15 грудня 2025 року справа № 580/4001/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання Д.О.Сніцар розглянув у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/4001/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, ухвалив рішення.
І ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
14.04.2025 вх.№18844/25 представник позивача Дяченко О.В. (довіреність від 29.12.2023) у позовній заяві просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.07.2016 до 18.03.2025 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.07.2016 до 28.02.2018, виплаченої 18.03.2025 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі №580/8769/21;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.07.2016 до 18.03.2025 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.07.2016 до 28.02.2018, виплаченої 18.03.2025 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі №580/8769/21.
Ухвалою від 11.06.2025 суд залишив позовну заяву без розгляду через невиконання вимог ухвали суду у контексті здійснення судового контролю в іншій вирішеній справі.
01.09.2025 Шостий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 - скасувати та направити справу до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
19.09.2025 суд продовжив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), 19.11.2025 здійснив перехід від спрощеного до загального провадження, 08.12.2025 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 15.12.2025.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. На цьому акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21.
Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтуванні позовних вимог зазначається, що позивач проходив військову службу з 30.07.2016 до 30.05.2019 у Військовій частині НОМЕР_2 , наказом від 30.05.2019 №149 звільнений з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту. Позивач у позовній заяві зазначає, що 26.04.2020 направлена заява до відповідача з проханням провести виплати, проте Військова частина НОМЕР_2 відмовила у задоволенні заяви позивача, тому ОСОБА_1 звернувся до суду.
18.03.2025 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі №580/8769/21 відповідачем виплачена позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 30.07.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 33246,76 грн, проте відповідачем в порушення статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення з військової служби, що виразилась у несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення, за період з 30.07.2016 до 18.03.2025.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач правом на відзив не скористався, 04.06.2025 за вх.№28654/25 звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду, копію ухвали про відкриття провадження та адміністративний позов отримав в підсистему Електронний суд, що підтверджується довідкою про доставку в матеріалах справи.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
У справі №580/8769/21 між цими ж сторонами зазначається: наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.05.2019 № 149 позивач звільнений з військової служби у запас та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення з 31.05.2019.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у адміністративній справі № 580/2695/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.07.2016 до 30.05.2019. На виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 30.07.2016 до 28.02.2018 у сумі 32707,96 грн.
Позивач вважає, що відповідач неправильно провів розрахунки індексації його грошового забезпечення у період з 01.03.2018 до 30.05.2019, у результаті чого не нарахував та не виплатив йому індексацію у сумі 58228,26 грн, виходячи з фіксованої величини у кожному місяці 3890,25 грн.
Суд встановив, що згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі № 580/8769/21 зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3890,25 грн за період з 01.03.2018 до 30.05.2019 у сумі 58228,26 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячного забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.01.2004 №44 з урахуванням раніше виплачених сум».
Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, враховуючи судову практику, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити з огляду на таке.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Правовідносини щодо грошового забезпечення військовослужбовців регулюються: Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011), постановою Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 № 1294, постановою Кабінету Міністрів України про Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій від 22.09.2010 № 889, проте не регулюють питання виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку у зв'язку із затримкою виплат роботодавцем сум під час звільнення.
Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 статті 9 Закону №2011).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159). Дія Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 1-3 Порядку № 159).
Відповідно до ч. 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. Згідно із ч. 1 статті 116 КЗпП України під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно із статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За наявного спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішений на користь працівника.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) під час розгляду та вирішення конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, де визначені основні трудові права працівників.
Відповідно до статті 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладений обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи щодо захисту права працівника на своєчасне одержання плати за виконану роботу.
Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних працівникові сум, то коли спір вирішений на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене відшкодування в частині першій статті 117 КЗпП України.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, що передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає унаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення (висновки Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17). Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
ВС 31.01.2019 №753/21967/15-ц зазначає, що принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів під час виконання своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Оцінюючи доводи та докази сторін, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд зазначає таке.
Основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, проте на час звільнення спору про ненараховані суми та/або про нараховані і невиплачені суми між Позивачем і роботодавцем не було, доказів про нараховані і невиплачені на час звільнення суми матеріали справи не містять.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Оцінюючи доводи та докази сторін, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд зазначає таке.
Оскільки обставини проходження служби позивачем встановлені у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі №580/8769/21, тому не належать доказуванню в силу ч.4 ст.78 КАС України.
Верховний Суд (постанова від 04.12.2019 у справі №825/742/16 ЄДРСР 86239374) зазначає: п.31 незгода працівника з розміром належних до виплати під час звільнення сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум під час звільнення. Спір щодо невиплаченої індексації виник більш ніж через півтора роки після звільнення позивача. Оскільки під час нарахування і виплати позивачу належних під час звільнення сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні. Подібний висновок щодо застосування норм права сформульований Верховним Судом 28.11.2022 у справі №380/693/20, що належить застосуванню до спірних правовідносин.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ч.1, 3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, що є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно.
З 31.05.2019 (наступний день після виключення зі списків) до 25.04.2020 позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, лише 26.04.2020 звернувся до військової частини із заявою про перерахунок грошового забезпечення, а до суду з позовом - 20.07.2020.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 року у справі №580/2695/20 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 30.07.2016 до 30.05.2019. 06.04.2021 на виконання рішення від 04.11.2020 у справі №580/2695/20 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 30.07.2016 до 28.02.2018 у сумі 32217,34 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №580/8769/21 зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3890,25 грн. за період з 01.03.2018 до 30.05.2019 у сумі 58228,26 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячного забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 з урахуванням раніше виплачених сум. 27.12.2023 на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №580/8769/21 відповідачем виплачена позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 30.05.2019 у сумі 57354,84 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі №580/8769/21 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 30.07.2016 до 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008. 18.03.2025 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі №580/8769/21 відповідачем виплачена позивачу індексація грошового забезпечення за період з 30.07.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 33246,76 грн.
Верховний Суд у справі №580/9690/23 ЄДРСР 121254752 щодо вимог про індексацію грошового забезпечення та зобов'язання Військової частини нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення висновує у контексті строків звернення: п.31 - кошти, що підлягають нарахуванню у порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати; п.32 - на належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013; п.35 - спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, що є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 381/4598/21).
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 2 квітня 2024 року (справа №К/990/129/22), зокрема, зазначив: питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ, який, проте, не визначає спеціальних строків для звернення до суду. Відповідно до статті 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Суд не встановив, що на час звільнення Позивача були спірними питання про індексацію, бюджетний період 2016, 2019, 2021 завершений у контексті використання бюджетних асигнувань колишнім роботодавцем (податковий агент і страхувальник до працюючих), тому суд не встановив порушеного права Позивача у невиплаті ненарахованої на час звільнення суми Позивачу (спір відсутній) і доходить висновку про необгрунтованість позовних вимог і відмову у задоволенні адміністративного позову.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не належать розподілу.
Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.
Копію рішення направити сторонам справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];
відповідач: Військова частина НОМЕР_2 [ АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ].
Рішення суду складене 18.12.2025.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА