18 грудня 2025 р. Справа № 440/2891/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, повний текст складено 01.10.25 по справі № 440/2891/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач, пенсійний орган), в якій просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2025 року з урахуванням коефіцієнту зменшення пенсії на виконання статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 січня 2025 року без урахування коефіцієнту зменшення пенсії, передбаченого статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" з урахуванням фактично проведених виплат;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.03.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", без застосування будь-яких обмежень максимального розміру пенсії, у тому числі без обмежень розміру виплати пенсії із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум пенсії, встановлених п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 « Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану.», з урахуванням раніше виплачених сум.
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нездійснення перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 року з урахуванням підвищення до пенсії, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи відповідно до положень п.1 Постанови КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 №1381 (в редакції станом на 01.03.2025) у розмірі 25% від основного розміру пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 року із урахуванням підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок" війни 2 групи, відповідно до положень п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 № 1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії 13616,77 грн. з урахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік у розмірі 2382,94 грн., за 2023 рік у розмірі 1500,00 грн., за 2024 рік у розмірі 1500,00 грн. та за 2025 рік у розмірі 1500,00 грн., а саме з загальної суми 20392,69 грн., з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 № 118, Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення: у 2024 році", від 25.02.2025 року №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" без застосування будь-яких обмежень максимального розміру пенсії, у тому числі без обмежень розміру виплати пенсії із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум пенсії, встановлених п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03,01.2025 « Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану,», з урахуванням раніше виплачених сум;
- допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення пенсії за один місяць.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі № 440/2891/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування з 01.01.2025 та з 01.03.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 та з 01.03.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Клопотання про допуск до негайного виконання рішення суду - залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025 по справі № 440/2891/25 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишено без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі № 440/2891/25 в частині задоволення позову - залишено без змін.
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, в якій просив суд першої інстанції визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячної пенсії відповідно до резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року по справі № 440/2891/25 та постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України.
В обґрунтування вимог вказаної заяви стверджував, що оскільки рішення суду у даній справі набрало законної сили ще 30.07.2025, однак відповідачем не вживається будь-яких дій, спрямованих з метою його виконання, наявні підстави для встановлення судового контролю у порядку статті 383 КАС України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі № 440/2891/25 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 440/2891/25.
Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її необґрунтованість та порушення судом норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 440/2891/25 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 440/2891/25.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про незаконність оскаржуваної ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 440/2891/25, як такої, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування.
Наполягав, що судом першої інстанції взагалі не враховано та не надано жодної правової оцінки доводам заяви позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в частині того, що ГУ ПФУ у Полтавській області не тільки не здійснило позивачу виплату пенсії у збільшеному розмірі відповідно до резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі №440/2891/25, але й не виконало судове рішення в частині перерахунку розміру його пенсії, хоча така дія не потребує доопрацювання інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування, як про це зазначено у постанові Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - Порядок № 821).
Звернув увагу, що твердження суду в оскаржуваній ухвалі про відсутність коштів у органу Пенсійного фонду України для здійснення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року по справі № 440/2891/25 відповідно до його резолютивної частини є надуманим та не підтвердженим жодним належним та достатнім доказом.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
Повідомив, що виплата пенсії, призначеної ОСОБА_1 , забезпечується за рахунок коштів державного бюджету, а тому її невиплата на виконання рішення суду пов'язана з відсутністю коштів, фінансування яких має здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету, та не пов'язана з протиправною бездіяльністю чи протиправними діями відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
На переконання відповідача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання протиправною в порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, оскаржуваної бездіяльності суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, оскільки відповідачем вживаються заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а відтак, рішення суду не виконано з причин, що не залежать від його волі.
Позивач у наданих поясненнях від 12.11.2025 наполягав, що наданий відповідачем відзив на апеляційну скаргу та додані до нього документи не містять в собі переконливих доказів виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі №440/2891/25 в частині виплати пенсії за період з за період з 01.01.2025 по 31.10.2025 у розмірі 16443,20 грн.
Також, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних і допустимих доказів того, що керівник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вчинив дії, спрямовані на отримання коштів для перерозподілу бюджету Фонду для отримання додаткових коштів для виконання в повному обсязі вказаного рішення суду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Залишаючи без задоволення заяву, подану позивачем у порядку статті 383 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача, оскільки вважав, що ним вживаються заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а тому рішення суду не виконано з причин, що не залежать від ГУ ПФУ в Полтавській області, через відсутність на цей час коштів на їх виплату.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будьяких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільноправових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З наведених вище норм вбачається, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід'ємною складовою права на судовий захист.
Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 383 КАС України особа позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Так, стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України “Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Частиною 6 статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення по справі, що порушує права та законні інтереси позивача.
Колегією суддів встановлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі № 440/2891/25 відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 та з 01.03.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей про хід та виконання рішення суду у справі № 440/2891/25, відповідач стверджує, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі № 440/2891/25 буде виконано після врегулювання питань, пов'язаних із реалізацією Порядку № 821.
З наданого до суду апеляційної інстанції розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії, за пенсійною справою № 603007394 колегією суддів встановлено, що на виконання рішення суду у даній справі пенсійним органом встановлено ОСОБА_1 доплату у розмірі 16443,20 грн.
Водночас, відомостей про здійснення фактичної виплати позивачу заборгованості у розмірі 16443,20 грн матеріали справи не містять.
В обґрунтування причин такої бездіяльності відповідач покликався на відсутність відповідних бюджетних призначень.
З приводу наведеного суд апеляційної інстанції зауважує, що саме по собі твердження відповідача про відсутність достатнього фінансування на цілі виконання судових рішень, без вжиття відповідних заходів, спрямованих на отримання таких коштів, не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Необхідним також є вжиття заходів з метою актуалізації перед Пенсійним фондом України проблеми неповного виконання судових рішень (зокрема, судового рішення у справі № 440/2891/25), ухваленого не на користь Фонду, та ініціювання зміни системного підходу до виконання такого рішення. Проте докази вчинення таких дій керівником ГУ ПФУ в Полтавській області до матеріалів справи не долучено.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не наведено обставин і не доведено належними та допустимими доказами вжиття ГУ ПФУ в Полтавській області достатніх й вичерпних заходів для виконання рішення суду в повному обсязі.
Так, ГУ ПФУ в Полтавській області ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надало доказів:
- інформування в офіційному порядку про наявність зобов'язання з виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі № 440/2891/25 в частині виплати суми заборгованості (зокрема, шляхом подання до Пенсійного фонду України пакету документів: документу, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копії судового рішення; розрахунку суми доплати пенсії, що підлягає виплаті, засвідченого керівником боржника або уповноваженою ним особою);
- включення до бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на погашення заборгованості з виплати саме за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 по справі № 440/2891/25;
- вжиття керівником Головного управління активних і достатніх дій, які б свідчили про належне виконання ним обов'язків та використання всіх доступних інструментів, спрямованих на встановлення дійсного стану розгляду органом вищого рівня питання погашення заборгованості на виконання судового рішення у справі 440/2891/25, боржником за яким є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Колегія суддів зауважує, що такі обставини безумовно підлягали правовій оцінці судом першої інстанції, однак були залишені судом першої інстанції поза увагою.
На переконання колегії суддів, твердження про відсутність бюджетних коштів не звільняло суд від обов'язку перевірити вжиття реальних заходів, з метою пришвидшення їх надходження, чого зроблено не було.
Колегія суддів зауважує, що норми статті 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Разом з цим, судом першої інстанції не було належним чином досліджено мотиви подання ОСОБА_1 заяви в порядку статті 383 КАС України та не надано оцінки обставинам наявності чи відсутності підстав для задоволення поданої у порядку статті 383 КАС України заяви, з огляду на вказані обставини.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що застосування інституту судового контролю є правом, а не обов'язком суду, однак задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені у відповідній заяві та навести підстави для висновку про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, чого у даному випадку зроблено не було.
Відповідно до статті 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі № 440/2891/25 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на те, що вирішення вимоги апелянта про необхідність постановлення окремої ухвали відповідно до приписів статті 249 КАС України, у розумінні статті 383 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким в даному випадку є Полтавський окружний адміністративний суд, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329, 353, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі № 440/2891/25 - скасувати.
Прийняти постанову, якою справу № 440/2891/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко О.А. Спаскін