Провадження № 11-кп/803/3827/25 Справа № 202/3508/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя-доповідач судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_2 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (приймає участь в режимі відеоконференції), ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу під час підготовки до розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпра від 30 жовтня 2025 року щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпра від 30 жовтня 2025 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Вироком суду до обвинуваченого ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, без визначення застави.
В клопотанні обвинувачений ОСОБА_10 просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки він обвинувачується у вчиненні необережного злочину, є учасником бойових дій, страждає на певне захворювання, раніше до кримінальної або адміністративної відповідальності не притягався, має сім'ю та постійне місце проживання, також під час досудового розслідування він завжди з'являвся до слідчого, дотримувався встановлених обмежень.
В клопотанні захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 просить змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, оскільки ОСОБА_10 засуджений за необережний злочин, раніше не судимий, страждає на певні захворювання та потребує постійного лікування, має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, під час судового розгляду справи судом першої інстанції виконував свої процесуальні обов'язки, частково визнає вину, а саме не погоджується з кваліфікацією діяння за ч. 2 ст. 286 КК України, має намір відшкодувати потерпілій спричинену шкоду.
Також зазначає, що вирок суду не набрав законної сили.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений та його захисники підтримали заявлене обвинуваченим та захисником ОСОБА_7 клопотання та просили їх задовольнити.
Прокурор, потерпіла та представник потерпілої заперечували щодо задоволення клопотань, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, у зв'язку з чим просили залишити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд, заслухавши заявлені клопотання, вислухавши думку учасників апеляційного перегляду, дослідивши їх доводи та обґрунтування дійшов таких висновків.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 401 КПК України суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції вирішує інші клопотання, в тому числі щодо обрання, зміни або скасування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.
Відповідно до матеріалів провадження вироком Індустріального районного суду м. Дніпра від 30 жовтня 2025 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Вказаним вироком до обвинуваченого ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, без визначення застави.
Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається, у разі визнання особи винуватою, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 ухвалений обвинувальний вирок суду, для забезпечення виконання якого судом було застосовано запобіжний захід.
З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, яке призвело до смерті потерпілої, тому, з огляду на характер інкримінованого злочину, тяжкість призначеного вироком, що оскаржується, реального покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, віку обвинуваченого, який не має обмежень у перетині кордону, воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, суддя-доповідач доходить висновку про те, що такі обставини беззаперечно доводять існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливого переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення відбування призначеного судом покарання.
Відповідно до ст. 178 КПК України суддя-доповідач враховує, що обвинувачений є учасником бойових дій, страждає на певне захворювання, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, виконував свої процесуальні обов'язки під час судового розгляду справи судом першої інстанції, в той же час, зазначені обставини не є самодостатніми підставами для зміни запобіжного заходу та не можуть нівелювати наявність ризику переховування у зв'язку із ухваленням вироку з реальним строком відбування покарання, окрім того, відсутні відомості на підтвердження неможливості перебування обвинуваченого під вартою у зв'язку із станом здоров'я.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК України).
Тому, з метою забезпечення апеляційного перегляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування від суду, під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного за вчинення тяжкого злочину, суддя-доповідач вважає, що відсутні будь-які правові підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який.
Відповідно до пп. “а», п. 1 ст. 5 Конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: (a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Руслан Яковенко проти України» Суд зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити.
На цей час продовжує існувати вирок суду першої інстанції, яким встановлена вина обвинуваченого та призначено покарання у виді позбавлення волі, хоча вирок і не набрав законної сили, однак відповідно до правової позиції ЄСПЛ обвинувачений перебуває під вартою «після засудження компетентним судом», тому подальше тримання обвинуваченого під вартою, з урахуванням наведеного вище ризику, суддя-доповідач вважає обґрунтованим, у зв'язку з чим клопотання обвинуваченого та захисника не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 199, 331, 401, 405 КПК України, суддя-доповідач
В задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду ОСОБА_2