16 грудня 2025 року справа № 580/9819/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В. розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/9819/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
01.09.2025 вх.№44011/25 позивач у позовній заяві просить: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у не забезпеченні права на участь у розгляді скарги від 27.07.2025; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у не наданні інформації про притягнення посадових осіб Військової частини НОМЕР_4 до відповідальності за результатом розгляду скарги від 27.07.2025; зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 27.07.2025 із забезпеченням права позивача на участь у розгляді та перевірці скарги.
11.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). 17.11.2025 суд здійснив перехід із спрощеного до загального провадження, продовжив строк проведення підготовчого провадження, яке закрив 08.12.2025 і призначив розгляд справи по суті 16.12.2025.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обгрунтуванні позову зазначено: Позивач 27.07.2025 звернувся до Верховної Ради України, Президента України, Уповноваженого Верховної Ради України, Міністерства оборони України зі скаргою (з додатками). Листом Офісу Президента України від 29.07.2025 №22/037021-23 повідомлено про скерування до Міністерства оборони України. 12.08.2025 надійшла відповідь від ВЧ НОМЕР_2 від 05.08.2025 №116/12/73450 без інформації про притягнення посадових осіб Військової частини НОМЕР_4 до відповідальності за повідомлені правопорушення та без забезпечення можливості брати участь у розгляді задля викладення аргументів, чим допущено протиправну бездіяльність. Позивач вважає, що Міністерство оборони України має знати як виконуються накази у ВЧ НОМЕР_4 , проте обгрунтованого клопотання про залучення відповідно до ст.49 КАС України третіх осіб Позивач до суду не подавав. Позивач стверджує, що долучена до документа-скарги копія наказу від 24.06.2025 не містить грифу обмеження доступу.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
26.09.2025 вх.48552/25 у відзиві висловлені заперечення проти заявлених позовних вимог, повідомляється про розголошення Позивачем інформації, що стала відома під час служби та про обставини СЗЧ без урахування принципів розумності, домірності, розсудливості. Позивач у електронному зверненні від 27.07.2025, що надійшло на розгляд з листом від 29.07.2025 №22/037021-23 не визначав адресатом ВЧ НОМЕР_2 .
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суд встановив, що у листі від 29.07.2025 №22/037021-23 від Департаменту з питань звернень громадян та доступу до публічної інформації Офісу Президента України повідомлено ОСОБА_1 : Ваше електронне звернення від 27.07.2025, яке надійшло до Офісу Президента України надіслане з листом від 29.07.2025 за належністю для розгляду Міністерства оборони України з проханням повідомити Вас про прийняте рішення.
05.08.2025 №116/12/73450 помічник командувача -начальник юридичного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив ОСОБА_1 щодо скарги від 27.07.2025 про таке, зокрема:триває службова перевірка у НОМЕР_5 , про що Ви повідомлені листом від 16.07.2025. Юридичне управління в діях командира ВЧ НОМЕР_4 порушень не вбачає. З доданих матеріалів відомо, що Ви звернулись до суду.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі № 460/16638/25 повернута скаржнику (ЄДРСР 132574891). У рішенні ЄДРСР 131627530 суд встановив: ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що стверджується посвідченням. Скарга на рівні розгляду Міністерством оборони України була скерована за належність до відповідача ВЧ НОМЕР_6 , в підпорядкуванні якого перебуває військова частина ВЧ НОМЕР_4 . Відповідач повідомив про те, що з командуванням військової частини НОМЕР_4 проведено відповідну роботу щодо впровадження та забезпечення функціонування системи електронного документообігу "СЕДО", заходи проводяться на постійній основі відповідно до технічних можливостей та у межах наявного ресурсного забезпечення. Відповідач констатував, що мають ознаки суб'єктивних оціночних суджень та припущень, що не містять конкретних фактів або обставин, що могли би свідчити про наявність порушень вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для вжиття заходів реагування відсутні. За приписами Закону № 393/96-ВР необхідною передумовою звернення до відповідного органу зі скаргою є порушення права та/або законного інтересу громадянина, а сама скарга має містити вказівку на конкретне порушення права/інтересу та рішення, дію/бездіяльність, яким/якими таке право/інтерес скаржника порушене, а також вимогу про поновлення такого порушеного права/інтересу. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 29.11.2021 у справі № 120/1727/20-а (адміністративне провадження № К/9901/32389/20) і суд не має підстав не погодитись із запропонованим підходом.
Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши повідомлені доводи, аргументи учасників щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у позов належить задовольнити частково з огляду на таке.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України). Адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX). Адміністративний орган, що порушив право, свободу чи законний інтерес особи, зобов'язаний за власною ініціативою протягом розумного строку з дня виявлення порушення поновити право, свободу чи законний інтерес, не чекаючи подання скарги чи пред'явлення позову та запобігаючи повторенню порушення у майбутньому (ч.5 ст.6 Закону № 2073-IX). Учасником адміністративного провадження є: 1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов'язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі: а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов'язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник); в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник) (ч.1 ст.27 Закону № 2073-IX). Учасники адміністративного провадження мають право:2) брати участь в адміністративному провадженні особисто або через своїх представників;10) досягти примирення на будь-якому етапі здійснення адміністративного провадження за скаргою (ч.1 ст.28 Закону № 2073-IX).
Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.
Згідно зі ст.64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI передбачено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (ч.3 ст.23); розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.1 ст.20); відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, зокрема: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації (ч.1 ст.24).
Право бути почутим, або право голосу, є одним із ключових принципів процесуальної справедливості. Ним вимірюється повага до особи, до її гідності, причому не тільки під час якогось процесу. Цей принцип є важливим під час вирішення процедурних питань в управлінській сфері. Якщо право особи бути почутою не забезпечується, то не виконується й процесуальна справедливість, значить, будь-який акт чи дія органів публічної влади є нікчемними (М.Білак. З повагою до особи / https://zib.com.ua/ua/print/132873-osnovni_principi).
Згідно зі ст.3 Закону України від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (ч.4 ст.3). Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ст.15 Закону № 393/96-ВР). Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду (ст.16 Закону № 393/96-ВР). Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються (ст.17 Закону № 393/96-ВР). Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право, зокрема: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви (ст.18 Закону № 393/96-ВР). Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації під час розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову (ст.19 Закону № 393/96-ВР). Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення) (ст.5 Закону № 393/96-ВР).
Відповідно до ст.12 Закону України від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження», «Про адміністративну процедуру». Якщо вирішення питань, порушених у заявах (клопотаннях) і скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України «Про адміністративну процедуру», вони розглядаються у порядку, встановленому зазначеним Законом України.
У науково-практичному коментарі до Закону України «Про адміністративну процедуру» зазначено: принципи добросовісності та розсудливості корелюються насамперед з п.5 та п.6 частини 2 ст.2 КАС України як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У Міністерстві оборони України оновлено офіційні електронні поштові скриньки для звернень громадян та запитів щодо доступу до публічної інформації (https://mod.gov.ua/news/minoboroni-onovilo-elektronni-skrinki-dlya-prijomu-zvernen-gromadyan). Відповідно до пункту 45 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності», факсограми та інші електронні документи, що надходять електронною поштою без/з електронним цифровим підписом (електронною печаткою), реєстрації не підлягають.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, воєнний стан неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Зміст правового режиму воєнного стану, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану визначаються Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі Закон № 389-VIII). Відповідно до ст. 1 цього Закону воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військову службу і військовий обов'язок» (далі - Закон № 2232-XII). Частиною першою-третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Поняття комбатантів, некомбатантів, захищених осіб за міжнародним приватним правом розглядають крізь призму міжнародного гуманітарного права, прав людини та норм міжнародного кримінального права (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1389139).
Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (№800/426/17) під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень варто розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відповідно до ч.2 ст.1 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів. Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів передбачає, що державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ (ч.1 ст.5).
Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Принцип «належного врядування» не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились внаслідок недбалості (АДМІНІСТРУВАННЯ І ВИ: Посібник - принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади / https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Верховний Суд у справі №120/359/24 наголошує: військовослужбовці, виконуючи свій конституційний обов'язок, мають право на захист від невиправданого обмеження доступу до правосуддя, гарантованого статтями 55, 124 та 129 Конституції України. Служба у Збройних Силах України, особливо в умовах воєнного стану, передбачає повну концентрацію на виконанні військових завдань, що може унеможливлювати звернення до суду (https://gd.if.court.gov.ua/sud0905/pres-centr/news/1719197/).
Право на судовий захист має особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем (постанова Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 440/3862/18), проте для відновлення права, порушеного суб'єктом владних повноважень, особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
У позовній заяві ОСОБА_1 стверджує: бездіяльність ВЧ НОМЕР_7 у незабезпеченні права особисто викласти аргументи відповідно до ст.18 Закону № 393/96-ВР є неправомірною, проте під час розгляду електронного звернення Відповідач не врахував вимоги ч.1 ст.27, ч.1 ст.28 Закону № 2073-IX під час адміністративного провадження може брати участь представник з урахуванням необхідності повної концентрації ОСОБА_1 на виконанні завдань під час дії режиму воєнного стану.
Оскільки адміністративний орган зобов'язаний обґрунтувати адміністративний акт, якщо той може негативно вплинути на особу, то з відповіді Відповідача «щодо скарги від 27.07.2025» незрозуміло як розглянуте електронне звернення Позивача: за правилами Закону № 393/96-ВР як скарга чи як звернення; за правилами Закону № 2073-IX ОСОБА_1 та/або його представник - заявники чи скаржники у контексті сприяння Позивачеві, наскільки це практично можливо, ідентифікувати усіх посадових осіб та усі державні органи, що мають почути аргументи у зв'язку із порушенням якого саме права чи інтересу військовослужбовця.
Сталою є позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/6528/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18, від 10.01.2020 у справі №2040/6763/18).
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі №826/2426/16 (ЄДРСР 83104634) зазначив, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
Суд перевірив доводи сторін, оцінив докази у справі, встановив немотивованість наданої відповіді на електронне звернення від 27.07.2025 (оформлене як скарга), що скероване за належністю, тому доходить висновку про допущену бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у несприянні в реалізації прав публічного службовця, чим порушене право ОСОБА_1 знати і право бути почутим у спірних правовідносинах.
Суд не встановив протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 у не забезпеченні права на участь військовослужбовця у розгляді електронного звернення/скарги від 27.07.2025 за правилами Закону № 393/96-ВР з урахуванням одночасної потреби у виконанні Позивачем конституційного обов'язку військової служби у контексті значення суспільних інтересів під час дії режиму воєнного стану. Передчасною є вимога визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у не наданні інформації про притягнення посадових осіб Військової частини НОМЕР_4 до відповідальності за результатом розгляду електронного звернення/скарги від 27.07.2025, позаяк поінформований Позивач про проведення службової перевірки та результати розгляду справи № 460/16638/25 ЄДРСР 132574891, тому у похідній частині вимоги зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 27.07.2025 із забезпеченням права позивача на участь у розгляді та перевірці скарги належить відмовити за наявного механізму звернення у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі та визначених процедур адміністративного провадження згідно із Законом № 2073-IX .
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення порушеного права особи і вправі обрати найбільш ефективний спосіб захисту такого права, що відповідає характеру порушення з урахуванням обставин конкретної справи, однак, перебирання непритаманних суду повноважень суб'єкта владних повноважень неможливе за відсутності всіх умов, необхідних для втручання у дискреційні повноваження відповідного суб'єкта, тому належить зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути електронне звернення ОСОБА_1 від 27.07.2025, що надійшло з листом від 29.07.2025 №22/037021-23, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 під час розгляду електронного звернення ОСОБА_1 від 27.07.2025, що надійшло з листом від 29.07.2025 №22/037021-23.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути електронне звернення ОСОБА_1 від 27.07.2025, що надійшло з листом від 29.07.2025 №22/037021-23, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.
Копію рішення направити сторонам справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Рішення складене 18.12.2025.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА