Провадження № 22-ц/803/11038/25 Справа № 185/5623/25 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
17 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар: Піменова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодження здоров'я (суддя першої інстанції Бондаренко В.М.),
22 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 160 000,00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 , 120 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20гривень.
Із вказаним рішенням суду не погодилась представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - Зігун В.Ю. та подала апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не надано належної оцінки обставинам справи та наявним письмовим доказам.
Мотивує скаргу тим, що матеріали цивільної справи не містять даних коли позивачу первинно встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок виробничої травми за Актом Н-1 №39 від 29.10.2019.
Матеріалами справи підтверджено, що первинно професійними захворюваннями позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 35% - 29.10.2019 року.
Позивач має право на компенсацію моральної шкоди саме за первинно встановлену втрату працездатності у розмірі 35%, а тому сума відшкодування моральної шкоди, що стягнута судом першої інстанції у розмірі 120 000 грн. є значно завищеною.
Позивачем не надано жодного медичного висновку експерта щодо змін його психологічного стану та виникнення в нього психологічного дискомфорту та порушення душевної рівноваги, які зазначені в позові.
Акт Н-1 від 22.10.2019 року Позивачем не оспорювався, тому інформація викладена в цьому акті є достовірною, а ОСОБА_1 з нею згоден. Таким чином, Позивач є ЄДИНОЮ ВИННОЮ ОСОБОЮ, так як він порушив трудову і виробничу дисципліни в частині невиконання вимог інструкції з охорони праці, внаслідок чого стався нещасний випадок на виробництві, що призвело до його травмування.
Представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - Зігун В.Ю., просила рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, до 35 000 грн.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці та даних акту за формою П-4 ОСОБА_1 має трудовий стаж в умовах впливу шкідливих факторів, працюючи у відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», 25 років 2 місяці.
17.03.2021 ОСОБА_1 був звільнений відповідачем з посади майстра гірничого з повним робочим днем в шахті ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи (п. 2 ст.40 КЗпП України).
20.10.2021 начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Брезіцькою М.С. затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форма П-4) у ОСОБА_1 , з якого вбачається, що комісія 20.10.2021 провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача та встановила діагноз: 1) хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група «В». ЛН другого ступеня, код J44, J43.8; 2) нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з помірним зниженням слуху), код Н 90.3.
Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: працюючи майстром гірничим дільниці ремонтно-відновлюваних робіт забезпечував виконання змінних завдань на усіх технологічних процесах на дільниці згідно з нарядом, дотримання вимог і норм охорони праці на дільниці. Внаслідок недосконалості технології, роботи шахтних механізмів і машин, відсутність можливості встановлення систем відсмоктування та уловлювання пилу підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму.
Причини виникнення професійного захворювання: вміст пилу з вмістом вільного діоксину кремнію до 10% в повітрі робочої зони в 9 разів перевищує ГДК (фактичне значення 37,63 мг/м3, при допустимій концентрації - 4 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони». Еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 5 дБА (фактичне значення 85 дБА, при допустимому - 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99.
Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені.
Крім того, 29.10.2019 директором ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Бекешко О.Р. затверджений акт розслідування нещасного випадку, що стався 22 жовтня 2019 року, о 10 годині 15 хвилин, з ОСОБА_1 (форма Н-1/П) на дільниці ремонтно-відновлюваних робіт, 109 збірного штреку пл.С1 шахти «Павлоградська» ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
За змістом зазначеного акту, комісією з розслідування були встановлені обставини нещасного випадку, що стався з позивачем, а саме, під час виконання трудових обов'язків 22.10.2019, о 10 годині 15 хвилин, з незакріпленого простору покрівлі виробки відшарувався шматок породи та травмував праве передпліччя гірничого майстра ОСОБА_1 .
Причини нещасного випадку: основа: порушення трудової і виробничої дисципліни, в частині невиконання вимог інструкції з охорони праці (порушення п. 2.1.3, п. 2.1.8, п. 2.5.5 «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці ремонтно-відновлювальних робіт»).
Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці: ОСОБА_1 - гірничий майстер дільниці ремонтно-відновлюваних робіт ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» , який порушив п. 2.1.3, п. 2.1.8, п. 2.5.5 «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці ремонтно-відновлювальних робіт».
Діагноз, який встановлено закладом охорони здоров'я: перелом правої променевої кістки в типовому місці. Згідно Висновку про важкість виробничих травм КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради» від 24.10.2019 № 2701.
Висновок комісії: нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 , гірничим майстром дільниці ремонтно-відновлюваних робіт ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», пов'язаний з виробництвом і підлягає обліку.
Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 065744 від 19.11.2021, ОСОБА_1 первинно-повторно з 08.11.2021 до 01.12.2023, без встановлення групи інвалідності, визначено 40% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 20% - ХОЗЛ (первинно); 15% - туговухість (первинно); 5% - виробнича травма, згідно акту Н-1 № 39 від 29.10.2019 (повторно). Рекомендовано медикаментозне лікування.
Згідно довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААГ, № 552454; про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 131524 від 01.11.2023, ОСОБА_1 повторно безстроково з 16.10.2023 встановлено третю групу інвалідності, а також 60% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 40 % - ХОЗЛ; 15% - туговухість; 05% - виробнича травма, згідно акту Н-1 № 39 від 29.10.2019. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
Частково задовольняючи позовні вимоги до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», суд першої інстанції врахував надані позивачем докази, процент втрати професійної працездатності, а також принципи розумності та справедливості, та вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отримання позивачем ушкодження здоров'я на виробництві, грошову компенсацію в розмірі 120000 грн.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно ст. 4 Закону України Про охорону праці, державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно зі ст. 6 Закону України Про охорону праці умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до ст.13 Закону України Про охорону праці роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров 'я чи настання смерті були б неможливими.
Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, судом встановлено що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).
Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
У справі встановлено, що 29.10.2019 директором ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Бекешко О.Р. затверджений акт розслідування нещасного випадку, що стався 22 жовтня 2019 року, о 10 годині 15 хвилин, з ОСОБА_1 (форма Н-1/П) на дільниці ремонтно-відновлюваних робіт, 109 збірного штреку пл.С1 шахти «Павлоградська» ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
За змістом зазначеного акту, комісією з розслідування були встановлені обставини нещасного випадку, що стався з позивачем, а саме, під час виконання трудових обов'язків 22.10.2019, о 10 годині 15 хвилин, з незакріпленого простору покрівлі виробки відшарувався шматок породи та травмував праве передпліччя гірничого майстра ОСОБА_1 .
Причини нещасного випадку: основа: порушення трудової і виробничої дисципліни, в частині невиконання вимог інструкції з охорони праці (порушення п. 2.1.3, п. 2.1.8, п. 2.5.5 «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці ремонтно-відновлювальних робіт»).
Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці: ОСОБА_1 - гірничий майстер дільниці ремонтно-відновлюваних робіт ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» , який порушив п. 2.1.3, п. 2.1.8, п. 2.5.5 «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці ремонтно-відновлювальних робіт».
Діагноз, який встановлено закладом охорони здоров'я: перелом правої променевої кістки в типовому місці. Згідно Висновку про важкість виробничих травм КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради» від 24.10.2019 № 2701.
Висновок комісії: нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 , гірничим майстром дільниці ремонтно-відновлюваних робіт ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», пов'язаний з виробництвом і підлягає обліку.
Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 065744 від 19.11.2021, ОСОБА_1 первинно-повторно з 08.11.2021 до 01.12.2023, без встановлення групи інвалідності, визначено 40% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 20% - ХОЗЛ (первинно); 15% - туговухість (первинно); 5% - виробнича травма, згідно акту Н-1 № 39 від 29.10.2019 (повторно). Рекомендовано медикаментозне лікування.
Згідно довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААГ, № 552454; про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 131524 від 01.11.2023, ОСОБА_1 повторно безстроково з 16.10.2023 встановлено третю групу інвалідності, а також 60% втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 40 % - ХОЗЛ; 15% - туговухість; 05% - виробнича травма, згідно акту Н-1 № 39 від 29.10.2019. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
Отже, встановивши, що позивач працювала на ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Внаслідок нещасного випадку, що стався з позивачем ОСОБА_1 на виробництві відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»,встановлено 3 групу інвалідності безстрокового та визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60%. Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд обґрунтовано стягнув із відповідача моральну шкоду у розмірі 120000 грн..
Доводи скаржника про те, що відповідачем в повному обсязі виконані обов'язки щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки саме негативні показники важких умов праці та мікроклімату спричинили виникнення хронічних захворювань у позивача.
Доказів на спростування наявності шкідливих факторів виробничого середовища та шкідливого впливу на здоров'я позивача відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надані.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не врахування судом відсутності вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу, що позивач свідомо йшов працювати в шкідливих умовах праці, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з професійним захворюванням, правильно визнав, що ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач частково втратила професійну працездатність, що порушило його звичайне життя, змусило лікуватися, обмежувати свою життєву активність, прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.
Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи апеляційної скарги, що попри встановлену позивачу інвалідність йому не протипоказана фізична праця взагалі на поверхні, не виключають його моральних страждань.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із вимог чинного законодавства, з урахуванням характеру і тривалості його душевних страждань та обсягу змін в його житті. Визначена судом сума відповідає ступеню втрати професійної працездатності, засадам розумності, виваженості та справедливості. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації. Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивача компенсації, відповідач на порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не подав належних і допустимих доказів.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.
Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 грудня 2025 року.
Судді: