19 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/11977/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
30.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Транс Лайн Груп» звернулося до суду з позовом (зареєстрований у суді 03.11.2025), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області) від 30.09.2025 № 17105/Ж10/25-01-24-06.
На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Транс Лайн Груп» вказує на протиправність оспорюваного рішення відповідача, оскільки розрахунок штрафних санкцій і пені за невчасну сплату єдиного внеску не охоплює всі місяці періоду, під час якого проводилася перевірка; в акті перевірки та рішенні визначені різні періоди, в яких він несвоєчасно сплатив єдиний внесок; відповідач не відобразив у акті перевірки деталізовану інформацію, яка б відображала зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень; виконання податкового обов'язку було неможливим через обставини непереборної сили, оскільки він фактично не здійснював свою господарську діяльність у зв'язку із введенням воєнного стану та у нього відсутні вільні кошти.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 13.11.2025 прийнято позовну заяву ТОВ «Транс Лайн Груп» до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними в ній матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник ГУ ДПС у Чернігівській області заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказує на правомірність прийняття ним оспорюваного рішення, оскільки воно прийнято на виконання рішення ДПС України від 11.09.2025 № 26540/6/99-00-06-02-01-06; в розрахунку штрафних санкцій та пені (Додаток до рішення) застосування штрафних санкцій та нарахування пені розпочинається з наступного дня, що настає за останнім днем граничного строку, передбаченого для сплати єдиного внеску (не пізніше 20 числа наступного місяця), а не від дати відображення в інтегрованій картці платника суми нарахованого єдиного внеску, відповідно до поданого звіту (протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу). Також представник відповідача зазначає, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача вказує на безпідставність доводів відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20; статті 77; статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 13 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), відповідно до наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 22.01.2025 № 198-п та згідно із планом - графіком проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2025 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Транс Лайн Груп», з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2021 по 31.12.2024, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору за період з 01.04.2021 по 31.12.2024, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2021 по 31.12.2024.
Копію наказу про проведення документальної планової перевірки від 22.01.2025 № 198-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення планової виїзної перевірки надіслано до ТОВ «Транс Лайн Груп» 22.01.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (вручено 11.02.2025).
Направлення ГУ ДПС у Чернігівській області від 11.02.2025 №№ 527/Ж3/25-01-24-06, 528/Ж3/25-01-24-06 на проведення документальної планової виїзної перевірки та службові посвідчення пред'явлені під підпис директору ТОВ «Транс Лайн Груп» Лепському В.І.
Перевіркою дотримання вимог щодо своєчасності сплати підприємством до бюджету єдиного внеску встановлено та зафіксовано в акті перевірки від 18.03.2025 № 4418/Ж5/25-01-24-06-35884094, зокрема те, що в порушення пункту 8 статті 9 Закону № 2464-VI ТОВ «Транс Лайн Груп» допустило несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період з 10.08.2023 по 11.08.2023, з 10.02.2024 по 21.03.2024, з 10.08.2024 по 10.09.2024 та з 12.11.2024 по 30.12.2024; станом на 31.12.2024 згідно із інтегрованої картки платника (ІКП) за кодом платежу 71010000 (єдиний внесок) рахуються незастосовані штрафні санкції та пеня у сумі 292 632, 90 грн, в тому числі штрафні санкції - 256 479,21 грн та пеня - 36 153,69 грн, за періоди з 10.08.2023 по 11.08.2023, з 10.02.2024 по 21.03.2024, з 10.08.2024 по 10.09.2024 та з 12.11.2024 по 30.12.2024.
На підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 18.03.2025 № 4418/Ж5/25-01-24-06-35884094, відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.05.2025 № 8866/Ж10/25-01-24-06 на суму 292 632,9 грн, в т.ч. штрафні санкції - 256 479,21 грн, пеня - 36 153,69 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ТОВ «Транс Лайн Груп» подало скаргу до ДПС України, в якій просить скасувати рішення, як таке, що прийнято з порушенням чинного законодавства.
ДПС України рішенням від 11.09.2025 № 26540/6/99-00-06-02-01-06 «Про результати розгляду скарги» скасувало рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.05.2025 № 8866/Ж10/25-01-24-06, а ГУ ДПС у Чернігівській області зобов'язано винести та направити нове рішення, з урахуванням вимог чинного законодавства.
На виконання рішення ДПС України, відповідачем було прийнято нове рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.09.2025 № 17105/Ж10/25-01-24-06 на суму 1 083 296,79 грн, в т.ч. штрафні санкції - 950 039,04 грн, пеня - 133 257,75 грн.
В матеріалах справи також міститься додаток до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску згідно акта планової документальної перевірки ТОВ «Транс Лайн Груп», у якому наведено розрахунок штрафних санкцій (950 039,04 грн) та пені (133 257,75 грн).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом № 2464-VI.
Частиною першою статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Платник єдиного внеску зобов'язаний вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством (пункт 2 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI).
Для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).
За правилами частини п'ятої статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску регламентовано положеннями статті 9 Закону № 2464-VI, відповідно до частини другої якої обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно із частини третьої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до частини сьомої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або на єдиний рахунок.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (частина восьма статті 9 Закону № 2464-VI).
Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком, небанківським надавачем платіжних послуг або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки.
Згідно із частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі -Інструкція № 449), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Також, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята статті 25 Закону № 2464-VI).
Відповідно до частини тринадцятої статті 25 Закону № 2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при ньому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)).
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
Згідно із частиною шістнадцятою статті 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
У свою чергу, пунктом 9-21 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI встановлено, що тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.
Відповідно до пункту 9-22 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, до 1 серпня 2023 року, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.
З матеріалів справи видно, що за результатами документальної планової виїзної перевірки (акт від 18.03.2025 № 4418/Ж5/25-01-24-06-35884094) встановлено порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 8, частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI, а саме:
не нараховано та не сплачено єдиний внесок за вересень 2022 року на загальну суму 280,65 грн внаслідок заниження бази нарахування єдиного внеску на суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, на які нараховується єдиний внесок у розмірі 22 %;
єдиний внесок за період з 10.08.2023 по 30.12.2024 сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку.
При цьому, в межах спірних відносин, врахувавши положення частини восьмої статті 9, частин десятої та тринадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449, а також положення пунктів 9-21 та 9-22 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, на виконання рішення ДПС України від 11.09.2025 № 26540, прийнятого в межах адміністративного оскарження наслідків документальної планової виїзної перевірки (акт від 18.03.2025 № 4418/Ж5/25-01-24-06-35884094), відповідач ухвалив оспорюване у цій справі рішення, поклавши в розрахунок штрафних санкцій та пені (Додаток до рішення) дату початку застосування штрафних санкцій та нарахування пені - день, що настає за останнім днем граничного строку, передбаченого для сплати єдиного внеску (не пізніше 20 числа наступного місяця), а не дату відображення в інтегрованій картці платника суми нарахованого єдиного внеску, відповідно до поданого звіту (протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу).
Детальний розрахунок штрафних санкцій (950 039,04 грн) та пені (133 257,75 грн) міститься у матеріалах справи як додаток до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску згідно акта планової документальної перевірки ТОВ «Транс Лайн Груп», у якому чітко наведено періоди, з урахуванням дат початку застосування штрафних санкцій та нарахування пені, кількість прострочених днів, відсотковий розмір штрафу та пені із конкретними сумами штрафу і пені, які й в сукупності й склали їх відповідний розмір, тому доводи позивача про невірний обрахунок штрафних санкцій і пені, є необґрунтованими та безпідставними. До того ж, сам факт несвоєчасної сплати єдиного внеску за вказаний вище період позивачем не заперечується,
Щодо мотивів позивача про неможливість виконання податкового обов'язку через обставини непереборної сили, оскільки він фактично не здійснював свою господарську діяльність у зв'язку із введенням воєнного стану та у нього відсутні вільні кошти, суд зазначає таке.
Загальновідомим є факт запровадження воєнного стану в Україні. Воєнний стан було запроваджено з 24.02.2022 після повномасштабного вторгнення Росії, що було підтверджено Указом Президента України та затверджено Верховною Радою, та наразі триває.
Суд зауважує що наслідок важких фінансових обставин, спричинених пандемією та військовою агресією проти України, податковим законодавством передбачається можливість подання платниками заяви та підтверджуючих документів до контролюючого органу, щодо неможливості виконання податкових обов'язків, та звільнення від передбаченої законодавством відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом 6 місяців після завершення воєнного стану в Україні.
03.03.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» № 2118-IX, який набрав чинності 07.03.2022, яким підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Разом з цим, Законом України від 12.05.2022 № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі - Закон № 2260-ІХ), який набрав чинності 27.05.2022, внесені зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.
Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу Перехідних положень ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15.07.2022, подання податкової звітності до 20.07.2022 та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31.07.2022.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».
Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за №967/38303, затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження (далі - Порядок №225), що набрав чинності 06.09.2022.
Цей Порядок розроблено відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо (пункт 1 розділу І).
Відповідно до пункту 3 Порядку до платників податків / податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов'язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов'язку, передбачені цим Порядком.
Підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов'язків (у тому числі обов'язків податкових агентів) є:
1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп'ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;
2) неможливість використати чи вивезти документи, комп'ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;
3) використання чи вивезення документів, комп'ютерного або іншого обладнання, пов'язане з ризиком для життя чи здоров'я посадової особи платника податків або неможливе у зв'язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень;
4) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об'єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов'язана з такими обставинами: посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи; юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи.
5) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження / знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації;
6) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.
Для підтвердження неможливості виконання податкових обов'язків платник податків має подати до контролюючого органу:
Заяву, що має містити;
повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
податкову адресу платника податків;
найменування контролюючого органу, до якого подається заява; дату подання заяви;
чітке та стисле обґрунтування підстав для підтвердження неможливості виконання
платником податків податкових обов'язків з посиланням на документальне підтвердження викладених фактів;
вичерпний перелік додатків із зазначенням кількості сторінок кожного документа, їх повної назви та реквізитів (дата, номер, найменування органу, що видав документ);
які саме податкові обов'язки не мав / не має можливості виконати платник податків;
інформацію про податкові періоди, за які неможливо виконувати податкові обов'язки, або інформацію щодо обставин, пов'язаних з проведенням воєнних (бойових) дій, терористичними актами, диверсіями або іншими обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), спричиненими військовою агресією Російської Федерації, тимчасовою окупацією збройними формуваннями Російської Федерації;
підписи платника податку - фізичної особи або посадових осіб платника податку, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
своєчасно виконати свій податковий обов'язок, платники податків - юридичні особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва,
відокремленого чи іншого структурного підрозділу, надають такі документи (копії документів).
Відповідно до пункту 4 Порядку до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких після дати набрання чинності цим Порядком з'явилася можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов'язків, застосовуються такі правила.
У разі відсутності у платника податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, можливості подати таку заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію у строки, визначені пунктом 3 цього розділу, платник податків подає заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію одночасно з набуттям можливості виконання одного із податкових обов'язків (реєстрації податкової накладної, подання звітності, сплати невиконаного податкового зобов'язання тощо) таким платником податку, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган, але не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків.
Платники податків, які не подали у строки, встановлені пунктами 3 та 4 цього Порядку, заяви у довільній формі та відповідних документів (копії документів), що підтверджують неможливість виконання податкового обов'язку, передбаченого Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи або щодо яких контролюючий орган прийняв вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання таким платником податків свого податкового обов'язку, вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконати податкові обов'язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.
Закон № 2260-IX доповнив підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Виходячи із системного аналізу положень Порядку №225 його затвердження обумовлено необхідністю підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, тощо. Тобто, метою зазначеної процедури є убезпечення платників податків, які постраждали від збройної агресії російської федерації від негативних наслідків у зв'язку із об'єктивною неможливістю виконати свої податкові обов'язки щодо своєчасного подання звітності, сплати податків, тощо.
Тобто, платник податків звільняється від відповідальності щодо порушення строків, в тому числі зі сплати, єдиного внеску, тільки у разі прийняття контролюючим органом рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач із відповідною заявою до контролюючого органу не звертався, а рішення органами ДПС з цього приводу не приймалося.
До того ж, слід врахувати, що Верховним Судом у постанові від 12.12.2024 у справі № 380/839/24, від 14.01.2025 у справі № 440/17191/23, з посиланням на постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22 зазначено, що усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.
Також зауважено, що Верховний Суд неодноразово вказував (постанови від 05.12.2023 у справі №917/1593/22, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торговопромислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постановах від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21, від 19.08.2022 у справі № 818/2429/18, від 17.06.2020 у справі № 812/677/17, від 03.09.2019 у справі № 805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причиннонаслідковому зв'язку.
З наведених вище підходів слідує, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
Тож, що сертифікат торгово- промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов'язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов'язання.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форсмажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форсмажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов'язання.
Таким чином, факт дії воєнного стану та території України не є підставою для невиконання платником податків своїх зобов'язань та звільнення від відповідальності. Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
При цьому, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
У свою чергу, до позивача, застосовувались штрафні (фінансові) санкції та пеня починаючи з 11.08.2023, тобто після скасування карантину, тому доводи позивача є безпідставними.
При цьому, суд зазначає, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, що означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності, тому посилання позивача динаміку його чистого доходу від реалізації продукції (робіт послуг), зміну чисельності персоналу за 2019 - 2024 роках, та недоступності ринку збиту, що позивач також обумовлює воєнним станом, жодним чином не підтверджує неможливість позивачем виконати свої податкові зобов'язання та безумовно не свідчить про непереборні обставини.
Тож, суд зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
При цьому, судом встановлено в ході судового розгляду справи контролюючим органом було дотримано зазначені вище принципи при прийнятті рішення.
Разом з тим, при розгляді цієї справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».
Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оспорюване у цій рішення відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення відповідача.
Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 139, 227, 241-246, 250- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марія ДУБІНА