Справа №760/34973/25 1-кс/760/14872/25
19 грудня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшої слідчої в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42022100000000625 від 14.12.2022 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
Старша слідча в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , як слідча групи слідчих у кримінальному провадженні, звернулась до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на нерухоме майно, яке на праві власності зареєстроване за підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування клопотання зазначила, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000625, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 14.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 затвердженого Законом України №2102 - IX від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
З метою поліпшення енергопостачання народного господарства і населення, завершення ринкових перетворень в електроенергетиці та підвищення ефективності функціонування атомних електростанцій, 17.09.1996, в умовах впровадження енергоринку та більш чіткого розмежування господарських функцій, Кабінет Міністрів України постановив Державному комітетові по використанню ядерної енергії за погодженням з Міністерством економіки та Антимонопольним комітетом, до 01.12.1996, створити на базі майна атомних електростанцій та їх інфраструктур державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з покладенням на неї функцій експлуатуючої організації, частину яких у перехідний період вона делегує атомним електростанціям.
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є державним комерційним підприємством, що утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.1996 за №1268 «Про створення Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 р. № 543 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 17, ст. 1178).
Відповідно до вимог пункту 12 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (у редакції від 15.06.2022), страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту є одним із видів обов'язкового страхування.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 №830 «Про призначення експлуатуючої організації (оператора) ядерних установок», державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» призначене експлуатуючою організацією (оператором) ядерних установок щодо Запорізької, Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської атомних електростанцій.
Вимогами частини першої статті 77 закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 № 39/95-ВР (у редакції від 01.01.2022) передбачено, що оператор забезпечує страхування або інше фінансове забезпечення відшкодування за ядерну шкоду у розмірі та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Водночас, відповідно до статті 3 Закону України «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» від 13.12.2001 № 2893-III (у редакції від 05.10.2016), (далі - Закон № 2893-ІІІ) відповідальність оператора за ядерну шкоду та підстави її виникнення визначаються відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду.
Частиною першою статті 6 Закону № 2893-ІІІ визначено межі цивільної відповідальності за ядерну шкоду, зокрема відповідальність оператора за ядерну шкоду обмежується сумою, еквівалентною 150 мільйонам (для дослідницьких реакторів еквівалентною 5 мільйонам) Спеціальних прав запозичення у національній валюті за кожний ядерний інцидент.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2893-ІІІ Спеціальні права запозичення - це розрахункова одиниця, що визначається Міжнародним валютним фондом і використовується при здійсненні ним власних операцій та угод.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 7 Закону № 2893-ІІІ, оператор зобов'язаний мати фінансове забезпечення для покриття його відповідальності за ядерну шкоду з моменту звернення за отриманням чи продовженням дії ліцензії на експлуатацію ядерної установки в межах суми, еквівалентної 150 мільйонам (для дослідницьких реакторів еквівалентної 5 мільйонам) Спеціальних прав запозичення за кожний ядерний інцидент.
Поряд із цим, абзацом другим частини першої статті 7 Закону № 2893-ІІІ визначено, що Порядок та умови фінансового забезпечення для покриття відповідальності оператора за ядерну шкоду встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Фінансове забезпечення цивільної відповідальності за ядерну шкоду, відповідно до частини другої статті 7 Закону № 2893-ІІІ, здійснюється оператором шляхом страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2003 № 1307 (далі - Постанова № 1307), затверджено Порядок обчислення тарифів при обов'язковому страхуванні цивільної відповідальності за ядерну шкоду.
Пунктом 1 Порядку обчислення тарифів при обов'язковому страхуванні цивільної відповідальності за ядерну шкоду, затвердженого Постановою № 1307 (далі - Порядок обчислення тарифів), визначено механізм обчислення тарифів при обов'язковому страхуванні цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.08.2022 між ДП «НАЕК «Енергоатом», в особі т.в.о. першого віце-президента - технічного директора підприємства ОСОБА_5 та ПрАТ «ПРОСТО-страхування» в особі голови Правління ОСОБА_6 підписано договір від 01.08.2022 №92-010-04-22-01585 обов'язкового страхування цивільної відповідальності ДП «НАЕК «Енергоатом» за ядерну шкоду, відповідно до якого, розмір страхового платежу складає 105 642 512,71 грн.
У подальшому, 12.08.2022 ОСОБА_5 перебуваючи на посаді т.в.о. першого віце-президента - технічного директора ДП «НАЕК «Енергоатом» підписав додаткову угоду від 12.08.2022 №1, якою внесено зміни до Договору № 92-010-04-22-01585, яким безпідставно збільшено розмір страхового платежу.
Відповідно до умов укладеної додаткової угоди від 12.08.2022 № 1 до Договору № 92-010-04-22-01585 пункти 3.1, 4.1 та 4.2 Договору викладено в новій редакції:
« …пункт 3.1. Загальна страхова сума за цим Договором еквівалентна 100 500 000,00 (сто мільйонів п'ятсот тисяч) Спеціальних прав запозичення (СПЗ) за кожний ядерний інцидент, а також сукупно за усіма страховими випадками, які сталися під час дії цього Договору.
пункт 4.1. Річний страховий тариф визначений у розмірі 2,70 відсотків від страхової суми, зазначеної у п. 3.1 цього Договору, якщо не буде досягнуто згоди про інше.
пункт 4.2. Річний страховий платіж у сумі 2 713 500,00 (два мільйони сімсот тринадцять тисяч п'ятсот) СПЗ, що дорівнює 130 925 560,95 грн. по курсу НБУ на 05.08.2022.
Сплата страхових платежів проводиться у гривнях по курсу СПЗ до гривні, встановленому Національним банком України на дату здійснення відповідного платежу…».
У той же час, відповідно до Порядку обчислення тарифів, загальна дійсна вартість закупівлі послуг з обов'язкового страхування цивільної відповідальності ДП «НАЕК «Енергоатом» за ядерну шкоду (розмір страхового платежу) при страховій сумі 100 500 000 СПЗ складає 2 334 615 СПЗ або 112 644 473,37 грн., що на 378 885 СПЗ або 18 281 087,58 грн. менше ніж передбачено Додатковою угодою від 12.08.2022 №1 до Договором від 01.08.2022 № 92-010-04-22-01585.
У подальшому, працівниками ДП НАЕК «Енергоатом» підготовлено платіжні доручення та, 18.08.2022, 19.08.2022, 11.11.2022, 14.02.2023, здійснено перерахування грошових коштів з рахунків ДП НАЕК «Енергоатом», відкритих в банківських установах на рахунок ПрАТ «ПРОСТО-страхування» № НОМЕР_2 , відкритому в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», грошових коштів в сумі 130925560,95 грн., у т.ч. 18 281 087,58 грн. безпідставно завищеного розміру річного страхового платежу.
Далі, службові особи ПрАТ «ПРОСТО-страхування», перебуваючи в невстановленому місці, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, на виконання заздалегідь обумовленого ОСОБА_5 та іншими невстановленими особами плану, з метою заволодіння та обернення чужого майна, в особливо великих розмірах, на користь всіх учасників злочину, перераховані грошові кошти, з рахунків ПрАТ «ПРОСТО-страхування» № НОМЕР_2 , відкритому в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», 106 транзакціями, перерахували для подальшого заволодіння грошовими коштами на рахунки: ПАТ «НАСК «ОРАНТА», ПАТ "Європейський страховий альянс", ПАТ СК "БУСІН", ПАТ СК Брокбізнес, ПрАТ «УПСК», ПрАТ "ВЕЛТА", ПрАТ "УТСК", АТ "ПРОСТО-страхування", АТ "СГ"ТАС" (приватне), ТДВ "СК "МОТОР-ГАРАНТ", ПрАТ "СК"ВУСО", ПрАТ СК "ПЕРША", ПРАТ "СК "Каштан", ТДВ СК "Альфа-Гарант", ПРАТ "ІННОВАЦІЙНИЙ СТРАХОВИЙ КАПІТАЛ", СК ЕКСПО СТРАХУВАННЯ ТДВ, ТДВ "СК "Гардіан", ТДВ "СТ"АВЕСТА СТРАХУВАННЯ".
Перерахувавши суми на рахунки страхових компаній, посадові особи останніх, у подальшому, в період часу з 2022 по 2023 роки, здійснили часткове перерахування грошових коштів, отриманих від ДП НАЕК «Енергоатом» на розрахункові рахунки суб'єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, які в подальшому їх обготівкували та розподілили між учасниками злочину, відповідно до розподілених ролей.
Заволодівши таким чином грошовими коштами ДП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_5 , спільно з іншими невстановленими службовими особами ПрАТ «ПРОСТО-страхування», Ядерного страхового пулу та іншими невстановленими особами, витратили на власний розсуд грошові кошти ДП НАЕК «Енергоатом», чим спричинили шкоду державному підприємству в особливо великому розмірі.
Відповідно до висновку експерта Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» від 05.02.2025, виходячи з того, що формування ДП «НАЕК Енергоатом» очікуваної вартості предмету закупівлі здійснено на порушення вимог пункту 3 Розділу III Методики, визначення очікуваної вартості предмета закупівель, що є додатком 2 до Наказу ДП «НАЕК Енергоатом» від 05.01.2022 № 01-4-н, компанією завищено очікувану вартість закупівлі послуг Обов'язкового страхування цивільної відповідальності ДП «НАЕК Енергоатом» за ядерну шкоду, затвердженого Постановою № 1307 неправомірно розраховано річний страховий тариф та сформовано річний страховий платіж у завищеному розмірі, що призвело до включення до Договору від 01.08.2022 № 92-010-04-22-01585 (з змінами) річного страхового платежу в завищеному розмірі та документального підтвердження здійснення ДП «НАЕК Енергоатом» зайвої оплати завищеного розміру річного страхового платежу на суму 379 094,51 СПЗ або 18 681 436,27 грн., висновок викладений в довідці Держаудитслужби від 10.05.2024 щодо розрахунку суми збитків, завданих ДП «НАЕК «Енергоатом» підтверджується арифметично в розмірі 18 681 436,27 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
02.12.2025 о у порядку ст. 615 КПК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слідчий СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області затримав.
02.12.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
За вчинення вказаного кримінального правопорушення передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Згідно з відповіді від 27.11.2025 КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_5 .
Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна, що належить підозрюваному ОСОБА_5 виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_5 .
Прокурор подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, розглянуто без повідомлення власника та володільця майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, зокрема, запобіганню його протиправного відчуження до розгляду клопотання по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Відповідно до санкції ч. 5 ст. 191 КК України за вчинення вказаного кримінального правопорушень передбачено застосування конфіскації майна як вид покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З огляду на положення ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченим Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Судом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000625, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 14.12.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється Київською міською прокуратурою.
Судом встановлено, що відповідно до відповіді від 27.11.2025 КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_5 .
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому, приходить до висновку, що клопотання слідчого необхідно задовольнити.
Також слід роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 98, 170 - 173, 175 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшої слідчої в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42022100000000625 від 14.12.2022 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Cлідчий суддя ОСОБА_1