Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 грудня 2025 р. № 520/25945/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 22.06.2025 відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 22.06.2025 та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про допущення Військовою частиною НОМЕР_1 протиправної бездіяльності щодо розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 22.06.2025 відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 20.10.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 відомості щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 22.06.2025. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати до суду витребувані документи протягом п'ятнадцяти календарних днів із дня отримання копії даної ухвали.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена представнику позивача та відповідачу до їх електронних кабінетів у системі "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили. Витребувані судом документи відповідач до суду не подав.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Позивач проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Позивач, ОСОБА_1 , склав рапорт про звільнення його з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», який 28.06.2025 направлений його матір'ю, ОСОБА_2 , до Військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв'язку (трек-номер відправлення 6106810921190). Зазначене відправлення отримано відповідачем 01.07.2025, що підтверджується роздруківкою з сайту "Укрпошта". (а.с. 42-47)
За доводами позивача, Військова частина НОМЕР_1 не розглянула його рапорт та не надала відповіді за результатами розгляду такого рапорту.
Матеріали справи не містять відомостей щодо розгляду рапорту позивача.
У подальшому представник позивача направив до Військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв'язку адвокатський запит, згідно якого просив надати інформацію щодо розгляду рапорту позивача (трек-номер відправлення 6100150553926). Зазначене відправлення отримано відповідачем 13.09.2025, що підтверджується роздруківкою з сайту "Укрпошта". (а.с. 8-13)
За доводами позивача, Військова частина НОМЕР_1 не розглянула адвокатський запит його представника та не надала відповіді на запитувану в адвокатському запиті інформацію щодо розгляду його рапорту.
Позивач вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду його рапорту про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII (далі за текстом - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням, визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735. (далі по тексту Інструкція № 735).
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції № 735 усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.
Відповідно до п. 5. розділу ІІІ Інструкції № 735 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави для висновку, що рапорт, як форма звернення військовослужбовця з будь-якого питання, розглядається повноважними на те особами в порядку Закону України "Про звернення громадян" в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті питання, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач, ОСОБА_1 , склав рапорт про звільнення його з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», який 28.06.2025 направлений його матір'ю, ОСОБА_2 , до Військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв'язку (трек-номер відправлення 6106810921190). Зазначене відправлення отримано відповідачем 01.07.2025, що підтверджується роздруківкою з сайту "Укрпошта". (а.с. 42-47)
Відповідно до п. 233 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. № 1153/2008 (далі по тексту - Положення), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 Положення).
Отже, аналізуючи вищенаведене суд доходить висновку, що подання військовослужбовцем рапорту про звільнення до безпосереднього командира призводить до обов'язку останнього вчинити відповідні дії, тобто розглянути такий рапорт та прийняти відповідне рішення: або наказ про звільнення або лист про відмову у задоволенні рапорту.
Матеріали справи не містять рішення, прийнятого відповідачем за результатами розгляду рапорту позивача, направленого засобами поштового зв'язку до відповідача 28.06.2025.
Для з'ясування обставин щодо розгляду відповідачем рапорту позивача ухвалою суду від 20.10.2025 було витребувано у Військової частини НОМЕР_1 відомості щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати до суду витребувані документи протягом п'ятнадцяти календарних днів із дня отримання копії даної ухвали.
Копія зазначеної ухвали була доставлена відповідачу до електронного кабінету в системі "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.
Військова частина НОМЕР_1 у встановлений судом в ухвалі строк та на момент ухвалення судом рішення в даній справі витребуваних судом доказів не подала. Відзиву на позовну заяву від відповідача також не надходило.
Наведені обставини приводять суд до висновку, що відповідачем була вчинена протиправна бездіяльність щодо нерозгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», направленого засобами поштового зв'язку 28.06.2025.
При цьому, з огляду на те, що рапорт позивача не був розглянутий та відповідачем не надано оцінку викладеним у рапорті обставинам, наразі відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Отже, з метою належного захисту прав позивача в спірних правовідносинах суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», направленого засобами поштового зв'язку 28.06.2025, та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», направлений засобами поштового зв'язку 28.06.2025.
При цьому, суд відмовляє в задоволенні вимог про зобов'язання відповідача розглянути рапорт від 22.06.2025, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що спірний рапорт позивача датований саме 22.06.2025, а лише містять відомості щодо направлення такого рапорту засобами поштового зв'язку 28.06.2025.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», направленого засобами поштового зв'язку 28.06.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», направленого засобами поштового зв'язку 28.06.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН