Справа № 500/5898/25
19 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проходження військової служби за мобілізацією;
- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключивши його зі списків особового складу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.08.2025 його автомобіль зупинено на блокпосту та при перевірці документів з метою з'ясування формальних питань запропоновано проїхати до найближчого ТЦК та СП. Прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_2 йому повідомили про те, що оскільки він є військовозобов'язаний, у нього пройдене ВЛК, а тому він призивається для проходження військової служби за мобілізацією. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не ознайомив його з наказом про зарахування до особового складу. Позивач вказує, що його протиправно призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тому з метою захисту прав змушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Постановлено витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчений наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов військовозобов'язаних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період в частині призову та направлення позивача ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період та наказ про зарахування позивача до списків особового складу та документи, які були підставою для прийняття даних наказів - довідку ВЛК, картку медичного огляду та інші.
На виконання вищевказаної ухвали представником відповідача подано відзив з якого слідує, що позивач був призваний на підставі Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Указу Президента України про загальну мобілізацію, з дотриманням вимог нормативно-правових актів. Зазначає, що позивач не подав належних доказів незаконності призову (наприклад, недійсності довідки медичної комісії, відсутності підстав для мобілізації, наявності відстрочки або інших виняткових обставин). Одночасно наголошує про відсутність підстав для визнання наказів протиправними, оскільки наказ про зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини є логічним наслідком виконання наказу про призов. Цей документ не є самостійним актом, що може скасовуватись незалежно від процедури призову. Згідно з Інструкцією №280 (наказ МОУ №280 від 15.09.2022), особа вважається військовослужбовцем з дня зарахування до списків особового складу на підставі іменного списку або приписи. Відповідно, дії військової частини з оформлення наказу по стройовій частині були адміністративно обумовленими, а не дискреційними. Вказані дії не можуть бути визнані протиправними, оскільки відповідач діяв виключно у межах наданих законом повноважень.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , 1971 року народження, є військовозобов'язаним та до 21.08.2025 знаходився на військовому обліку за місцем свого проживання у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Будь-яких порушень правил військового обліку не вчиняв, дані оновлено вчасно.
02.07.2025 позивач пройшов військово-лікарську комісію. Згідно висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 на підставі ст. 23в, 52в, 61б, 64б розкладу хвороб визнано придатним до проходження військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ та ін.
21.08.2025 при перевірці військово-облікових документів, прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_7 йому повідомили про те, що оскільки він є військовозобов'язаний, наявна довідка про проходження ВЛК, а тому він підлягає призову для проходження військової служби за мобілізацією.
На твердження ОСОБА_1 про те, що за станом здоров'я йому показане оперативне втручання (діагноз коксартроз, наявна металева пластина в нозі), про що надав відповідні висновки, зокрема, лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №1935 від 21.08.2025, позивачу повідомили про те, що він буде проходити військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачене Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232).
Як встановлено частиною 3 статті 1 даного Закону №2232 військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 № 853 від 23.08.2025 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» відносно ОСОБА_1 , судом встановлено наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
Частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частин 5, 7 статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.
У випадках, передбачених законом, іноземці та особи без громадянства (у тому числі звільнені з полону до завершення бойових дій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), які на законних підставах перебувають на території України (далі - іноземці та особи без громадянства), можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина 9 статті 1 Закону №2232-XII).
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі регламентується Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Положення №1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Підпунктом 1 пункту 252 Положення №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); надають командирам військових частин інформацію про військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.
У відповідності до пункту 12 цього Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Відповідно до пункту 253 Положення №1153 призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.
За частиною 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Судом встановлено, що позивач є військовозобов'язаним, який військово-лікарською комісією визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, закладах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Також позивач не був заброньований в установленому законом порядку, права на відстрочку від призову не мав, оскільки таких доказів суду не надано.
Відтак, суд вважає, що на момент призову позивач не належав до кола осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, і не мав права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Враховуючи наведені обставини, а також Указ Президента України №69/2022, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно здійснено призов позивача на військову службу по мобілізації, оскільки це є його конституційним обов'язком. А відтак наказ № 853 від 23.08.2025 в частині призову позивача не підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача виключити його зі списків особового складу, судом встановлено наступне.
Частиною 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ визначено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Таким чином, з 23.08.2025 (день призову до ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивач проходить військову службу та набув правового статусу «військовослужбовець».
Згідно з пункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби.
Суд звертає увагу, якщо позивач на тепер не може проходити військову службу з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, він має право у встановленому порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби.
Враховуючи вищенаведене, зазначена позовна вимога позивача до задоволення не підлягає.
Щодо доводів позивача про призов на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_10 , суд зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 19 грудня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_11 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.