Провадження № 22-ц/803/5999/25 Справа № 202/4226/23 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 32
18 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕБТ ФОРС»
на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18 березня 2025 року у складі судді Слюсар Л.П.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, -
У березні 2023 року ТОВ “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», правонаступником якого є ТОВ “ДЕБТ ФОРС», звернулось до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" 26 червня 2007 року був укладений кредитний договір № 11176212000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 23860 швейцарських франків зі сплатою 9,49 % річних.
Рішенням Індустріального районного суд м. Дніпропетровська від 19 серпня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 229959,15 грн. витрати зі сплати судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2021 року замінено стягувача у справі ПАТ "УкрСиббанк" на його правонаступника ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».
Оскільки позичальником не було забезпечено виконання рішення суду, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у розумінні положень статті 625 ЦК України, а тому просили стягнути з відповідача за період з лютого 2020 року по лютий 2022 року 57011,62 грн., із яких: 14137,76 грн. - 3 % річних, та 42873,86 грн. інфляційні втрати.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2025 року в задоволенні позову ТОВ “ДЕБТ ФОРС» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову та стягнення в примусовому порядку з боржника трьох процентів річних від простроченої суми з урахуванням індексу інфляції у розумінні статті 625 ЦК України, з огляду на положення частини 4 статті 267 ЦК України, оскільки позивачем проведено нарахування відповідних сум поза межами строку позовної давності.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ “ДЕБТ ФОРС» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини у справі, що мають значення для справи, у зв'язку з чим викладені висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому в даному випадку не мають застосовуватися строки позовної давності.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У розумінні положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 26 червня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11176212000, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 23860 швейцарських франків зі сплатою 9,49 % річних, з кінцевим терміном повернення 25 червня 2014 року.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11176212000 від 26 червня 2007 року в розмірі 229959,15 грн., яка складається із: заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 164394,94 грн.; заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом у розмірі 50276,98 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом 6642,69 грн., судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн., а всього 231779,15 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2024 року прийнято заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №2-1028/2011 від 19 серпня 2013 року. В подальшому, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року відкрито провадження про відновлення втраченого судового провадження №2-1028/2011.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2021 року замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».
20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договір факторингу №05/12, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило свої права вимоги за кредитним договором, в тому числі за кредитним договором № 11176212000 від 26 червня 2007 року.
20 квітня 2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» було укладено договір факторингу №05/12-КВ, відповідно до якого ТОВ «Кредекс Фінанс» відступило ТОВ «Вердикт Фінанс», а ТОВ «Вердикт Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором, в тому числі за договором кредиту № 11176212000 від 26 червня 2007 року.
14 липня 2020 року між ТОВ «Вердикт Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №14-07/2020 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Фінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором, в тому числі за кредитним договором № 11176212000 від 26 червня 2007 року.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2023 року залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача ТОВ «Дебт Форс».
Згідно договору №10-03/23 про відступлення прав вимоги від 10 березня 2023 року, право грошової вимоги за кредитним договором №11176212000 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Кампсіс Фінанс», яке в подальшому відступило ТОВ «ДЕБТ ФОРС» відповідно до договору №16-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 16 травня 2023 року.
Таким чином, ТОВ «Дебт Форс» набуло право грошової вимоги до відповідачів, як правонаступник первісного кредитора.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем проведено нарахування відповідних сум поза межами строку позовної давності.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена цією статтею, передбачають насамперед договірні правовідносини, про що свідчить системний аналіз положень розділу І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу, в якому розміщено ст. 625 ЦК України.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.
Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.
Виходячи з положень ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2022 у справі № 758/10335/16-ц.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки обставинам справи та не було встановлено чи порушено право позивача, за захистом якого він звернувся, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про застосування строку позовної давності.
Рішення суду за загальним правилом не може породжувати зобов'язання грошового характеру, тому що зобов'язання боржника завжди передує судовому рішенню. Судове рішення у цьому разі не виступає юридичним фактом, що породжує зобов'язання, а слугує підтвердженню факту певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов'язання. Суд, задовольняючи вимогу кредитора, тим самим визнає правомірними вимоги позивача та застосовує примус до стягнення шкоди, тому судове рішення не породжує, а підтверджує підставу виникнення зобов'язання.
Слід зазначити, що ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів з боржника або звернення кредитора з заявою про примусове виконання рішення суду до органів державної виконавчої служби не виключає відповідальність боржника за порушення строків розрахунку за грошовим зобов'язанням, передбачену ст. 625 ЦК України.
Однак, позивачем не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2013 року на теперішній час не виконано та заборгованість за вказаним кредитним договором не погашена.
Крім того, позивачем не надано жодного належного доказу щодо того, на якій стадії перебуває виконавче провадження з примусового виконання рішення суду, чи було відкрито виконавче провадження, чи закінчено, чи воно триває, чи повернутий виконавчий документ стягувачу та якщо повернутий, то з яких підстав, тощо.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2013 року у справі № 2-1028/2011 оскаржується.
Достатніх підстав вважати, що відповідачі на теперішній час не виконали рішення суду, що давало б суду підстави притягнути відповідачів до передбаченої ст. 625 ЦК України відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов'язання, під час розгляду даної справи, судом не встановлено, оскільки в матеріалах справи такі докази відсутні.
Обов'язковою умовою для судового захисту будь-якого права, є наявність достовірних даних про те, що право особи порушено, не визнане, або оспорене іншою особою.
При цьому, судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи законні інтереси осіб, при доведеності того, що відповідач порушив ці права.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позову.
Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, без оцінки вказаних обставин у сукупності, не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням ст. 76, 81, 89 ЦПК України.
Згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у позові.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕБТ ФОРС»- задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18 березня 2025 року- змінити в частині правового обґрунтування відмови у позові.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 18 грудня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна