19 грудня 2025 р. Справа № 520/2273/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., по справі № 520/2273/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.09.2024 №204850007231, яким відмовлено в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 06.09.1988 по 22.07.1990, з 01.02.1991 по 21.03.1991, з 12.04.1991 по 21.12.1994, з 25.10.1994 по 06.10.2000, з 07.10.2000 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.01.2001, з 01.04.2001 по 30.04.2001, з 01.06.2001 по 31.12.2001, з 01.02.2002 по 30.04.2002, з 01.06.2002 по 30.07.2002, з 01.09.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.01.2003, з 01.03.2003 по 30.09.2003 та здійснити перерахунок пенсії за віком з 08.01.2024 року з урахуванням зазначених періодів роботи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати звіт про виконання рішення суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року у справі № 520/2273/25 позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.09.2024 №204850007231, про відмову в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2024 про перерахунок пенсії за віком та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення з урахуванням встановлених судом обставин.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 858,88 грн (вісімсот п'ятдесят вісім грн 88 коп.).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 року у справі № 520/2273/25 та ухвалити постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області наголошує на законності та обґрунтованості свого рішення від 12.09.2024 №204850007231, яким відмовлено в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 .
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - ЗУ №1058-IV) з 08.01.2024 року.
05.09.2024 року ОСОБА_1 звернулася через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням періодів роботи з: 06.09.1988 по 22.07.1990, 01.02.1991 по 21.03.1991, 12.04.1991 по 21.12.1994, 25.10.1994 по 06.10.2000, 07.10.2000 по 30.11.2000, 01.01.2001 по 31.01.2001, 01.04.2001 по 30.04.2001, 01.06.2001 по 31.12.2001, 01.02.2002 по 30.04.2002, 01.06.2002 по 30.07.2002, 01.09.2002 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.01.2003, 01.03.2003 по 30.09.2003 з дня призначення пенсії за віком, а саме з 08.01.2024.
За результатами розгляду заяви від 05.09.2024 за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 та долучених до електронної пенсійної справи документів позивачеві рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (за принципом екстериторіальності) від 12.09.2024 №20485007231 було відмовлено в перерахунку пенсії за віком.
Відповідно до вказаного рішення до загального трудового стажу не зараховано періоди роботи:
- з 06.09.1988 по 22.07.1990 відповідно до долученої довідки від 17.07.2019 №3/77264, оскільки в довідці не зазначено повністю ім'я та по батькові ( ОСОБА_2 );
- з 01.02.1991 по 31.01.1994 згідно з трудовим договором від 01.02.1991, так як в період дії договору має місце виправлення, яке не завірене належним чином та відсутня сплата внесків до Пенсійного фонду України;
- з 12.04.1991 по 21.12.1994 робота у військовій частині НОМЕР_2 , яка розташована на території РФ оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. До страхового стажу на підставі трудової книжки та інших документів зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991;
- з 25.10.1994 по 06.10.2000 по трудовій книжці серії НОМЕР_3 , оскільки наявний дублікат трудової книжки виданої 18.10.2004;
- з 07.10.2000 по 30.11.2000, 01.01.2001 по 31.01.2001, 01.04.2001 по 30.04.2001, 01.06.2001 по 31.12.2001, 01.02.2002 по 30.04.2002, 01.06.2002 по 30.07.2002, 01.09.2002 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.01.2003, 01.03.2003 по 30.09.2003 робота як фізична особа-підприємець, оскільки відсутня інформація, на якій системі оподаткування перебувала заявниця.
Не погоджуючись з таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, позивач звернулась з до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення від 12.09.2024 №204850007231 про відмову в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню. Суд першої інстанції зазначив, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2024 про перерахунок пенсії за віком та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок обчислення страхового стажу визначений статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
При цьому, згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 даного Порядку, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження стажу роботи на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, є необхідним лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Даний висновок підтверджуються правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 156/173/17, від 11.07.2019 у справі № 423/1156/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.
Частиною 1, 3 статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Водночас, процес перерахунку пенсії регламентується Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 № 55-1) (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 1.1 Розділу «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, перерахунок пенсії особам здійснюється за поданими заявами до пенсійного органу. Додатково органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV з 08.01.2024 року.
05.09.2024 року ОСОБА_1 звернулася через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням періодів роботи з: 06.09.1988 по 22.07.1990, 01.02.1991 по 21.03.1991, 12.04.1991 по 21.12.1994, 25.10.1994 по 06.10.2000, 07.10.2000 по 30.11.2000, 01.01.2001 по 31.01.2001, 01.04.2001 по 30.04.2001, 01.06.2001 по 31.12.2001, 01.02.2002 по 30.04.2002, 01.06.2002 по 30.07.2002, 01.09.2002 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.01.2003, 01.03.2003 по 30.09.2003 з дня призначення пенсії за віком, а саме з 08.01.2024. У заяві позивач вказала, що нею під час призначення пенсії за віком надавався весь пакет необхідних документів.
За результатами розгляду заяви від 05.09.2024 за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 та долучених до електронної пенсійної справи документів позивачеві рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (за принципом екстериторіальності) від 12.09.2024 №20485007231 було відмовлено в перерахунку пенсії за віком.
Відповідно до вказаного рішення, згідно з поданими документами, до загального трудового стажу не зараховано періоди роботи:
- з 06.09.1988 по 22.07.1990 відповідно до долученої довідки від 17.07.2019 №3/77264, оскільки в довідці не зазначено повністю ім'я та по батькові ( ОСОБА_2 );
- з 01.02.1991 по 31.01.1994 згідно трудового договору від 01.02.1991, так як в період дії договору має місце виправлення, яке не завірене належним чином та відсутня сплата внесків до Пенсійного фонду України;
- з 12.04.1991 по 21.12.1994 робота у військовій частині НОМЕР_2 , яка розташована на території РФ оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. До страхового стажу на підставі трудової книжки та інших документів зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991;
- з 25.10.1994 по 06.10.2000 по трудовій книжці серії НОМЕР_3 , оскільки наявний дублікат трудової книжки виданої 18.10.2004;
- з 07.10.2000 по 30.11.2000, 01.01.2001 по 31.01.2001, 01.04.2001 по 30.04.2001, 01.06.2001 по 31.12.2001, 01.02.2002 по 30.04.2002, 01.06.2002 по 30.07.2002, 01.09.2002 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.01.2003, 01.03.2003 по 30.09.2003 робота як фізична особа-підприємець, оскільки відсутня інформація, на якій системі оподаткування перебувала заявниця.
При цьому, доказів на підтвердження недостовірності записів у трудовій книжці та інших документах позивача відповідачем суду не надано.
Доводи скаржника про законність та обґрунтованість рішення від 12.09.2024 №204850007231, яким відмовлено в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Стосовно періоду роботи позивача з 06.09.1988 по 22.07.1990 колегія суддів зазначає таке.
Як встановлено зі змісту оскаржуваного рішення від 12.09.2024 №204850007231 про відмову у перерахунку пенсії, позивачеві не зараховано період роботи 06.09.1988 по 22.07.1990 відповідно до долученої довідки від 17.07.2019 №3/77264, оскільки в довідці не зазначено повністю ім'я та по батькові ( ОСОБА_2 ).
Водночас, колегія суддів вказує на те, що в тексті архівної довідки від 17.07.2019 № 3/77264 міститься повне прізвище, ім'я та по-батькові позивача російською мовою.
Окрім цього, в матеріалах справи міститься анкета-запит від 16.01.2002 №3, довідка Центрального архіву МО від 23.05.2002 року, у яких наявні повне прізвище, ім'я та по-батькові позивача та якими додатково підтверджується стаж роботи позивача у військовій частині польова пошта № НОМЕР_4 з 06.09.1988 по 22.07.1990 року.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що повне ім'я та по батькові позивача ( ОСОБА_3 ), зміна прізвища позивача з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 07.06.1995. У паспорті позивача серії НОМЕР_6 , копія якої наявна в матеріалах справи, вказано ім'я та по батькові позивача - « ОСОБА_1 ».
Колегія суддів звертає увагу на те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, від 25.04.2019 у справі №593/283/17, від 11.07.2019 у справі №607/14795/16-а, від 31.07.2019 у справі №750/10916/16-а, від 19.09.2019 у справі №229/1905/17, від 15.11.2019 у справі №495/5161/17 та від 27.02.2020 у справі №545/4197/16-а.
Виходячи з наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що виключення періоду роботи позивача з 06.09.1988 по 22.07.1990 з підстав незазначення повного імені та по батькові позивача у долученій довідці від 17.07.2019 №3/77264, є необґрунтованим.
Щодо періоду роботи позивача з 01.02.1991 по 31.01.1994, колегія суддів вказує на наступне.
Оскаржуваним рішенням від 12.09.2024 №204850007231 про відмову у перерахунку пенсії позивачеві не зараховано період роботи з 01.02.1991 по 31.01.1994 згідно з трудовим договором від 01.02.1991, так як в період дії договору має місце не завірене належним чином виправлення та відсутня сплата внесків до Пенсійного фонду України.
Як встановлено колегією суддів, у вказаному договорі міститься виправлення в даті про строк дії вказаного договору.
При цьому, у матеріалах справи наявна довідка від 23.12.2020 №313, якою підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.02.1991 по 01.03.1991 працювала на посаді білетного касира центральної каси в Приморському крайовому театрі ляльок. Ця довідка містить інформацію про перейменування театру, посилання на первинні накази, які стали підставою для видачі довідки, печатку та підпис уповноваженої особи, яка видала довідку.
Як було зазначено раніше колегією суддів, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Отже, колегія суддів доходить висновку про те, що посилання пенсійного органу на незавірення виправлення у трудовому договорі від 01.02.1991 не може слугувати підставою для незарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.02.1991 по 31.01.1994.
При цьому, частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
За змістом статті 1 цього Закону, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 11 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Положеннями статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
При цьому, згідно зі статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити відомості, зокрема частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
При цьому суд зазначає, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 482/434/17.
Отже, колегія суддів зазначає, що територіальний орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував період роботи з 01.02.1991 по 31.01.1994 до страхового стажу позивача, посилаючись на відсутність сплати внесків до Пенсійного фонду України за даний період.
З приводу незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи з 12.04.1991 по 21.12.1994 у військовій частині НОМЕР_2 , яка розташована на території РФ, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, колегія суддів зазначає таке.
У відповідності до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За положеннями частини 2 статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно з частиною 2 статті 6 Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 11 Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Таким чином, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність та відповідно до наданих державами-учасницями міжнародних угод документів на підтвердження наявності відповідного стажу, виданих у належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москва. Зазначена постанова набрала чинності 02.12.2022.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19.06.2023.
Відтак, до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що денонсація Угоди від 13.03.1992 не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників даної Угод, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод.
Із матеріалів справи встановлено, що позивач наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 12.04.1991 №77 прийнята на посаду слюсара АВР водопроводу та комунікації з 12.04.1991 (архівна довідка від 10.03.2021 б/н)
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 11.02.1992 № 32 підтверджено, що ОСОБА_1 вийшла у оплачувану відпустку по догляду за дитиною.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 22.12.1994 №215 ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням з 21.12.1994.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача, оскільки вона була чинною на час роботи ОСОБА_1 на території Російської Федерації, а незарахування до відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи з 12.04.1991 по 21.12.1994 у військовій частині НОМЕР_2 , яка розташована на території РФ, є необґрунтованим.
Стосовно незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 25.10.1994 по 06.10.2000 за трудовою книжкою серії НОМЕР_3 , оскільки наявний дублікат трудової книжки виданої 18.10.2004, колегія суддів вказує на наступне.
Порядок ведення трудових книжок врегульований положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пунктів 5.1-5.5 Інструкції № 58, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом «Дублікат» в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження» і «Відомості про заохочення» при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ «Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис. Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані. У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах. У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т. ін.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї).
При цьому, на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис «Замість видано дублікат», а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки.
Відповідно до пп. 2.11- 2.12 Інструкції № 58, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Отже, з огляду на зміст вищевказаних положень Інструкції № 58, перевірку наявності первинних документів для внесення записів про роботу у період до дати оформлення дубліката трудової книжки та належність оформлення таких документів здійснює підприємство за останнім місцем роботи працівника, яке оформлює дублікат трудової книжки. При заповнені як трудової книжки, так і дублікату трудової книжки, на першій сторінці в графі «дата заповнення» проставляється дата заповнення трудової книжки або дубліката, після заповнення титульного аркушу трудової книжки записи в ній засвідчуються підписом особи, відповідальної за видачу трудових книжок. Після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому заповнювалася трудова книжка.
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що дублікат трудової книжки виданий позивачці відділом кадрів Міністерства промислової політики України від 18.10.2004 за підписом особи, відповідальної за видачу трудових книжок, містить печатку підприємства, яка проставлена станом на дату заповнення саме дубліката трудової книжки. Записи в дублікаті трудовій книжці НОМЕР_3 позивача за період роботи з 25.10.1994 по 06.10.2000 заповнені правильно, без перекреслень, виправлень, записи внесені з посиланням на первинні документи та в них зазначено всі необхідні дані для зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, а також записи завірені уповноваженими особами та скріплені печатками підприємств.
При цьому, доказів на підтвердження недостовірності записів у дублікаті наданої позивачем трудової книжки відповідачем суду не надано.
Отже, колегія суддів зазначає, що дублікат трудової книжки позивача відповідає вимогам чинного законодавства, підстави незарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи з 25.10.1994 по 06.10.2000 до загального страхового стажу є необґрунтованими.
Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи як фізичної особи-підприємця з 07.10.2000 по 30.11.2000, 01.01.2001 по 31.01.2001, 01.04.2001 по 30.04.2001, 01.06.2001 по 31.12.2001, 01.02.2002 по 30.04.2002, 01.06.2002 по 30.07.2002, 01.09.2002 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.01.2003, 01.03.2003 по 30.09.2003, оскільки відсутня інформація, на якій системі оподаткування перебувала заявниця, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону № 1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно зі статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Отже, законодавець передбачив зарахування як до трудового, так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що 06.09.1996 набрала чинності Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 11-1 від 06.09.1996 (далі - Інструкція №11-1, чинна у період здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірні періоди).
Відповідно до п. 2.7 Інструкції №11-1, платниками обов'язкових страхових внесків до Пенсійного фонду є фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси.
Пунктом 4.1, 4.7 Інструкції №11-1 передбачено, що відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР встановлено ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у пункті 2.7 Інструкції, у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яку обчислено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 7.2 Інструкції № 11-1, страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в п. 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.
Згідно з пунктом 18.4 Інструкції № 11-1, платники внесків, зазначені в пп. 2.2, 2.3, 2.4, 2.7 цієї Інструкції, зобов'язані зберігати облікові дані про нарахування, утримання та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду протягом трьох років.
Пунктом 19 Інструкції № 11-1 визначено відповідальність платників внесків.
Відповідно до пункту 17.1, контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням внесків, інших платежів, а також витрачанням коштів Пенсійного фонду здійснюється органами Пенсійного фонду.
Згідно з пунктом 7.7 Інструкції № 11-1, орган Пенсійного фонду видає довідку про сплату страхових зборів (додаток № 4 цієї Інструкції) платникам, що припинили підприємницьку діяльність або змінили місце проживання, а також для подання її до органів соціального захисту населення при призначенні або перерахунку пенсії.
Отже, з 06.09.1996 сплата внесків до Пенсійного фонду була обов'язковою в тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність та не використовують працю найманих працівників. При цьому, обов'язки щодо видачі довідки згідно з додатком № 4, контролю за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням внесків покладався на органи Пенсійного фонду України.
Отже, з урахуванням законодавства, яке діяло у період здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірних періодах з 07.10.2000 по 30.11.2000, 01.01.2001 по 31.01.2001, 01.04.2001 по 30.04.2001, 01.06.2001 по 31.12.2001, 01.02.2002 по 30.04.2002, 01.06.2002 по 30.07.2002, 01.09.2002 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.01.2003, 01.03.2003 по 30.09.2003, відомості про страховий стаж за вказаний період можуть бути враховані на підставі довідки за формою, передбаченою додатком № 4 до Інструкції №11-1, або на підставі облікових даних про сплату страхових внесків, ведення яких віднесено до функцій органів Пенсійного фонду України, а обов'язок щодо перевірки відомостей про сплату внесків до Пенсійного фонду України покладається на пенсійний орган.
Як встановлено з матеріалів справи, згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 25.03.1998.
Довідкою Індустріального ДПІ Східного управління ГУ ДПС у Харківській області №11133/ФОП/20-40-58-06-20 від 16.06.2020 підтверджено, що ОСОБА_1 проводила свою підприємницьку діяльність по фіксованій сплаті прибуткового податку та сплачувала фіксований податок.
Окрім цього, позивач зверталась до територіального Пенсійного органу за місцем свого проживання з запитом про підтвердження сплати позивачем страхових внесків. Листом ГУ ПФУ в Харківській області від 11.06.2020 №665/05-16 повідомлено, що «ФО-П ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець на обліку перебуває з 01.07.1998 року. Дані в архівній справі ФО-П ОСОБА_1 відсутні».
При цьому, матеріали справи не містять відомостей щодо того, що ГУ ПФУ у Львівській області вчиняло будь-які дії для належної перевірки наявності в позивача права на зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу та відповідних документів для їх підтвердження, зокрема, витребовувало такі відомості, надсилало запити до компетентних органів, підприємств тощо.
Доказів про недостовірність наданих позивачем документів щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи як фізичної особи-підприємця з 07.10.2000 по 30.11.2000, 01.01.2001 по 31.01.2001, 01.04.2001 по 30.04.2001, 01.06.2001 по 31.12.2001, 01.02.2002 по 30.04.2002, 01.06.2002 по 30.07.2002, 01.09.2002 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.01.2003, 01.03.2003 по 30.09.2003 відповідачем до суду не надано.
Отже, колегія суддів доходить висновку про те, що незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи як фізичної особи-підприємця з 07.10.2000 по 30.11.2000, 01.01.2001 по 31.01.2001, 01.04.2001 по 30.04.2001, 01.06.2001 по 31.12.2001, 01.02.2002 по 30.04.2002, 01.06.2002 по 30.07.2002, 01.09.2002 по 31.12.2002, 01.01.2003 по 31.01.2003, 01.03.2003 по 30.09.2003 з підстав відсутості інформації, на якій системі оподаткування перебувала заявниця, є безпідставними.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.09.2024 №204850007231, про відмову в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2024 про перерахунок пенсії за віком та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення з урахуванням встановлених судом обставин.
Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в ході розгляду колегією суддів.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 по справі № 520/2273/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій