Провадження № 22-ц/803/11530/25 Справа № 932/14051/25 Суддя у 1-й інстанції - Ярощук О. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
17 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
Учасники справи:
позивач Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Набережна 27»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Набережна 27» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Ярощук О.В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2025року ОСББ “Набережна 27» подало в суд позов проти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 13 жовтня 2025року позовну заяву ОСББ “Набережна 27» залишено без руху та запропоновано позивачу зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідачів, або номер і серію паспорта відповідачів, адресу електронної пошти відповідачів.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025року позовну заяву ОСББ “Набережна 27» вирішено вважати неподаною та повернуто позивачу.
Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений в ухвалі суду про залишення позову без руху строк фактично не усунув зазначені недоліки, відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідачів, або номер і серію паспорта відповідачів, адресу електронної пошти відповідачів не надав.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
30 жовтня 2025року ОСББ “Набережна 27» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Зокрема суд помилково не прийняв до уваги те, що позивач наголошував, що йому невідомі реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідачів, або номер і серія паспорта відповідачів та будь-які можливості отримати такі відомості у позивача відсутні.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
08 грудня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в електронному суді.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений в ухвалі суду про залишення позову без руху строк фактично не усунув зазначені недоліки, відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідачів, або номер і серію паспорта відповідачів, адресу електронної пошти відповідачів не надав.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити так як судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року).
ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Rada Cavanilles v. Spain», § 49, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1998 року).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту другого частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Зі змісту зазначених положень вбачається, що відомості які просив суд першої інстанції надати позивача в ухвалі про залишення позову без руху щодо серії і номеру паспорта та номеру облікової картки платника податків відповідачів надаються у разі, якщо у позивача наявні такі відомості.
Та на виконання ухвали суду про залишення позову без руху позивач надіслав заяву в якій зазначав, що йому невідомі реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідачів, або номер і серія паспорта відповідачів та будь-які можливості отримати такі відомості у позивача відсутні.
Частиною першою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За приписами частини дев'ятої статті 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Згідно абзацу 2 частини першої та дев'ятої статті 187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно частини восьмої статті 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Проте суд жодних з вищевказаних дій не вчиняв, не намагався з'ясувати інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичних осіб - відповідачів.
Суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання прийняття позовної заяви, оскільки вимагав для усунення недоліків від позивача інформацію, якою останній не володіє та яку не може встановити самостійно в будь-який інший спосіб.
Тож, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не врахував вказаних вимог закону та безпідставно залишив позовну заяву ОСББ “Набережна 27» без руху, а в подальшому визнав її неподаною та повернув з підстав не надання відомостей, які не були відомі позивачу.
За наведених умов, колегія суддів приходить до висновку, що порушення норм процесуального права призвели до ухвалення помилкового судового рішення.
Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права.
Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025року постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Задовольнити апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Набережна 27».
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 жовтня 2025року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 17 грудня 2025року.
Судді: