про повернення позовної заяви
Справа № 500/6780/25
19 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Грицюк Р.П., , перевіривши виконання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою Управління поліції охорони в Тернопільській області Королюка Віталія Володимировича про стягнення коштів,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління поліції охорони в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява від позивача про усунення недоліків та поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої зазначив, що на виконання ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху по справі № 500/6780/25 від 08.12.2025 надано уточнену позовну заяву з належно викладеним суб'єктним складом провадження відповідно пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та заяву про поновлення строку, вказуючи інші причини пропуску пропущеного строку звернення до суду із наданням доказів їх поважності, у тому числі за період з 05.06.2024 по 05.06.2025.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду, суд зазначає наступне.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частинами першою та другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, суд не вбачає поважних причин для його поновлення, оскільки, як зазначено позивачем та встановлено судом, позивач звертався до суду загальної юрисдикції з позовною заявою, якій було присвоєно №593/794/25. В позовній заяві позивач просив стягнути з ОСОБА_1 збитки завдані не виконанням умов договору від 13.11.2023 № 32/1522 в розмірі 55276,15 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч двісті сімдесят шість гривень п'ятнадцять копійок). Підставою позову згідно заяви, позивачем вказано звільнення з роботи відповідача всупереч вимогам договору № 32/1522 від 13.11.2023, укладеному між Управлінням поліції охорони в Тернопільській області, ОСОБА_1 та Вінницьким вищим професійним училищем ДПО України про підготовку та навчання поліцейського вперше прийнятого на службу в поліцію.
Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 17.11.2025 закрито провадження в справі за позовом Управління поліції охорони в Тернопільській області до ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У зв'язку з цим, неналежне оформлення матеріалів позовної заяви, неналежний спосіб захисту, чи неналежне визначення суб'єктного складу сторін, які мали наслідком закриття провадження у справі, також не можуть вважатися поважною причиною пропуску строку на звернення до суду, оскільки носять суб'єктивний характер, а не об'єктивний.
Проте, що такі обставини носять виключно суб'єктивний характер і не можуть вважатися поважною причиною пропуску строку на звернення до суду зробив висновок Верховний Суд, який відображений у постанові від 14.05.2019 №803/613/15-а.
Крім цього, наявність іншого судового спору чи спорів також не є поважною причиною, про що зазначав Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 року у справі №140/965/18.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.
Нерозуміння або незнання законодавства також не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду (постанова ВС від 27.11.2018 № 473/2236/17).
Суд також не погоджується з доводами позивача про ототожнення моменту відліку строку звернення до суду виключно з моментом закінчення річного строку після видання наказу про звільнення та ознайомлення з ним відповідачем, оскільки вказане спростовується приписами статті 122 КАС України, яка вказує виключно на початок відліку строку звернення до суду з моменту обізнаності особи чи її потенційної можливості бути обізнаною (постанова ВС від 20.02.2020 від № 520/3809/19), яким у цій справі є наказ №59о/с від 05.06.2024.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав, нерозуміння або незнання законодавства не є поважною причиною пропуску строку.
Наведене правозастосування відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 19.01.2021 у справі № 440/4686/19, від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17, від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19.
Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
Жодних інших доказів у підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення із цим позовом позивач до суду не надав.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, а тому заява про поновлення цього строку не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивач не повідомив поважних причин пропуску строку звернення до суду, у суду наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України, для повернення позовної заяви, що пред'явлена з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.
Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, отже, позовна заява повертається позивачу.
Керуючись статтями 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви Управління поліції охорони в Тернопільській області про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, наведені позивачем у заявах про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву Управління поліції охорони в Тернопільській області про стягнення коштів повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення цієї ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 19 грудня 2025 року.
Суддя Грицюк Р.П.