Справа № 564/4639/25
15 грудня 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області
в складі судді Снітчук Р.М.
за участі секретаря Зберун К.Ф.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін в залі суду м. Костопіль цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що 19.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕЛЕКСІ" (23.06.2025 року назву було змінено на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №280550 шляхом підписання електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», на умовах фінансового кредиту.
За умовами цього договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5000 грн. строком на 30 днів, шляхом зарахування коштів на вказану нею банківську картку та зобов'язалася вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за стандартною процентною ставкою 0,01 % в день від суми кредиту за час користування кредними коштами.
Вказує, що ТОВ «Спожичий центр» виконало у повному обсязі свої зобов'язання за договором, 19.09.2018 перерахувало суму кредиту на картковий рахунок позичальника.
Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти у визначений договором строк не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила.
Станом на 07 серпня 2025 року прострочена заборгованість за кредитом становить 25104 грн. 50 коп., з яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 20104 грн. 50 коп. - заборгованість за нарахованими процентами та комісії.
Покликаючись на вимоги ст. 525-530, 610-612, 631, 1046-1049 ЦК України, просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 25105 грн. 50 коп.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було надано строк п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що не суперечить вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до положень ст. 1046 - 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як зазначено в правій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2021 року у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21) будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно із п. 1-1, п. 11 ч. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;
споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Істотні умови договору про споживчий кредит, визначені у статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом встановлено, що 19 вересня 2018 року між ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" та ОСОБА_1 укладено договір позики №28059 шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п.п. 1.1.1, 1.2 договору сума позики 5000 грн., яка надається позичальнику шляхом зарахування на зазначений нею картковий рахунок; проценти за користування позикою складають 0,01 в день від поточного залишку за кредитом, у графіку платежів розмір процентів зазначено 14,5 грн. у день; комісія за користування кредитом становить по 2030 грн., 1,4 % від суми кредиту за кожен день користування ним, упродовж трьох періодів, визначених додатковими угодами.
18.10.2018, 16.11.2018 між сторонами було укладено додаткові угоду № 1, 3 2 до договору позики від 19.09.2018, за умовами яких строк повернення позики продовжено до 15 грудня 2018 року, графік платежів викладено у новій редакції, тобто строк користування кредитом складав 88 календарних дні.
ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" свої зобов'язання за договором позики виконало, надало позичальнику позику в сумі 5000 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджено копією листа ТОВ ФК "ЕЛАЄНС" від 01.09.2025.
Згідно наданого суду розрахунку заборгованість відповідача за договором позики №28059 від 19 вересня 2018 року за період з 19 вересня 2018 року до 07 серпня 2025 року становить 25104 грн. 50 коп, з яких: 5000 грн. заборгованість за позикою, 20104 грн. 50 коп. заборгованість за процентами та комісією за користування позикою.
Разом із тим із наданого розрахунку вбачається, що проценти за кредитом нараховувалися позикодавцем поза межами строку кредитування.
Крім цього, із кредитного договору вбачається, що позичальник ОСОБА_1 зобов'язалася сплатити комісію за надання кредиту в сумі 6090 грн. за період кредитування 88 календарних дні, з 19.09.2018 до 15.12.2018.
Однак, надання кредиту є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою зі сторони позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інстрменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостйною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку, наведене повністю узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.
Крім того, доказів надання кредитодавцем позичальнику додаткових послуг, їх переліку матеріали справи не містять, як і детального розрахунку комісій, нарахованих ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ". У розрахунку заборгованості лише зазначено про факт нарахування комісії в сумі 20030 грн.
Враховуючи викладене суд вважає, що відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача комісії за вказаним кредитним договором, оскільки такі умови договору суперечать ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемними в силу закону.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 викладено правову позицію відповідно до якої, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо нарахування процентів за коритсування кредитом, то суд не погоджується із розрахунком позивача, оскільки проценти нараховано поза межами строку кредитування, що зазначно в наданому суду розрахунку заборгованості та наводить наступний розрахунок: 88 х 14,5 = 1276 грн. Таким чином проценти, що підлягають до стягнення, складають 1276 грн. 00 коп.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідачем не спростовано того, що кредитних коштів вона не отримала, як і того, що зобов'язання за вказаним кредитним договором нею виконане належним чином.
Встановлено, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання за кредитним договором №28059 від 19.09.2018 року належним чином не виконала, у передбачений у договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернула.
Відповідно до ч.1 ст.1048, та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника суми позики та процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволеннячастково та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 6276 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, яка складається з: 5000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1276 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Встановлено, що витрати позивача зі сплати судового збору становлять 2422 грн. 40 коп.
Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем заявлено до стягнення на його користь з відповідача 5000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, у підтвердження чого надано договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, акт №28059 від 01.09.2025 наданих послуг правничої допомоги за договором від 09.07.2025 року, що містить перелік робіт та їх обсяг.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1 ст. 141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, зокрема вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зокрема (6276 х 100) : 25104,50 = 25 %, тобто позов задоволено на 25 %.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп., тому при визначенні розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, суд наводить наступний розрахунок: 2422 грн. 40 коп. х 25 % = 605 грн. 60 коп., тобто з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 605 грн. 60 коп. судових витрат зі сплати судового збору.
На відшкодування витрат за надання правничої допомоги необхідно стягнути 1250 грн. (5000 х 25 %).
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 509, 526, 527, 530, 532, 599, 610- 612, 615, 629, 631, 634, 638, 1046-1050, 1054 ЦК України ст. 2, 3-13, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" заборгованість за кредитним договором 28059 від 19.09.2018 року станом на 07.08.2025 року в сумі 6276 (шість тисяч двісті сімдесят шість) грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" витрати на правничу допомогу у сумі 1250 (одна тисяча двісті п'ятдесят) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ", м. Київ, вул. В'ячеслава Липинського, буд. 10/1, ЄДРПОУ 41229318.
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 15 грудня 2025 року.
Суддя: Снітчук Р.М.