18 грудня 2025 р.Справа № 592/9942/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Титаренко В.В., м. Суми, по справі № 592/9942/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Поліцейського інспектор 1 батальйону 2 роти 2 взводу УПП в Сумській області - Оськіна Оксана Миколаївна
про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху,
17.06.2025 ОСОБА_1 (далі- позивач) звернулась до Ковпаківського районного суду м. Суми із позовом до поліцейського інспектора 1 батальйону 2 роти 2 взводу УПП в Сумській області Оськіної О.М., Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, в якому просила суд:
- постанову інспектора 1 бат. 2 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Сумській області Оськіної О.М. серії ЕНА № 4903762 від 06.06.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП - визнати незаконною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 вересня 2025 року у справі №592/9942/25 позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського інспектора 1 батальйону 2 роти 2 взводу УПП в Сумській області Оськіної Оксани Миколаївни, Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, залишено без задоволення, а постанову інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Сумській області Оськіної Оксани Миколаївни про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4903762 від 06.06.2025 залишено без змін.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючи на не повне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 вересня 2025 року у справі №592/9942/25 та ухвалити нове рішення, яким Постанову інспекторки 1 бат. 2 рота 2 взводу Управління патрульної поліції в Сумській області Оськіної О.М серії ЕНА Nє 4903762 від 06.06.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, - визнати незаконною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , - закрити. Ухвалити судове рішення щодо розподілу понесених Скаржником судових витрат на судовий збір (484,48 грн) та професійну правничу допомогу (2500,00 грн) в суді першої інстанції та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь Скаржника судові витрати у розмірі 2984,48 (дві тисячі дев?ятсот вісімдесят чотири гривні 48 коп.). Ухвалити судове рішення щодо розподілу понесених Скаржником судових витрат на судовий збір (968,96 грн) та на професійну правничу допомогу (2000,00 грн) у суді апеляційної інстанції та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь Скаржника судові витрати у розмірі 2968,96 (дві тисячі дев?ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що вимірювання проводилось не сертифікованою вимірювальною рулеткою. Крім того, вимірювання мало б бути проведено не на початку заокруглення краю проїзної частини, як це нашвидкуруч виконав поліцейський інспектор Русаков В.В. (відеозапис сliр-1.mp4 з нагрудного відеореєстратора поліцейського інспектора Русакова В.В., з 0:20:28 по 0:22:27), а ретельно: провести дві уявні лінії (що є продовженням бордюрного каменю), визначити точку перетину, і від точки перетину виконувати вимірювання рулеткою, допущеною у встановленому порядку до застосування в Україні. Також, працівниками поліції грубо порушена процедура розгляду справи, оскільки оскаржувана постанова прийнята неповноваженою особою, оскільки розгляд справи відносно позивача здійснювався інспектором Русаковим В.В., саме останній зобов?язаний був та був уповноважений на розгляд та вирішення заявлених позивачем клопотань та винесення постанови. Крім того, позивач посилається на те, що немає підтвердження правомірності перебування працівників поліції на вул. Шевченка в місті Суми з 13.00. до 16.00, і законність перебування пішого патруля у складі поліцейських інспекторів Русакова Віктора Вікторовича та Оськіної Оксани Миколаївни по улиці Шевченка в місті Суми не доведена. Також, позивач зазначає, що суд першої інстанції абсолютно проігнорував додаткові пояснення позивача щодо наявності права у представника співвідповідача Бардакової Ю.В. представляти інтереси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.06.2025 інспектор 2 взводу 2 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області старший лейтенант поліції Оськіна Оксана Миколаївна винесла постанову серії ЕНА № 4903762 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 13).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4903762 від 06.06.2025, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).
Положеннями статті 245 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як випливає з положень пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Частиною першою статті 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту ,зокрема, передбачені частиною ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно статті 14 Закону України “Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.15.9 «ґ» Правил дорожнього руху України зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України перехрестя - це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, 01.06.2025 о 12 год 54 хв в м. Суми, вул. Шевченка, 17, водій керуючи тз Volkswagen Atlas, н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини, чим порушив вимоги п. 15.9 ґ ПДР.
Зі змісту приведеної постанови встановлено, що до постанови додається запис з цифрової нагрудної бодікамери Video Badge VB-400 (471727, 471988, 471139).
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, вищезазначені положення надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Так, відповідачем разом з відзивом на позовну заяву було надано відео нагрудної бодікамери Video Badge VB-400.
З наданого відеозапису колегією суддів встановлено, що відстань від транспортного засобу -Volkswagen Atlas, н.з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 до краю перехрещуваної проїзної частини становить менше 10 метрів.
Так, працівниками поліції проведено фіксацію відстані від транспортного засобу Volkswagen Atlas, н.з. НОМЕР_1 до краю перехрещуваної проїзної частини, яка становила 3 м, вказане підтверджується записом, який міститься в матеріалах справи (clip-1 на відрізку часу з 13:16:55 по 13:17:02, clip-0 на відрізку часу з 13:16:55 по 13:17:03).
Таким чином, відповідачем наданий відеозапис з місця події, зафіксований засобом відеозйомки, закріпленим на форменому одязі, який є доказом в адміністративній справі і безпосередньо свідчить про вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять докази, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, а посадова особа відповідача під час розгляд справи про накладення адміністративного стягнення дотрималась процедурних вимог.
Посилання апелянта на те, що край проїзної частини - це уявна лінія, що є продовженням бордюрного каменю проїзної частини, це межа проїзної частини на перехресті, яка визначається місцем, де одна проїзна частина перетинає іншу та край перехрещуваної проїзної частини - це перетинання двох уявних ліній, що є продовженням бордюрного каменю, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки законодавством чітко визначені терміни «край проїзної частини» та «перехрестя».
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху встановлено, що:
край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) - видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки;
перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
Зі змісту вказаного випливає, що межею перехрестя є уявна лінія, яка розпочинається від початку заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг.
Доводи апелянта, що ОСОБА_2 повинен був провести дві уявні лінії (що є продовженням бордюрного каменю), визначити точку перетину, і від точки перетину виконувати вимірювання рулеткою, допущеною у встановленому порядку до застосування в Україні, до центра коліс (від місця контакту колеса з дорогою - так звана «пляма контакту») з посиланням позивача на науково-практичні довідники, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки науково-практичні довідники не є нормативно- правовим актом та законодавством не передбачено, що поліцейський задля здійснення вимірювання повинен визначити точку перетину, і від точки перетину виконувати вимірювання рулеткою до центра коліс (від місця контакту колеса з дорогою - так звана «пляма контакту»).
При цьому, колегія суддів зазначає, що поліцейськими проведено вимірювання відстані від точки заокруглення краю проїзної частини до автомобіля, що відповідає приписам 1.10 ПДР.
Щодо доводів апелянта, що вимірювання проводилось не сертифікованою вимірювальною рулеткою, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із пунктом 5 абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», до сфери законодавчо регульованої метрології належить, серед іншого, такий вид діяльності, як контроль безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 374 від 04.06.2015 «Про затвердження переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці» (далі - Постанова № 374) визначено перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці.
Так, згідно з пунктом 54 Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 374 від 04.06.2015, до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки віднесено прилади, призначені для вимірювання розмірів довжини і площі (текстильних виробів, дротів, кабелів, смуг, листів, матеріалів, шкіри, стрічок, земельних ділянок), а також координатні засоби вимірювання. Вказана категорія приладів підпадає під сфери діяльності, визначені пунктами 3, 7, 9 та 13 статті 3 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», зокрема щодо контролю стану навколишнього природного середовища; здійснення торговельно-комерційних операцій; виконання робіт, пов'язаних із визначенням параметрів будівель та територій; реєстрації спортивних рекордів.
Разом з тим, до наведеного переліку сфер діяльності, для яких передбачене застосування законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, не включено пункт 5 частини першої статті 3 Закону, який стосується контролю безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів.
Отже, вимірювальні прилади, що використовуються під час здійснення контролю безпеки дорожнього руху, зокрема вимірювальні рулетки, не віднесені законодавством до категорій засобів вимірювальної техніки, що підлягають обов'язковій періодичній повірці відповідно до Постанови № 374. Відтак, вимога щодо обов'язкової сертифікації (повірки) таких рулеток у цьому випадку законодавством не встановлена, а доводи апелянта з цього приводу є безпідставними.
Доводи позивача, що працівниками поліції грубо порушена процедура розгляду справи, оскільки оскаржувана постанова прийнята неповноваженою особою, оскільки розгляд справи відносно позивача здійснювався інспектором Русаковим В.В., саме останній зобов?язаний був та був уповноважений на розгляд та вирішення заявлених позивачем клопотань та винесення постанови, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки сам факт того, що поліцейський Русаков В.В. перший підійшов до ОСОБА_1 та пояснив суть адміністративного правопорушення не наділяє його обов'язком розглядати справу та виносити постанову.
Статтею 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція №1395.
Пунктом 2 розділу ІІ закріплено, що під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції № 1395 встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
З наявних відеозаписів чітко зафіксовано, що ці дії здійснювала старший лейтенант поліції Оськіна О.М., яка оголосила про початок розгляду адміністративного правопорушення, оголосила права позивачу, задовольнила клопотання позивача про відкладення розгляду справи, повідомила наступну дату розгляду справи, продовжила розгляд після відкладення та винесла постанову.
Отже, належним суб'єктом розгляду справи є саме той поліцейський, який відповідно до ст. 279 КУпАП та п. 9 розд. ІІІ Інструкції №1395 представився, оголосив права, розглянув клопотання та здійснив повний порядок розгляду. У цій справі всі процесуальні дії виконав старший лейтенант Оськіна О.М., що підтверджує законність винесеної нею постанови.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що немає підтвердження правомірності перебування працівників поліції на вул. Шевченка в місті Суми з 13.00. до 16.00, і законність перебування пішого патруля у складі поліцейських інспекторів Русакова Віктора Вікторовича та Оськіної Оксани Миколаївни по улиці Шевченка в місті Суми не доведена, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Так, в матеріалах справи міститься лист Управління патрульної поліції в Сумській області від 03.07.2025 №138-Аз/41/38/02-2025 разом із затвердженою розстановкою сил та засобів роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції за 01.06.2025 року згідно до якого патрульні роти 2 взводу УПП в Сумській області перебували на службі та виконували свої службові обов'язки.
При цьому, порушення поліцейськими затвердженої розстановки сил є питанням дисциплінарної відповідальності поліцейського та не спростовує встановленого факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не впливає на правомірність винесення постанови.
Доводи апелянта щодо відсутності права у представника співвідповідача Бардакової Ю.В. представляти інтереси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, колегія суддів вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Указаною нормою процесуального закону передбачено дві форми участі сторін в адміністративній справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво).
Частиною третьою статті 55 КАС України обумовлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що юридичні особи, суб'єкти владних повноважень беруть участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
У частині другій статті 57 КАС України зазначено, що у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до частини третьої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи, зокрема, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
За наведеним у пункті 20 частини першої статті 4 КАС України визначенням, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до частин другої та третьої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно із частиною четвертою статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наведене кореспондується з частиною четвертою статті 12 КАС України.
Як обумовлено частиною другою статті 57 КАС України, у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Зі змісту позовної заяви й ухваленого у ній рішення місцевого суду вбачається, що предметом позову було оскарження постанови патрульної поліції про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першої статті 122 КУпАП.
Оскільки категорія справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності відноситься до термінових справ, у яких не вимагається проведення підготовчого засідання, а кількість заяв по суті справи є обмеженою, це вказує на її малозначність. Відповідно ця справа може бути віднесена до категорії справ незначної складності, представництво у яких можуть здійснювати не лише адвокати, а й інші визначені особи, які мають адміністративну процесуальну дієздатність.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2025 року у справі № 952/560/24, від 02 лютого 2023 року у справі № 184/2552/21.
З матеріалів справи встановлено, що Бардакова Ю.В. у справі представляла інтереси відповідача - Департаменту патрульної поліції.
Так, разом з відзивом на позовну заяву на підтвердження повноважень вказаної особи до матеріалів позовної заяви долучено довіреність у порядку передоручення від 22.02.2022 року на ім'я Бардакової Ю.В..
До відзиву на позовну заяву щодо повноважень додано: довіреність у порядку передоручення від 22.02.2022 року, яка сформована Департаментом патрульної поліції засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» в кабінеті користувача; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Департаменту патрульної поліції.
Так, керівником Департаменту патрульної поліції Жуковим Є. О. довіреність у порядку передоручення видана на ім'я Бардакової Ю.В., якою уповноважено представляти інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.
Частинами третьою, четвертою статті 59 КАС України передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Відповідно до частини 7 ст. 59 КАС України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів)
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 затвердженого Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи (далі - Положення ЄСІТС).
Відповідно до пункту 24 вказаного Положення, підсистема "Електронний суд" (далі - Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.
Згідно до пунктів 32-35 вказаного Положення, довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення).
Від імені юридичної особи видавати довіреності в електронній формі мають право особи, зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи у графі "Прізвище, ім'я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, що обираються (призначаються) до органу управління такої юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або такі, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи". Від імені іноземної юридичної особи електронні довіреності видаватися не можуть.
Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду.
Довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана. При втраті чинності довіреності в електронній формі автоматично скасовуються також усі її похідні довіреності, що видані в порядку передоручення.
Враховуючи, що Жуков Є. О., який виписав довіреність є керівником Департаменту патрульної поліції, то в матеріалах справи наявні належні документи, які підтверджують повною мірою право Бардакової Ю.В здійснювати представництво інтересів Департаменту патрульної поліції.
Крім того, колегія суддів зазначає, що участь в суді першої інстанції представника суб'єкта владних повноважень без підтвердження належним чином своїх повноважень не є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та не впливає на правильність висновків суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості прийнятого відповідачем рішення про застосування до позивача адміністративного стягнення.
Отже, приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4903762 від 06.06.2025, відповідач діяв на підставі та у спосіб, передбачений законодавством України.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.09.2025 по справі № 592/9942/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій