19 грудня 2025 року Справа № 480/10401/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10401/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, в якій просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії, оформлену листом №1/796-Аз від 29.08.2024, у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи, що настала внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби;
- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії подати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов'язків у зв'язку з аварією на ЧАЕС, відповідно до Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-ХП та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов'язків у зв'язку з аварією на ЧАЕС у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-ХІІ та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 серпня 2024 року позивач звернувся до Головного управління MBC України в місті Києві із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, однак отримав відмову, оскільки підстави відсутні.
Однак, позивач з такими діями відповідача не погоджується та вважає, що на нього поширюється дія Закону України “Про міліцію» та постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» №850 від 21.10.2015, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 04.12.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/10401/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Міністерство внутрішніх справи України з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву зазначило, що документи з питань призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на опрацювання до Відділу координації пенсійних питань МВС України не надходили, а відтак вимоги є передчасними.
Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву зазначило, що діяло у межах та у спосіб, визначений нормами чинного законодавства.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 01 грудня 1981 року по 04 січня 2000 року проходив службу в органах внутрішніх України.
Наказом Головного управління МВС України в м. Києві №6 о/с "По особовому складу" від 04.01.2000 позивач був звільнений з органів внутрішніх справ через хворобу.
17 серпня 2024 року позивач звернувся до Головного управління MBC України в місті Києві із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Листом від 29.08.2024 №1/796-Аз Головне управління МВС України в місті Києві повідомило позивача, що оскільки посада позивача, а саме старший прапорщик внутрішньої служби, належали до категорії осіб начальницького складу державної пожежної охорони і не належали до категорії працівників міліції, тому норми Закону України "Про Національну поліцію" та постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» №850 від 21.10.2015 не можуть бути поширені.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Із 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України “Про Національну поліцію» №580-VІІІ, відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України “Про міліцію».
Втім, за змістом пункту 15 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію».
Судом із матеріалів справи встановлено, та не заперечується відповідачем, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.
Також як слідує з матеріалів справи, в період з 02-09 травня 1986 року виконував спеціальні завдання по ліквідації наслідків на ЧАЕС і охорони громадського порядку в прилеглих районах, що підтверджується наказом Управління внутрішніх справ Київської міської Ради народних депутатів від 06.06.1986 №215 о/с)
ОСОБА_1 був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням громадянина який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1 серія НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №425775 від 27.01.2020, підтверджено причино-наслідковий зв'язок захворювання ОСОБА_1 із захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації аварії на ЧАЕС.
Отже, ОСОБА_1 під час виконання обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проходив службу в органах внутрішніх справ, так як до реформування, спеціальні пожежно-технічні служби та управління державної пожежної охорони, як правило, входили до структури МВС (Міністерства внутрішніх справ), тобто були частиною міліції (на той час), оскільки це були державні воєнізовані формування, що підпорядковувались внутрішній безпеці держави. Після створення Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) у 2012 році, пожежно-рятувальні підрозділи, включаючи спеціальні, були виведені з-під управління МВС і стали частиною цивільного захисту.
Таким чином, ОСОБА_1 на час звільнення відносився до працівників органів внутрішніх справ, мав спеціальне звання, а тому на нього розповсюджується стаття 23 Закону України “Про міліцію».
Даний висновок узгоджується з висновками Верховного Суд у складі Касаційного адміністративного суду, що викладені в постановах від 08 червня 2021 року у справі №2340/3517/18 та від 03 червня 2021 року у справі № 2340/4545/18.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Законом України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» від 13.02.2015 № 208-VIII (почав діяти з 12.03.2015), були внесені зміни до статті 23 Закону України «Про міліцію», а саме, частину 6 статті 23 Закону викладено у наступній редакції:
у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
За приписами пунктів 7-8 Порядку №850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
Пунктом 9 Порядку №850 передбачено, що в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Таким чином, законодавцем чітко визначено, що виключно Міністерство внутрішніх справ України приймає рішення про надання або відмову у наданні одноразової грошової допомоги.
Водночас, суд звертає увагу на те, що лист-відповідь Головного управління МВС України в місті Києві не є рішенням суб'єкта владних повноважень, в розумінні положень КАС України.
Таким чином, відповідачем не розглянуто по суті та не прийнято рішення з приводу поданої позивачем заяви про призначення одноразової грошової допомоги.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені обставини у справі суд вважає, що відмова відповідача у розгляді документів для призначення позивачу одноразової грошової допомоги не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії, оформлену листом №1/796-Аз від 29.08.2024 та зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії повторно розглянути подані позивачем документи про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та вирішити питання щодо подання до Міністерства внутрішніх справ України документів для призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов'язків у зв'язку з аварією на ЧАЕС, відповідно до Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-ХП та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.
Разом з тим, в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу слід відмовити, оскільки рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги або відмову у в такому призначенні МВС не приймалося, відтак слід дійти висновку що позовні вимоги заявлені на майбутнє.
Судовий захист не може розповсюджуватися на майбутнє можливе порушення прав, оскільки спрямований на захист конкретних уже порушених прав особи, яка звертається до суду.
В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Суд звертає увагу, що відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Також суд зауважує, що прийняття рішення про виплату чи невиплату одноразової допомоги є виключною компетенцією МВС України, його дискреційними повноваженнями.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії, оформлену листом №1/796-Аз від 29.08.2024.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві в особі ліквідаційної комісії повторно розглянути подані ОСОБА_1 документи про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та вирішити питання щодо подання до Міністерства внутрішніх справ України документів для призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов'язків у зв'язку з аварією на ЧАЕС, відповідно до Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-ХП та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик