Провадження № 22-ц/803/9381/25 Справа № 199/2491/25 Суддя у 1-й інстанції - КОШЛЯ А. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 30
10 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
при секретарі - Сахарові Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 23 липня 2025 року у складі судді Кошлі А.О.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди 540163,32 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 5401,63 грн. В іншій частині позову відмовлено.
14 липня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки при ухваленні судового рішення не вирішено питання розподілу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 80000,00 грн.
Додатковим рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 23 липня 2025 року вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу залишено без задоволення.
Додаткове рішення мотивовано відсутністю підстав для задоволення заяви та стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, у зв'язку з їх недоведеністю.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просила скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надані належні та допустимі докази, а тому суд першої інстанції безпідставно залишив заяву без задоволення.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з огляду на наступне.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Ухвалюючи додаткове рішення у справі про залишення без задоволення вимоги про стягнення витрат за надану правничу допомогу у зазначеному останнім розмірі, суд першої інстанції виходив із того, цей розмір є недоведений та документально не обгрунтований позивачем.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке.
На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов'язок щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (частина 2 статті 270 ЦПК України).
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти.
У наведеній правовій нормі міститься виключний перелік умов, за наявності яких суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення. Тлумачення частин 1 та 2 статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що головне значення додаткового рішення полягає у забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом внаслідок неналежного виконання вимог частини 1 статті 264 цього Кодексу. Перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України і воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 760/34441/19-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що за загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі №911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21, від 14 липня 2021 року у справі № 761/15741/17, від 26 липня 2023 року у справі № 754/4352/21, від 24 січня 2024 року у справі № 752/1058/23.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18, додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
Таким чином, за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суд має право ухвалити додаткове рішення або постановити ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення (частина 5 статті 270 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, оскільки суд залишив без задоволення заяву про ухвалення додаткового рішення шляхом ухвалення додаткового рішення, а не постановлення ухвали про відмову у його прийнятті.
Вимоги апеляційної скарги про ухвалення нового додаткового рішення апеляційним судом, не підлягають задоволенню, оскільки вирішення питання ухвалення додаткового рішення або постановлення ухвали про відмову у його прийнятті належить безпосередньо до компетенції суду, який ухвалив судове рішення по справі.
Згідно пунктів 1-3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм процесуального права.
Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції постановлено додаткове рішення про залишення без задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення із порушенням норм цивільного процесуального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із поверненням матеріалів справи до суду першої інстанції для належного розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення по справі.
Таким чином, залишаючи без задоволення додаткове рішення у справі, суд першої інстанції повинен був постановити ухвалу, а не додаткове рішення. При цьому, суд апеляційної інстанції позбавлений права ухвалити додаткове рішення у справі, оскільки, відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК має ухвалюватися судом, що ухвалив рішення по суті спору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи скаржника частково заслуговують на увагу, додаткове рішення суду першої інстанції від 23 липня 2025 року необхідно скасувати через порушення норм процесуального права та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до положень статті 379 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 379, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 23 липня 2025 року -скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 10 грудня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 18 грудня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна