Провадження № 22-ц/803/5215/25 Справа № 199/11005/24 Суддя у 1-й інстанції - Богун О. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
18 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Івах Євгеній Вікторович, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2025 року у складі судді Богун О.О. у справі № 199/11005/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, пред'явленим до ПАТ “НАСК “Оранта», на предмет стягнення з відповідача на свою користь суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 33982,29 грн, обґрунтовуючи це тим, що 05 жовтня 2024 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Мазда 3», д/н НОМЕР_1 , по Кайдацькому мосту у м.Дніпро, під час перестроювання не переконався у безпечності маневру, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Chevrolet Bolt» д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який є власником вказаного авто.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Мазда 3», д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ HACK «Оранта» за полісом серії ЕР №220608204 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який згідно витягу з Централізованої бази Моторного (транспортного) страхового бюро України, страхова сума за полісом - 160 000 грн, франшиза - 0,00 грн.
09 жовтня 2024 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням про настання ДТП.
10 жовтня 2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою про страхове відшкодування, додавши до неї всі необхідні документи.
29 жовтня 2024 року відповідачем було оглянуто пошкоджений під час ДТП та належний позивачу транспортний засіб «Chevrolet Bolt» д/н НОМЕР_2 .
За фактом настання страхового випадку відповідачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 35803,81 грн, та виплачено зазначену вище суму 15 листопада 2024 року на картковий рахунок позивача, що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» від 15 листопада 2024 року.
Позивач наголошує, що заявою від 10 жовтня 2024 року №0490-06-31/2998 він просив забезпечити явку незалежного експерта або представника для огляду його автомобіля, однак ні відповідач ПАТ HACK «Оранта», ні винуватець ДТП не забезпечили особисту явку, або уповноваженого представника
Також заявою від 31 жовтня 2024 року позивач звернувся до відповідача, якою відкликав згоду та доручення експерту-оцінювачу обраному ПАТ HACK «Оранта» провести визначення розміру матеріального збитку та вартості належного йому транспортного засобу, пошкодженого під час ДТП, та просив провести визначення розміру збитку на підставі обраного позивачем висновку незалежного судового експерта.
Висновком судового експерта Крутінь В.І., складеного на замовлення позивача, за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 29 жовтня 2024 року, за виготовлення якого позивачем сплачено 5500 грн, встановлено, що вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Chevrolet Bolt» д/н НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП складає 112318,27 грн; вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Chevrolet Bolt» д/н НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин (розрахованого в порядку встановленому чинним законодавством) складає 75239,89 грн, за вирахуванням ПДВ (1-0.5312*69801.16/6=5453,79 грн) складає 69786,10 грн.
Позивач вважає, що, виплативши страхове відшкодування у розмірі 35 803,81 грн, відповідач фактично вдвічі зменшив суму страхового відшкодування, чим порушив його майнові права. Таким чином, різниця між одержаним від ПАТ HACK «Оранта» страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Chevrolet Bolt» д/н НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових частин, становить: 33982,29 грн. Позивач відзначає, що у зв'язку із порушенням відповідачем його майнових прав та прострочення грошового зобов'язання, належить нарахувати грошову відповідальність в порядку ст. 625 ЦК України, де 3% річних за період з 15 листопада 2024 року по 19 грудня 2024 року становить 97,49 грн, інфляційній втрати - 645,66 грн.
У відповідності до ст. 611 ЦК України, як наслідок порушення зобов'язання, є нарахування пені, виходячи з подвійного розміру облікової ставки НБУ в день прострочення, що складає 851,41 грн за вказаний період прострочення.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта» про захист прав споживачів відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок сторони, що їх понесла (а.с. 141-145).
Рішення суду мотивовано тим, що 09 жовтня 2024 року представник страховика ОСОБА_3 провів огляд пошкодженого транспортного засобу, було складено протокол (акт огляду), такими діями страховик повністю виконав вимоги, зазначені п.п. 3.4.3 ст. 34 Закону, а позивачем ОСОБА_4 протокол було підписано без зауважень. Підстав для звернення до експерта з визначення розміру шкоди у позивача не було, оскільки відповідач не порушив строк, визначений положеннями ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як і не порушив вимоги положень ст. 36 цього ж Закону щодо погодження розміру страхового відшкодування з потерпілою особою та виплати такого страхового відшкодування, проти розміру якого позивач не заперечував.
Враховуючи, що відсутнє порушене майнове право позивача, тому суд першої інстанції вважав, що і нарахування відповідальності, передбаченої ст. 611,625 ЦК України, є недоцільним.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Іваха Є.В. у березні 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невстановленням належним чином усіх фактичних обставин справи. Скаржник наголошує, що відповідач не оцінив шкоду належним чином, а наданий Звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 29 жовтня 2024 року, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , є недопустимим доказом у справі, оскільки складений без особистого огляду оцінювачем предмету дослідження, а протокол огляду транспортного засобу від 03 жовтня 2024 року складений іншими особами, за участі позивача та представника страховика ОСОБА_3 , що є порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №1335/5/1159 від 24 липня 2009 року. Скаржник вважає, що саме висновок судового експерта-товарознавця ОСОБА_6 , який попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, є належним доказом розміру матеріального збитку, адже експерт особисто оглядав пошкоджений транспортний засіб та з'ясовував пошкодження, вартість відновлювального ремонту, чому суд першої інстанції належної уваги не надав, на думку скаржника. Також наголошує, що між Звітами страховика та судового експерта на замовлення позивача є розбіжності у зазначенні пошкоджень автомобіля, де страховиком зазначено пошкодження, які не відповідають дійсності (а.с.144-156).
Відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, у квітні 2025 року через свого представника Бабіч Н.А. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що представник страховика провів огляд пошкодженого транспортного засобу та позивачем протокол огляду було підписано без зауважень, тобто, позивач висловив погодження з такими діями страховика, який виконав свій обов'язок повністю. Також позивач погодився і з визначеними пошкодженнями автомобіля на момент огляд траспортного засобу, рецензії на Звіт страховика не замовляв, а тому незаконність Звіту страховика є тільки його особистим оціночним судженням. За вимогами положень ст. 34 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Також можуть залучатись аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Разом з цим, відповідно Звіту від 29 жовтня 2024 року, складеного страховиком, матеріальний збиток визначений з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля. 15 листопада 2024 року страховиком виплачено страхове відшкодування згідно з поданою ним заявою. Натомість з фотокарток пошкоджень автомобіля вбачається на задніх дверях попередні сліди відновлення, шпаклювання і перефарбування, тому експертом складено висновок не на ремонт автомобіля, а на заміну деталей, що значно збільшило матеріальну шкоду. Страховиком встановлено, що автомобіль позивача був значно деформований після ДТП в Америці, потім відновлений. Доказів технічного стану автомобіля до ДТП позивачем не надавалось, як і не надано доказів необхідності заміни правих задніх дверей, на чому наполягає позивач. Вважає, що суд першої інстанції всебічно та об'єктивно розглянув позовні вимоги та ухвали рішення, яке відповідає матеріальним та процесуальним нормам (а.с.167-169).
Скаржник у квітні 2025 року подав заяву про залишення без розгляду відзиву на апеляційну скаргу та неприйняття до розгляду нових доказів, наданих до апеляційної скарги (а.с.176-178).
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 жовтня 2024 року приблизно о 14:41 годині ОСОБА_2 у м. Дніпро по Кайдацькому мосту, керуючи автомобілем «Мазда 3», д/н НОМЕР_1 , під час перестроювання не переконався у безпечності маневру, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Chevrolet Bolt» д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який є власником вказаного авто.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Мазда 3» д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ HACK «Оранта» за полісом серії ЕР №220608204 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який згідно витягу з Централізованої бази Моторного (транспортного) страхового бюро України, страхова сума за полісом - 160 000 грн, франшиза - 0,00 грн.
При розрахунку розміру страхового відшкодування бралися до уваги результати проведеного огляду пошкодженого транспортного засобу Chevrolet Bolt EV, д.р.н. НОМЕР_2 , а також положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №1335/5/1159 від 24 липня 2009 року.
Відповідно до п.7.38 Методики значення Ез (коефіцієнту фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ. Оскільки строк експлуатації пошкодженого транспортного засобу Chevrolet Bolt EV, д.р.н. НОМЕР_2 , перевищує 7 років, то значення Ез застосовується на загальних підставах і становить 64,84%.
Відповідно до Звіту № 81-D/15/98 від 29 жовтня 2024 року матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу Chevrolet Bolt EV, д.р.н. НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження при ДТП, склав 38 180,57 грн (з ПДВ) (вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 43 654,64 грн, а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 38 180,57 грн).
НАСК «Оранта» 15 листопада 2024 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 35 803,81 грн (без ПДВ) (38 180,57 грн - 2 376,76 грн (ПДВ)) на рахунок ОСОБА_1 в АТ «ПриватБанк».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, визначивши характер спірних правовідносин, вважав, що відповідачем, без порушень вимог п.34.2, 34.4 ст. 34, п.36.1, 36.2, 36.5 ст.36 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дотримано строк огляду пошкодженого транспортного засобу позивача, який обчислюється з моменту повідомленням позивача про настання ДТП, що подано ним 09 жовтня 2024 року, тоді як огляд автомобіля проведено представником страховика того ж дня. Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що позивачем підписано протокол огляду без зауважень, як і погоджено виявлені страховиком пошкодження транспортного засобу, тому Звіт № 81-D/15/98 від 29 жовтня 2024 року, складений на замовлення відповідача є належним доказом у справі, а у позивача не було підстав для замовлення висновку експерта-товарознавця.
Крім того, суд першої інстанції вважав встановленим, що для застосування грошової відповідальності, визначеної ст. 611,625 ЦК України, немає підстав, адже відповідачем не порушено ані порядок визначення страхового відшкодування, ані строки.
З такими встановленими обставинами та висновками суду першої інстанції повністю погоджується і колегія суддів з наступних підстав.
Колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції, з'ясовуючи характер спірних правовідносин, правомірно вважав, що такі правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, з чим повністю погоджується і колегія суддів.
Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).
Згідно зі ст.6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно до п.36.2 ст. 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому «Методикою товарознавчою експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.
Відповідно до п.34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Згідно п. 34.3 ст. 34 вказаного Закону якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Пунктом 34.4 ст. 34 наведеного Закону передбачено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Колегією суддів з протоколу огляду транспортного засобу від 09 жовтня 2024 року (а.с.94) встановлено, що у присутності позивача та представника страхувальника - ОСОБА_3 , після отримання повідомлення про ДТП у строки та в порядку, встановленому ст.ст.33,34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 09 жовтня 2024 року проведено огляд пошкодженого транспортного засобу Chevrolet Bolt EV, д.р.н. НОМЕР_2 , в якому відображено наявні пошкодження автомобіля, виявленими представником страховика, про що оцінювачем ФОП ОСОБА_5 , за заявою НАСК “Оранта» щодо виконання автотоварознавчого дослідження транспортного засобу Chevrolet Bolt EV, д.р.н. НОМЕР_2 , на предмет визначення матеріального збитку, складено 29 жовтня 2024 року, надано Звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу.
На підставі цього Звіту визначено матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу Chevrolet Bolt EV, д.р.н. НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження при ДТП, який склав 38 180,57 грн (з ПДВ) (вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 43 654,64 грн, а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 38 180,57 грн).
Натомість позивач, після огляду представником страховика пошкодженого транспортного засобу, не дочекавшись визначення відповідачем розміру страхового відшкодування та не вживаючи заходів щодо з'ясування у відповідача цього питання, без зауважень у протоколі огляду від 09 жовтня 2024 року, на яке у відповідача встановлено ст. 36 ЗУ “«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк, 14 жовтня 2024 року особисто подав заяву про проведення товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Chevrolet Bolt EV, д.р.н. НОМЕР_2 , та висновком експерта №10038 складеного 29 жовтня 2024 року експертом ОСОБА_6 встановлено вартість матеріального збитку у розмірі 75 239,89 грн (а.с.26-48).
Колегія суддів наголошує, що висновок експерта № 10038 складеного 29 жовтня 2024 року експертом ОСОБА_6 датується тією ж датою, що і дата складання Звіту оцінювача ФОП ОСОБА_5 , однак огляд транспортного засобу представник страховика провів значно раніше, що виключає необхідність у позивача замовлення та проведення незалежної експертизи зі встановлення матеріального збитку, в силу п. 34.3 ст. 34 Закону України ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», завданого позивачеві, на що суд першої інстанції правомірно звернув увагу.
Суд першої інстанції правомірно вважав встановленим, що у позивача не було підстав для замовлення іншого Звіту, адже він не вніс зауважень до протоколу огляду від 09 жовтня 2024 року у присутності представника страховика, погодившись як з особою представника страховика, так і з виявленими та зафіксованими пошкодженнями транспортного засобу, тому колегія суддів повністю не погоджується з доводами скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що зазначений Звіт, складений на замовлення страховика не є належним доказом у даній справі, оскільки на момент огляду 14 жовтня 2024 року транспортного засобу експертом ОСОБА_6 страховиком, після огляду цього транспортного засобу 09 жовтня 2024 року ще розмір страхової виплати не визначався.
Крім того, 15 листопада 2024 року відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 35 803,81 грн (без ПДВ) (38 180,57 грн - 2 376,76 грн (ПДВ)) на рахунок ОСОБА_1 в АТ «ПриватБанк» (а.с.67), і лише після отримання такої виплати, 19 листопада 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому акту про відшкодування та калькуляції відновлювального ремонту (а.с.66), що спростовує його незгоду з визначеним відповідачем розміром на момент як огляду транспортного засобу, так і визначення розміру страхового відшкодування.
Колегія суддів наголошує, що позивачем не надавалось доказів оскарження розміру такого відшкодування, яке ним отримано через банк, що і не доведено скаржником при розгляді апеляційної скарги.
Відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону України ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
Колегія суддів зазначає, що у позивача не було підстав для замовлення незалежної експертизи, оскільки у відповідності до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком було вчинено всі необхідні дії для проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, в якому відображені пошкодження автомобіля після ДТП, що унеможливлює прийняття висновку експерта ОСОБА_6 від 29 жовтня 2024 року за належний доказ у цій справі, тоді як Звіт оцінювача за замовленням страхової компанії складений також 29 жовтня 2024 року, однак огляд проводився значно раніше, що і стало підставою для визначення страхового відшкодування відповідачем.
Якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт (до таких висновків прийшов Верховний Суду постановах від 30 жовтня 2019 року у справі №753/19288/14-ц та від 25 березня 2019 року у справі №591/3152/16-ц).
Зважаючи на висновки, викладені Верховним Судому постановах №522/15636/16-ц від 11 грудня 2019 року, №227/2996/16-ц від 11 грудня 2019 року, №668/7779/15-ц від 25 листопада 2019 року, винуватець ДТП повинен відшкодувати вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, тоді як страхова компанія покриває лише розмір матеріального збитку.
Враховуючи вищенаведене та повністю не приймаючи доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи, судом першої інстанції вірно з'ясовано правову природу як пред'явленого позову, так і матеріальних та процесуальних норм діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Разом з тим, належить наголосити, що належить врахувати усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
За таких обставин, доводи скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена
Скаржник не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його належить залишити без змін.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 133,137,141, 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Івах Євгеній Вікторович - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено “18» грудня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна