Справа № 953/9883/25
н/п 1-кс/953/7899/25
"16" грудня 2025 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження № 12025220000001088 від 19.09.2025, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Сумської області, Буринського району, с. Сніжки, громадянина України, раніше не судимого, одруженого, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 135, ч.3 ст. 286-1 КК України,
12.12.2025 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження № 12025220000001088 від 19.09.2025, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що у провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження за № 12025220000001088 від 19.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч.1 ст.135 КК України.
Досудовим розслідуванням, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 ОСОБА_4 , набув статусу військовослужбовця. Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 6, 9, 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, віддано служити «Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників, беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Незважаючи на це, солдат ОСОБА_4 , усупереч вимог вищенаведеного законодавства, став на злочинний шлях та вчинив кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також проти життя та здоров'я особи за наступних обставин.
Так, 19.09.2025, приблизно о 19.30, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи при цьому автомобілем марки «ВАЗ 21013», р.н. НОМЕР_2 , який знаходився у технічно працездатному стані, рухаючись зі сторони с. Новоселівка в напрямку с. Зубове по вулиці Михайла Коцюбинського в с. Софіївка-1, Близнюківської територіальної громади, Лозівського району, Харківської області, поблизу будинку № 60 по напрямку руху по вказаній вулиці, діючи необережно, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, тобто з кримінальною протиправною самовпевненістю, не урахував дорожню обстановку, проявив необачність при виникненні перешкоди для руху у вигляді пішохода ОСОБА_7 , не обрав безпечної швидкості руху в установлених межах, не врахував дорожню обстановку, обрав прийоми керування, які не дозволили йому контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, чим грубо порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України згідно з яким:п.12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.»; в результаті чого допустив наїзд пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходилась на правому краю проїзної частини по ходу руху автомобіля, внаслідок чого остання, від отриманих тілесних ушкоджень, померла на місці події.
Крім того, після скоєння зазначеної дорожньо-транспортної події, 19.09.2025 приблизно о 19:30, ОСОБА_4 , знаходячись неподалік буд. 60 по вулиці Михайла Коцюбинського в с. Софіївка-1, Близнюківської територіальної громади, Лозівського району, Харківської області, діючи умисно, усвідомлюючи наслідки свого суспільно небезпечного діяння, самовільно залишив місце події, чим порушив вимоги п. п. 2.10 а), б), в), г), ґ), д), е), є) Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
- п. 2.10 «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;
в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я;
ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;
д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;
е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди,-
є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки), та усвідомлюючи, що внаслідок його дій, потерпіла ОСОБА_7 , перебувала у небезпечному для життя стані, нехтуючи моральними і правовими нормами, не переконався чи потребує потерпіла медичної допомоги, не викликав бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, не відвіз потерпілу до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив потерплу в небезпеці у безпорадному стані та зник з місця події.
19.09.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
19.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч.1 ст.135 КК України.
21.09.2025 слідчим суддею Київського районного суду міста Харкова, відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком до 17.11.2025 включно.
12.11.2025 керівником Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону строк досудового розслідування у кримінальному провадженні було продовжено до 3-х місяців, тобто до 17.12.2025 включно.
14.11.2025 стосовно підозрюваного ОСОБА_4 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова було продовжено строк тримання під вартою до 17.12.2025 включно, без визначення розміру застави.
Підставою для звернення із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1, ч.1 ст. 135 КК України та наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні клопотання про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав, зазначивши, що зібрані на час розгляду клопотання докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1, ч.1 ст. 135 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 20.12.2025 закінчити неможливо внаслідок його складності, обумовленої проведенням значного обсягу слідчих (розшукових) дій, судових експертиз, а тому слідчим суддею продовжено строк досудового розслідування до 4 місяців.
Результати проведення зазначених слідчих (розшукових) дій, а також отримання не завершених судових експертиз має суттєве значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та можуть бути використані під час судового розгляду, однак їх отримання потребує додаткового часу строком не менше ніж один місяць.
Сторона захисту проти задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечувала, просили обрати домашній арешт.
Заслухавши позицію сторони захисту та сторони обвинувачення, дослідивши надані матеріали та докази у їх сукупності, приходжу до наступного висновку.
В провадженні Головного управління Національної поліції в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 12025220000001088 від 19.09.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1, ч.1 ст. 135 КК України.
19.09.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
19.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч.1 ст.135 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Встановлено, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1, ч.1 ст. 135 КК України.
За результатами розгляду даного клопотання про продовження застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1, ч.1 ст. 135 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів.
Слідча суддя зазначає, що заперечення сторони захисту стосуються оцінки доказів, наданих стороною обвинувачення на предмет їх належності та достатності, що виходить за межі тих питань, які слідчий суддя має вирішувати під час розгляду клопотання про обрання чи продовження запобіжного заходу.
На даній стадії кримінального провадження слідча суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, суд лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, приходжу до висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1, ч.1 ст. 135 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування та продовження заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідча суддя враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваним: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
В межах розгляду даного клопотання, надаючи оцінку можливості підозрюваному переховуватися від органу досудового розслідування та суду, існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину, може вдатися до відповідних дій, враховуючи надані відомості про зникнення з місця ДТП.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідків, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.
При оцінці наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, враховую, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років; дані щодо його особи, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, є військовослужбовцем, який під час служби використовував автомобіль у стані сп*яніння, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей.
Під час розгляду клопотання не було надано жодних даних про те, що за станом здоров*я підозрюваний не може перебувати в умовах ізоляції. Наданий медичний висновок за вимогою слідчого судді підтвердив відсутність перешкод для утримання особи під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Оцінюючи сукупність обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його наслідків - смерть людини, вважаю, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства, так і потерпілого, що застосування більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому продовжує ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.
Згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.12.2025 року строк досудового розслідування продовжено до 20.01.2026 року.
За клопотанням захисту слідча суддя не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт, враховуючи обставини ДТП, статус підозрюваного військовослужбовця, та вимоги КПК України з даного питання. Також, судом врахована надана квитанція про напарвлення грошових коштів потерпілій, однак ця обставина не спростовує висновків суду та відсутні дані про отримання цих грошових коштів потерпілою та її заяв щодо відсутності претензій до підозрюваного.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, не визначаю розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, та особи підозрюваного.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого, погоджене прокурором - задовольнити.
Продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 36 днів - тобто до 20 січня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Зобов'язати старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_4 про продовження взяття під варту останнього.
Встановити строк дії ухвали до 20.01.2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя -