Провадження № 22-ц/803/6502/25 Справа № 212/3435/25 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
16 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 212/3435/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року, яке ухвалено суддею Козловим Д.О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 17 квітня 2025 року,
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що 12 лютого 2016 року позивач та відповідач зареєстровали шлюб, під час якого у них народилася донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13 квітня 2020 року рішенням суду шлюб між сторонами було розірвано.
Також 05 лютого 2020 року рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу по справі № 212/9040/19 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_4 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно до повноліття дитини.
16 квітня 2021 року був зареєстрований шлюб між позивачем та ОСОБА_5 , під час якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього з ОСОБА_5 народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На даний час у позивача відбулись істотні зміни, що спонукають його звернутись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів.
Так, 31 грудня 2024 року набрало законної сили рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, яким було розірвано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 .
Також, на підставі рішення від 23 січня 2025 року Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина, ОСОБА_7 , в розмірі 1/5 частки з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2024 року до досягнення сином повноліття.
На часткове виконання такого рішення суду, починаючи з листопада 2024 року, позивач сплачує аліменти у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку на утримання сина, ОСОБА_7 .
Крім того, через припинення шлюбних відносин із ОСОБА_5 він проживає зі своїми непрацездатними батьками, ОСОБА_8 , 1957 року народження, та ОСОБА_9 , 1951 року народження, в АДРЕСА_1 . Мати позивача є інвалідом 3-ї групи, а батько має численні хронічні захворювання, тому вони потребують додаткових витрат на підтримку та відновлення свого здоров'я. Отже, позивач має обов'язки з утримання своїх батьків. Також, починаючи з грудня 2024 року погіршився стан здоров'я позивача, що призвело до зниження його працездатності. Крім того кризовий стан економіки позначився на суттєвому зменшенні розміру зарплати позивача. Вказані обставини призвели до значного погіршення майнового стану позивача.
На підставі переліченого, позивач просив суд розмір аліментів, що були стягнуті з ОСОБА_1 аліментів за рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 лютого 2020 року по справі № 212/9040/19, зменшити та стягувати в подальшому з позивача на користь ОСОБА_2 на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року позов задоволено частково, зменшено розмір аліментів, які стягуються за рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 05 лютого 2020 року по справі № 212/9040/19 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з розміру 1/4 частки до 1/5 частки з усіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту набуття рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Зазначено, що стягнення за рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 05 лютого 2020 року по справі № 212/9040/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття, - припинено з дня набрання рішенням законної сили та повернути виданий виконавчий лист по справі № 212/9040/19 після повного погашення по ньому заборгованості.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача.
Також до апеляційної скарги апелянтом включені заперечення на протокольну ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року про надання відповідачці дозволу не виконувати вимоги ст. 93 ЦПК України, ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2025 року про відмову зауважень позивача щодо неповноти та неправильності записів протоколу судового засідання. Також позивач просить винести окрему ухвалу, якою довести до відому Вищої ради правосуддя про допущенні при вирішенні даної цивільної справи порушеня норм процесуального права суддею Покровського районного суду м. Кривого Рогу Козловим Д.О.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано, що у сторін по справі змінилось матеріальне становище, у позивача - в сторону погіршення, у відповідача - в сторону поліпшення.
Судом не враховано, що після припинення шлюбних відносин із ОСОБА_5 він проживає зі своїми непрацездатними батьками, ОСОБА_8 , 1957 року народження, та ОСОБА_9 , 1951 року народження, в АДРЕСА_1 . Мати позивача є інвалідом 3-ї групи, а батько має численні хронічні захворювання, тому вони потребують додаткових витрат на підтримку та відновлення свого здоров'я. Отже, позивач має обов'язки з утримання своїх батьків. Також, починаючи з грудня 2024 року погіршився стан здоров'я позивача, що призвело до зниження його працездатності. Крім того кризовий стан економіки позначився на суттєвому зменшенні розміру зарплати позивача. Вказані обставини призвели до значного погіршення майнового стану позивача.
Апелянт вважає, що відповідач по справі мала надати письмово відповіді на питання, які їй були поставлені позивачем, однак суд першої інстанції вислухав пояснення відповідач в усній формі.
При цьому судом першої інстанції не було враховано того, що відповідач по справі в судових засіданнях заявляла, що вона не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача і бажає, щоб суд зменшив розмір аліментів до 1/6 частини та суд без жодного вмотивування обрав середню частку, тобто 1/5.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, відповідача ОСОБА_2 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом про зменшення розміру аліментів ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги зміною свого матеріального стану внаслідок знаходнення на його утриманні двох дітей від різни шлюбів, батьків похилого віку та погіршення стану його здоров'я.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з рівності прав обох дітей позивача, зменшення доходу позивача, обов'язку обох батьків утримувати спільну доньку, Софію, та як наслідок, доведеності позивачем підстав для зменшення розміру аліментів через зміну його матеріального стану до 1/5 частки від доходів позивача, що відповідатиме вимогам ч.1 ст. 192 СК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як роз'яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 відповідно до ст. 192 СКУкраїни розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи, розмір аліментів може бути зменшено за заявою батьків, уповноваженого цієї громади чи особи і за згодою органу опіки та піклування.
У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, а й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 СК «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05лютого 2014 року № 6-143цс13.
Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Наведена правова норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріалього, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебували у шлюбі з 12 лютого 2016 року по 07 серпня 2020 року, що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 квітня 2020 року, яке набуло чинності 07 серпня 2020 року, про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Зі свідоцтва про народження, яке видано 14 липня 2016 року Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис № 424 від 14 липня 2016 року, вбачається, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками дитини вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Також, згідно із рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 05 лютого 2020 року по справі № 212/9040/19 з ОСОБА_1 було стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття, на підставі якого стягувачу був виданий виконавчий лист 12 березня 2020 року.
Відповідно до довідки від 30 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 працює в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на посаді менеджера адміністрації персоналу, корпоративних комунікацій та питань євроінтеграції.
За заявами позивача від 17 лютого 2020 року та від 11 березня 2020 року з останього за місцем роботи в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» стягуються на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від зарплати позивача.
Відсутність заборгованості у ОСОБА_1 зі сплати аліментів на користь відповідачки на утримання доньки, ОСОБА_4 , на виконання рішення суду від 05 лютого 2020 року підтверджується довідкою від 01 березня 2025 року ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з якого на виконання такого рішення було перераховано із заробітної плати протягом жовтня 2024 року - лютого 2025 року загалом 54 651,95 грн, що вбачається з довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Також матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 16 квітня 2021 року по 31 грудня 2024 року, що підтверджується рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 29 листопада 2024 року, яке набуло чинності 31 грудня 2024 року, про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
У свою чергу згідно із свідоцтвом про народження, виданим 05 серпня 2021 року Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області, актовий запис № 159 від 05 серпня 2021 року, вбачається, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками дитини вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Згідно рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 23 січня 2025 року по справі № 214/8394/24 з ОСОБА_1 було стягнуто на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/5 частки з усіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 24 вересня 2024 року. Рішення суду наразі не набуло чинності.
Матеріалами справи підтверджується добровільне перерахування ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина, ОСОБА_7 , за жовтень 2024 року та за листопад 2024 року в сумах 9 636,84 грн та 9 629,61 грн, про що свідчать платіжні інструкції від 28 листопада 2024 року та від 16 грудня 2024 року.
За заявою позивача від 30 грудня 2024 року з останнього за місцем роботи в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» добровільно стягуються на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини від зарплати.
Утримання із заробітної плати ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання сина, ОСОБА_7 , в розмірі 1/6 частки від доходу підтверджується довідкою від 01 березня 2025 року ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з якого за такою довідкою було перераховано протягом грудня 2024 року - лютого 2025 року загалом 17 241,06 грн.
Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 14 грудня 1979 року Інгулецьким районним відділом реєстрації актів цивільного стану м. Кривого Рогу, актовий запис № 634 від 14 грудня 1979 року, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якого вказані ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Батьки позивача по справі зареєстровані разом із позивачем по АДРЕСА_1 з 15 грудня 2021 року.
Фактичне проживання позивача ОСОБА_9 з батьками однією родиною по АДРЕСА_1 підтверджується актом від 11 березня 2025 року дільниці № 3 ТОВ «Житло Сервіс - КР», складеним за свідченням сусідів.
З довідки МСЕК від 18 листопада 2015 року вбачається, що мати позивача ОСОБА_8 є інвалідом 3-ї групи безстроково за загальним захворюванням.
Також матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив лікування протягом 2023-2024 років з приводу спинного синдрому із іррадіацією, радикулопатії, остеохондрозу, гострої інфекції верхніх дихальних шляхів, ознак атеросклерозу, а також варикозного розширення вен ніг, що вбачається з наданих позивачем медичних документів.
Відповідно до довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 01 березня 2025 року ОСОБА_1 , за період з жовтня 2024 року по лютий 2025 року включно отримав заробітну плату в сумі 277 391,90 грн, з якої було відраховано податків та зборів на суму 58 784,12 грн, а також аліменти в розмірі 71 893,01 грн, внаслідок чого на руки позивач отримав загалом 146 714,77 грн, тобто десь по 29 342,96 грн, на місяць.
На підставі встановлених судом першої інстанції обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що зазначені позивачем обставини та наявні в маетреіалах справи докази, у своїй сукупності, свідчать, що матеріальний стан ОСОБА_1 погіршився та він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
За таких обставин суд першої інстарнції дійшов вірного висновку, що розмір стягуваних із ОСОБА_9 аліментів підлягає зміні у зв'язку з погіршенням його майнового стану.
При цьому, слід зауважити, що зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 до 1/5 частини заробітку (доходу) боржника, забезпечить дотриманння балансу між інтересами дитини та платника аліментів, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги позивача щодо невірного визначення судом першої інстанцїі розміру аліментів не заслуговують на увагу.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про те, що у сторін по справі змінилось матеріальне становище, у позивача - в сторону погіршення, у відповідача - в сторону поліпшення, оскільки при розгляді справ про зменшення розміру аліментів суд має враховувати факт погіршення матеріального становища платника аліментів, що може бути підставою для задоволення вимоги платника аліментів про зменшення розміру аліментів. Судом першої інстанції вказані обставини були враховані при ухваленні оскаржуваного рішення.
Посилання апелянта, на те, що після припинення шлюбних відносин із ОСОБА_5 він проживає зі своїми непрацездатними батьками, ОСОБА_8 , 1957 року народження, та ОСОБА_9 , 1951 року народження, в АДРЕСА_1 та про те, що мати позивача є інвалідом 3-ї групи, а батько має численні хронічні захворювання, тому вони потребують додаткових витрат на підтримку та відновлення свого здоров'я, отже, позивач має обов'язки з утримання своїх батьків, оскільки сам по собі факт реєстрації та проживання позивача разом із батьками пенсійного віку за однією адресою не свідчить про утримання позивачем своїх батьків, враховуючи відсутність доказів розміру їх пенсій, тому ОСОБА_1 не доведено відсутність у його батьків належного матеріального забезпечення.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що починаючи з грудня 2024 року стан здоров'я позивача погіршився, що призвело до зниження його працездатності, крім того кризовий стан економіки позначився на суттєвому зменшенні розміру зарплати позивача що призвело до значного погіршення майнового стану позивача були враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.
Посилання апелянта на те, що відповідач по справі мала надати письмово відповіді на питання, які їй були поставлені позивачем, однак суд першої інстанції вислухав пояснення відповідач в усній формі не спростовують висновків суду першої інстанції в даній справі.
Також не спростовують висноків суду в даній справі доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції не було враховано того, що відповідач по справі в судових засіданнях заявляла, що вона не заперечує проти задоволення позовних вимог позивача і бажає, щоб суд зменшив розмір аліментів до 1/6 частини та суд без жодного вмотивування обрав середню частку, тобто 1/5, оскільки суд зобов'язаний захищати права малолітніх дітей у справах, що їх стосуються, діючи в інтересах дитини. Суд повинен забезпечити належні умови для реалізації прав дитини. В данному випадку інтересам малолітної ОСОБА_4 , дочки сторін у справі, відповідатиме саме стягнення аліментів на її утримання в розмірі 1/5 усіх видів доходів позивача, щомісячно.
Колегією суддів не приймаються до уваги включені апелянтом до апеляційної скарги апелянтом заперечення на протокольну ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року про надання відповідачці дозволу не виконувати вимоги ст. 93 ЦПК України, ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2025 року про відмову зауважень позивача щодо неповноти та неправильності записів протоколу судового засідання, оскільки в даному випадку відсутні підстави вважати, що вказані ухвали постановлені судом з порушенням норм процесуального права.
Вимога позивача про винесення окремої ухвали, якою довести до відому Вищої ради правосуддя про допущенні при вирішенні даної цивільної справи порушеня норм процесуального права суддею Покровського районного суду м. Кривого Рогу Козловим Д.О., до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення (частина десята статті 262 ЦПК України).
У частині п'ятій статті 262 ЦПК України передбачено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що «суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України). Отже, постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що «посилання в касаційній скарзі на непостановлення окремої ухвали не свідчить про несправедливу процедуру. При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зазначено: «Окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду».
Аналіз матеріалів справи свідчить, що клопотання про постановлення окремої ухвали є необґрунтованим, суд під час розгляду справи не встановив підстав, передбачених статтею 262 ЦПК України, для вчинення відповідної процесуальної дії, а тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.
У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 19 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: