Провадження № 22-ц/803/10406/25 Справа № 175/16983/24 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
17 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що відповідно до кредитного договору №4863478 від 30 травня 2021 року, укладеного між ТОВ “МІЛОАН» та ОСОБА_1 , останньому було надано кредит у розмірі 10 000,00 грн. Однак зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав та має заборгованість за кредитним договором 44 750, 00 (Сорок чотири тисячі сімсот п'ятдесят гривень) в т.ч.: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредита, 33 750 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн - заборгованість за комісійними винагородами.
13.09.2021 ТОВ “Діджи Фінанс» та первісний кредитор уклали договір факторингу, за яким до ТОВ “Діджи Фінанс» перейшло право вимоги, зокрема, за договором №4863478 від 30 травня 2021 року.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором №4863478 від 30 травня 2021 року в сумі 44 750, 00 грн, в т.ч.: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 33 750 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн - заборгованість за комісійними винагородами. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" судові витрати у сумі 8 422,40 грн, зокрема: 2422,40 грн - судовий збір, 6000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 14 750 грн, що складається із: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 750,00 грн - заборгованість за відсотками, 1000,00 грн - комісія за надання кредиту.
В іншій частині в позові відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 798,42 грн, а також на відшкодування витрат по наданню правничої допомоги 2000,00 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору №4863478 від 30 травня 2021 року, укладеного між ТОВ “МІЛОАН» та ОСОБА_1 , останньому було надано кредит у розмірі 10 000,00 грн.
13.09.2021 ТОВ “Діджи Фінанс» та первісний кредитор уклали договір факторингу, за яким до ТОВ “Діджи Фінанс» перейшло право вимоги, зокрема, за договором №4863478 від 30 травня 2021 року.
За розрахунком позивача заборгованість за кредитним договором склала 44 750, 00 (Сорок чотири тисячі сімсот п'ятдесят гривень) в т.ч.: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредита, 33 750 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн - заборгованість за комісійними винагородами.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, підлягає до стягнення заборгованість в загальному розмірі 14 750 грн, що складається із: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 750,00 грн - заборгованість за відсотками, 1000,00 грн - комісія за надання кредиту. Вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою з 30.06.2021 року, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як передбачено частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частини 1, 2 статті 10541 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
При цьому судом встановлено, що позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов?язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом.
Позивач ТзОВ «Діджи Фінанс» просив стягнути з відповідача у свою користь заборгованість за кредитом у розмірі 44750 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 33750 грн; заборгованість за комісією - 1 000,00 грн.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов та ухвалив стягнути з відповідача в користь позивача ТзОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14750,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з відповідача в користь позивача відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції врахував, що позивач нарахував відсотки в розмірі 30 000 грн після закінчення строку дії кредитного договору.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.
Умовами кредитного договору № 4863478 передбачено строк кредитування - 30 днів, починаючи з 30.05.2021 року по 29.06.2021 року (пункти 1.1., 1.3., 1.4. договору) (а. с. 17). Такий строк кредитування також зазначений у в анкеті-заяві на кредит № 101220676 від 03 червня 2021 року (а. с. 10).
У графіку платежів за договором про споживчий кредит, який є додатком № 1 до цього договору, зазначено, що кредит повинен бути погашений 29.06.2021 року. Поверненню у цей період підлягає 14750,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - сума кредиту, 3750,00 грн - проценти за користування кредитом, 1 000,00 грн - комісія за надання кредиту (а. с. 33).
У пункті 2.2.1. договору зазначено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний у п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний у п.1.3. договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6. договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3. договору.
Відповідно до п. 2.3.1. кредитного договору продовження вказаного в пункті 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових стандартних (базових) умовах, наступним чином: пролонгація на пільгових умовах (п. 2.3.1.1. договору) та пролонгація на стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.2. договору).
Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту) (п. 2.3.1.2. договору).
Аналіз вищенаведених умов договору свідчить про їх явну суперечливість між собою.
Так, у п. 2.2.1. зазначено, що у випадку продовження позичальником строку кредитування він має додатково сплатити комісію, при цьому конкретної прив'язки до п. 2.3.1.1. або п. 2.3.1.2., які передбачають пролонгацію на пільгових та стандартних (базових) умовах, не містить, а лише відсилається на загальний пункт 2.3. договору.
Належних доказів того, що відповідач як позичальник вчинив певні дії, які б об'єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту, зокрема сплатив відповідну комісію, як це передбачено п. 2.2.1. договору, позивачем суду не надано.
Крім цього структура самого договору про споживчий кредит достатньо свідчить, що строк кредитування визначається предметом договору (розділ 1) і становить 30 днів, а подальші умови, що визначені у розділі 2 договору, передбачають лише умови виконання самого предмета договору, тобто розділу 1 договору, який і включає у себе строк кредитування.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що нарахування позичальнику після 29.06.2021 року процентів у відповідності до п. 2.3.1.2. договору не знаходить свого належного юридичного обґрунтування і по своїй суті є реалізацією положень частини 2 статті 625 ЦК України, яка захищає інтереси кредитодавця в разі прострочення позичальником грошового зобов'язання.
Отже, не має обґрунтованих підстав вважати, що після спливу визначеного у п. 1.4. договору строку кредитування відбулася пролонгація кредиту.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 зазначила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.
Таким чином, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Право кредитодавця ТзОВ «Мілоан» нараховувати передбачені указаним договором проценти за користування кредитом припинилося 29.06. 2021 року, у зв'язку із чим з цієї дати права та інтереси кредитодавця забезпечувалися частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на викладене судом першої інстанції правомірно зменшено розмір відсотків за користування кредитними коштами та стягнуто з відповідача в користь позивача відсотки за користування кредитом у розмірі 3750, 0 грн, які нараховані в межах строку кредитування, визначених кредитним договором.
При цьому суд першої інстанції правильно виходив з принципів розумності справедливості і пропорційності та з урахуванням інтересів обох сторін.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ТзОВ «Діджи Фінанс».
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2025 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 18 грудня 2025 року.
Судді: