Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 грудня 2025 р. справа № 520/25577/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши у порядку спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:
1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно протягом служби до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року;
2. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року.
В обґрунтування позову зазначено, що ненарахування та невиплата позивачу компенсації вартості за неотримане речове майно є протиправним, окрім того, позивач вважає, що відповідачем сума вартості неотриманого речового майна, зазначена у довідці про належність до виплати сум компенсації, є зменшеною. Тож позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 06.10.2025 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідачем до суду надано відзив на позов, в якому він заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим, що вказана компенсація виплачена позивачу у повному обсязі, у сумі 28 103, 34 грн.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Звільнений з посади командира роти комендантської служби та охорони батальйону забезпечення, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 оперативно-тактичного з'єднання - 2 корпусу Національної гвардії України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по стройовій частині) №217 в запас 24.07.2025 року.
Через представника позивач звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо грошової компенсації вартості неотриманого під час проходження служби речового майна.
Листом від 26.08.2025 року відповідач надав на адресу представника позивача лист, в якому містився речовий атестат позивача щодо отриманого речового майна, а також, довідку про належність до виплати сум компенсації за належне, проте, неотримане речове майно в сумі 28103,34 грн. Позивач наголошує, що станом на дату звернення до суду із вказаним позовом, не отримав заявлених відповідачем до сплати коштів. Крім того, вважає зазначені у довідці ціни предметів обмундирування необґрунтовано зменшеними, адже вказані не станом на 01 січня 2025 року, який є роком звільнення позивача, а станом на дату набуття права на них. Отже, з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон України №2011-ХІІ).
За приписами статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Як передбачено частиною 2 статті 12 Закону України №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацом 1 пункту 1 статті 9 Закону України №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Як встановлено абзацом 2 частини 1 статті 91 Закону №2011-ХІІ, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (далі Інструкція №232), врегульовано основні завдання та складові речового забезпечення військовослужбовців. Так, основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період. Речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає: 1) забезпечення: обмундируванням, взуттям, натільною і теплою білизною, теплими і постільними речами, спорядженням, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту (окуляри-маска захисні балістичні, окуляри захисні балістичні, шоломи бойові балістичні та бронежилети модульні), спеціальним одягом та спорядженням для виконання спеціальних завдань, нагрудними знаками, знаками розрізнення і фурнітурою, ідентифікаційними жетонами, санітарно-господарським, спортивним та гірським спортивним майном, наметами, брезентами, м'якими контейнерами, декоративними тканинами і килимовими виробами; матеріалами для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна (крім розчинників) ; папером, друкарськими машинками, бланками та книгами обліку і звітності по речовій службі, а також іншими бланками та книгами; духовими та ударними музичними інструментами для штатних військових оркестрів; бойовими прапорами; технічними засобами речової служби, а також обладнанням, інструментом, запасними частинами та інвентарним майном для речових ремонтних майстерень і лазне-пральних підприємств; 2) створення та утримання запасів речового майна; 3) лазне-пральне обслуговування військовослужбовців військових частин і забезпечення мийними засобами; 4) організацію та проведення ремонту речового майна, технічних засобів речової служби, хімічного чищення обмундирування та спеціального одягу; 5) фінансове планування та фінансування, складання та подання встановленої звітності за статтями кошторису (кодами економічної класифікації) Міністерства оборони України на речове забезпечення; 6) організацію та ведення обліку і звітності з речової служби; 7) організацію контролю за витратами матеріальних засобів і бюджетних асигнувань, передбачених на речове забезпечення.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
16.03.2016 року Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову №178, яка затвердила Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
Як встановлено пунктом 3 зазначеного Порядку, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Судовим розглядом встановлено, що позивач був звільнений 24.07.2025 року (наказ командира №217). На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 11.09.2025 року №3458, позивачу встановлено виплатити на розрахунковий рахунок компенсацію вартості речового майна у розмірі 28 103, 34 грн. відповідно довідки-розрахунку №76 від 21.08.2025 року.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, платіжної інструкції від 16.09.2025 року №22961, відповідачем здійснено виплату компенсації позивачу вартості неотриманого речового майна в сумі 26 698, 17 грн. ( з урахуванням суми військового збору у розмірі 5%).
Отже, з урахуванням аналізу приписів та норм чинного законодавства, що регулюють дані спірні правовідносини, суд доходить висновку про те, що виплата грошової компенсації за неотримане речове майно має на меті компенсацію фактичних витрат військовослужбовця, які виникли у зв'язку з необхідністю придбання предметів речового забезпечення за власний кошт, а довідка про вартість речового майна повинна складатись з урахуванням дійсної закупівельної вартості предметів речового майна, визначеної станом на 1 січня року, в якому здійснюється виплата грошової компенсації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 14.11.2018 року у справі №809/1488/16, від 17.03.2020 року у справі №815/5826/16, від 25.02.2021 року у справі №380/2458/20, в яких наголошується, що при визначенні розміру грошової компенсації має застосовуватись саме закупівельна вартість предметів речового майна станом на 1 січня поточного року, а не будь-яка інша дата чи пропорційне зменшення.
Натомість, згідно наявної в матеріалах справи довідки №76 від 21.08.2025 року, вартість предметів речового майна позивача корелюється з датою виникнення права на отримання предметів речового майна у період з квітня 2019 року по квітень 2022 року. Протилежне відповідачем в ході судового розгляду не доведено.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 14.11.2018 року у справі №809/1488/16, від 23.08.2019 року у справі №2040/7697/18, від 17.03.2020 року у справі №815/5826/16, від 09.01.2024 року у справі №400/5062/22), у разі звільнення військовослужбовця у нього виникає право на грошову компенсацію за неотримане речове майно, реалізація якого здійснюється шляхом подання заяви (рапорту) за місцем проходження служби. Застосування у пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби» свідчить, що право на компенсацію не залежить від моменту виключення військовослужбовця зі списків особового складу, а виникає з факту звільнення.
Право на компенсацію, таким чином, має безумовний характер і не може бути поставлене в залежність від будь-яких пропорційних розрахунків або формул, не передбачених законом.
У ході судового розгляду позивач наголошував на неотриманні грошової компенсації від відповідача.
В свою чергу відповідач надав на розгляд суду копію наказу від 11.09.2025 року №3458 "Про проведення виплат грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, якою встановлено до виплати звільненому військовослужбовцю старшому лейтенанту ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 28 103,34 грн., компенсація ПДФО - 5 058,60 грн., відповідно довідки-розрахунку №76 від 21.08.2025 року. А також долучив копію платіжної інструкції від 16.09.2025 року №22961, яка свідчить про проведення перерахунку позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 26 698,17 грн (з урахуванням суми військового збору у розмірі 5%).
Отже, спираючись на наявні в матеріалах справи докази, суд не може погодитися із твердженням позивача про бездіяльність відповідача в частині виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.
Однак, з аналізу змісту вищевказаної довідки суд доходить висновку про застосування пропорційного обчислення, що суперечить пункту 5 Порядку №178, що і є порушенням права особи на повну грошову компенсацію.
З урахуванням викладеного, враховуючи що саме Порядком №178, встановлено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони саме станом на 1 січня поточного року, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправними дії відповідача щодо часткового нарахування та виплати ОСОБА_1 суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно протягом служби до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з урахуванням висновків суду у даній справі.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) протии Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо часткового нарахування та виплати ОСОБА_1 суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно протягом служби до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКОПП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 (дев'яносто шість) коп.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 19.12.2025, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко