Справа № 209/8117/24
Провадження № 2/209/1470/25
Іменем України
09 грудня 2025 року Дніпровський районний суд міста Кам'янське у складі:
головуючого - судді Юрченко Я.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Гонян Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.01.2025 року позовні вимоги представника позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» Шкапенка Олександра Віталійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.10.2018 року у розмірі 26509,66 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2568,60 грн.. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
29.04.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Юрочкіним Ю.В. через підсистему систему «Електронний суд» за вх. 10394 подана заява про перегляд вищезазначеного заочного рішення від 22.01.2025 року.
Після усунення недоліків заяви про перегляд вищезазначеного заочного рішення, ухвалою суду від 16.05.2025 року поновлено представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Юрочкіну Ю.В. строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 січня 2025 року, рішення скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
04.08.2025 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідача Юрочкіним Ю.В. подана заява про закриття провадження у справі, яка вмотивована відсутністю заборгованості ОСОБА_1 по спірному кредитному договору, укладеному з позивачем. Крім того, просив стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на отримання правничої допомоги у розмірі 3000,00 гривень.
18.08.2025 року та 06.11.2025 року від представника позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» Ковальчук О.Ю. подані заперечення щодо закриття провадження та стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що заборгованість відповідачем була погашена шляхом примусового стягнення, а не в добровільному порядку, як на це вказує представник відповідача, в ході виконання судового рішення від 22.01.2025 року за виконавчим провадженням № 77909817, яке відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. від 29.04.2025 року, закінчено. Звертає увагу на те, що стягнення судових витрат неможливе, оскільки на момент подання позову до суду заборгованість відповідача була наявною. Зауважує, що у випадку закриття провадження у справі відповідач має право звернутись з клопотанням про поворот виконання рішення, у зв'язку з чим представник просить відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Кожен окремо подали клопотання про розгляд порушеного питання без їх участі.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, доводи клопотання представника відповідача, приходить до наступного.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.
Згідно з положеннями п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначають спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову.
Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19); Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19 (провадження № 61-1807св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20) зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред'явлення позову.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) відступив від висновку, сформульованого у зазначених постановах, конкретизувавши його таким чином: закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань.
Аналізуючи правовідносини, що виникли між сторонами, суд враховує, що ухвалою суду від 16.05.2025 року було скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 січня 2025 року, яким з відповідача стягнута заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.10.2018 року у розмірі 26509,66 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2568,60 грн.
Матеріали справи містять копію постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. від 29.04.2025 року, постановлену в ВП № 77909817, про закінчення виконавчого провадження у зв'язку фактичним виконанням рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.01.2025 року.
Відповідно до довідки про заборгованість від 02.06.2025 року вих. № 5LBQ-2E46-8EMH-BN8R, надану АТ «Акцент -Банк» ОСОБА_1 , станом на 02.06.2025 року останній не має заборгованості перед АТ «А-Банк» за кредитними договорами як фізична особа.
Як вбачається зі змісту заперечень представника позивача, останній наголошує на тому, що заборгованість відповідачем була погашена шляхом примусового стягнення, а не в добровільному порядку, як на це вказує представник відповідача, в ході виконання судового рішення від 22.01.2025 року за виконавчим провадженням № 77909817. Заперечуючи проти закриття провадження у справі, представник позивача вказує на наявність підстав у відповідача звернутися за поворотом виконання судового рішення, а тому оскільки при відкритті провадження спір був наявний, то відсутні підстави для закриття провадження на цій стадії судового провадження.
Крім того суд також враховує й суть заперечень представника позивача, висловлені під час вирішення судом питання про скасування заочного рішення, де представником не зазначено, що рішення суду від 22.01.2025 року виконано в повному обсязі.
Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість закриття провадження у цій справі у зв'язку з відсутністю спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки після відкриття провадження у справі неможливо закрити провадження із підстав відсутності предмету спору.
Оцінюючи підстави для закриття провадження по справі та висловлені категоричні заперечення представника позивача щодо клопотання представника відповідача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаного клопотання, а тому в його задоволенні необхідно відмовити.
Що стосується необхідності стягнення витрат з позивача на правничу допомогу, надану представником відповідачу, то з огляду на вищевикладені висновки суду щодо відсутності підстав для закриття провадження у цивільній справі, такі вимоги представника відповідача є передчасними.
На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 206, 255, 256, 260, 353 ЦПК України, суд -
Відмовити представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Юрочкіну Юрію Валерійовичу у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Вікласти розгляд цивільної справи за позовом представника позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» Шкапенка Олександра Віталійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на 21 січня 2026 року на 11:30 год, про що повідомити сторони.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Я.О.Юрченко