18 грудня 2025 р. Справа № 520/20018/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/20018/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив:
1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначення пенсії за віком № 205150018059 від 16.06.2025.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 та архівних довідок № 190/01-13 від 15.05.2025 та №192/01-13 від 15.05.2025 виданих КУ «Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначення пенсії за віком № 205150018059 від 16.06.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 та архівних довідок №190/01-13 від 15.05.2025 та №192/01-13 від 15.05.2025 виданих КУ «Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області».
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076) витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 1211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі згідно архівної довідки від 15.05.2025 № 190/01-13, оскільки по батькові заявника не відповідає паспортним даним (зазначено скорочено по батькові “їв."). В архівній довідці про заробітну плату від 15.05.2025 № 192/01-13 за 1991-1995 по батькові заявника не відповідає паспортним даним (зазначено скорочено " ОСОБА_2 ,") (довідка не підтверджена первинними документами). Відповідно до п. 26 Порядку № 637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Відтак, вважає, що надані архівні довідки №9190/01-13 від 15.05.2025, не відповідають вимогам п. 26. Порядку № 637, а тому відсутні підстави щодо зарахування періоду трудової діяльності з 1991-1995 роки. Згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 09 років 08 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 09.06.2025 у зв?язку з досягненням пенсійного віку - 60 років ОСОБА_1 , звернувся до територіальних органів управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI.
Заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та прийнято рішення №205150018059 від 16.06.2025 року, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Підставою для відмови в призначенні пенсії в вказаному рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі згідно архівної довідки від 15.05.2025 № 190/01-13, оскільки по батькові заявника не відповідає паспортним даним (зазначено скорочено по батькові “ ОСОБА_3 ») В архівній довідці про заробітну плату від 15.05.2025 № 192/01-13 за 1991-1995 по батькові заявника не відповідає паспортним даним (зазначено скорочено " ОСОБА_3 ») (довідка не підтверджена первинними документами).
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується як і записами у трудовій книжці, так і архівними довідками, які містять відомості про стаж роботи фактично відпрацьовані вихододні, за період 1979-1984, 1986-2002 в колгоспі імені Горького Сахновщинського району Харківської області , КСП імені Горького Сахновщинського району Харківської області, СВК імені Горького Сахновщинського району Харківської області, ТОВ "Аграрний дім імені Горького" Сахновщинського району Харківської області.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні і права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Частиною 1 ст. 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV).
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Частиною 3 ст. 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 надав відповідачу трудову книжку серії НОМЕР_2 та архівні довідки № 190/01-13 від 15.05.2025 та № 192/01-13 від 15.05.2025 виданих КУ «Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області», на підтвердження стажу роботи за період з 1979 по 1984, та з 1986-2002 в колгоспі імені Горького Сахновщинського району Харківської області, КСП імені Горького Сахновщинського району Харківської області, СВК імені Горького Сахновщинського району Харківської області, ТОВ "Аграрний дім імені Горького" Сахновщинського району Харківської області.
Разом із тим, записи в трудовій книжці позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області визнало недостатніми для підтвердження трудового стажу.
Відповідачем вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі згідно архівної довідки від 15.05.2025 № 190/01-13, оскільки по батькові заявника не відповідає паспортним даним (зазначено скорочено по батькові “ ОСОБА_3 »). В архівній довідці про заробітну плату від 15.05.2025 № 192/01-13 за 1991-1995 по батькові заявника не відповідає паспортним даним (зазначено скорочено " ОСОБА_3 ») (довідка не підтверджена первинними документами).
У спірний період роботи позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993, а з 29.07.1993 - Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (распорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції №162.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відтак, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв'язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі і щодо вирішення питання призначення пенсії за віком.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.
Наявні у справі докази свідчать, що період роботи позивача в колгоспі підтверджено записами у трудовій книжці позивача, які містить записи про прийняття на роботу, зміну назви колгоспа та звільнення, всі записи вчинені відповідно до наказів, засвідчені підписом та містять відбиток печатки.
Разом з цим, встановлено, що всі записи в трудовій книжці ОСОБА_1 виконані послідовно (дати вчинення записів про прийняття на роботу узгоджуються із датами записів при звільнення з попередніх місць роботи), не місять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою.
Відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача, а вказує лише на недоліки архівних довідок, в якій міститься скорочення по батькові « ОСОБА_3 ». В архівній довідці про заробітну плату від 15.05.2025 №192/01-13 за 1991-1995 по батькові заявника не відповідає паспортним даним (зазначено скорочено « ОСОБА_3 »).
Поряд із цим, факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується як і записами у трудовій книжці, так і архівними довідками, які містять відомості про стаж роботи фактично відпрацьовані вихододні, за період 1979-1984, 1986-2002 в колгоспі імені Горького Сахновщинського району Харківської області , КСП імені Горького Сахновщинського району Харківської області, СВК імені Горького Сахновщинського району Харківської області, ТОВ "Аграрний дім імені Горького" Сахновщинського району Харківської області.
Суд першої інстанції правильно вказав, що зазначені відповідачем формальні недоліки щодо скорочення по батькові позивача не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.
Враховую викладене, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначення пенсії за віком № 205150018059 від 16.06.2025 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 та архівних довідок № 190/01-13 від 15.05.2025 та № 192/01-13 від 15.05.2025 виданих КУ «Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області» підлягають задоволенню
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 по справі №520/20018/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич