Справа № 500/5843/25
12 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі Відповідач-2) із заявою про призначення пенсії за віком.
Звернення Позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі-Відповідач1) і 19.06.2025 року за № 192150006704 (Відповідачем - 1) прийнято рішення про відмову.
У рішенні про відмову Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано
- період роботи з 25.07.1980 по 12.11.1984р. згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 30.08.1980р., оскільки наявна розбіжність між датою прийняття на роботу (25.07.1980) та датою наказу про прийняття (25.08.1980);
- період роботи з 01.07.2000 по 11.11.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.08.1980р., оскільки запис в трудовій книжці не підтверджений індивідуальними відомостями про застраховану особу (відсутня інформація про сплату внесків).
Позивач вважає, що дане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.06.2025 року за № 192150006704 є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 13.10.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 03.11.2025. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано:
- період роботи з 25.07.1980 по 12.11.1984, згідно з трудовою книжкою від 30.08.1980 НОМЕР_2 , оскільки наявна розбіжність між датою прийняття на роботу (25.07.1980) та датою наказу на прийняття (25.09.1980);
- період роботи з 01.07.2000 по 11.11.2002, згідно трудової книжки від 30.08.1980 НОМЕР_2 , оскільки запис в трудовій книжці не підтверджений індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків). Стаж за цей період частково зарахований згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З огляду на вищезазначене у пенсійного органу відсутні підстави для призначення пенсії позивачці, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповіді на відзив позивачем викладені доводи, які за своєю суттю аналогічні мотивам, викладеним у позовній заяві.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.
Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Станом на 30.06.2025 ОСОБА_1 виповнилося 63 роки. Пенсійний вік, визначений ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 63 роки.
Необхідний страховий стаж визначений ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 22 роки.
У зв'язку з досягненням 63 річного віку Позивачка 11.06.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Звернення Позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області і 19.06.2025 року за № 192150006704 прийнято рішення про відмову.
У рішенні про відмову Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано
- період роботи з 25.07.1980 по 12.11.1984р. згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 30.08.1980р., оскільки наявна розбіжність між датою прийняття на роботу (25.07.1980) та датою наказу про прийняття (25.08.1980);
- період роботи з 01.07.2000 по 11.11.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.08.1980р., оскільки запис в трудовій книжці не підтверджений індивідуальними відомостями про застраховану особу (відсутня інформація про сплату внесків).
Як зазначає Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, для зарахування до страхового стажу вказаних періодів роботи необхідно надати уточнюючу довідку про роботу, видану на підставі первинних документів, відповідну довідку про реорганізацію, а також довідку про нарахування заробітної плати помісячно на підставі первинних документів.
Страховий стаж ОСОБА_1 за даними Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області становить 20 років 1 місяць 12 днів.
Не погодившись із оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Пунктом першим частини першої статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом положень статті 62 Закону України №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.
Як видно з матеріалів справи, на день звернення до органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії Позивачу виповнилось 63 роки і вона має необхідний страховий стаж 20 років 1 місяць 12 днів, згідно поданих нею документів.
Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.08.1980р. ОСОБА_1 в період з 25.07.1980 по 12.11.1984 працювала на посаді вишивальниці ІІІ розряду ділянки машинної вишивки Івано-Франківської ордена «Знак Пошани» фабрики художніх виробів ім. Рози Люксембург. В графі «Дата прийняття на роботу» є завірене підписом відповідальної особи та печаткою підприємства виправлення дати з 25.08.1980 на 25.07.1980р.
Згідно відповіді Державного архіву Івано-Франківської області № Д-25/06-07 від 27.08.2025 року надати архівну довідку про стаж роботи ОСОБА_1 за період роботи з 25.07.1980 по 12.11.1984р. яка працювала на посаді вишивальниці ІІІ розряду ділянки машинної вишивки Івано-Франківської ордена «Знак Пошани» фабрики художніх виробів ім. Рози Люксембург немає можливості, оскільки документи з особового складу вказаної фабрики за даний період на зберігання до Державного архіву Івано-Франківської області не надходили.
На адвокатський запит Державний архів Івано-Франківської області за № 149/06-07 від 15.09.2025 року надіслав копію справи фонду № 28/2026 Івано-Франківської ордена «Знак Пошани» фабрики художніх виробів ім. Рози Люксембург, яка в подальшому була перейменована у виробничо-торгову фірму «Візерунки Прикарпаття». У наданій копії архівної справи міститься акт про втрату документів постійного терміну зберігання та з особового складу виробничо-торгової фірми «Візерунки Прикарпаття», згідно якого 23.02.2010 року в присутності комісії з 4-х працівників архіву в приміщенні виявлено відсутність документів за 1980-1984 роки, які стосуються працівників ділянки машинної вишивки Івано-Франківської ордена «Знак Пошани» фабрики художніх виробів ім. Рози Люксембург.
На адвокатський запит Головне управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області за № 13461/09-19-12-01-06 від 22.09.2025р. повідомило, що за даними інформаційної системи ГУ ДПС Івано-Франківська ордена «Знак Пошани» фабрика художніх виробів ім. Рози Люксембург на обліку не перебувала. Відомості щодо її правонаступників відсутні.
Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.08.1980р. ОСОБА_1 24.04.1997 року прийнята на роботу в селянську спілку «Хлібороб» в порядку переводу з селянської спілки ім. Шевченка. 18.03.2000 року Позивач переведена з членів с/с «Хлібороб» у зв'язку з реформуванням сектору економіки в ПАП «Хлібороб». Звільнена з роботи за згодою сторін 11.11.2002 року.
Згідно довідки ПАП «Хлібороб» № 100 від 17.06.2022р. на базі оренди земельних і майнових паїв створено ПАП «Хлібороб», яке є правонаступником селянської спілки «Хлібороб».
Довідкою № 28 від 06.10.2025 року підтверджено, що ОСОБА_1 з 24.04.1997 по 11.11.2002р. працювала в селянській спілці «Хлібороб» правонаступником якої є ПАП «Хлібороб». Довідка видана на підставі книг обліку трудового стажу та книг розрахунків за 1997-2002р.р. В довідці зазначено кількість вироблених трудоднів, трудову участь ОСОБА_1 з 1997 по 2002р.р.
Суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
На момент внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412 (далі - Інструкція №162), та Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58), які містять аналогічні положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція №162.
Законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.
Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення її трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Слід зазначити, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Судом встановлено, що відповідач не надав доказів того, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи про спірні періоди роботи.
Разом з тим, окрім наведеної обставини, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу за спірні періоди і є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо періодів роботи відповідачем суду не надано. При цьому, слід зазначити, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
З огляду на наведене суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно не зарахувало такі періоди до страхового стажу позивача.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.06.2025 року за № 192150006704 про відмову в зарахуванні до страхового стажу позивача вказаних спірних періодів роботи є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому суд зауважує, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є суб'єктом владних повноважень, що зобов'язаний вчинити дії на виконання рішення суду.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачами, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1938.00 грн. згідно квитанції від 08.10.2025.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №192150006704 від 19.06.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на посаді вишивальниці ІІІ розряду ділянки машинної вишивки Івано-Франківської ордена «Знак Пошани» фабрики художніх виробів ім. Рози Люксембург з 25.07.1980 по 12.11.1984, період трудової діяльності в ПАП «Хлібороб» з 01.07.2000 по 11.11.2002 у встановленому законом порядку та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти мотивоване рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області сплачений судовий збір в розмірі 1938 грн (одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім) 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 код ЄДРПОУ/РНОКПП 21318350).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Подлісна І.М.