Провадження № 22-ц/803/8262/25 Справа № 188/1747/24 Суддя у 1-й інстанції - Бурда П. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
17 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Волкової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, служба у справах дітей виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю, -
У липні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, служба у справах дітей виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем від шлюбу мають двох доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають із відповідачем. Сторони проживають окремо.
Зазначає, що відповідач дає спілкуватись з дітьми лише 2 рази на тиждень, залишити дітей проживати з позивачем не згоден .
Враховуючи зазначене, позивач просила суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з позивачем, як їх матір'ю, за адресою фактично проживання матері: АДРЕСА_1 .
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2025 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, служба у справах дітей виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25.11.2013 перебували у шлюбі, який був зареєстрований виконкомом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області за актовим записом № 25.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 у справі № 188/504/24 шлюб між сторонами розірвано.
Від цього шлюбу у сторін народились двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 12.06.2024 Петропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . виданим 12.06.2024 Петропавлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23.03.2020 по справі № 188/1801/19 стягнуто з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання доньки в розмірі 1/6 всіх видів заробітку (доходу), починаючи стягнення з дня подання позову, тобто з 17.12.2019 і до досягнення донькою повноліття та стягнуто аліменти в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) на утримання дружини ОСОБА_5 щомісячно, починаючи з дня подання позову, тобто з 17.12.2019 і до досягнення донькою трирічного віку, що підтверджується копією вказаного рішення.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29.01.2021 у справі № 188/1235/20 зменшено розмір аліментів, які стягуються за рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2009 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання доньки від іншого шлюбу з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) та зменшено розмір аліментів, які стягуються за рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів. Підставою для зменшення розміру аліментів стали ті обставини, що відповідач сплачував аліменти на дитину від першого шлюбу, утримував хвору матір, погіршився його стан здоров'я та матеріальний стан внаслідок звільнення з роботи в результаті виявленої невідповідності виконуваній роботі за станом здоров'я, що підтверджується копією вказаного рішення.
Відповідно до характеристики ОСОБА_1 з 25.09.2022 року працює на дільниці ВтаО-2 ВП “Шахтоуправління Першотравенське. За місцем роботи характеризується як дисциплінований працівник, не має дисциплінарних стягнень.
З довідки про доходи ОСОБА_1 вбачається, що сума доходу за період з травня 2023 року по квітень 2024 року становить 206 362,72 грн.
З акту обстеження умов проживання від 25.06.2024 року ОСОБА_1 вбачається, що у квартирі за адресою АДРЕСА_2 , створені умови для проживання: є окрема дитяча кімната, ліжка для дітей, стіл для навчання.
Згідно з висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 26.02.2025 за № 719, цей орган вважає за доцільне не змінювати місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявила, що бажає жити разом із батьком.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судовому засіданні заявила, що бажає жити із матір'ю .
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява N 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо роз'яснення спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Колегія суддів не погоджуючись із висновком органу опіки та піклування від 26.02.2025 року, що міститься у матеріалах справи, яким рекомендовано не змінювати місце проживання неповнолітніх дітей, звертає увагу на те, що такий складено виключно зі слів ОСОБА_2 та наданих ним документів, без дослідження обставин, що мають істотне значення для визначення місця проживання малолітніх дітей із забезпеченням дотримання їх якнайкращим інтересам .
Так, з пояснень сторін, матеріалів справи убачається, що дійсно малолітні діти сторін у справі на даний час проживають з батьком ОСОБА_2 .
Між колишнім подружжям виникають конфлікти у зв'язку з неконтрольованими самовільними діями відповідача щодо дітей. Позивачка зазначає, що не може спілкуватись із дітьми навіть по телефону, оскільки завжди під час розмови присутній або батько дітей, або його матір - бабуся дітей, які постійно вчиняють тиск на дітей та схиляють до припинення спілкування з матір'ю.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
Враховуючи зазначені норми матеріального права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не у повному обсязі встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та дійшов неправильного висновку про відмову у визначенні місця проживання дитини .
Колегією суддів встановлено, що відносини між батьками дітей носять конфліктний характер, тому у контексті першочергового врахування інтересів дітей, які переважають над інтересами батьків, колегія суддів вважає, що для забезпечення інтересів дітей саме визначення місця проживання дітей із матір'ю відповідатиме їх інтересам.
Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати.
Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування дітей з обома батьками, колегія суддів вважає, що визначення місця проживання малолітніх дітей сторін у цій справі з матір'ю ОСОБА_1 буде відповідати якнайкращим інтересам дітей та сприятиме повноцінному вихованню та розвитку, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визначення місця проживання дітей.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Також згідно із частиною 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивачки 2664,64 грн. понесених судових витрат (1211,20 грн. за подачу позову та 1453,44 грн. за подачу апеляційної скарги).
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2025 року- скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, служба у справах дітей виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю - задовольнити.
Визначити місце постійного проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2664,64 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “17» грудня 2025 року.
Повний текст постанови складено “18» грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: