Провадження № 22-ц/803/10142/25 Справа № 213/1479/25 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
17 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів - Зубакової В.П., Остапенко В.О.,
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року, яке ухвалено суддею Мазуренком В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення не вказана,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (далі ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 березня 2024 року між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8354, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 365 днів до 08.03.2025 року, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «А-Банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідачки на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідачки з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким вона ознайомилася перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Починаючи з 08.03.2025 року відповідачка має обов'язок, незалежно від пред'явлення вимоги позивачем, повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак, в порушення зобов'язань, не сплачує її.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань, заборгованість відповідачки за кредитним договором по нарахованим та не сплаченим процентам, станом на 19.03.2025 року, становить 50 625,00 грн., яка складається з 5 000 грн - заборгованість за кредитом, 45 625,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 08.03.2024 року по 08.03.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) та Графіку платежів.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» заборгованість за кредитним договором №8354 від 08.03.2024 року у розмірі 50 625,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн заборгованість за кредитом, 45 625,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 08.03.2024 року по 08.03.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) та Графіку платежів, а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» заборгованість за Договором №8354 від 08.03.2024 у розмірі 5 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» судовий збір у розмірі 239,33 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн.
В апеляційній скарзі позивач ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №8354 від 08 березня 2024 року у розмірі 13 750,00 грн, яка складається з 5 000,00 грн заборгованості за кредитом, 8 750,00 грн заборгованості за нарахованими процентами за період з 08.03.2024 року по 17.05.2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2 Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) та Графіку платежів, судові витрати у розмірі 2 422,40 грн та 10 000 грн витрат на правову допомогу в суді 1 інстанції. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 633,60 грн за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 08 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Процент» (торгова марка «PROCENT») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8354, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 365 днів до 08.03.2025 року, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «А-Банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).
Відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що вона є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 та надала відповідні документи.
Відповідачем зазначено про те, що її чоловік з 01.03.2022 року по теперішній час перебуває на військовій службі, та проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 , проте зміни до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині надання пільг дружинам (чоловікам) військовослужбовців набули чинності 18.05.2024 року та зворотньої сили в часі не мають, отже дія норм на відповідачку в частині надання пільг дружинам (чоловікам) військовослужбовців розповсюджується з 18.05.2024 року. Тому з відповідачки підлягають стягненню нараховані проценти за користування кредитом з 08.03.2024 року по 18.05.2024 року
Також посилається, що судом першої інстанції неправомірно зменшено понесені витрати на професійну правничу допомогу з 10 000 грн до 1 000 грн, оскільки в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують витрати позивача на правову допомогу, зокрема щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості, яка була сплачена позивачем. Вважає суму витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000 гривень співмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом та в частині вирішення питання про відшкодування позивачу судових витрат, тому в іншій частині рішення суду, в силу ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не перевіряється.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08 березня 2024 року між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8354, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 365 днів до 08.03.2025 року, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «А-Банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).
Відповідачка ОСОБА_1 визнає факт укладення кредитного договору №8354 від 08.03.2024 року, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, договір є укладеним в належній формі, а волевиявлення відповідачки підтверджено.
Із детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за Договором №8354 від 08.03.2024 року вбачається, що, станом на 19.03.2025 року, загальна сума заборгованості відповідачки становить 50625,00 грн, з яких: 5000,00 грн. строкова заборгованість за сумою кредиту; 45 625,00 грн прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом.
Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» суд першої інстанції, встановивши, що відповідачка одружена з ОСОБА_2 , який з 01.03.2022 року по теперішній час перебуває на військовій службі, та проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 , що підтверджено відповідною довідкою військової частини, дійшов висновку про наявність у відповідачки пільг щодо нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Тому з урахуванням ч. 15 ст. 14 Закону, нарахування процентів, пені та штрафів є неправомірним, заборгованість має обмежуватися сумою основного боргу.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції надаючи оцінку послугам правничої допомоги, з урахуванням заперечень відповідачки, дійшов висновку, що вартість послуг адвоката в загальній сумі 10 000 грн є необґрунтованою та не співмірною із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, значенням справи для учасників, вважав необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн.
Проте, погодитись в цілому з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідачка належним чином умови кредитного договору не виконувала, внаслідок чого сума боргу за кредитним договором № 8354 від 08.03.2024 року становить 50625,00 грн, з яких: 5000,00 грн. строкова заборгованість за сумою кредиту; 45 625,00 грн прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, що підтверджено детальним розрахунком заборгованості.
Як вбачається з копії свідоцтва про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 09.08.2019 року.
ОСОБА_2 з 01.03.2022 року по теперішній час перебуває на військовій службі та проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 .
До матеріалів справи відповідачкою долучено копію посвідчення учасника бойових дій та копію військового квитка ОСОБА_2 .
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 ч. 2ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 3ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Сторонами не заперечується факт укладення кредитного договору №8354 від 08.03.2024 року.
Щодо висновків суду першої інстанції про те, що відповідачка звільнена від сплати процентів за користування кредитом як дружина військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації, апеляційний суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У пункті 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
У п. 2 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Враховуючи, що пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям та членам їх сімей на певний конкретно визначений період виключається нарахування процентів за користування кредитом, цю норму можна вважати такою, що скасовує цивільну відповідальність особи на певний час.
Крім того, в прикінцевих положеннях Закону № 1275-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» прописано про надання зазначеній нормі дії в часі у межах конкретно визначеного періоду, а саме: військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні діє з 18.03.2014 відповідно до Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» по теперішній час.
Відповідно до свідоцтва про шлюб відповідачка стала дружиною 09 серпня 2019 року, відтак на неї розповсюджуються положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 , як дружина військовослужбовця, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» звільнена від сплати відсотків за користування кредитом, тому заборгованість має обмежуватися сумою основного боргу.
Кредитний договір укладено 08.03.2024, тобто на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 була дружиною військовослужбовця.
В період з 08.03.2024 по 17.05.2024 частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була викладена в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».
Тобто, під час дії кредитного договору, а саме в період з 08.03.2024 року по 17.05.2024 року, дружини (чоловіки) військовослужбовців, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, та військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом.
Редакція частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою було надано право дружинам військовослужбовців на звільнення від сплати процентів за користування кредитом під час дії особливого періоду, набрала законної сили 18.05.2024 року.
Отже, проценти за Кредитним договором №8354 від 08.03.2024 слід нараховувати за період з 08.03.2024 по 17.05.2024.,
Таким чином, враховуючи норми п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині надання пільг дружинам (чоловікам) військовослужбовців, які набули чинності 18.05.2024 року, сума заборгованості за Кредитним договором ОСОБА_1 перед позивачем становить: 5 000 грн - заборгованість за кредитом, 8 750,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 08.03.2024 року по 17.05.2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2 Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) та Графіку платежів.
При цьому колегія суддів наголошує, що відповідачка ОСОБА_1 , як дружина військовослужбовця, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» з 18.05.2024 року звільнена від сплати процентів за користування кредитом, а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 8 750,00 грн колегія суддів вважає обґрунтованими.
За вказаних обставин, враховуючи, що нарахування процентів відповідає погодженим сторонами умовам договору та не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування», колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для їх стягнення у вказаному розмірі.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення процентів прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що, у відповідності до ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за Кредитним договором №8354 від 08 березня 2024 року у розмірі 8 750,00 грн, у зв'язку з чим рішення суду також підлягає зміні в частині загального розміру заборгованості за кредитом, стягнутої з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА», шляхом збільшення з 5 000 грн до 13 750,00 грн (5 000,00 + 8 750,00).
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірне зменшення судом першої інстанції понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Частиною другою та восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні витрат на правову допомогу, слід врахувати, що у відповідності до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Тому за результатами розгляду справи між сторонами підлягають розподілу розмір витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення цих витрат.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про зменшення розміру витрат на правову допомогу, понесених позивачем з огляду на характер спірних правовідносин, підстав та предмету позову, а також його ціни.
Крім того, колегія суддів зауважує, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
При вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції враховує, що зазначена справа є типовою для фінансової установи. Виключних обставин, що потребували значного часу на підготовку позовної заяви та відповідних додатків до неї адвокатом не наведено.
Враховуючи значення справи для сторін, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість, не співмірність та завищеність вартості послуг адвоката в загальній сумі 10 000 грн в суді першої інстанції та визначення до стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позову ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та збільшує цей розмір з 239,33 грн до 657,92 грн.
Крім того, з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3 633,60 грн.
В апеляційній скарзі позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000 гривень.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копію Договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Руденко К.В., Акт приймання-передачі наданих послуг № 66 до Договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року від 29 серпня 2025 року, платіжна інструкція про оплату за надання юридичних послуг по Договору №03/06/2024 від 03.06.24 згідно акту №66 від 29.08.2025 року 15 000 гривень.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд враховувавши складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг і виконану роботу, те, що вказана справа не потребує додаткового комплектного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин, що потребує значного проміжку часу та зусиль адвоката, приходить до висновку, що визначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є завищеною та не відповідає критеріям розумності та необхідності, а тому колегія суддів приходить до висновку, що відшкодуванню підлягають витрати позивача на професійну правову допомогу у розмірі 2 000 гривень.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» задовольнити частково.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 рокув частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за Кредитним договором №8354 від 08 березня 2024 рокускасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за Кредитним договором №8354 від 08 березня 2024 року задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» заборгованість за процентами за користування кредитними коштами за Кредитним договором №8354 від 08 березня 2024 року у розмірі 8 750,00 гривень.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року в частині загального розміру заборгованості за Кредитним договором №8354 від 08 березня 2024 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», змінити, збільшивши цей розмір з 5 000,00 гривень до 13 750,00 гривень.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», змінити, збільшивши цей розмір з 239,33 гривень до 657,92 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» судові витрати у справі, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 633,60 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: