Провадження № 22-ц/803/5604/25 Справа № 205/10345/23 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
18 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суду у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в м.Дніпрі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Смірнова Андрія Андрійовича на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 березня 2025 року у складі судді Терещенко Т.П. по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2023 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору (Анкети-заяви) від 08 лютого 2019 року відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank». На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 20 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з Умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають між ним та банком Договір. Однак, у порушення вимог кредитного договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту, нарахованій пені та комісії за користування кредитом відповідач належним чином не виконав, в зв'язку з чим у відповідача перед АТ «Універсал Банк», станом на 11 липня 2023 року, виникла заборгованість у розмірі 76 815,70 грн. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду з цією позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів, в якому просив стягнути з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 08 лютого 2019 року станом на 11 липня 2023 року у розмірі 76 815,70 грн, яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 76 815,70 грн, а також судові витрати.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2023 року у цивільній справі задоволено позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 76 815,70 грн, а також понесені і документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 684 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2024 року скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2023 року в цивільній справі №205/10345/23 за позовною заявою АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 березня 2025 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 76 815,70 грн, а також понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 684 грн.
Не погодившись з таким рішення суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Смірнов А.А. подав апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 179-181), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити враховуючи наступне.
Задовольняючи позовні вимоги АТ «Універсал Банк» суд виходив з їх обґрунтованості та доведеності.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що на підтвердження позовних вимог АТ «Універсал Банк» надано копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 08.02.2019 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, за змістом якої відповідач виявляє бажання оформити на своє ім'я платіжну банківську карту, відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку (т. 1 а.с. 8).
Зазначена вище анкета-заява не містить відомостей про розмір тіла кредиту (кредитного ліміту), строк дії кредитного договору, відсутня також інформація про розмір процентів за користування кредитом та комісії.
Долучений до позовної заяви витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк», затверджених рішенням правління банку №46 від 24.11.2021 року, яким передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов'язки сторін договору надання банківських послуг, - відповідачем не підписаний (т. 1 а.с. 9-19).
Зазначена вище анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем.
На підтвердження свого позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 08.02.2019 року, згідно якого станом на 11.07.2023 року у розмірі 76 815,70 грн, яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 76 815,70 грн (т. 1 а.с. 6-7).
За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 08.02.2019 року розмір процентів за користування кредитом та комісії не зазначений (т. 1 а.с. 8).
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.02.2019 року, посилався на витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк», затверджених рішенням правління банку №46 від 24.11.2021 року, як невід'ємну частину кредитного договору.
Витягом з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк», затверджених рішенням правління банку №46 від 24.11.2021 року, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: порядок нарахування відсотків та їх розміри, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитом, комісії, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови обслуговування рахунків фізичної особи, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.monobank.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (08.02.2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29.09.2023 року), тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Більше того, надана позивачем редакція Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» була затверджена рішенням правління банку №46 від 24.11.2021 року, тобто після укладення між сторонами кредитного договору від 08.02.2019 року.
Також, на підтвердження своїх позовних вимог позивачем було надано: Довідку про наявність рахунку (т. 1 а.с. 134, 184, т. 2 а.с. 93); Довідку про розмір встановленого кредитного ліміту (т. 1 а.с. 135, 185); Паспорт споживчого кредитування (т. 1 а.с. 24-26); Тарифи Чорна картка monobank (т. 1 а.с. 22-23, т. 2 а.с. 89-90); Тарифи картка monobank platinum (т. 2 а.с. 91).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків та комісії, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
При цьому згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк», затверджених рішенням правління банку №46 від 24.11.2021 року, які містяться у матеріалах справи, не визнається відповідачем та не містить його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.02.2019 року, шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді плату за користування кредитними коштами, яка встановлена у формі сплати відсотків та комісії.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.
Тарифи Чорна картка monobank (т. 1 а.с. 22-23, т. 2 а.с. 89-90) та Тарифи картка monobank platinum (т. 2 а.с. 91) не містять підпису відповідача та позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту ознайомлення відповідача з ними та підписання їх останнім. Надана позивачем Форма підтвердження електронного документу (т. 2 а.с. 92) не може бути взята як належний та достатній доказ на підтвердження підписання відповідачем Тарифів електронним підписом, оскільки вказана форма не містить відомостей про те, що відповідач своїм електронним підписом підписав саме ці документи.
Долучена до позовної заяви копія “паспорту споживчого кредиту Чорної картки monobank» не приймається до уваги судом та не може вважатись складовою кредитного договору, форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору (т. 1 а.с. 24-26). У вказаному вище “паспорті споживчого кредиту» вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.
Необхідно також зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 08.02.2019 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, - колегія дійшла висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Як установлено судом, до суми заборгованості за тілом кредиту увійшли нараховані позичальнику відсотки за користуванням кредиту в загальному розмірі 14 241,59 грн та комісія (випуск картки, перевипуск картки, обслуговування картки, за здійсненні транзакції, тощо) в загальному розмір 58 291,04 грн, а разом 72 532,63 грн, розмір яких, порядок і строки нарахувань не узгоджено між сторонами та не передбачені анкетою-заявою від 08.02.2019 року. Вказане підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (т. 1 а.с. 6-7) та випискою по рахунку відповідача (т. 1 а.с. 96-133, 146-183).
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; детально дослідивши зміст наданого банком розрахунку заборгованості, враховуючи, що Умови та Правила відповідачем не підписані, а анкета-заява не містить умови про нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом та комісії; встановивши розмір заборгованості за фактично отриманими позичальником грошовими коштами у розмірі 4 283,07 грн (2 592 241,15 грн (сума витрат) - 2 515 425,45 (сума зарахувань) грн - 14 241,59 грн та 58 291,04 грн (списані відсотки та комісія, які не передбачені сторонами)), що не спростовано відповідачем, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь банку за кредитним договором від 08.02.2019 року тіла кредиту в розмірі 4 283,07 грн.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів наявності заборгованості за фактично отриманими коштами (тілом кредиту) у більшому розмірі суду не представлено.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, залишивши поза увагою, що позивачем не доведено того факту, що сторони обумовили у письмовому вигляді плату за користування кредитними коштами, яка встановлена у формі сплати відсотків, комісії та не надав належної правової оцінки доводам відповідача викладених у відзиві на позов з цього приводу.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення підлягає зміні в частині розміру стягнутої заборгованості за договором про надання банківських послуг “Monobank» від 08.02.2019 року станом на 11.07.2023 року шляхом його зменшення з 76 815,70 грн до 4 283,07 грн, а також з урахуванням вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні рішення в частині стягнутих судових витрат, а саме: судового збору шляхом його зменшення з 2 684,00 грн до 149,77 грн.
Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а також враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за апеляційний розгляд справи в сумі 3 041,08 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Смірнова Андрія Андрійовича - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 березня 2025 року - змінити в частині розміру стягнутої заборгованості за договором про надання банківських послуг “Monobank» від 08.02.2019 року станом на 11.07.2023 року шляхом його зменшення з 76 815,70 грн до 4 283,07 грн, а також в частині стягнутих судових витрат, а саме: судового збору шляхом його зменшення з 2 684,00 грн до 149,77 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 3 041,08 грн.
В іншій частині рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено “18» грудня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна