05.12.2025 Справа № 756/15040/25
Справа № 756/15040/25
3/756/5011/25
05.12.2025 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ),
за ст. 185 КУпАП,
22.09.2025 до Оболонського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №633673, складений 12.08.2025 інспектором СЮП ВП Оболонського УП ГУНП у м. Києві Царапкіним Я.П.
Відповідно до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, «11.08.2025 о 16:40 під час патрулювання за адресою: м. Київ, просп. Оболонський 15в, виявлено ОСОБА_2 , який стояв біля свого батька, який вживав невідомі речовини шляхом паління. Надавши для ознайомлення службове посвідчення, останній почав чинити опір, а саме: агресивно себе поводити, лаяти царапатись, кидатись у бійку, на законні вимоги припинити правопорушник не реагував, чим вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП».
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві вчасно, у строк, визначений ст. 277 КУпАП, не було доставлено до суду, адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_2 за ст. 185 КУпАП надійшов на розгляд до суду без особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Судом неодноразово призначався розгляд справи, та задля забезпечення участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - неповнолітнього ОСОБА_2 судом було здійснено всі можливі, необхідні та достатні дії для належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання неповнолітній жодного разу не з'явилася.
Так само судом не повідомлено про судове засідання законного представника неповнолітньої особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, внаслідок того, що матеріали справи не містять інформації про залучення законного представника та, як наслідок, можливості повідомлення останньому про дату, час та місце судового розгляду.
Вивчивши та дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до частин 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП регламентовано, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає (ч. 1 ст. 254 КУпАП та ч. 2 ст. 251 КУпАП), та не може бути перекладено на суд.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України.
Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу. Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і у спосіб, передбачений законодавством, а також обставини, викладені у ньому, підтверджуються сукупністю інших доказів, долучених на його обґрунтування.
Однак, наведених вимог законодавства України про адміністративні правопорушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалів справи не дотримано.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Згідно ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 241 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, ст. 139, ч. 3 ст. 154, ч. 2 ст. 156, статтями 173, 1732, 1734, 174, 1831, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 241 цього Кодексу.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення виповнилось 16 років, тобто він є неповнолітнім.
Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання.
Частиною 3 ст. 256 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
Крім того, відповідно до положень частин 1, 3 ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Законні представники та представники мають право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.
Матеріали справи містять відібрані інспектором СЮП ВП Оболонського УП ГУНП у м. Києві Царапкіним Я.П. у неповнолітнього ОСОБА_2 пояснення на окремому бланку.
Водночас, ч. 2 ст. 33 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) передбачено, що проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
Вжите у ч. 2 ст. 33 Закону №580-VIII словосполучення «проведення опитування неповнолітніх» відрізняється від словосполучень у ст. 256 і ст. 268 КУпАП «подати пояснення» і «давати пояснення».
Здійснюючи судове провадження щодо неповнолітніх у кожному окремому випадку суд зобов'язаний дотримуватися принципу найкращих інтересів дитини, закріпленого в ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 27.02.1991 №789ХІІ та набула чинності для України 27.09.1991, який полягає в тому, що якщо певна правова норма може по-різному тлумачитися, застосуванню підлягає те тлумачення, яке найкращим чином відповідає інтересам дитини.
Суд переконаний, що слова «опитування» і «пояснення» в контексті розгляду даної справи про адміністративне правопорушення відносно неповнолітнього мають одне і те ж значення та свідчить про виклад своєї позиції по суті справи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У преамбулі Декларації прав дитини, яка прийнята Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1386 (XIV) від 20.111959 зазначено, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, зокрема належного правового захисту, до і після народження.
Згідно з вимогами п. 7 Мінімальних стандартних правил ООН що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, насамперед увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відтак, забезпечення права на захист неповнолітньої особи під час притягнення до будь-якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов'язкового залучення законного представника.
При цьому правовий статус неповнолітнього, як особи, що не володіє повним обсягом дієздатності, для належної реалізації права на захист потребує залучення законного представника незалежно від наявності про це клопотання неповнолітнього.
Уповноважені особи (працівники поліції) не переконались у тому, що ОСОБА_2 правильно розуміє суть правопорушення, вчинення якого йому ставиться у провину, хоча в цьому випадку зобов'язані були вчинити такі дії шляхом повідомлення і залучення до справи захисника та/або його батьків, законних представників, як того вимагають загальні положення як національного, так і міжнародного права, зокрема, Конвенції ООН про права дитини, що регламентують захист прав дитини, а також особливість порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що надання пояснень неповнолітнім під час складення протоколу про адміністративне правопорушення згідно ст. 256 КУпАП повинно узгоджуватись із положеннями ч. 2 ст. 33 №580-VIII щодо проведення опитування неповнолітнього тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
Установивши, що поліцейські спілкуються з неповнолітнім, вони були зобов'язані забезпечити прибуття на місце події законного представника неповнолітнього, однак усупереч вимогам ст. 270 КУпАП та ч. 2 ст.33 Закон №580-VIII цього не зробили, всі процесуальні дії щодо неповнолітнього ОСОБА_2 проводили за відсутності його законного представника.
Зі змісту норм КУпАП випливає, що протокол про адміністративне правопорушення має бути складений на місці вчинення правопорушення, тобто одразу після виявлення поліцейським факту правопорушення.
Однак, в даному випадку має бути дотримана належна правова процедура щодо притягнення неповнолітнього до адміністративної відповідальності, яка включає стадію складання протоколу.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Відповідно до ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, повинна бути доведена органом, який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватись на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.
Враховуючи те, що протокол по справі відносно неповнолітнього складено поліцейським з порушенням вимог статей 251, 270 КУпАП, ст. 33 Закону №580-VIII, а саме: не залучено під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення законного представника чи захисника, тобто з порушенням юридичних гарантій захисту прав і законних інтересів неповнолітнього, що тягне за собою визнання доказів у справі такими, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 185 КУпАП слід закрити за відсутності в діях останньої вказаного складу адміністративного правопорушення.
Оскільки стягнення судового збору передбачено законом лише при накладенні адміністративного стягнення, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 247, 251, 252, 254, 283-286 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Оболонський районний суд міста Києва.
Суддя А.В. Касьян