Справа № 500/5167/25
19 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за не використанні дні додаткової оплачуваної відпустки як учасника бойових дій, яка передбачена п.12 ч. І ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII та статті 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2017 рік, за 2018 рік, за 2019 рік, за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 22 липня 2024 року, зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не використанні дні додаткової оплачуваної відпустки як учасника бойових дій, яка передбачена п.12 ч. І ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII та статті 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2017 рік , за 2018 рік, за 2019 рік, за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 22 липня 2024 року.
Позов обґрунтований тим, тим що позивач вважає протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 , компенсації за не використану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій.
Ухвалою суду від 05.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вважає, що дана відпустка надається за календарний рік (має бути використана працівником протягом календарного року), тобто якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний не допускається. Також, просить врахувати, що відпустка учасникам бойових дій є додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати і до переліку щорічних відпусток не входить, тому не підпадає під дію статті 24 Закону № 504/96-ВР, крім того вона не є додатковою відпусткою працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, а відтак не підлягає грошовій компенсації в разі, якщо її не було використано, і, відповідно не може бути замінено грошової компенсацією. До того ж, на думку представника відповідача, спірні правовідносини, що виникли у позивача за період служби в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України за 2017, 2018, 2019 роки (до призначення на посаду в Департаменті - 13.11.2019) не можуть бути предметом позовних вимог до відповідача.
Позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю. Серед іншого, вважає, що остаточний розрахунок при звільненні проводиться тим органом, яким прийнято рішення про звільнення зі служби в поліції. При цьому, просить врахувати, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки позивачу не виплачувалася.
Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 22.06.2015.
У відповідності до Наказу №477 від 12.07.2024 Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
28.05.2025 позивач звернувся до Начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції із заявою, в якій просив надати інформацію про кількість невикористаних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій з попереднього місця проходження служби в УВБ в Закарпатській області ДВБ Національної поліції України у 2017-2019 роках.
Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України видано довідку №369 від 06.06.2025, з якої слідує, що позивачем не використана додаткова відпустка відповідно до ст. 16-2 Закону України "Про відпустки" та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за 2017 рік, 2018 рік, 2018 рік.
Крім цього, 28.05.2025 позивач звернувся до Начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якій просив надати інформацію про кількість невикористаних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки як учасника бойових дій з попереднього місця проходження служби в ДСР в Тернопільській області ДСР Національної поліції України у 2019-2024 роках.
Листом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України позивача повідомлено, що за період проходження служби в Департаменті з 13.11.2019 до 22.07.2024, ОСОБА_1 використав 14 діб додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік та 14 діб додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік; з рапортом до керівництва Департаменту про надання позивачу додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки не звертався.
В подальшому, 02.07.2025 позивач звернувся до Начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України із заявою, в якій просив нарахувати та здійснити виплату грошової компенсації за невикористані в попередніх роках дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки як учасника бойових дій в кількості 84 доби за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служи поліції 22.07.2024.
Листом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України позивача повідомлено, що додаткова оплачувана відпустка як учаснику бойових дій не належить до категорії щорічних і надається понад щорічну основну та додаткову відпустку. Оскільки на цю відпустку не поширюються норми частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки", компенсація при звільненні за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій не нараховується та не виплачується.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне наголосити наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР ) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі ст. 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; 3) творча відпустка; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР).
Соціальний захист поліцейських регулюється Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ст.92 Закону №580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
У свою чергу, абз.1 ст. 4 Закону України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15 листопада 1996 року (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 504/96-ВР) установлені такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Надання додаткової відпустки окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності передбачено вимогами ст. 16-2 Закону № 504/96-В. Зокрема, учасникам бойових дій, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, що гарантована державою для учасників бойових дій.
Відповідно до абзацу 7 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Згідно з абзацом 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
За позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 травня 2020 року у справі №360/4127/19 у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та статтею 12 Закону №3551-XII.
В той же час, з огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону № 504, яким передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.
Вказану правову позицію викладено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 та у постанові від 20.07.2023 у справі №200/18480/21.
Стосовно тверджень відповідача з приводу того, що спірні правовідносини, що виникли у позивача за період служби в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України за 2017, 2018, 2019 роки (до призначення на посаду в Департаменті - 13.11.2019) не можуть бути предметом позовних вимог до відповідача, суд зазначає наступне.
Так, у відповідь на звернення позивача, листом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №70923-2020 від 19.09.2025 повідомлено, що наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 12.11.2019 №261 о/с відповідно до статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" позивача було переведено для подальшого проходження службу до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з 13.11.2019. Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України також проінформовано позивача про те, грошова компенсація за невикористані дні не виплачувалася, оскільки позивач під час проходження служби в Департаменті зі служби поліції не звільнявся, а остаточний розрахунок при звільненні проводиться тим органом, яким прийнято рішення про звільнення зі служби в поліції.
Тому, суд вважає, що при звільненні з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України позивач набув право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки відповідно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 22.07.2024.
Доказів надання відповідачем позивачу додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017 рік , за 2018 рік, за 2019 рік, за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 22.07.2024, судом не здобуто та відповідачем суду не подано.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи наведене вище, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, за 2018 рік, за 2019 рік, за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 22.07.2024.
Зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік, за 2018 рік, за 2019 рік, за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 22.07.2024.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 19 грудня 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ),
відповідач - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (місцезнаходження: вул. Богомольця Академіка, 10, м. Київ, 01024 код ЄДРПОУ:43305056).
Головуюча суддя Дерех Н.В.