під час судового засідання, тоді як фіксація розмови між учасниками в приміщенні суду за межами судового засідання виходить за межі повноважень суду та процесуального призначення технічного запису, тому в цій частині запис не може бути прийнятий як доказ у справі.
Оскільки інші форми психологічного чи фізичного насилля, окрім погроз та залякування, відповідно до протоколу, не ставляться у провину особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , тому посилання на них потерпілої є необгрунтованими, оскільки справа розглядається в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Згідно із положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції розглянув справу з недотриманням вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази, наявні у справі, ретельно не були перевірені відповідно до ст. 252 КУпАП, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, визнавши доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Приймаючи відповідно до ст. 294 КУпАП нову постанову, суд апеляційної інстанції виходить з того, що в протоколі про адміністративне правопорушення не викладено всіх ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та відсутні докази на підтвердження зазначених обставин.
За таких обставин, вважаю необхідним апеляційну скаргу захисника задовольнити, а постанову судді - скасувати із закриттям провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Апеляційну скаргу захисника Якушева С.І. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову Заводського районного суду м.Кам'янського від 11 листопада 2025 року - задовольнити.
Постанову Заводського районного суду м.Кам'янського від 11 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Є. Джерелейко