Справа № 761/49354/25
Провадження № 3/761/9699/2025
05 грудня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кваша А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 07.11.2025 серії ЕПР1 №506327, 07.11.2025 о 18:10 год. м. Київ, вулиця Білоруська, 6, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Peugeot НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_2 , не зменшив швидкість, та в разі потреби не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода. Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 18.1,12.3 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, зазначив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він рухався транспортним засобом не порушуючи правила дорожнього руху, наїзду на пішохода не було, пішохід почав рух, коли автомобіль майже проїхав пішохідний перехід, та наближаючись до автомобілю почав бити по ньому, внаслідок чого транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень. Після чого пішохід почав тікати а ОСОБА_1 його наздогнав.
Під час розгляду, суддею, окрім пояснень особи, що притягається до адміністративної відповідальності, досліджено матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №506327 від 07.11.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 , притягується до адміністративної відповідальності;
- картку обліку адміністративного правопорушення;
- схему місця дорожньо-транспортної пригоди, де зафіксовано розташування траспортних засобів на місці ДТП, локалізація та вид механічних пошкоджень, які отримали транспортні засоби;
- письмові пояснення, а також відеозаписи, що містяться на диску.
Суддя, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши доводи ОСОБА_1 , слід вказати на таке.
Так, відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до п. 12.3 Правил дорожнього руху, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Відповідно до п. 18.1 Правил дорожнього руху, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Суддя, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, вважає, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, виходячи з такого.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, в судовому засіданні встановлено, що дії водія ОСОБА_1 , в даному випадку, з урахуванням наведеного, відповідають вищевказаним правилам, визначеним пунктом 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, що підтверджується схемою ДТП, поясненнями ОСОБА_1 наданими в суді, а також відозаписами, які містяться на диску, розміщених в зоні де сталася ДТП, де чітко зафіксовано рух автомобілю, який майже проїхав світлофор та не перешкоджав дорогу пішоходам, а пішохід який розпочав рух після того як автомобіль майже проїхав пішохідний перехід наніс декілька ударів по транспортному засобу, разом з тим наїзду на пішохода зафіксовано не було, а транспортний засіб зазнав пошкоджень не в результаті ДТП а від дій пішохода.
За таких обставин, відсутні докази щодо порушення водієм ОСОБА_1 п. 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху.
Оскільки, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано будь-яких інших доказів, які б свідчили про порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, а протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом і не являється безперечним доказом вини правопорушника, а тому суд приймаючи справедливе і неупереджене рішення, приходить до висновку, про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Однак матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, керуючись вимогами статті 62 Конституції України і статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не буде доведено згідно з законом, вважаю, що суд позбавлений можливості дійти висновку про наявність вини у діях ОСОБА_1 в скоєнні вказаного правопорушення, а тому провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 124, 247, 278, 280, 283, 284, 285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Антоніна КВАША