Справа № 500/6443/25
19 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі судді Грицюка Р.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, у якій просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за №191950028563 від 29.05.2025 в частині призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28.04.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 25.11.2024 довічно та здійснити нарахування і виплату такої пенсії із врахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 досягнув віку 60 років, що дало йому право на звернення з відповідною заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до положень ч.2 ст. 26 Закону №1058-ІV.
05.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком. 17.02.2025 ОСОБА_1 отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії №191950028563 від 17.02.2025.
19.02.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком, в якій просив врахувати архівну довідку про заробітну плату за період з 1989 по 1991 роки. 20 березня 2025 ОСОБА_1 отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову в призначенні пенсії від 28.02.2025 №191950028563.
Надалі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області було проведено перевірку достовірності документів, поданих для оформлення пенсії, про що складено акт №1900-1002-1/1458 від 07.04.2025. Підстава перевірки вказана в акті: автоматизоване звернення від 24.02.2025, картка перевірки №663389. При перевірці архівної довідки та відомостей нарахування заробітної плати працівникам Тернопільського міського ЛКСМ України за період з 1989-1991 роки розбіжностей не виявлено. За результатами проведено перевірки рішення №191950028563 від 28.02.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області переглянуте не було, пенсію за віком ОСОБА_1 не призначено.
28.04.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком. З врахуванням розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 28.04.2025 за принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №191950028563 від 06.05.2025 ОСОБА_1 черговий раз було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки до страхового стажу не зараховано архівну довідку №І-6/04-15/1 від 28.01.2025.
ОСОБА_1 19.05.2025 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії, до якої долучив архівну довідку №І-16/04-15 від 15.05.2025. За результатами поданої 19.05.2025 заяви, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до рішення №191950028563 від 29.05.2025, дата з якої призначено пенсію - 28.04.2025.
З таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в частині дати з якої йому призначено пенсію, позивач не погоджується, вважає його помилковим та протиправними.
Ухвалою суду від 19.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов.
Представником відповідача через систему "Електронний суд" надіслано відзив на позов разом з доданими до нього документами, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, та вважає, що у пенсійного органу за результатами розгляду нового звернення про призначення пенсії не було підстав для призначення позивачу пенсії за віком з наступного дня, що настає за днем досягнення 60 років.
Водночас зазначає, що позивач не оскаржував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, проте наполягає на скасуванні рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільського області в частині дати призначення пенсії. За вказаних обставин, за відсутності рішення суду про визнання протиправними та скасування рішень органу Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії позивачу, такі є чинними та породжують правові наслідки для позивача, а відтак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не було допущено неправомірних дій щодо призначення пенсії позивачу з 28.04.2025.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.
З матеріалів справи встановлено, що позивач 24.11.2024 досягнувши віку 60 років, 05.02.2025 звернувся до органів пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV).
Для прийняття рішення за результатами поданих заяв за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняло рішення №191950028563 від 12.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком.
19.02.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком. Для прийняття рішення за результатами поданих заяв за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло рішення у №191950028563 від 28.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком.
28.04.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком. Для прийняття рішення за результатами поданих заяв за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення у №191950028563 від 06.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком.
19.05.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком. За результатами поданої 19.05.2025 заяви ОСОБА_1 29.05.2025 було призначено пенсію за віком з 28.04.2025, проте позивач не погоджується саме з датою з якої призначена йому пенсії, оскільки вважає, що пенсія йому повинна бути призначена з 25.11.2024. Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частинами 1, 3 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, (далі Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви, (пункт 1.8 Порядку № 22-1).
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності-за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Згідно із пунктами 4.3, 4.7 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Суд погоджується з позицією пенсійних органів про те, що предметом спору в даній справі є незгода позивача саме з датою з якої призначена йому пенсії, а саме з 28.04.2025, вважає, що пенсія йому повинна бути призначена з 25.11.2024. Основний аргумент позивача щодо необхідності призначення йому пенсії з 25.11.2024 (наступного дня після досягнення пенсійного віку) полягає в тому, що первинне звернення про призначення пенсії ним подавалося ще 05.02.2025, а в подальшому і 19.02.2025, тобто в межах тримісячного строку, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058.
Проте такі доводи позивача слід оцінити критично, оскільки після первинного звернення позивача для призначення пенсії за результатами розгляду такої заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області відмовило в призначенні позивачу пенсії. При цьому вказане рішення позивачем в судовому порядку не оскаржувалось, а тому воно є чинним.
Крім того, позивач також не оскаржував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні йому пенсії, що свідчить про те, що позивач погодився із правомірністю прийнятих рішень, оскільки наполягає на скасуванні рішення саме Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільського області в частині дати призначення пенсії.
Разом з тим, після прийняття рішень про відмову у призначенні пенсії 12.02.2025, 28.02.2025, 06.05.2025 позивач звернувся 19.05.2025 до територіального органу Пенсійного фонду із новою заявою про призначення пенсії. Також, позивач до заяви від 19.05.2025 долучив новий документ - архівну довідку №І-16/04-15 від 15.05.2025, яка не була предметом дослідження територіальних органів Пенсійного фонду України у Волинській, Кіровоградській, Запорізькій областях.
Так, абзацом четвертим пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Тобто, в цьому випадку передбачена можливість призначення пенсії з дати звернення за призначенням пенсії, якщо особа подасть протягом трьох місяців додаткові документи, яких не вистачало, про що таку особу повідомлено органом Пенсійного фонду. При цьому у такому разі органом Пенсійного фонду не приймається рішення про відмову у призначенні пенсії.
У спірному випадку органами Пенсійного фонду приймалися рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії, а не повідомлялось про необхідність подання додаткових документів, рішення про відмову у призначенні пенсії позивачем не оскаржувалися, тому факт звернення позивача із новою заявою про призначення пенсії та подання до такої заяви нових документів, свідчить про правомірність призначення позивачу пенсії саме з дати останнього звернення.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при вчиненні оспорюваних дій, відповідачем були дотримані усі критерії, передбачені частиною другою статті 2 КАС України, відтак суд не знаходить протиправності вказаних дій, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 19 грудня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ 14035769.
Головуючий суддя Грицюк Р.П.