Провадження № 22-ц/803/11400/25 Справа № 176/3911/25 Суддя у 1-й інстанції - Гусейнов К. А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
18 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
розглянувши без повідомлення учасників справи в м. Дніпро апеляційну скаргуОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заводська 14-15» на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року у справі за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заводська 14-15» в особі голови правління Колінька Олександра Григоровича про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості по оплаті внесків (платежів) за управління багатоквартирним будинком (суддя першої інстанції Гусейнов К.А.),
2 жовтня 2025 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заводська 14-15» в особі Голови правління Кольнька Олександра Григоровича звернулось до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із заявоюпро видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості по оплаті внесків (платежів) за управління багатоквартирним будинком, в якому просило стягнути з останніх у солідному порядку заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території за період з 28.09.2022 року по 28.09.2025 року у розмірі 13071,40 грн.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року було відмовлено у видачі судового наказу.
На вказану ухвалу суду представник ОСББ «Заводська 14-15» - Сербін Б.О., подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Мотивує скаргу тим, що місцевий суд відмовляючи у видачі судового наказу не надав належної оцінки витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
ОСОБА_4 просив ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо відмови у видачі судового наказу.
Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про відмову у видачі судового наказу, то справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п .4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника неможливо.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частина третя статті 19 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 42 ЦПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України).
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
У статті 161 ЦПК України наведений вичерпний перелік підстав, за якими може бути виданий судовий наказ, а саме: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно ч.1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності.
Згідно ч.3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Заяви про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги (п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України) подаються за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за виключною підсудністю (ч. 1 ст. 30 ЦПК України). Тож виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Згідно із частиною 8 статті 165 ЦПК України якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу (частина 9 статті 165 ЦПК України).
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду (ч. 6 ст. 165 ЦПК України).
Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч. 7 ст. 165 ЦПК України).
Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю (ч. 8 ст. 165 ЦПК України).
У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу (ч. 9 ст. 165 ЦПК України).
Отже, встановлення зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи боржника має значення для визначення підсудності справи.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що стягувачем до заяви було додано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 44513688 від 25.09.2025 року, співвласниками квартири АДРЕСА_1 є боржники, у кожного співвласника частки.
17 жовтня 2025 року на адресу суду надійшла інформація з виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, де зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно інформації виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 17.10.2025 року боржники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зняті з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 - 11.02.2019 року та 18.02.2019 року.
Відповідно до ст.ст. 316-319 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Власність зобов'язує.
Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно статті 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Співвласниками в розумінні Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Разом з тим, на виконання вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України судом першої інстанції після отримання інформації виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 17.10.2025 року не було зроблено запит через електронний кабінет судді до Єдиного державного демографічного реєстру або запит до Міністерства соціальної політики України щодо місця реєстрації боржника у тому числі як внутрішньо переміщеної особи, а тому колегія суддів вважає, що висновок суду про відмову у видачі судового наказу є передчасним.
Крім того, слід зазначити, що висновок місцевого суду, що документів, які б свідчили про обов'язок боржника утримувати вказане заявником житло не надано є безпідставний та помилковий, оскільки як було встановлено апеляційний судом право власності боржників підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.9-10),
Тобто, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , є користувачами цих послуг в розумінні вимог чинного законодавства, однак місцевий суд даному доказу не надав належної оцінки та безпідставно відмовив у видачі судового наказу.
Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду про відмову у видачі судового наказу знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про видачу судового наказу порушив вищезазначені норми процесуального права та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, з направленням матеріалів позову до суду першої інстанції для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України.
Як роз'яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду скарги по суті.
Керуючись статтями 367- 369, 379, 381-384 ЦПК України,апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заводська 14-15» задовольнити .
Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська